Не чіпайте мене, я в помідорі!

Здається, я нарешті знайшов спосіб змусити себе видавати стільки людино-годин на день і такої якості, аби залишатись задоволеним собою. Головна відмінність – це не години, а помодорі, чи кажучи українською – помідори. Ну, й звісно, окрім перейменування одиниць виміру часу, потрібно ще дещо…

Помодоро – досить простий метод управління часом. Його суть елементарна – якщо нам треба зробити задачу, ми виділяємо їй 25 хвилин часу, не більше й не менше, заводимо таймер і починаємо робити. Поки таймер тікає-такає, ми не дозволяємо собі ніяких зовнішніх переривань (“Відчепіться від мене, я в помідорі! Через 20 хвилин я вам допоможу.”), і ніяких внутрішніх переривань (Так, на пошту могло прийти щось цікаве, але це зможе почекати ще 15 хвилин. І так, думати про всі мої інші справи теж цікаво та потрібно, але в даний момент я маю задачу і повинен думати про неї).

Якщо справді з’являється цікава невідкладна ідея яка не стосується поточної задачі – її записують та відкладають. Немає невідкладних справ окрім пожежі, які б не можна було відкласти на 20 хвилин.

Коли таймер продзвенів, потрібно кинути все, навіть якщо залишилось дописати ще всього лиш кілька рядків. Якщо ми не закінчили роботу за один помідор, значить задача займатиме два помідори. Якщо в помідорі залишається ще купу часу, а таймер не продзвенів – займаємось допилюванням і шліфуванням зробленого. Помідор – неподільна одиниця роботи. При обліку неможливо записати пів помідора. Якщо ви перервались на середині помідора і зайнялись чимось іншим – помідор скасовується. Почнете наступний, наступний вийде краще.

Якщо якась задача занадто дрібна для помідора (відповісти на лист), групуєте їх в серії. І за один помідор робите кілька.

Між помідорами обов’язково робити перерву хвилин на п’ять, під час якої можна випити чаю, сходити в туалет, подихати повітрям, помахати руками, поспілкуватись з іншими. Єдине що робити заборонено – роботу. Навіть думати про роботу заборонено. Потрібно якомога якісніше відпочити, аби під час наступного помідора бути більш сфокусованим та ефективним.

Кожні чотири помідори варто також робити довшу перерву, хвилин на 20-30.

Щоб працювати за цим методом потрібен таймер, розробники методу рекомендують механічний, тому що процес його заведення, та звуки таймера з часом починають асоціюватись мозком зі станом уваги та потоку, і завдяки утворенню умовного рефлексу перехід в цей стан відбувається швидше.

Щоправда, я все таки використовую програму для телефона, тому що ще й таймер в мій рюкзак не поміститься. Навколо мене і так забагато предметів. Програма називається Clockwork Tomato і непогана не тілька алюзією на фільм Кубрика в назві. Найголовніше – вона видає приємні звуки, перемикає телефон в режим літака (він перестає відсилати будь-які сигнали, а відповійно й приймати вхідні дзвінки та повідомлення з інтернету), веде нескладну статистику де не треба вписувати конкретні задачі (писати щось в телефоні – ще та мука, в мене на це блокнот є) і її віджет дуже гарно замінює звичайний віджет аналогового годинника, на який я зазвичай майже не дивлюсь, а тут від нього хоч якась користь з’являється.

Ну, а щоб ви не думали що все занадто просто, то я зауважу, що автор методу, Франческо Чірілло, в книжці The Pomodoro Technique, посилається на роботу Анрі Бергсона “Творча еволюція” та Євгенія Мінковського (не того що математик, а того що психіатр який досліджував сприйняття часу, під впливом ідей Бергсона).

Після того як “помідори” стають все кращими й кращими, і їх кількість щодня перевалює за 12, можна починати вчитись плануванню. Планування буде виходити саме собою, коли ми назбираємо достатню статистику того, скільки помідорів займає певна задача. Зазвичай дуже важко помилитись більш ніж на два помідори. На минулій роботі оцінки точніші ніж година/день/тиждень я чомусь ніяк не міг робити, і похибки там були немаленькі.

Також, важливе попередження, про яке мало не забув. Не застосовуйте цей метод на дозвіллі, коли наприклад просто читаєте книжку. В жодному разі. Бо тоді це буде не дозвілля, не вільний час. А відпочивати теж потрібно, мозок він не всемогутній.

P.S. Про цей метод я здається дізнався завдяки франківській конференції IT Event, на яку цієї весни не потрапив, але в списку доповідей здається помідори згадувались… Але раз ми вже заговорили про методи управління часом, то в Франківську відбувається ще одна конференція, яка називається G5, в організації якої минулого року я взяв певну участь, і цього року за інерцією, теж роблю певний вклад в проект, тільки вже в більш закулісній ролі. Темою конференції на 25-те травня є якраз управління часом, тому реєструйтесь, поки є місця, бо людей в той день буде найбільше. Минулого року все пройшло досить непогано, принаймі в моїй частині точно, а цього року все буде ще гірше. 🙂 Тому що минулого року обсяг ресурсів вкладених в проект вражав, а цього року їх вкладено ще більше, тому все буде чудово. А якщо не буде, ви на власні очі спостерігатимете ефект другої системи, що теж повинно бути цікаво.

P.P.S. Публікація вартує трьох помідорів, ще трьох – робота над темою в вікіпедії. Два помідори я витратив читаючи книжку по методології, поки не прочитав що метод не варто застосовувати для читання книжок у вільний час.