Складний і нудний текст?

Кому він потрібен?

Зі складними текстами зустрічались напевне всі – від школярів до пенсіонерів. Всі напевне читали всілякі інструкції, чи договори під час відкриття рахунку в банку (хто взагалі тих юристів вчить таке писати?), чи щось подібне. Деякі нудні тексти ніхто не читає, як от ліцензія при інсталяції програмного забезпечення. Деякі, як от інструкції – треба читати, бо інші джерела інформації про якусь нову штуковину якою вам потрібно навчитись користуватись – відсутні.

Я от коли наткнувся на довжелезну 160-ти сторінкову інструкцію з встановлення та використання одного модуля системи яку ми підтримуємо, впав в легкий транс. Інструкція з інсталяції на 5 сторінок – це ще нічого, її можна просто бездумно виконувати крок за кроком, якщо все звісно пройде добре. Але от біда якщо треба читати 15 сторінок аби зрозуміти що то взагалі за штука і нащо ми її ставимо. Я почав гуглити “How to read boring manual”, і знайшов “Boring machine operators manual” – інструкцію для оператора бурильної (нудної 🙂 ) машини.

До речі, сумний факт – нудних текстів на світі більше ніж цікавих. Тому що цікавий текст дуже й дуже важко написати, і мало хто це вміє. А не кожен виробник бурильних машин може найняти Роджера Желязни чи Ніла Стівенсона аби ті написали інструкцію. Цей текст, напевне, теж нудний, але без ваших підказок мені важко буде зробити його цікавішим.

Тут ви маєте можливість познайомитись з автором блогу ближче

Я вчасно навчився читати, що дало мені перевагу в молодших класах. Я прочитав буквар в перший день, і спитав маму де в школі попросити наступну книжку. В мене в селі була величезна бібліотека, і мало не половина літератури це були підручники з фізики, схемотехніки, мікроелектроніки, журнали “Наука і суспільство” (мій улюблений), Квант (другий за ним), “Фізика в школі” і т.п.

Тому підручники з фізики я почав читати ще коли вона мені навіть і не снилась, і коли на математиці “Задача на три дії” це була вершина майстерності доступна лише третьокласникам. При вступі в першу гімназію хтось запитав “А це розв’язувати як приклад, чи як задачу?”, чим ввів в ступор вчительку математики що приймала іспит, бо вона не знала таких шкільних формальностей.

Це був плюс, бо в школі я знав про купу речей таких як те що магнітний і географічний полюси це не одне й те ж, і що вісь нахилена під кутом 23 градуси до орбіти, і що літак літає бо в нього верхня площина крила має більшу площу. Далі підручник з фізики, наприклад містив рівняння Бернуллі:

На що я дивився приблизно так як от ви напевне дивитесь на оце:

不知彼而知己，一勝一負；不知彼

Тому тупо ігнорував формулу китайською і читав далі все що міг знайти українською. Ну й картинки звісно розглядав, ті які розумів.

А якби я знав що букви в формулах замінюють цифри, і що латинські та грецькі букви нічим не страшніші за українські, то може б й формули навчився читати, з не меншою цікавістю ніж сам текст, і може мав би більше любові до математики.

Часто мене питають як я став програмістом, якщо так математику не люблю. Ну, тому що в програмуванні текст програми це дуже конкретна річ, після запуску яку можна побачити в змінах пікселів на екрані. Математика – це щось абстрактне, з яким щоб гратись, потрібно мати уяву.

З цієї моєї розповіді варто зробити висновок що різні тексти треба читати по різному, і часом одного букваря мало. Для математики треба свій буквар, для чогось іншого – свій.

Далі перейдемо від прикладів до порад які мають трохи допомогти читати важкі тексти.

Підготовка до читання

Перед тим як щось читати, треба з’ясувати чи воно вам треба. Це іноді важко зробити, поки не почнеш читати, але зазвичай люди підсвідомо це роблять, беручи до уваги інформацію що містить обкладинка, дізнаючись щось про автора (хто він, звідки, його вік і т.п.), оцінюючи об’єм книжки, переглядаючи окремі уривки щоб дізнатись яким стилем книжка написана. Можна прийняти до уваги хто вам радить цю книжку, якщо ви знаєте зацікавлення цієї людини і знаєте за якими критеріями вона підбирає собі літературу.

Читання повинно мати якусь мету. З читання просто так користі буде мало, а книжка буде нудною, бо ви не будете до кінця вірити що вона наблизить вас до вашої цілі. Навіть якщо мета – здати екзамен, цю мету треба чітко осмислити і дати собі зрозуміти що без читання цього не досягти.

Для великої книжки не варто боятись її розміру, а просто ставити собі задачу, наприклад, прочитати лише перший розділ. Часом ми маємо упередження що книжка буде нудна, чи складна, тому боїмось її починати, після чого, вже в процесі читання з’ясовується що страхи наші даремні, і книжка сторінка за сторінкою, але починає в себе втягувати. Тому, пригадайте собі що по обкладинці не судять, що ваше упередження може бути лише упередженням, відкиньте страх і просто починайте читати.

Книжка може бути справді нудною, якщо її зміст не несе для вас нічого нового (наприклад ви вже раз читали і все пам’ятаєте) не вважаєте корисною для себе, чи не розумієте про що взагалі мова.

Книжку може бути важко читати, якщо вас в даний момент хвилює щось інше, чи ви просто втомлені, чи знаходитесь в середовищі що відволікає. Потрібно старатись позбутись цих зовнішніх перешкод.

Якщо вам незнайома лексика предметної області, що теж часто є причиною того що читати складно, варто запастись словником, глосарієм чи якоюсь іншою довідковою літературою. Можна, в кінці кінців, використати вікіпедію для створення власного глосарію.

Також треба змиритись що книжку все одно може бути важко читати. І це логічно, бо не всі книжки – це художня література, крізь деякі треба прогризатись.

Під час читання

Кожен читає по різному, тому один може перечитувати текст по кілька разів, і все одно не зрозуміти, інший лише пробігтись оком, і зразу все схопити, дехто потребує тиші, а дехто може читати де завгодно. Хтось читає сторінка за сторінкою, а хтось задом наперед. Якщо ви читаєте якось по особливому – не варто вважати що це неправильно, правильних способів взагалі не існує.

Найважче – почати. Можете пообіцяти мозку що фокусуватись доведеться лише 25 хвилин, а далі буде відпочинок – винагорода

Під час читання варто задавати книжці питання, інакше дізнатись від неї щось буде важко. Питання потрібно задавати базуючись на тому що ви вже знаєте про книжку (ви ж її якось вибрали), на основі перегляду виділеного тексту (заголовків та відформатованих частин), та іншої інформації яку можна отримати до читання.

Старайтесь самі давати відповіді на свої питання ще до читання тексту. Вгадуйте про що йтиме мова далі. Цікаві книжки відрізняються від нецікавих тим, що створюють саспенс – постійне відчуття того що на наступній сторінці щось відбудеться, вам хочеться дізнатись що, тому ви гортаєте сторінку за сторінкою, забувши про час.

Але якщо ви не читаєте щось захоплююче – увага тікатиме. Якщо книжка справді нудна й важка – без цього ну ніяк. Просто силою повертайте увагу назад і перечитуйте ті місця які ваші очі просто пробігли, а мозок думав про щось інше і пропустив зміст. Перед чим постарайтесь згадати що ви пропустили. Це важко, але це така ж вправа як і підтягування – чим більше ви робитимете, тим легше виходитиме. Нагадуйте собі чому й для чого ви читаєте цю книжку, і що хочете з неї дізнатись, і повертайтесь до тексту.

Також варто буде перечитувати ті місця які ви не зрозуміли. Книжка може містити як зрозумілі так і важкі місця, і останнім доведеться приділити більше уваги.

Я дам тут цитату з книжки “Ви, напевне, жартуєте, містере Фейнман”, Річарда Фейнмана, щоб ви зрозуміли що навіть геніальним нобелівським лауреатам іноді живеться несолодко:

На конференції був один соціолог, який написав роботу щоб її прочитали всі ми – він написав її заздалегідь. Я почав читати цю чортівщину і мої очі просто полізли з орбіт: я ніфіга не міг в ній зрозуміти! Я подумав, що причина в тому, що я не прочитав жодної книги із запропонованого списку. Мене не відпускало це неприємне відчуття “своєї неадекватності”, доки я, нарешті, не сказав собі: “Я зупинюсь і прочитаю одне речення повільно, щоб зрозуміти, що, чорт забирай, воно означає”.

Отож, я зупинився – наугад – і прочитав наступне речення дуже уважно. Я зараз не пам’ятаю його точно, але воно було чимось на зразок: “Індивідуальний член соціального суспільства часто отримує інформацію через візуальні, символічні канали”. Я довго з ним мучився, але все таки переклав. Знаєте що це означає? “Люди читають”.

Потім я перейшов до наступного речення і зрозумів що його я теж можу перекласти. Потім це все перетворилось в безглузде заняття: “Іноді люди читають, а іноді слухають радіо” – і т.д. Це все було написано так заплутано, що я спершу навіть не зрозумів, а коли, нарешті, розшифрував, виявилось, що це повна нісенітниця.

З цього досвіду можна також зробити питання що багато місць можна пропустити без шкоди для себе, можливо автор просто хоче показати читачу скільки всяких слів він знає.

Якщо книжка вам незрозуміла, тому що містить багато незнайомих термінів – доведеться ставитись до неї так як до книжки іноземною мовою, завести словник, чи записувати “переклад” слів на полях чи в конспекті. Записування допоможе запам’ятати, і доведеться менше повертатись назад, щоб освіжити поняття що ховається за терміном. Боятись повертатись назад теж не варто. Читати текст який ви не розумієте нудно, а нудний текст майже неможливо. Тому змусьте себе розуміти.

Малюйте між термінами зв’язки. Взагалі пишіть конспект, хоча як писати конспект – це ціла окрема тема.

Якщо є щось зовсім не зрозуміле – можете скористатись “методом каченяти”, і сформулювати питання. Наприклад запишіть питання, для того щоб надіслати їх листом авторові. Може цього листа й не доведеться відправляти – дуже часто під час обдумування питання щоб його правильно сформулювати відповідь знаходиться. Якщо ж не знайдеться – до цих питань можна буде повернутись наступного дня, або пошукати в інших джерелах, спитати колег, ну й в кінці-кінців можливо й справді відправити автору – хай наступного разу пише краще. В будь-якому разі, мати список питань корисно тому, що можна буде повернутись до вивчення лише того матеріалу, який не знаєте, і не доведеться перечитувати все.

Після читання

Якщо ви закінчили розділ і маєте ще час – не беріться зразу за наступний, залиште ще трохи часу після прочитання на те щоб осмислити текст, обговорити його з колегами і просто відпочити. Перерви в читанні такі ж важливі для запам’ятовування як і саме читання. Це майже аналогічно тому як воно є у спорті.

Корисно після читання буває поспати. Під час сну мозок переглядає інформацію що отримав за день і вирішує зберегти важливі факти та забути неважливі. Якщо ви читаєте перед сном – збільшується ймовірність того що те що ви читаєте вам присниться.

І здається пора сказати вам – на добраніч!

Посилання

• By Reading Resource Home Page & others.
• Колись я читав книжку про те Як читати книги, але тоді я ще не вмів читати, і мало що запам’ятав. 😀