Ethernet на хлопський розум

I’m a web crawling spider; you an Internet mosquito;
You thought the 7-layer model referred to a burrito.
You’re a dialup connection; I’m a gigabit LAN.
I last a mythical man-month; you a one-minute man.

Monzy – “kill -9“

Іноді аби щось зрозуміти, іноді мало читати, треба писати. Сьогодні ми розберемось чим комутатор та міст відрізняються від концентратора. 🙂 Я хотів добре розібратись як працює маршрутизатор, але це ще рівнем вище, і ця вся справа затягнулась.

Рівні мережевої моделі

Почнемо з рівнів. Комп’ютерні мережі такі складні, що зрозуміти їх цілком дуже важко, тому вирішили розділити їх на рівні абстракції. Цих рівнів можна нарахувати від п’яти до семи, але ми почнемо з перших двох.

Stm32 Nucleo – вхідні сигнали і комунікація з компю’тером

Сьогодні продовжимо розбиратись з нашою платою, і почнемо з того, як отримати натиснення кнопки. Якщо вас цікавить початок – переходьте сюди.

Якихось чітких інструкцій в інтернеті я не знайшов, зате в IDE було аж два демо проекти про кнопку:

• “Read the user button state on the Nucleo board.”
• “Read the user button using external interrupt.”

Код там досить простий, але я його ще спростив ось так:

#include "mbed.h"
 
DigitalIn mybutton(USER_BUTTON);
DigitalOut myled(LED1);
 
int main() {
  while(1) {
    myled = mybutton;
  }
}

Привіт “ядерному мікроконтролеру” ;)

Вкотре переконуюсь що якщо чогось дуже хочеш – то отримаєш. Так от я хотів якось спробувати скласти гірлянду якою можна буде керувати з комп’ютера, трохи думав про Arduino, і недавно мені в руки для тестування потрапила плата NUCLEO-F411RE від компанії STMicroelectronics. Все завдяки автору сайту embedded.co.ua, Василю Йосипенку, якому за це величезне дякую.

Почну з того що на платі надруковане посилання: www.st.com/stm32nucleo. І наклеєна наклейка NUCLEO-F411RE. З діаграми на сайті видно що F411 це найшвидша плата, яка має найбільший розмір флеш-пам’яті – 512K. Аж пів метра!

Далі я звісно перейшов на сторінку плати і почав RTFM. Ось інструкція.

Як рутувати Nook Simple Touch

Меню Nook Manager-а

Якщо ви читаєте цей блог, то є велика ймовірність того, що ви ж програмісти, і повинні це знати. Я ж програміст, і мусів про це довго дізнаватись. Двічі. А робити щось двічі – не комільфо, треба оформити в процедуру. І можна цією процедурою поділитись з іншими.

Nook – це E-ink читалка з сенсорним екраном на яку можна поставити андроїд. Точніше на якій вже стоїть андроїд від Banse & Noble, але можна поставити повноцінніший, з Google Play Market-ом і всіма випливаючими з цього застосунками. З ризиком перетворити пристрій на шмат пластику і напівпровідників, але при прямих руках такий ризик не дуже великий.

Інгредієнти:

• Nook Simple tooch з прошивкою 1.2.0 або 1.2.1. Перевіряється натиснувши n -> Settings -> Device Info -> About your Nook -> Software version.
• Флеш-картка Micro SD.
• Комп’ютер з читачем карток Micro SD.

Кроки

Найперше треба дістати Nook Manager. Для цього качаємо архів, і розпаковуємо з нього файл NookManager.img.

Як перезавантажити Kindle 3?

Іноді буває що та штуковина зависає.

Перезавантажити просто – треба лише потримати засувку вимкнення в крайньому лівому положенні протягом 30 секунд.

Але як завжди прості шляхи – це не те з чого я починаю. Я чомусь раніше думав що досить її тримати поки зелена лампочка не почне мигати. Виявилось цього не досить. Я погуглив, і дізнався що під корпусом є кнопка перезавантаження:

Така чорна кругла кнопка посередині

Ну, і я вирішив теж вперше відкрити Kindle. І трохи здивувався, бо кнопки на місці нема:

Якщо збільшити фото (клацніть по ньому), то навіть можна побачити на платі напис “RESET”.

Деталі під надписом “D14”, теж нема, хоча виходи до неї є. Ну, я й закоротив два виходи скрепкою. А може й не закоротив, вони могли бути лаковані. Потім потримав кнопку протягом 30 секунд. Не знаю що з двох допомогло, але припускаю що відкривати його було не обов’язково. 🙂

Три історії про речі що поводяться непередбачувано

Перша історія просто для ілюстрації того що речі самі по собі дуже люблять ламатись. В мене таки зовсім здохла батарейка в ноутбуці. Постійно горіла лампочка що він заряджається, іноді коли я його вмикав – він починав завантажуватись, а потім швидко вимикався – батарейка розряджена. Коли я її витягнув – почав працювати нормально (звісно якщо не чіпати електричний кабель, а то він в мене в кількох місцях перегрижений, і при деяких кутах згину не проводить струм). А вчора взагалі здається і провід поламався. Добре що я вирішив взяти на вихідні робочий комп’ютер.

Друга історія – тиждень тому коли я ситів на роботі і збирався їхати додому на день незалежності мені в скайп написала сусідка, сказала що вони їдуть і сказала не вмикати пральну машинку бо вона протікає. Але я приїхав швидше за них, ну і подумав що з пральною машинкою таки треба щось робити. А перед тим як щось ремонтувати – треба перевірити що воно точно поламане. Я перевірив – все працює, ніде не протікає. Може вони просто розлили воду? Помилка не відтворюється, виправляти не потрібно. Люблю коли все вирішується ось так, без зайвого втручання.

Третя історія найвеселіша. В квартирі щось почало час від часу не то скрипіти не то пищати. Враховуючи те як часом в вентиляції завиває протяг, я подумав що то він хитає дверку меблів. Інше припущення було – миші, але не в цьому ж будинку. А коли я ввечері прийшов з роботи і вдома вже була сусідка, то вона спитала чи то не в мене в кімнаті щось пищить. Я сказав що ні, мені здавалось що щось в коридорі. Нове припущення – квартиру замінували, хоч я його й в голос не казав бо сусідка і так виглядала переляканою. Ми почали переставляти з шаф коробки і слухати з якої сторони пищить. А пищало воно все одно згори шафи в коридорі. Ми навіть засікли з яким періодом воно пищить. Виявилось – 38 секунд. З чого сусідка зробила висновок що то явно щось штучне, а я все казав що в природі теж бувають рівномірні незатухаючі коливання. Потім сусідка вирішила погуглити, і виявилось що то може бути бездротова пожежна сигналізація в якої сідає батарейка. На стелі її не видно, але якщо постукати по стелі – чути порожнину. Напевне її там заліпили. Тепер чекаємо поки батарейка сяде зовсім.

Соцмережа для любителів переміщення

Виявляється Endomondo це не просто спідометр, а навіть соціальна мережа. Що власне вважаю чудовою ідею, так як перед тим як купити андроїд я задумувався над тим аби написати програмку яка пише в якийсь файл лог час, координати, а потім вже придумати, намалювати розподіл швидкості по маршруту, порахувати середню, показати маршрут на карті викласти на якийсь сайтик. Виявляється такий сайт вже є.

І мені вже не потрібно малювати цікаві карти власними рученьками. Зараз це можна робити автоматично: