З “Керування спільним”.

Треба припиняти давати комусь обіцянки, якщо вже дав три обіцянки, бо існує ризик забути що кому обіцяв. Зокрема я колись комусь обіцяв розповісти які ідеї вичитаю в книжці “Керування спільним”. Просто поділюсь цитатами, бо часу мало, і хто зна чи потім буде більше, бо 18 чернеток в WordPress чекають, а ще більше чекають аби бути створеними… Отож:

Елінор Остром – Керування спільним: Еволюція інституцій колективної дії
Governing the Commons: The Evolution of Institutions for Collective Action(Ukrainian edition) (Elinor Ostrom)

Норми поведінки відображають оцінки, які особи дають діям або стратегіям самим по собі, а не тільки з точки зору негайних наслідків. Наприклад, якщо людина має сильні внутрішні норми, пов’язані з дотриманням обіцянок, то відчуває сором і провину, коли обіцянку порушує. Коли така норма існує й у інших осіб, то людина піддається значному громадському осуду, якщо її дію вважають неправильною інші люди.

До речі, справді, я постійно відчуваю сором і провину. Переважно тому що порушую обіцянки дані собі. Але й дані іншим теж порушую. Може тому що мало хто мені подобається більше ніж я сам. 🙂

Якщо мало хто з індивідуумів вважає неприпустимими порушення обіцянки, небажання робити свою частину роботи, ухиляння чи інші подібні дії, кожен присвоювач очікує, що всі інші діятимуть опортуністично, якщо матимуть шанс. У таких умовах важко створити стабільні, довгострокові зобов’язання. Можуть знадобитися дорогий моніторинг і механізми покарання.

Аморальність – це дорого.

Існують також ситуації, в яких потенційні вигоди можуть бути настільки великими, що правила порушать навіть тверді прихильники їх дотримання. Отже, навіть прийняття норми поведінки не гарантує зниження рівня опортунізму до нуля.

А комунізм припускає зниження рівня опортунізму до нуля…

Розповідаючи про успішні зрошувальні системи та скільки роботи було вкладено:

Я дуже сумніваюся, що фермери будуть готові внести таку високу податкову ставку у грошовій формі, навіть якщо вони функціонують у повністю монетизованій економіці. Коли фермер вкладає працю, він знає, як розподіляється податок, чи використовується він для цілей, заради яких було накладено стягнення. Коли фермер вносить гроші, він може побоюватися, що вони підуть у кишені чиновників або будуть використані по-іншому, але не для мети, задля якої були внесені.

Як добитись успішного завершення конфлікту в суді?

За шість місяців вони розробили обумовлену угоду, підписану всіма сторонами (крім двох із 32 сторін), що брали участь у судовому розгляді. Переговорному процесу сприяв у цьому випадку той незвичайний факт, що один адвокат — Кеннет Райт — представляв аж 16 сторін.

Про вартість організації організації, та як її зменшити:

Витрати на організацію групи фермерів, які живуть поряд і присвоюють безпосередньо з одного і того самого каналу, є значно меншими, ніж витрати на організацію великої групи фермерів, багато з яких ніколи не вступають у безпосередній контакт один з одним. Але коли організовано менші одиниці, то гранична вартість побудови структури на цій організаційній базі істотно менша, ніж вартість побудови без такої бази.

Якщо організація організована знизу конфліктує з організацією організованою зверху, може знадобитись корупція:

Якщо ж режим корумпований, може виявитися достатньо лише хабара, і чиновники дозволять змінити правила чи ігнорувати той факт, що місцеві присвоювачі використовують безліч внутрішніх правил, які відрізняються від офіційних

Але краще звісно б у ній потреби не було.

Чим менше повноважень в уряду – тим краще. Сам уряд обходиться дешевше, а організації оптимізовуються швидше.

Якщо такий дозвіл потребував істотних законних чи незаконних виплат у минулому, присвоювачі, можливо, не намагатимуться змінити правила, побоюючись, що витрати будуть набагато більшими, ніж імовірні вигоди. Тому менше інновацій та змін до правил слід очікувати від присвоювачів, які живуть в умовах політичних режимів, що дають регіональним і національним посадовим особам широкі дискреційні повноваження санкціонувати зміни до правил, що регулюють доступ і використання СР (порівняно з юрисдикціями, в яких допускається більше автономії).

Відкритість і взаємодія, як і мораль – зменшують надлишкове навантаження пов’язане з організацією розподілу ресурсу.

Фактори, які підвищують здатність користувачів побачити або почути один одного під час своєї присвоювальної діяльності, як правило, зменшують витрати на моніторинг і забезпечення виконання норм. Окрім того, якщо всі присвоювачі після закінчення діяльності повертаються в одне й те саме місце і кількість присвоєних кожним ресурсних юнітів відкрита для випадкової перевірки, то витрати на моніторинг будуть низькими.

І хоча це книжка про те як керувати спільним, а не про трагедію спільного, писав її не Хайєк і не Фрідман і не інший лібертаріанець, але й вона пише про те що забагато уряду – це не дуже добре.

Більшість сучасних економічних теорій описує світ під головуванням уряду (і, що важливо, не урядів) і бачить цей світ очима уряду. Уряд має нести відповідальність, мати волю і силу, щоб перебудувати суспільство будь-яким способом для максимізації соціального забезпечення; як американські ковбої у хорошому вестерні, уряд готовий кинутися на допомогу, коли ринок «неспроможний», і робота економіста полягає в тому, щоб консультувати уряд, коли і як це зробити. Приватним особам, навпаки, приписується практично відсутність можливості для вирішення колективних проблем між собою. Це призводить до спотворення уявлення про деякі важливі економічні й політичні питання.

Який ми повинні з цього зробити висновок? Треба збиратись маленькими групками і спільно захищатись від уряду. Тому що всі нормальні люди можуть жити без уряду, а уряд без платників податків – ні.