Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Чому комп’ютери небезпечні?

with 15 comments

Бо вони виділяють промені що спричинюють рак мозку. Жартую. Так може і було в 80-тих, але одні публікації цитують інші, ті треті, так справа доходить до газет, а бабусі які почули це один раз, запам’ятають надовго. Комп’ютер еволюціонував швидше ніж легенди про правила здорового з ним поводження і сьогодні несе нові небезпеки, про які в навіть в 90-тих ще мало підозрювали, і навіть сьогодні мало знають.

Але спочатку поділюсь однією захоплюючою історією яку я перечитую приблизно раз на рік, починаючи 2009. Автора не називатиму якщо він сам про це не попросить, хоча з’ясувати хто це, нескладно.

ВоВ – зло.

Весь перший курс я просер(*рав), задротячи в цю в принципі мего-шпілку. Підсадив однокімнатник (він, доречі, вилетів з НАУ, а потім і з КПІ через вов, зараз закінчив армію, буде ще раз в КПІ поступати, з новим поглядом на життя), грав на піратці, ночі напроліт. Поява інету для мене означала можливість погратись… Як згадаю, аж сльозу пускаю – такий то був кайф.
Два рази в нашій мережі піднімали локальний сервер, теж пробував там себе. На них непотрібен був інет – це плюс, але вони жили недовго – максимум 2 місяця. В кінці року сказав собі – все, більше не буду гратись, бо дуже наркотик. Еехх, не так то просто виявлось…

На другому курсі я протримався 3 місяці. Справа в тому, що в кімнаті зі мною грав ще один чел, на цей раз уже на оффі. Я дивився, дивувався (“оМГ моби не бігають через стінки! жееесть!”) але шпіляти навіть не думав. А потім, тупо просто так захотів спробувати підняти свій піратський сервер. Бльоо…. Виявилось, тримати сервер це так само затягує, як і просто насолоджуватись грою. Я роздуплився в адмініструванні, веб програмуванні, базах даних, коді мангоса… По натурі я тру програмер, тому мені було просто мегацікаво це все. Оговтався лиш на сесії… Щоб недовго мучатись, тупо виключив сервак (як це і робили до мене), всього протримався пів-року… Спочатку у мене спостерігались маніакальні пориви виправити якийсь баг або просто полазити по форумам мангоса, а коли все-таки заходив – не міг відключитись.
Щоправда, грати в ШОШ тепер не можу впринципі – занадто добре знаю його з середини, гра вже нецікава

Люди! Вов – це цікава РПГшка, особливо коли багато людей. Щоб позбутись залежності, спробуйте підняти свій сервер і добряче його поадмінити. Але дивіться, щоб вас не затягнуло ))

Повторю, ВоВ – зло, в буль-яких виглядах…

Я не почав курити тому що ще до того як міг почати знав що кидати важко, і що крапля нікотину вбиває коня (правда я не знав що 10 літрів води вбивають людину, що ще цікавіше, але це окрема тема). Не почати грати в WoW мені допомогли мультик “Make Love not Warсraft”, Linux, і високий поріг входження в цю гру.

Але на рахунок інтернету не попереджають. Точніше попереджають, але якось непереконливо. “Комп’ютери випускають шкідливе випромінювання”. Боже, люди, ми ж не в 80-тих роках живемо. Шкодить спосіб життя, який стимулють комп’ютери, що призводить до геморою, тунельного синдрому, артриту, проблем зі спиною, порушення добового циклу, серцевих хвороб і погіршення зору. Шкодить також надмір цукру і кави (про це ще варто в окремій статті згадати).

Що гірше – в людини є такий нейромедіатор (речовина що відповідає за передачу сигналу у синапсах) як дофамін. Дофамін викориристовується для стимуляції навчання і пошуку. Коли людина бачить пальму – в синапси потрапляє дофамін і починає стимулювати сигнали “лізь на пальму, там можуть бути банани”. Коли звучить сигнал про прихід нового повідомлення – дофамін стимулює нас до того щоб його відкрити і прочитати. Чому? Тому що повідомлення означає що ми комусь потрібні – потреба з третього поверху піраміди Маслоу. Кожна винагорода яку може отримати людина, призводить до виходу дофаміну в синапси і мотивації до подальшого пошуку. Так дофамін стимулює ефект вікіпедії – коли хочеться відкрити нову сторінку. Тому що ми вже на підсвідомому рівні навчились того що за посиланням може знаходитись ще стаття. Отримувати знання так захоплююче, але біда в тому що вікіпедія безмежна. І її не прочитаєш.

Після виконання своїх функцій нейромедіатори прибираються назад в нейрон (це називається reuptake). Залежність від наркотиків теж пов’язана з дофаміном. Кокаїн наприклад працює як інгібітор цього процесу, що зокрема спричинює надлишок дофаміну і так людина отримує кайф та потрапляє в залежність. Метамфетамін ініціалізує каскад біохімічних реакцій, в результаті яких в синапси виходить, вгадайте хто? Знову дофамін.

Наркотики мають сильніший ефект ніж інтернет, тому що в інтернеті допаміном займається сам мозок, і такі дози які можна отримати із зовні він не допускає. Але відмінністю інтернету від кокаїну є те, що кокаїн дорогий і його ще пошукати треба, а інтернет дешевий і всюдисущий. Більше того, якщо для алкоголіка що кидає, заходити в бар – дуже погана ідея, то не заходити в інтернет в наш час – ознака або пустельника, або аміша. Програміст не може бути амішем.

WoW, EverCrack (гру навіть заборонено в Бразилії, через надмірну психологічну дію) та інші ігри свою захопливість теж реалізують за допомогою постійного пошуку і винагороди за пошук. Звичайно всі винагороди уявні, але виявляється для мозку в більшості випадків нема різниці уявне щось – чи ні.

А ще надмір дофаміну зменшує кількість його рецепторів, внаслідок чого реальний світ без наркотиків стає менш захопливим.

Сірі будні факультету

Світ без наркотиків

Як правильно це лікувати – ще не придумали, інтенет ще не так давно з’явився. Соціальні мережі і гейм-дизайнери думають над тим як сприяти нашому звиканню. І їм цього не можна забороняти, як не можна забороняти продаж сигарет, бо це просто створить дефіцит і чорний ринок.

Mangos лікує від WoW тому що дає більше знань і допаміну ніж останній, а коли нічого нового вже не з’являється, його доводиться шукати десь в інших місцях. Вивчення DNS, HTTP, POP3 і т.п вже не допоможе.

Десь читав, що від появи нових вкладок в браузері може допомогти список задач які потрібно виконати на копм’ютері приклеєний до монітора, з вилученням виконаних задач і вимкнення компе’ютера коли всі задачі вилучено.

Ще посилання:

Written by bunyk

9 Березня, 2013 at 17:53

Опубліковано в Психософія

Tagged with ,

Відповідей: 15

Subscribe to comments with RSS.

  1. Привіт!
    Розкажи, будь-ласка, що потрібно знати і вміти претенденту на вакансію Junior Python Developer.

    Сергей Брин

    9 Березня, 2013 at 20:44

    • Пане Сергій, от чого не очікував, того не очікував. 🙂 Думав ви вже багато девелоперів найняли і знаєте що й до чого. Але, якщо цікава моя думка – то я б перевіряв їх знання Python і алгоритмів.

      bunyk

      10 Березня, 2013 at 09:43

  2. Якраз думав над цією темою, але зайшов з іншої, неправильної сторони. Кожен день наш організм генерує певну константну дозу цікавості. І ось витрачаючи її на інтернет, потім не лишається цікавості на інші, корисніші речі.

    danbst

    10 Березня, 2013 at 08:20

    • Та схоже на те, просто не раз на день. 🙂 Які там часові періоди я ще точно не розібрався, але мозок вчиться випускати дофамін коли бачить посилання, ми бачимо багато посилань, чутливість до дофаміну зменшується. Треба проводити, висловлюючись як політики, диверсифікацію стимуляторів випуску дофаміну.

      bunyk

      10 Березня, 2013 at 10:14

      • Виходить, читання твого блогу порушує баланс дофаміну в мозку =) Колись ми уже обговорювали тему посилань в блогпостах, наскільки я пам’ятаю.

        А ось чи потрібно проводити диверсифікацію – ще не відомо. Можливо прогресивне людство знаходиться у стані еволюції до нового homo internetus, у якого дофаміновий поріг буде зменшено до відповідного навколишнім умовам рівню. Я не дуже певний, що описані тобою симптоми будуть спостергіатись у дітей третього тисячоліття, котрі змалку знають про інтернет.

        Можливо в цьому і порятунок – вакцинація в дошкільний період.

        danbst

        10 Березня, 2013 at 10:28

        • Звичайно порушує. Треба попередження від міністерства охорони психічного здоров’я десь помістити, абощо. 😀

          Щодо диверсифікації – звичайно що ще не відомо. НМСД, інтернет краще за онлайн-ігри, а вікіпедія краще за інтернет.

          А щодо вакцинації – неа. Вона працює лише для сторонніх агентів в крові, для яких існують антитіла. В психіці немає такої штуки як імунітет. Якщо дитині в дитинстві давати кокаїн, це не зменшить ймовірність того що вона стане наркоманом, навіть навпаки, в такому віці нейропластичність мозку більша.

          bunyk

          10 Березня, 2013 at 12:17

  3. Дякую, це дуже мені допомогло.
    (сарказм)

    Сергій Брін

    10 Березня, 2013 at 13:18

    • Хочете знати точно – йдіть на співбесіду й запитайте. На різній роботі треба знати різні речі. Співбесіди для того й придумали аби це дізнаватись.

      bunyk

      10 Березня, 2013 at 13:22

  4. Взагалі кожне покоління має свої спокуси. Алкоголь, наркотики давні спокуси, які тормозять розвиток людини. В 20 столітті з’явилось телебачення – це також свого роду наркотики. Надмірне читання фантастики також на користь навчанню не йде(по свому шкільному досвіді знаю:) ). Спокуси завжди були і мабуть завжди будуть. Біда інтернету, що він зараз доступний і на роботі і вдома і часто просто неможливо від нього відмовитись. Тут одне скажеш: боротися, боротися і боротися. Пробувати заміняти одні захоплення більш кориснішими. Як ось приклад з серваком:) Також можна і в своїй роботі знайти щось цікаве.

    volodimirg

    12 Березня, 2013 at 12:33

  5. Мене трохи рятує Org-mode. Використовую його не тільки як список завдань, а й як збір інформації, яка цих завдань стосується, а також до написання дипломної (org-mode -> latex -> pdf), конспектування й списку літератури (org-mode -> bibtex -> latex). Ідеальний організатор «для кіберів».

    YurB

    7 Квітня, 2013 at 11:22

    • Ах, ніяк не можу себе опанувати Емакс хоча б на рівні “відкривати/зберігати/закривати файли, виділяти/копіювати/вставляти/переміщати текст, переходити між буферами”.

      Хоча мені ваше відео про Org-mode jtimv радив, здається, ще рік тому. Цей інтернет…

      bunyk

      7 Квітня, 2013 at 23:11

      • Моє відео про org-mode мені вже не дуже подобається… Це була перша спроба, а перші спроби рідко бувають досконалими:) Крім того із тим відео якась дивина останнім часом — півтори хвилини відео повністю «зачорнило» (на youtube). Словом, планую, як буде час, зробити нове відео, трохи простіше:) Але є непогані відео від самих авторів Org-mode, які можна знайти у них на веб-сторінці.

        Щодо самого Gnu Emacs — найкращий спосіб: C-h t (запускає інтерактивний emacs tutorial). Після того все стає більш-менш зрозуміло. Але це в тому випадку, якщо вам Emacs узагалі потрібен — я, наприклад, перейшов тільки тому, що у vim мені було незручно редагувати великі файли latex з кольоруванням (гальмувало) і було незручно рухатись латинськими клавішами, коли треба було друкувати кирилицею. Про org-mode дізнався вже потім… Отже, якщо у вас є якась конкретна причина використовувати Emacs, тоді вперед, якщо ж ні — не впевнений, чи варто тратити час на адаптацію.

        YurB

        11 Квітня, 2013 at 00:22

  6. Дуже цікавий пост! А останнє фото – часом не з факультету кібернетики КНУ?

    victorpolyanko

    8 Лютого, 2019 at 12:35

    • Дякую. Саме звідти. Хоча думаю на мехматі так само. 🙂

      bunyk

      8 Лютого, 2019 at 20:09

  7. Дуже сподобалась стаття,корисна та цікава інформація.

    TNTU

    24 Липня, 2019 at 14:22


Залишити коментар

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.