Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Влада ринку і витрати виробництва

with 14 comments

market

Недавно (на початку зими, відколи почав писати цю публікацію) прочитав цікаву книжку, яка хоча й могла б бути трошки коротшою, проте дає відповіді на деякі цікаві запитання. А ще в ній могло бути трошки більше формул, але я так розумію вони використовують підхід Хокінга за яким кожна формула в книжці сильно зменшує читацьку аудиторію. Тут трохи про те, що можна зрозуміти читаючи цю книжку.

Більшість людей – не такі як ви (взагалі то, всі, але всі – це теж більшість). А ринок задовольняє потреби більшості. На ваші потреби йому якось начхати. Якщо сильно хочете – можете задовольняти себе самостійно. Це називатиметься натуральним господарством, але історія вчить нас тому що ринок все таки задовольняє краще.

Чому хворіти дорого?

Тому що лікарів дуже довго вчать, аби вони потім не дай Бог чогось не забули. Вчитись дорого. А окрім того,

Відповідно до деяких оцінок для того щоб вивести певний медичний препарат на ринок треба витратити (вставлю першоджерело):

Bringing a drug to market cost more than $900 million on average in 2003, compared with $230 million in 1987, according to estimates from Lilly and industry groups. But the public’s willingness to accept side effects is shrinking, and some drug-safety experts and lawmakers want even larger and longer clinical trials for new drugs, increasing development costs. If nothing changes, Lilly expects that by 2010, the cost of finding a single new drug may reach $2 billion by 2010, an unsustainable amount, Dr. Paul said.

“Blockbuster Drugs Are So Last Century” by Alex Berenson, July 3, 2005

Це постійні витрати, що не залежать від проданих доз. У результаті, коли фармацевтична компанія збирається розробляти новий препарат, головне питання полягає у визначенні розміру ринку. Скільки людей має потребу платити за цей препарат?

Більшість медичних препаратів розраховані на патологічні стани що дошкуляють великим кількостям людей у багатих країнах. Як зазначено у одній статті в газеті NY Times “фармацевтична промисловість інвестує 27 мільярдів доларів щороку в дослідження, але більша частина цих досліджень – погоня за препаратами, які подовжують або полегшують життя покупців що й так відносно здорові. Найпопулярнішими є препарати для відрощування волосся, зменшення імпотенції або боротьби з холестерином, виразкою, депресією, занепокоєністю, алергією, артритом і високим кров’яним тиском”.

Eflornithine

Eflornithine


Ясно, що занедужавши, краще мати хворобу, на яку хворіє багато заможних людей, бо тоді буде змога вибрати з-поміж багатьох препаратів із потенційним терапевтичним ефектом. А якщо на вашу хворобу хворіє небагато людей або небагато з тих, хто може заплатити, тоді ринки постачать небагато варіантів, а то й ніякого. Один яскравий приклад – сонна хвороба в Африці. Це жахлива хвороба, яка передається укусом мухи цеце. Щороку нею заражаються понад 300 000 осіб. Хвороба викликає приступи “лихоманки, головного болю, потіння”, і її жертви зрештою впадають у кому, яка призводить до смерті. Один відомий препарат під назвою ефлорнітин (Eflornithine) може вилікувати цю хворобу. Розроблений як препарат для лікування раку американською філією компанії “Aventis”, ефлорнітин, як випадково встановили виявився дуже ефективним проти сонної хвороби на прогресивних стадіях розвитку. Він виявився таким разючим при витягуванні людей з передсмертної коми, що його назвали “препаратом воскресіння”. Але фірма “Aventis” відмовилася випускати препарат, коли він виявився неефективним проти раку, хвороби, на яку хворіють численні платоспроможні групи населення. Африканські пацієнти нічого не могли заплатити, тож фармацевтичні компанії не могли з прибутком покрити постійні витрати повернення цього препарату у виробництво. Однак 2000 р виник корпоративний інтерес до хімічного попередника ефлорнітину, бо, “як виявилося, він може запобігти росту волосся на обличчі жінок”. Заможні американські жінки заплатять істотні суми за препарат, тож тільки прибуток, отриманий від тих жінок, більш ніж покриє постійні витрати з повернення його у виробництво. Зубожілі африканці змогли одержати доступ до цього препарату як побічну вигоду, але тільки тому, що деякі платоспроможні покупці поділяли їхнє вподобання до цієї хімічної сполуки.

Як це можна виправити? Можна дозволити випускати препарат на ринок з меншою кількістю тестів (ага, вже таки, всі взяли і стали бета-тестерами). Можна виправити за допомогою технології.

Чому українці постійно незадоволені своїм ринком медіапродукції?

Нехай ми маємо такий товар як книжку. Нехай постійні витрати на одне видання становлять 100 000 грн (FC = 100000), а змінні витрати (на кожен екземпляр) – 30 грн (VC=30). І нехай книжка продається видавцем за 50 грн (P=50). Видавець працює лише коли TC = FC + n * VC менше чи рівне за дохід I = P * n.

Маємо рівняння для n:

FC + n * VC – P * n = 0
FC = n * (P – VC)
n = FC / (P – VC)

n = 100000 / (50 – 30) = 5000

Значить видавець видає книжку якщо впевнений в тому що продасть хоча б 5000 штук.

Тепер припустимо що кожна людина читає одну книжку (наша модель працює для певного фіксованого періоду часу). І що українська мова має 40 млн користувачів, а російська мова – 300 млн.

Це означає що максимальна кількість різних видань яку може створити український ринок за цей період часу – 8 000. Російський – 60 000.

Насправді все ще гірше, якщо врахувати що майже кожен українець вільно читає російською. Якщо він вибирає книжку яка найбільш відповідає його зацікавленням, то ймовірність того, що це українська книжка – \frac{2}{15}. Таким чином українські книжки купуватиме лише 5 мільйонів людей. Далі, якщо ми ще раз все перерахуємо, побачимо зворотній зв’язок, але з дифрівняннями я не дружу, тому ніяких висновків робити не буду.

Чому електронні книжки не дешевші за паперові?

Власне згадана книжка не дає відповідь на це запитання, але рівняння яке я навів вище дає. Хоча його потрібно розв’язати для P:

P * n = FC + n * VC
P = FC / n + VC

Таким чином – ціна книжки, це її змінні витрати, плюс постійні витрати розділені на розмір цільової аудиторії. Друга за офігенністю властивість електронної книжки (після того що її можна перевидавати і доставляти зі швидкістю з якою працює команда make і TeX, а не тижнями) – те, що VC = 0. Звідси виходить що на екземпляри якого-небудь цифрового видання ніколи не буде дефіциту.

Але це також означає що її ціна чутливіша до розміру ринку. А розмір ринку електронних книг набагато менший за розмір ринку паперових, і Amazon про це знає як ніхто інший. Чому? Тому що людей старше 40 дуже багато, не всі ще купили відповідний пристрій, крім того є ще дивні люди яким в книжках бракує не так змісту як чогось для книжок загалом несуттєвого:

can-musty

А консервативних людей, яким паперові книжки (особливо якщо це стосується художніх) подобаються більше ніж електронні, треба потрохи перевиховувати. Треба казати їм, що вони матеріалісти і фетишисти, якщо їм носій книжки важливіший за її зміст.

Крім того, варто нагадати, що кінцева ціна визначається ринковою рівновагою, а не собівартістю, а тому відсутність змінних витрат взагалі впливає не на роздрібну ціну, а на доцільність появи на ринку.

Чому в Києві більші зарплати?

В мене є підозра що взагалі чим більше місто, тим більші середні зарплати, але для перевірки потрібна статистика зарплат (або подушного ВВП, чи ціни квадратного метра житла) по містах, та їхнє населення.

Зв’язки наступні. В Києві загалом краще жити ніж в інших містах незалежно від доходу (далі поясню чому), тому попит на житло більший, тому ціна житла більша, тому дозволити собі проживання там можуть лише люди які можуть забезпечити відповідний дохід.

Чому в Києві загалом краще жити ніж в інших містах? Там чотири мільйони населення, і тому знайдеться ринок для більшої кількості товарів. Люди будуть більше задоволені. В Києві є есперанто клуби, вслілякі цікаві концерти і виставки, в Києві є Петрівка. І найголовніше – в Києві є хороші університети, і всілякі міністерства. А це означає що там багато споживачів з доходом вище середнього. Значить є ринок що краще задовольняє споживачів з доходом вище середнього.

Тут видно позитивний зворотній зв’язок і це означає що середні зарплати в Києві повинні тільки зростати. Ціна житла теж, напевне…

Є також версія що чим щільніше люди живуть, тим дешевше опалення і логістика, а також більша ймовірність виникнення нових ідей, тому великі міста ефективніші.

Чому ми все більше оспоживачуємось?

Бо реклама капає на мізки. Я вже не пам’ятаю де я це чув, але за результатами деяких досліджень самогубств більше в людей середнього достатку які живуть в багатих районах, ніж в бідних людей в бідних районах. З чого виходить що потреба в достатку – поняття відносне.

До отримання більшого прибутку є три шляхи: продавати більше, продавати дорожче і виробляти дешевше. У останньому випадку інженери можуть посидіти і подумати як можна зменшити FC та VC, і може навіть чогось добитись. Але інженером чи науковцем бути важко. От з мене наприклад чомусь не вийшло. Тому таких спеціалістів дуже мало, і вони дуже дорогі. Тоді для отримання прибутку залишається інший шлях – продавати більше. І тут з’являється армія маркетологів які зі шкури пнуться аби впарити людям те, що їм не потрібно, замість того аби створити те, що людям потрібно. Класичний приклад – IBM та Apple (обговорення статті потішне).

Глобальні проблеми (офтопік)

А тут треба сісти і попереживати за планету, ресурси якої обмежені. А росте не тільки споживання кожного, а й загальне населення планети. Що робити? Я поки що не знаю. Точно знаю що населення не зростатиме вічно. Хтось обов’язково помре від голоду, від хвороб і на війні.

А для уникнення перелічених лих необхідні дві умови:

  1. Зменшити приріст населення. Єдиний відомий гуманний спосіб – освіта.
  2. Глобалізація. Жоден уряд не повинен обмежувати доступ своїх громадян до освіти, і обмежувати щось своєю пропагандою та цензурою, навіть якщо вони must not allow… a mine shaft gap! (на українську перекладається: “ми не можемо дозволити собі відставання в шахтах (військовій силі)”, але я настійливо рекомендую подивитись фільм.)
Advertisements

Written by bunyk

Лютий 16, 2013 at 17:00

Відповідей: 14

Subscribe to comments with RSS.

  1. сумно.
    тому-то я й кажу, що нами керують маси.
    до речі, не читав Ортега-і-Гассет “Бунт мас” (невелика стаття)?

    daschablume

    Лютий 16, 2013 at 20:22

    • В командно-адміністративній економіці все набагато гірше. Про натуральне господарство взагалі мовчу. Зате інтернет та інші технології дають більше свободи і більше вибору меншості.

      А якщо мова про оцю статтю, то не така вона вже й коротка… А варто читати?

      bunyk

      Лютий 17, 2013 at 10:43

  2. Мені здається, 3D принтери повинні зробити не меншу революцію в цій галузі, ніж інтернет в програмній.

    А потім революція і гасло “3D принтер кожному в хату!” і справа в капелюсі, як кажуть москалики.

    danbst

    Лютий 17, 2013 at 11:12

    • Тільки поки що ці принтери нічого крім скульптур, кісткових протезів і тортів друкувати не навчились.

      Взагалі, хорошою ідеєю був би поліморфний комп’ютер, який сам друкує свої мікросхеми. 🙂 Тільки от яка там потрібна очистка повітря і скільки картриджів з золотом, кремнієм і всім решта…

      bunyk

      Лютий 17, 2013 at 11:28

  3. Надзвичайно цікава і навіть пізнавальна публікація. Не можу не погодитись з кожним її словом – весь механізм ринку, що керує людьми (хоча мало б бути навпаки – суспільство, що керує ним) саме на те і націлений – впарювання товару, який є престижним, однак зовсім не є потрібним. В той час, як воістину необхідні товари попросту не виготовляються.
    Ще можна додати, що нами не лише керують маси, а й освіта поступово підлаштовується аби вбити свідомість у людей – таким чином керувати ними і продавати їм непотріб буде ще легше.
    Тож освіта (на мою думку) повинна бути базована на власному прагненні до пізнання і самостійному переборюванню догм.
    Вихід? Хтозна який він з цього становища, однак хочеться вірити що він є, допоки існують люди, які розуміють весь механізм того, що відбуваються і публікують такі статті. (тут зокрема похвала автору за чітко виставлені і логічно обґрунтовані аргументи).

    vrubli

    Лютий 17, 2013 at 12:28

    • “The curious task of economics is to demonstrate to men how little they really know about what they imagine they can design.” Фрідріх фон Хайєк

      Але всі переваги ринку в тому що ним неможливо керувати. Мілтон Фрідман зауважив що кожне урядове втручання в механізми ринку завжди приводило до негативних наслідків, якщо не одразу (іноді на перших порах все навпаки ставало краще), то в довготерміновій перспективі.

      Суть в тому, що люди не розуміють ввесь механізм того що відбувається. Тут справи майже як в біології, про що я писав в попередній статті. Ми якісь окремі механізми можемо розглянути і проаналізувати (на зразок: “рівень освіти і народжуваність мають від’ємний коефіцієнт кореляції”), але якщо пробуємо уявити всю схему цілком – дах їде.

      bunyk

      Лютий 17, 2013 at 13:27

  4. Багато відповідей про ефект великого міста(більші з\п тощо) є у двох статтях на текстах. Фішка в тому, що зібрання сотень тисяч людей на к-кох десятках квадратних кілометрів призводить до геометричного ефекту зростання їх продуктивності, через співпрацю, синергію, випадкові контакти. Ось нарізка фактів.
    http://swinomatka.wordpress.com/2013/02/16/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%83-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87/

    свиноматка

    Лютий 17, 2013 at 12:31

    • Ага, я вже прочитав. Зараз додам посилання в статтю. Те що міста витрачають на опалення менше ніж села – просто геніальне припущення.

      bunyk

      Лютий 17, 2013 at 12:35

      • так, дуже несподіваним виявилося рішення – що економія ресурсів і збереження екології планети – має вихід у побудові ще гігантськіших мегаполісів, а не у заснуванні екопоселень і хуторів.

        свиноматка

        Лютий 17, 2013 at 12:38

  5. Недавно купив цю ж книжку. Правда так ще недобрались руки щоб почитати:)

    Щодо книжок то не все так просто. Оскільки давно цікавлюсь і є знайомі в даній сфері, то можу сказати, що в даний надрукувати книжку на папері, не так вже й дорого, і навіть оплата автору та редакторська робота вцілому не сильно впливає на вартість книжки. Основне це податки і бажання заробити побільше грошей як видавництвом так і продавцем. Націнка книжки часто може бути і 100% в магазині і навіть більше.

    Росіяни доволі добре стимулюють свої книговидавництва у нас тільки останні 10ть років є пільги, які постійно висять на волоску і можуть будь-коли відмінити змінами в бюджет і то пільги ввели після того як книжки видані в Росії захопили весь ринок. А могли б наші видавництва поставляти книжки в Росію, а не навпаки:(

    Видати книжку ще пів справи. Потрібно її ще продати. Дуже серйозну роль грає також маркетинг та роздрібні мережі. Є великі роздрібні мережі, щоб вступити в них, знову ж треба заплатити. Зараз іде тенденція до того, що великі видавництва (зокрема Росії) мають свої книжкові магазини і намагаються прибрати до рук різноманітні роздрібні мережі, яким в наш час також не так вже й добре живеться. В тому числі знаю що уже кілька українських роздрібних мереж контролюються видавництвами Росії. Вони звичайно зацікавлені продавати власні книжки, а не книги чужих видавництв. Ось такі ось пироги. А взагалі хочем мати книги українською, то потрібно їх купляти і тим самим стимулювати продавців закуповувати їх у видавництв.

    volodimirg

    Лютий 18, 2013 at 11:14

    • І щодо книжок, я наприклад надаю перевагу друкованим 🙂 Може в мене і застарілі погляди. Але чим серйозніша література тим більш прийнятнішим є друкований варіант. Навіть часто роздруковую собі книжки. Електронні книги потребують нормального великого екрану, плюс все ж по переміщенню і повторенню вони ж все ж поступаються друкованим. Художні читати можна, більш серйозніше де куча формул, наприклад, читати незручно. Особливо коли постійно приходиться повертатись назад щоб повторити щось.

      volodimirg

      Лютий 18, 2013 at 11:19

      • Ні, ну звичайно гарно видана ілюстрована кольорова паперова книжка формату A4 це поки що недосяжний рівень якості для електроніки, але й дорогі ці гарні паперові книжки…

        bunyk

        Лютий 22, 2013 at 00:14

    • Ну так все ясно з націнкою магазину. Маркетинг як постійні витрати, і продавці “А що ви шукаєте?” як більш-менш змінні витрати… 🙂

      bunyk

      Лютий 22, 2013 at 00:10


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: