тУман

Leben ist Einsamsein. Kein Mensch kennt den andern, jeder ist allein.
Життя – це самотність. Жодна людина не знає іншої, кожен сам.

Гессе

Минула публікація була написана, просто тому що я вчу німецьку, і таки буквально гуляю в тумані. Сьогодні ж, трішки інтроспекції (самокопання).

В дитинстві тато часто називав мене тУманом, маючи на увазі що туман в мене в голові. Я ріс, туман не розвіювався. В школі одна однокласниця якось назвала мене нелюдом, потім я пішов в ліцей, і одного вечора коли я пив чай в друга на кухні, він прийшов до висновку що я екцентричний. Потім, в ФТЛ якось в комп’ютерному класі вчителька сказала що я нігіліст.

Життя – це гра, а …

… жанр у неї – RPG. 🙂

Отак живеш, лутиш, лутиш, лутиш, і ніби нічого не відбувається, хіба що малу-помалу набирається досвід. Але одного дня зустрічається трохи більша проблема, а ти вперто продовжуєш грати PvE і раптом, опа! Level Up! Stamina відновлюється до початкового рівня. Юніттест імпрувед. Ймовірність багрезіста крайнє мала.

Сьогодні десь біля дев’ятої вечора я отримав неймовірний кайф від того що код який я писав до вихідних, і для якого вчора цілий день писав тести, за цілий день вилизування таки їх пройшов. Може це відчувають вболівальники коли їхня команда виграє в футбол? Хоча сумніваюсь. Це напевне футболісти відчувають. Бо виграв не мій код, а я виграв код. Я його цілий день грав, і таки виграв. 🙂

В мене не виходило йти до дому зі швидкістю меншою ніж 15 км/год, хоча єдине чим я обідав – пів батона з кавою з молоком + печеньки. Запас енергії людина має з їжі і повітря, а от регулятор потужності – явно щось психологічне. Цікаво, як би навчитись ним керувати без вливання різного роду речовин?

Правда ще вирішив залишити все до понеділка, і тоді перечитати. Бо якось я пушнув забив код в п’ятницю після обіду, і після того довелось два чи три дні відіграватись. Відтепер в п’ятницю ввечері нічого не перевіряю остаточно, тільки збираю інформацію і досвід. 🙂

Думаю варто буде ще написати програмку, яка в фоновому режимі перевіряє кодову базу і в разі чого розміщує на робочому столі зображення Гендальфа, який намагається захистити гобітів проект:

Розгнівані птахи, як двигун економіки

Розгнівані птахи, як двигун економіки.

Співаючий пітон

Якось так повелось, що і до музики я не байдужий. Навіть недавно спробував зіграти на гітарі 8 перших нот Memmingen Річчі Блекмора.

        
E||--------------0h-2--|--3-----2h3h2h0-----------|--0----------------|
B||--------------------|-----0----------3---------|--1----------------|
G||--------------------|---------------------0----|--0----------------|
D||--------------------|--2-----------------------|--2----------------|
A||--------------------|----------------2---------|--3----------------|
E||--------------------|--------------------------|-------------------|

Хоча грав я це без ефекту h[ummer] (пальці більше звикли до м’яких постукувань по клавіатурі, ніж до різких та сильних по струні.

А ще постійно хочеться навчитись грати на сопілці, бо вона порівняно з гітарою набагато компактніша. І на сопілці грає менша кількість людей ніж на гітарі. І крім того розвиває дихалку.

Як писати інтерактивну літературу?

Взагалі, то тут не буде ніяких порад про побудову сюжету, світу, чи персонажів. Для цього можете прочитати наприклад “Як писати фантастику?“. Зараз я хочу розказати про загальні принципи конструювання таких ігор, з висоти мого трьохденного (ну, насправді трохи більше, бо я цим цікавлюсь давно) досвіду. І звісно, на прикладі мови Python, бо TADS і Inform мене не цікавлять через неуніверсальність.

Програма текстового квесту, як і кожної гри складається з циклу. Тільки тут замість читання миші, клавіатури і інших маніпуляторів іде звичайний консольний ввід. Замість звуку та графіки консольний вивід. Гра не обов’язково має бути консольною, наприклад дві мої найолюбленіші гри мали графічний інтерфейс, і ілюстрації. Проте основну інформацію все одно ніс текст.

Інтерактивна література і Python

Це буде доволі довгий пост про мої стосунки з таким жанром не то програмування, не то літератури, як інтерактивна література. В кінці буде, мій Hello world для IF, та й для Python також.

Спочатку спробую пояснити що це таке. Інтерактивна література, з одного боку – це книжка, де читач керує діями героя, чи кількох героїв. З іншого боку, це гра, де роль графічної підсистеми дісталась не бібліотеці OpenGL, а уяві гравця. Сцени гри виводяться чистим текстом.

Модель кубика Рубика

Модель кубика Рубика

Моя перша нормального розміру програмка під Лінукс, написана з Code::Blocks. Тут даю кростплатформенний кусок коду. Можна записувати в файл .h і підключати в своїх проектах. На картинці – результат роботи програми під GLUT в моїй Убунті. (покращено Гаусовим розмиванням радіусу 2 пікселі, в GIMP. Просто плагін антиаліасингу лінь було шукати). З цією моделлю кубика Рубика можна робити всі законні дії (повороти) що і з нормальним пласмасовим кубиком. Не можна розбити, але суті гри це не міняє. Ще додати збереження, заплутування, і таблицю рекордів, і можна поповнювати світ Open Source новою грою :).

Все написано в доволі простому класі, який малює кубик, і виконує всі анімації. Можна додавати в будь-які тривимірні проекти з OpenGL. Функціональність стосується тільки рендерингу, і анімації. Алгоритм складання треба дописати, можливо в інших класах.