Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘фантастика

Потрібно зважено підійти до вирішення цієї невідкладної проблеми

with 2 comments

Мені просто совість не дозволяє не розповсюдити наступну інформацію. Вас же закликаю уважно з нею ознайомитись та проінформувати про всі небезпеки знайомих.
Прочитати решту цього запису »

Advertisements

Written by bunyk

Квітень 1, 2014 at 07:25

Оприлюднено в Всяке, Передруки

Tagged with ,

Дещо про жахалочки

with 6 comments

Читали роман 1984? (Якщо не читали, то я вам співчуваю, сам таким був. Виправіться будь-ласка якомога скоріше…)

Страшно собі таке уявити в реальності, правда? Так от, якщо ви думаєте що не страшно, і ми зі своїми wikileaks та національною вікіпедією такого не допустимо, тоді прочитайте оповіданнячко Юрія Камаєва “trinity“. Мені вже страшно за рідний форум (добре правда що я вже знайомий з більшістю персонажів). І ще більше тішусь тим, що коментарі в цьому блозі модерую я.

Це з точки зору децентралізації мережі, і складності побудови тут ієрархії. Мережа може нас і не врятувати. Можна звісно сказати також що ми вчили історію, і пам’ятаємо її уроки, але історія вчить нас того, що історію ніхто не вчить. Подивіться фільм Хвиля (Die Welle). Теж буде трохи страшно…

Кадр з фільму "Хвиля"

А страх це не завжди погано. Страх – це сигнал про те, що з даної ситуації без потрібного рівня адреналіну ноги не винесеш. Правда боятись ходячих мерців – тупо, тому й не люблю стандатні фільми жахів. А от боятись телевізора і інтернетних анонімів – мені видається цілком раціональним. Відповідно я – за раціональні жахи…

Written by bunyk

Грудень 26, 2010 at 03:19

Оприлюднено в Всяке

Tagged with , ,

Не вчіться!

with 7 comments

Це марна справа. Все не вивчите. Я вам розповім, чому, і чим зайнятись натомість.

Колись давно, в одній книжці я знайшов згадку про дивне місце – вавилонську бібліотеку. І забув, що цю бібліотеку назвали вавилонською, забув хто її створив. І не пам’ятаю що це за книжка була.

Тим не менш, пам’ятав основну властивіть цієї бібліотеки – вона містить всі книги, всіма мовами світу. Всі що були написані, всі що будуть написані, всі написані з помилками, всі виправлені. Всі що могли бути написані. І всі що не могли бути написані.

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Квітень 10, 2010 at 00:05

Пишемо наукову фантастику. Швидкий старт.

with 11 comments

Переклад першої частини курсу Джефрі Карвера.

Все що вам потрібно для початку

Якщо ви хочете почати прямо зараз писати свою розповідь, тоді вам потрібні такі основні речі:

  • Щось чим можна писати. Наприклад комп’ютер, олівець, і шматок паперу, чи вила і воду в крайньому випадку 🙂 .
  • Завзятий і допитливий розум. Його конче потрібно десь взяти.
  • Історію, яку ви хочете розказати.

Елементи розповіді

Кожен фантастичний твір складається з елементів, які ви маєте створити. Якщо вам важко вигадати свої, вам дадуть кілька прикладів. Але свої власні ідеї завжди заохочуються.

Ідея

Ключова, базова думка навколо якої обертається розповідь. Зазвичай починаяться з слів “А що було б, якщо б”
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Вересень 24, 2009 at 02:30

Оприлюднено в Творчість

Tagged with ,

Перший день Нео

with 4 comments

01
Читачам пропонується науково-фантастичне оповідання, написане під враженням від одної лекції. І хоч я й не Лем, але якщо комусь сподобається, то в мене є ідеї на рахунок продовження. Коротше: “check dis shit, man.”

Темна кімната. Її освітлює тільки мерехтливе світло моніторів. Перед моніторами сидять люди. Світло окреслює їх силуети, видно серйозні обличчя, які зосереджені на тому що відбувається. В їх очах відбиваються довгі стовпчики незрозумілих зеленуватих символів. Символи постійно змінюються. В поле зору постійно попадають нові і нові колонки. Люди уважно стежать за цим рухом, і зовсім не помічають нічого довкола.

Кхе, кхе. Добрий вечір! – сказав Нео. – Я Нео, і тут зовсім новенький. Хотів би з усім розібратись. Ніхто не може мені допомогти?

Одна людина відірвалась від свого заняття, і повернула голову.
– О! Привіт Нео. Тут про тебе чули. Кажуть в тебе дуже непогані результати тесту. Я Морфей Олександр Ілліч. Можна звати просто Морфей.
– Дуже приємно.
– Так ти справді хочеш у всьому розібратись?
– Було б непогано.
– Ну тоді прямо зараз і почнемо. Сідай, – вказав Морфей на стілець поруч з його дисплеєм.
– Розслабся. – це прозвучало з такою інтонацією, що Нео мимоволі напружився. Морфей підійшов ззаду, і Нео відчув як його штурхнуло в потилицю щось холодне.
– Що за?!…
– Кабель VGA. Поки ти не вмієш користуватись консоллю доведеться користуватись GUI. Зараз ми ввійдемо в навчальну програму…

Темна кімната розчинилась в білому світлі яке було всюди. Нео стояв на білій поверхні, яка зовсім не відрізнялася від всього іншого навколо. Спереду, зліва, зправа, знизу, зверху було біле світло. Нео навіть не міг зрозуміти чи поверхня під ним тверда, чи він просто висить над пустотою. Але судячи з тиску який відчували ступні, під ногами щось таки було.

– Де я? ,- і його голос розчинився в порожнечі.
– Це звичний для тебе простір ер куб, з горизонтальною опорою і перпендикулярним до неї вектором гравітації. – відповів Морфей, голос якого лунав десь позаду. Нео поозирався, але всюди все було зовсім однаковим.
– Тобто це Матриця? – запитав Нео, який мало що розумів, але колись в дитинстві чув про неї.
– Ні. Матриця тільки задає перетворення простору, і то не всі. Хоча змінюючи матрицю можна зручно переміщуватись, і на цьому слові Морфей раптово з’явився прямо перед самим носом в спантеличеного Нео.
– А оце що ти зараз спостерігаєш – базова сцена. Можна сказати “Hello world”, для кожного програміста реальності.
– Програмісти – це ті хто сиділи в кімнаті? – перебив Нео.
– Вони скоріше контролери. Вони спостерігають, і при виникненні проблем вносять потрібні виправлення в реальність. Їх називають адмінами.
– Але за чим вони спостерігають? Я бачив тільки незрозумілі послідовності символів.
– Ці символи і описують реальність. Проте пора припиняти марні розмови. Ти зрозумієш все пізніше. Нам потрібно побачити деякі речі. Склад! – голосно скомандував Морфей.

Звідкись з нескінченності раптом миттю примчали довжелезні ряди полиць. Нео з Морфеєм опинились якраз посередині. Полиці були заповнені дивними прямокутними предметами. Морфей витяг один.

– Що це? – поцікавився Нео.
– Книжки. До винайдення віртуальної реальності це були досить корисні, і популярні речі. Не існувало людини, яка б їх не використовувала. Тепер, на жаль, їх використовують лише ті, хто створює реальність. Вони вийшли з моди, бо щоб ними користуватись треба напружити мозок. А сьогодні мало хто любить напружуватись.

– І що з ними роблять?
Морфей зітхнув.
– Постійно доводиться починати з цього. Візми одну з них.
Нео теж витяг книжку і почав з цікавістю її розглядати.
– А тепер розкрий її. Це робиться майже так само як з чемоданом. Ці білі папірці називаються сторінками.

Нео відкрив книжку.
– Схожі значки розгядали люди в тій кімнаті… І що вони означають?
– Як я вже казав, вони дозволяють зручно описувати реальність. Значення кожного окремого з цих значків. Але об’єднуючись вони можуть означати все, що тільки можна собі уявити. Точніше міг собі уявити той, хто склав їх в такій послідовності. Спочатку тобі потрібно навчитись впізнавати 26 з них, які використовуються найчастіше…

… Нео відкрив очі, і підняв голову.
– Я знаю алфавіт!
Навколо нього знову була темна кімната з адмінами. На нього майже ніхто не відреагував, бо увага була прикована до моніторів. Морфей стояв ззаду, і тримав кабель.
– Молодчина!, – з деякою іронією прокоментував він заяву Нео. – Може ще один урок?
– А хіба я сьогодні не багато вивчив?
– Я б не сказав, що ти вивчив мало, але ті результати, які в тебе були на тесті, говорять про те, що ти можеш більше.
– Мені від цього навчання спати захотілось.
– Цілком нормальна реакція організму. Під час сну, мозок обробляє фільтрує і закріплює в пам’яті інформацію, яку встиг отримати за день. Тому чим швидше ти хочеш навчитись, тим сильніше тобі потрібно навантажуватись перед сном. Давай ти пройдеш ще один урок, і сьогодні можеш бути вільний.

Нео довелось прийняти такі умови. Морфей знову вставив йому в потилицю кабель, і натиснув якусь кнопку на клавіатурі, що стояла під монітором. Монітором знову побігли зелені стовпчики значків, і за хвилину зникли. Морфей витяг кабель.
– Ну, як враження, студент?
– Я вивчав якісь цифри. А для чого вони потрібні?

– Ти дізнаєшся, і швидше ніж думаєш. Але я чув що тобі хотілось спати?

В потилиці Нео знову опинився кабель, а сам Нео опинився в коридорі розкішного готелю. На дверях Нео побачив знайомі цифри, але роздумувати що це все значить, йому не хотілось. Він ввішов у кімнату, підійшов до ліжка, впав на нього, і заснув як дитя.

Далі буде?

Written by bunyk

Вересень 16, 2009 at 20:49

Оприлюднено в Творчість

Tagged with