Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘мандри

Чому в Франкфурті на Майні гарно

leave a comment »

Його часто порівнюють з Нью-Йорком, і є хоча гід казав мені що він не схожий на Нью-Йорк, але схожості таки є. І там і там є хмарочоси, в Франкфурті теж є “центральний парк” під цими хмарочосами, і ще в Франкфурті є фондова біржа. Щоб пожартувати з того що їх порівнюють з Нью-Йорком, на кількох будівлях студенти причепили фігуру спайдер-мена. На жаль я не сфотографував, бо мені про це скзалали лише в кінці екскурсії.

image

Франкфуртська біржа

А ще там є кілька тисяч наркоманів, і не пам’ятаю скільки повій. Останні щорічно приносять міському бюджету кілька мільйонів (чи мільярдів) євро прибутку. Наркомани не приносять прибутку, бо місто дає їм наркотики безкоштовно.

image

Квартал червоних ліхтарів справа від будівлі DB схожої на поїзд ICE.

Цікаво, чому так, правда? Особливо якщо врахувати що продаж наркотиків і проституція не є легальними в німеччині. Але закон можна обійти, і місто вирішило його обійти, щоб вирішити ці складні проблеми.

В дев’яностих в тому кварталі було десь 20 тисяч наркоманів, які ширялися прямо на вулиці. Місто не знало що робити, тому не робило нічого. Поліцейські взагалі боялись туди ходити. Але їх кількість потрохи росла, вони перестали вміщатись на своїй вулиці, і почали вилазити в зону парку, за якою починались хмарочоси, і в якій любили прогулюватись туристи і банкіри. Банкірам це звісно не подобалось, і місто нарешті було змушене реагувати.

Вживати наркотики не злочин, злочин їх продавати. Але бюджет поліцій був збільшений, кількість персоналу – теж, і вони потроху почали очищати місто від наркоманів і наповнювати тюрми. За короткий проміжок часу кількість наркоманів збільшилась від 20 тис до 30 тис, бо діло було зимою, а хто відмовиться від телого ліжка в безкоштовному готелі “тюрма”, сніданок включено. І навіть вечерю включено.

Ще місто займалось метадоновим лікуванням – пересаджувало наркоманів з героїну на метадон. Правда як виявилось він ще гірший за героїн.

Тоді місто просто вирішило відкрити центр де наркоші зможуть отримати героїн безкоштовно. Досить зареєструватись. І таким чином за допомогою демпінгу зіпсувати бізнес наркоторговцям. А крім того, потрохи розбавляти дози, за кілька років замінивши наркотик плацебо.

image

На задньому плані наркомани, на передньому - наша група.

Щоправда розповсюджувати наркотики в Німеччині все ще порушення закону, тому Франкфурт щорічно платить бундесреспубліці якийсь там штраф. 🙂 Отака захоплююча історія, не знаю чи мені набрехали чи ні.

Крім того показували будівлю їхнього першого “парламенту”, де королівства вперше задумались про ідую об’єднання в одну германську державу. Бо до того, для проїзду якихось 200 км по німеччині треба було перетнути 5 кордонів, мати візи, і часом це було взагалі не можливо, бо князівства могли воювати.

Прапор створили з кольорів форми солдатів які чинили опозицію Наполеону, і кольори означають “в темні часи” (чорний), ми будемо “потом і кров’ю” (червоний) боротися задля настання золотої ери (золотий). Гарний прапор, правда?

До речі, екскурсія яку мені провели була безкоштовна, і майже не пов’язана з каучсерфінгом, просто студенти приходять о другій на перехрестя Kaisserstrasse / Moselstrasse, і проводять безкоштовний тур для тих хто з’явився. Ось групав в Facebook.

Екскурсію проводив студент-геолог, тому певна її частина також була про те з яких каменів зроблені будинки на площі Паулуса, і скільки там готиту, і як річка міняла напрям зсуваючи меандри, таким чином ми маємо різні напрями ліній осадової породи.

З нами був шотландець, два австралійці і дві швейцарки. Я не міг запитати шотландця про сепаратизм, він мені сказав все що думає про королеву, і що Шотландія через 5-10 років таки буде окремою країною. 🙂 Дівчата зі Швейцарії вирішили дотриматись нейтралітету і пішли кудись грітись.

Потім ми пішли випити яблучного вина, яке тут роблять традиційно бо виноград не росте. 🙂 А алкогось ще з середніх віків jв місті заміняв воду, бо вода в середньовічних містах без каналізації була заражена. Жити в селі люди не могли, бо ще не побудували S-Bahn, а робота торговця чи ремісника була переважно в місті.

image

Ще я заїхав на хмарочос Main Tower:

image

Перед тим як пустити в ліфт, просять 6.50Є, і перевіряють так як перед посадкою в літак. З металошукачем і просвіткою багажу рентгеном. Мій “мессер”, довелось взагалі залишити в камері зберігання. Але ліфт летить так, що закладах вуха не гірше ніж літак. 🙂

У Франкфурті залишилось лише дві довоєнні будівлі. Тому він дуже сучасний. Баварія більше така шкіряні шотри, пиво, йодлі (гуцули одним словом), хоча звісно в баварців є BMW і Siemens. А Франкфурт друкує євро, має управління залізницею, величезний вокзал (який замінив три колишні. Казали коли вокзал перемістили, машиністи тричі забувались що він тепер ближче, і пробивали передню стіну вокзалу).

Ще Майн має чудову набережну:

image

Багато
Пам’ятник економічній кризі у Греції:

image

“Найкраще кафе Німеччини”:

image

В якому є сніданки зі “шведським столом” за 8.90, чим я вигідно двічі скористався, бо ранки були холодні що капець.

Єдине що добре – після Кьольну, я їду на “схід”, а там кажуть дешевше.

До речі, німці майже не їздять поїздами. Автобуси вдвічі дешевші і не трясе все одно, бо ж німеччина. Єдина відмінність – квиток на автобус можна купити в інтернеті, на meinfernfuss.de, або busliniensuche.de. Шофер автобуса має на своєму смартфоні сканер штрих-кодів, ти на своєму смартфоні відкриваєш PDF з квитком, шофер сканує, і пускає тебе всередину.

image

В Кьольні я взяв готель, бо погано висипаюсь, всі хости рано йдуть на роботу. Ну і ніхто не хотів мене в Кьольні захостити.  Треба буде для Берліну більше запитів написати, думаю Берлін тоді буде не гіршим за Франкфурт.

Written by bunyk

22 Січня, 2016 at 18:35

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with

Франкфурт-на-Ма…нхетені

leave a comment »

Мені провели безкоштовну екскурсію. Але я такий втомлений що багато не писатиму. Франкфурт поки що подобається більше за інші міста. Там є хмарочоси як у Києві. Багато хто з Нью-Йорком порівнює, але я там не був, тому не знаю як там.

А ще, це фінансовий центр євросоюзу:

image

Зараз йду спати, завтра полізу на хмарочос (хоххаус). Треба багато сил, бо він високий. Жартую.

Written by bunyk

22 Січня, 2016 at 00:26

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with

Щодо Швейцарії

with 2 comments

Якщо чесно – мені вона не дуже сподобалась. Німеччина якась дружніша і більш сучасна.

Думаю це пов’язано з тим що німеччину бомбили, і вона “auferstanden aus Ruinen”, а Швейцарія вже сто років як перестала воювати, хоча досі готова дати відсіч будь-кому.

Правда я не знаю хто з сусідів буде нападати на Швейцарію, якщо там всередині купа людей які говорять італійською, французькою, та іншими європейськими мовами. І кордон відкритий.

Хоча, може мені те здалось бо там я нікого не зустрічав.

Відмінності Швейцарії (Цюріха) від Німеччини (Нюрнберга і Мюнхена) – в них багато приватних помешкань вивішують прапори Швейцарії. На вікнах дерев’янні занавіски, чи як воно називається.

А ще вони роблять дорогі годинники, хоча це мене не дуже вразило. Ну коштує він дорого, ну і що? Але він так само показує час і дату як мій Casio. Хоча, якщо дивитись на це як на ювелірку, то в них багато магазинів так правильно і називаються “Uhren und Schmuck” (годинники і прикраси).

image

Ну і всілякі коври, дорогі костюми від бріоні, і т.п. Коротше кажучи – центр Цюріха виглядає як стометрівка у Франику. Тільки те що старіший.

А не в центрі – теж не все так ідеально. Автовокзал в них засраний ще більше ніж деякі українські:

image

Цюріх – перше місто в якому мене кружляло. Купа вузьких провулків всі з яких називаються “щосьтамgasse”. Я двічі проходив одну і ту ж площу! Потім тримаючи на телефоні відкриту карту, спитав людей що чекали на зупинці як пройти до моста. Відповідь була “а який вам треба?”. Я забув як німецькою буде “будь-який”. Irgendwelche? Коротше міст я знайшов, але мені на телефоні треба відкалібрувати компас. А може в Цюріху магнітні поля криві? 🙂

Як на озброєну до зубів країну, ніякої зброї я не помітив. Бачив лише двох хлопців в камуфляжі зі червоною нашивкою з білим хрестом та наплічниками.

Деякі швейцарці досі пасуть овець:

image

І я не знаю що вони там в снігу пасуть. І чого вони досі не замінили людину дроном.

Ах, ще одне. Поїзд до Цюріха запізнився на 20 хв! І це при тому що то був швейцарський поїзд, і вони користуються швейцарськими залізничними годинниками:

image

Банків я теж багато не бачив, певне не там гуляв.

Written by bunyk

21 Січня, 2016 at 11:18

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with

Університет Цюріха

leave a comment »

Після того як ми під’їхали до озера Боден, дорога стала така, що я лише клацав і клацав. Залізниця там пролягає від Ліндау, через Брегенц який в Австрії і має порт з яхтами (їх можна побачити з вікна поїзда)

image

до Санкт-Галлена, в якому почали підсідати люди, і зайшла якась швейцарська охорона. Глянули на мене, побачили мою задоволену морду з щетиною від вечора, сказали Галльо і пішли далі. Якась жіночка сіла навпроти, а я попросив дозволу її сфотографувати, бо крім квитка вона показала кондуктору ще й паспорт, і здалась мені швейцаркою:

image

То вона сміється з мене, бо я дуже схожий на туриста. 🙂 А насправді сиділа і зосереджено працювала.

В Цюріху я першим ділом пішов шукати туалет, знайшов у макдональдсі. Тому що той що на карті – то явно задорогий:

image

А потім знайшов університет Цюріха, куди можна спокійно зайти без студентського, двері самі перед тобою відкриваються:

image

З площі перед університетом гарний вид на місто:

image

Далі в них є золологічно – палеонтологічний музей з вільним доступом і мікроскопами Karl Zeiss, які кожен може покрутити костенльос:

image

image

А далі я знайшов студентську їдальню, і подумав зекономити, але в мене попросили “студентенкард”, я сказав “кайне”, і мені сказали страшну ціну. Я сказав “мастеркард”, мені сказали “кайне”. Я сказав “філяйхт цванціг ойро” і дістав двадцятку. Мені сказали “гут”, і дали назад 12 франків і 20 копійок. 🙂

image

Тепер сиджу поміж студентів, пишу оцю публікацію, і заряджаю телефон, добре що резетка є.

image

Відкритого Wi-Fi нема, а мій оператор в німеччині Lebara – пішов в роумінг, до Swisscomm, тому ентшульдіген зі, на зв’язок вийду хіба з автобуса, якщо там буде Wi-Fi, або завтра з Франкфурта. Київстар звісно давно вже в роумінгу, і поміняв вже 6 провайдерів роумінгу.

Ок, а зараз піду гуляти далі. 

Written by bunyk

20 Січня, 2016 at 19:51

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with

По дорозі до Швейцарії

leave a comment »

Ок, я зараз в поїзді до Цюріха. Я приїхав на вокзал за годину до відправлення (у шостій), хоча це було не так складно, бо на телефоні досі київський час. 🙂 Там не мав що робити, трохи читав газету в залі очікування, трохи роздивлявся магазинчики, зголоднів, потратився на круасан, потім подумав що замало рідини взяв, бо пів кілограма хліба змащеного 200 грамами  “філадельфії” (масло таке), напевне захочеться запити.

Данте дізнавшись що я вийду так рано, спочатку сказав що С-баном добиратись максимум 30 хв (він ходить раз на 20 хв, але їде швидко), але я вперто хотів прийти за годину до відправлення, ну от і прийшов.

Зараз їду через якесь село Fuerstenfeldbruck, будиночки – ну геть як в нас – один поверх внизу, один поверх під дахом, поштукатурені білою штукатуркою. Сосни теж такі самі як в нас.

Так як я виходив ще затемна, Данте ввечері попросив мене вчинити злочин – винести невідсортоване сміття в чорний контейнтер для невідсортованого сміття. Хоча там збоку були контейнери для пластику (якого в мішку було купа), і паперу – якого в мішку теж трохи було, хоча основну частину ми збирали окремо.

Потяг рухається попри річку яка називається Ампер (з вікна не видно, на карті видно). Кудись в напрямку Меммінгена. (Про який грає на гітарі Блекмор, і через який я дізнався про Blackmour’s Night та Rainbow).

От, і хаусмейстр, якого Данте називає ще лендлорд, дуже строгий. В будинку нема вентиляції і опалення і тому Данте гріється духовкою на кухні, а ванну сушить відкриваючи в ній вікно. Тому перед тим як піти в душ, я відкриваю двері до ванної, аби туди трохи тепла з кухні зайшло. І якщо на вікнах хаусмейстер помітить конденсат, він буде з Данте сваритись, що той неправильно користується квартирою, і може навіть виселить.  І це не якийсь студент чи касир супермаркету так живе, а Герр доктор Данте Франціско Кастільйо Аліг’єрі (ім’я змінено, але титули такі самі які я бачив на конверті).

Незважаючи на те що оренда цієї однокімнатної квартири 500 Євро на місяць. Але це в Мюнхені. В Нюрнбергу, за такі самі гроші Алекс знімав новеньку двокімнатну квартиру де на кухні є бар, а ванна розміром як кухня в квартирі Данте. Тому думаю то проблема не так Німеччини, як великого міста. Хоча загалом житло там всюди дороге.

Приїхав був на станцію Buchloe. Виглядає як Галич. Там якийсь склад дров на станції. Певне газ дорогий. 🙂

image

Навколо – білі засніжені поля і білий туман. А на горизонті проступає якесь село і шпиль кірхи.

До речі, в поїзді нема провідників. І ніхто не перевіряв чи є в мене квиток коли я сів. А так як я вирішив ще докупитися в останній момент, то на перон прибіг в стані легкого стресу і заскочив в перший вагон.

image

Але то здається був перший клас. Потім я дістав квиток і почав роздивлятись що там написано. Знайшов слово Wagen 305 і трохи здивувався, бо якщо в них порядки такі як в укрзалізниці, то від першого до 305-го вагона, мені напевне на околицю Мюнхена доведеться бігти по перону.

Я вийшов з вагона в іншому кінці, пробіг трохи вперед, зустрів якусь паню в формі залізниці, запитав де ваген фюнфунддрайгундерт, хоча правильно драйгундерт фюнф, але вона сказала що вайта, і я побіг далі.

Правильний вагон я так і не знайшов, сів в перший ліпший, зате місце зайняв своє – 105. В мене правда є сумніви що їх у вагоні більше ніж сто, тому може місця пронумеровані для всього поїзда, і я таки правильно сиджу.

Через 15 хвилин прийшов контролер, спершу роздав всім “Ihr Reiseplan” (план вашої поїздки), де написано розклад громадського транспорту на всіх зупинках потяга, і всяка інша корисна інформація.

На мій квиток глянув, нічого не сказав, лише закомпостував, надрукувавши дату і ще якісь цифри, та пробивши дірочку.

Що цікаво, ми будемо зупинятись у St. Hallen, а це означає що ми будемо об’їжджати Bodensee південною стороною, що означає що я проїду крізь Австрію. Єху, до цього я відвідував лише Польщу і Турцію. А за цей січень додалась ще Чехія, Німеччина, Швейцарія і Австрія Повний комплект німецькомовних країн і ще одна слов’янська на додачу.

До речі, потяг називається не ICE (такі білі з червоною смужкою, схожі на Walle-y), а SBB CFF FFS, він не такий обтічний, але все одно люблю дивитись з вікна, як він робить поворот. Їде він дуже тихо, але якщо прислухатись то можна почути швидке чух-чух-чух спереду від локомотива. Треба буде глянути чи то дизель чи електричка.

Тут є розетка, і я напевне поставлю телефон на зарядку, хоча він має ще 86 % заряду, бо наступну ночівлю в будинку я матиму лише завтра десь біля сьомої, у Франкфурті. А оцю ніч спатиму в автобусі з Цюріха. Головне – вчасно його знайти, бо ночувати в Цюріху я не хочу, хоча є й дешеві варіанти.

Каучсерфінг не зрівняється ні з якими готелями за якістю. Який готель випере вам ваші речі, приготує їсти, розповість  як краще зекономити і що краще подивитись і це все за просте дякую? Та жоден. Хоча комфорт – це дурниця, а от дружба і цікаве спілкування – безцінно.  🙂

Хоча коли я розказував батькам що я вже третій раз ночуватиму в Данте, вони третій раз питали чи я йому хоч щось платитиму. Ну але що я винен що він слідкує за фігурою і не їсть солодощів?

До речі, на іншій стороні обгортки цукерок “Рачки” тепер пишуть “Crabs”, німці з цього дуже дивуються. А потім пробують і кажуть що не схоже за смаком на крабів. 😀

Може моя “хост” в Франкфурті за фігурою не слідкує? 🙂

О, раз я згадав, піду попишу запити для Кьольна, бо там ще ніхто не відгукнувся.

Naechste halt – Kempten.

Поїзд майже порожній, на ввесь вагон може людей з 5. І ніхто не підсідає. (На колію з іншої сторони перону теж порожній приїхав з Ульма.  Видно німці не настільки багаті щоб поїздом подорожувати, все таки автобусом на 20 євро менше. Бо автобус з Нюрнберга до Мюнхена був забитий до упору (хоча звісно всі сиділи, хоч в квитку місця не вказані, просто кожен зайняв перше-ліпше).

image

Written by bunyk

20 Січня, 2016 at 09:57

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with