Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘кубик

Відсутність негативної мотивації

with 8 comments

Страх того що мене виженуть з університету в мене взагалі пропав, бо влаштують обидва варіанти, я нічого ні від кого не хочу, і тепер я можу спокійно жити і отримувати задоволення від всього. Навіть від безмістовних пар. Я спостерігаю і усміхаюсь. 🙂 А ще почитую “Источник“.

Сьогодні було круто. Виявляється в моїй групі вчаться сеньори. Один з яких проводив доповідь “Технологія Java. Перспективи і забув що ще”. Суть в тому, що Java – це C++ з якого викинули вказівники, перегрузку операторів і купу інших речей. Мотивація – новачки можуть стріляти собі в ногу. Ну, і хай би собі була доповідь, якби він не сказав що нові мови такі як Ruby намагаються запозичити щось в Java, але в них слабо виходить. Зокрема там досі нема статичної типізації.

Ну, звичайно я таке витерпіти не міг, і вступився за динамічну типізацію. Моя доповідь називалась “Метакласи в Python, або я вам звичайно співчуваю що ви пишете на Java, де навіть ООП не надто розвинене не кажучи вже про інші парадигми”. Вони звісно теж не мовчали.

Одним з аргументів було “Я сеньйор!”. Це мене звичайно вразило, і я запитав що в такому разі він робить на цьому факультеті. Він спитав скільки мені років, і сказав що я коли виросту зрозумію для чого потрібен диплом, і чому в деяких ситуаціях не потрібно посміхатись.

А по моєму Лінус Торвальдс був правий на рахунок того що люди занадто серйозно ставляться до деяких речей. Особливо до речей, на які взагалі не варто звертати увагу. Як ото документально зафіксований результат імітації навчання. Що справді серйозно – це отримувати задоволення від цього навчання.

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

19 Січня, 2012 at 20:05

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , ,

Нова порція граніту науки

with 5 comments

хоча це вже не граніт а піщаник якийсь… Сьогодні в мене відпустка на два тижні, і я вирішив ще разок сходити на факультет здати сесію. Здав перший екзамен – штучний інтелект.

Взагалі то я не сподівався його здати, бо нічого не робив, хіба що дві попередні пари (яких чомусь не було) вчився приводити формули до КНФ і ДНФ. Вікіпедія пише що треба користуватись дистрибутивністю і багато думати, але виявляється є простіший спосіб, за яким взагалі думати не треба. Просто протабулювати функцію для всіх параметрів, і виписати відповідні кон’юнкції для одиниць склавши ДНФ, і виписавши диз’юнкції для нулів, склавши КНФ. І все. Круто дружити з Бедзіром.

Але екзамен я здав не тому що знав одне питання (це ж треба, тепер на екзамені можна вибирати ті питання які тобі подобаються), а тому що я дуже часто здаю всілякі предмети які мені не дуже хотілось вчити одразу після того як викладач скаже “всі кого * задовольняє здайте заліковки”.

А ще сьогодні сходив в червоний корпус. І без черги заповнив обхідний! Ну, бо всі напевне зробили це пів року тому. І що найдивніше – мені поставили печатку, навіть не спитавши хто я, не дивлячись в паспорт, і не питаючи про прописне. Дивні якісь.

Правда тепер мені доводиться зустрічати купу похмурих людей в ранішню годину пік. Це пригнічує.

І ще, в мене може буде педагогічна практика. Круто!

Written by bunyk

18 Січня, 2012 at 23:42

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with

Парадокс роботи програміста

leave a comment »

Полягає в тому що вона таки виконується. І код, хоча містить сотні помилок, все таки працює.

Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,
Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог;
Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,
Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!

Р. Кіплінг.

Основна відома мені різниця між сходом і заходом – захід більше орієнтований на ціль, а схід – на процес. І того я не можу зрозуміти як в китайців з японцями і південнокорейцями взагалі щось виходить з роботами, Ruby і айфонами. Філософічка щось там казала про те що китайський воєначальник застосовує принцип недіяння коли починає атаку на ворога, хоча тоді і тепер я такий дзен не можу збагнути.

Далі. На моєму рідному факультеті дехто таки зібрався, і таки видали новий номер газети “Кубик”. (Не соромтесь, візьміть й собі копію. ~9 Мб).

І порівняно з попередніми номерами цей – огого! Він не вийшов в паперовій версії, але думаю це й на краще. Там 40 сторінок дрібним шрифтом! Мій факультет розорився б, якби надрукував це хоча б в 100 екземплярів. А pdf крім того ще й зберігає true color і поліграфічну якість. Я взагалі мрію про те, що на офіційному сайті факультету з’явився RSS. Але скоріше вже збудують метро на Теремки.

Так от, окрім статей про те як на факультеті все погано, і як ніхто не хоче писати в газету, мучать дівчат (головного редактора), і ніхто не хоче вчитись (ну окрім одного наївного першокурсника, який теж свої враження там описав), є багато цікавих речей. І думаю цікавих не тільки нашим студентам.

Наприклад на сторінці 11 є коротенька стаття про те як керувати програмістами. Якої звісно мало щоб навчитись це робити, але уявлення про предмет вона дає.
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

3 Січня, 2012 at 23:08

Соціальні кола і кубик

with one comment

Основним критерієм вибору вузу має бути не те хто і як вас вчить, а те, з ким ви вчитесь. З ними ви будете спілкуватись більше.

Так, спеціальність я вибрав завдяки книжкам. В мене просто був необмежений доступ до радянських книжок про космонавтику, і комп’ютери. Здібностей космонавта в мене не проявлялось, бо мене закачувало в автобусі, хоча я з братом якось й пробували тренувати вестибулярний апарат в ручній бетономішалці, і багатьох інших підручних пристроях. В кращому випадку все закінчувалось тим що я просто блід. Одним словом на космонавта я не підходив, тому залишились комп’ютери.

Факультет і університет я вибрав завдяки людям які вчились на кубику. Якщо конкретно – завдяки Галині Петрівні, й Вікторії Богданівні. Колись я це не дуже усвідомлював, думав що вибрав факультет через книжки, яких начитався, і думав що мене на факультеті будуть вчити.

Так от, ніфіга. Ідеальний процес навчання полягає в тому, аби читати. Постійно. Багато. Тому що треба. Аби писати. Писати дві речі: те що хочеться, і те що задають. Бажано суміщати. Бо хоча нам цього й не казали, але речі яких нас вчили, таки використовуються, хоча можуть виглядати страшенно нудними.

Залишається питання, а навіщо взагалі ходити в університет? Ну, очевидно заради соціальних кіл. Хоча ми вчимось більше коли читаємо, і взагалі, самотність сприяє концентрації, але самостійно вияснити що варто читати далі дуже важко. Принаймі тому, що ми це ще не читали, і не можемо дати оцінку.
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

7 Серпня, 2011 at 14:45

Опубліковано в Психософія

Tagged with ,

Про важливі рішення (шукаю роботу і житло)

with 25 comments

Зараз розповім про свій підхід до прийняття рішень, і спробую застосувати його практиці. Полягає він в таких правилах:

  1. Ніколи не жаліти про зроблені рішення, якщо не можна зробити рішення які їх скасовують. Колись я жалів про деякі життєві вибори, і думав що я був дурнем. А суть просто в тому, що в минулому ми не такі як зараз. Наші нервові зв’язки перебудувались, збудження розподілене інакше, і нейрони можуть працювати на інших частотах. Ви були іншою людиною до того як почали читати цей допис, і станете зовсім іншою коли закінчите. Не те щоб цей допис може кардинально змінити когось, але змінити людину може навіть звичайна муха. Навіть приказка така є – “Яка муха тебе вкусила?”. Тому жаліти про прийняті в минулому рішення в жодному разі не варто, бо їх примали не зовсім ви, а людина яка тоді знала менше, мала зовсім інший настрій, і обставини були зовсім іншими. Такі глюки нашого розуму називаються hindsight bias, або інакше повзучий детермінізм.
  2. Приймати рішення треба як тільки матимеш всі дані необхідні для його прийняття. Інакше неприйняте рішення буде вас емоційно мучити, і забирати зайву енергію, яку можна було б використати з більшою користю.
  3. Коли я не знаю яке рішення прийняти – приймаю рішення подумати над ним, коли отримаю додаткову інформацію, якщо тільки його не треба прийняти терміново, використовуючи неповну інформацію. Тоді дивіться попередні пункти.

Обстановка

Починаючи з другого курсу вчитись на кубику ставало все важче й неприємніше, хоча більшість людей розказували що має бути навпаки. Може проблема була якраз в тому що я повірив, а треба було навпаки з кожним курсом вміти все більше зосереджуватись, і все краще розв’язувати дифрівняння. В чому причина – не ясно, але факт в тому, що другий і третій курси, я вчився аби лиш не вигнали. А ще – часто жалів про те що обрав для навчання саме Київ.

На четвертому курсі виходило вже трохи краще, бо з’явилась філософія, і відчуття того, що вища освіта все таки має сенс. Після четвертого курсу я взагалі б міг мати стипендію, якби в мене раптом не забрали студентський. Проте цього виявилось недостатньо щоб я зміг вступити на державний стаціонар.

Платний спеціаліст коштує 15000 грн. Гуртожиток – ще >100 грн в місяць. Таким чином загальна вартість проживання в гуртожитку складатиме десь 1400 грн в місяць без харчування, і мені однозначно треба роботу. Враховуючи що гуртожиток – це одне з тих речей яке мене найбільше дістало на нашому факультеті (він антисанітарний, і аж ніяк не створює робочу атмосферу), краще було б його покинути. Тому я йду на бюджетну заочку.

Проблема

Залишилось вирішити питання: де жити?
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

24 Липня, 2011 at 23:24

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , ,