Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘кубик

Знову повертаючись до університету

with 6 comments

В мене таке відчуття ніби я в універі. Місце де я сплю – вузьке і біля стіни. Біля ліжка – захаращений стіл. Мій сусід поїхав кудись на вихідні, а я сиджу, залипаю в комп’ютер і скоро зустрічатиму світанок. 🙂

Сиджу, ковбашу код який мав би допомагати мені виправляти помилки форматування статтей вікіпедії:
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Березень 13, 2016 at 04:55

Коли корисні інтелект-карти?

with 3 comments

На першому курсі кубика в мене був чудовий викладач програмування VVZ (Зубенко). Він всіма силами намагався зробити з нас супер-програмістів, і хоча до ідеалу ми не дійшли, але багато хто став таки непоганим програмістом. Чого варті лише лабораторні зі структурами даних для розрідженої матриці, складених з сітки однозв’язних списків. І ці матриці ми множили! Гарні були часи, бо тоді здавалось нічого неможливого нема і я можу написати що завгодно на простому C. 🙂

У своїй місії зробити з нас геніїв програмування, він пропагував і скинув мені на флешку книжку Тоні Бюзена “Супермьішление”. Я не міг не прочитати книжку з такою назвою, і таки прочитав її. Після чого, на лекціях з програмування, історії, та інших які в нас там були на першому курсі, малював в конспекті інтелект-карти. Супермислителем я не став, і тому далі ставився до цієї ідеї скептично. (До речі, в оригіналі книжка називається “The Mind Map Book” (книжка про інтелект-карти), росіяни певне заради маркетингу переклали неправильно)
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Серпень 12, 2014 at 23:08

Ще трохи про кубик

with 3 comments

Я ж все таки кібер, ним і залишусь. 🙂 Сьогодні ходив в столичну fun-зону (а також в циферблат і не тільки) на зустріч з випускниками Анатолія Миколайовича (МС з легкої атлетики). Основне заради чого варто попасти на факультет кібернетики – люди з якими ви будете вчитись. Пари на які ви будете ходити не такі вже й важливі.

Звісно на них треба ходити, бо рано чи пізно знання які там намагаються запропонувати можуть знадобитись. Звісно є люди, які крім XML не бачили мов серіалізації чи розмітки даних, і вони можуть казати що знати як регулярний вираз перетворюється в скінченний автомат не обов’язково. Звісно, і без цього можна прогати, але набагато менше речей.

Але враховуючи те що я зустрічаюсь з людьми з якими останній раз разом ходив на легку атлетику десь 3 роки тому і ми можемо десь 6 годин не рахуючи перерв говорити про сильний і слабкий штучний інтелекти, розподілені хеш-таблиці, Вітгенштайна, протокол UART і протокол USB, NLP, методологію рев’ю, про те що писати на C треба навіть якщо це С++ 🙂 і про освіту дітей, можна зрозуміти що навіть на фізкультуру в КНУ ходять досить цікаві люди.

Ще поговорили про лекції, згадали про те що їх іноді теж ведуть дуже “цікаві” люди. Наприклад Лісовик, цитата не з перших уст:

Трансдюсери бувають трьох типів:

  1. Першого типу
  2. Другого типу
  3. Третього типу

Ну, мені просто пощастило з ним не зустрітись. Але бачте, знання про трансдюсери все одно отримав :). Хоч і не глибокі.

Що це дало? Ну, спілкування з людьми які розумніші за тебе дає відчути свій рівень. Це могло б бути неприємно, якби я і так не відчував свій рівень завдяки задачам які мені поки що не по зубах. Але знаючи те які задачі ставлять і розв’язують люди з якими я не так давно намотував круги між спорткомплексом і кубиком (стадіон так за П’ЯТЬ років і не побудували, хоча там всього то розрівняти щебінь, посипати піском і постелити гуму) я розумію що через певний час сам зможу. А якщо не зможу, але буде дуже треба – є кого попросити. Все таки мало хто з нас знає коли варто застосувати фільтр Калмана. А я знаю людину яка знає.

І що найважливіше після 7 годин прогулянок по місту, малювання діаграм і всяких розпіновок мікросхем, спочатку почуваєшся загруженим. Але проходить година в метро і маршрутці, і йдучи мимо турніка оп – 25 підтягувань. Це дає дуже важливу річ. Раніше зимою коли я ходив мимо турніка і робив 15 від сили, я думав “ну, метаболізм сповільнений, 20 це мій максимум, 15 хоча малувато але може бути”. Тепер буду думати що 20 це малувато. 🙂

Також я знаю що комп’ютер ввечері було б добре виключати. І взагалі після роботи не включати. Але не втримався, бо поки що не спиться.

Written by bunyk

Червень 24, 2012 at 23:42

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , ,

Новий кваліфікаційний рівень і пізнання AOP

leave a comment »

Ах, я його отримав позавчора. Але часу побритись не знаходжу, не те що про це написати.

Ну але зараз я маю хвильку часу:
все зробив
тому знову похвалюсь.

Хоча взагалі те що я закінчив вчитись це не так вже й важливо, бо загалом на спеціаліста мене вчили не набагато більше ніж на бакалавра. Взагалі не вчили можна сказати. І я радий що не дав їм витягнути мені оцінку диплому, і змусив поставити її об’єктивно. Так, завжди є люди які ще гірші за мене, які займаються не тільки самоплагіатом, а взагалі плагіатом і я вмію притворятись розумним хлопчиком, але я просто щаслиіший коли люди оцінюють мене об’єктивно.

На захисті запам’ятався елемент виступу мого одногрупника, забув як його звати, але пам’ятаю що він senior Java developer в EPAM.

Він сказав: AOP – це парадигма яка дозволяє замість, перед чи після методу виконати ще якийсь код. І я прозрів! Аспектно орієнтоване програмування – це декоратори. І маємо ще простіше визначення ніж “екзистенціалізм це гуманізм”, бо AOP це таки точно, за визначенням декоратори.

Ну може хіба вони застосовуються лише в обмежених точках з’єднання, але в мене є сумніви що в інших мовах advice можна чіпляти до чогось окрім методів та класів.

Я правильно розумію парадигму?

Written by bunyk

Травень 25, 2012 at 08:26

Оприлюднено в Кодерство, Нещоденник

Tagged with ,

Весна

with 5 comments

Зараз спробую зекономити час на багаторазові відповіді на запитання “як справи?” і куди я подівся.
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Травень 20, 2012 at 17:18

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , , ,

Відсутність негативної мотивації

with 8 comments

Страх того що мене виженуть з університету в мене взагалі пропав, бо влаштують обидва варіанти, я нічого ні від кого не хочу, і тепер я можу спокійно жити і отримувати задоволення від всього. Навіть від безмістовних пар. Я спостерігаю і усміхаюсь. 🙂 А ще почитую “Источник“.

Сьогодні було круто. Виявляється в моїй групі вчаться сеньори. Один з яких проводив доповідь “Технологія Java. Перспективи і забув що ще”. Суть в тому, що Java – це C++ з якого викинули вказівники, перегрузку операторів і купу інших речей. Мотивація – новачки можуть стріляти собі в ногу. Ну, і хай би собі була доповідь, якби він не сказав що нові мови такі як Ruby намагаються запозичити щось в Java, але в них слабо виходить. Зокрема там досі нема статичної типізації.

Ну, звичайно я таке витерпіти не міг, і вступився за динамічну типізацію. Моя доповідь називалась “Метакласи в Python, або я вам звичайно співчуваю що ви пишете на Java, де навіть ООП не надто розвинене не кажучи вже про інші парадигми”. Вони звісно теж не мовчали.

Одним з аргументів було “Я сеньйор!”. Це мене звичайно вразило, і я запитав що в такому разі він робить на цьому факультеті. Він спитав скільки мені років, і сказав що я коли виросту зрозумію для чого потрібен диплом, і чому в деяких ситуаціях не потрібно посміхатись.

А по моєму Лінус Торвальдс був правий на рахунок того що люди занадто серйозно ставляться до деяких речей. Особливо до речей, на які взагалі не варто звертати увагу. Як ото документально зафіксований результат імітації навчання. Що справді серйозно – це отримувати задоволення від цього навчання.

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Січень 19, 2012 at 20:05

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , ,

Нова порція граніту науки

with 5 comments

хоча це вже не граніт а піщаник якийсь… Сьогодні в мене відпустка на два тижні, і я вирішив ще разок сходити на факультет здати сесію. Здав перший екзамен – штучний інтелект.

Взагалі то я не сподівався його здати, бо нічого не робив, хіба що дві попередні пари (яких чомусь не було) вчився приводити формули до КНФ і ДНФ. Вікіпедія пише що треба користуватись дистрибутивністю і багато думати, але виявляється є простіший спосіб, за яким взагалі думати не треба. Просто протабулювати функцію для всіх параметрів, і виписати відповідні кон’юнкції для одиниць склавши ДНФ, і виписавши диз’юнкції для нулів, склавши КНФ. І все. Круто дружити з Бедзіром.

Але екзамен я здав не тому що знав одне питання (це ж треба, тепер на екзамені можна вибирати ті питання які тобі подобаються), а тому що я дуже часто здаю всілякі предмети які мені не дуже хотілось вчити одразу після того як викладач скаже “всі кого * задовольняє здайте заліковки”.

А ще сьогодні сходив в червоний корпус. І без черги заповнив обхідний! Ну, бо всі напевне зробили це пів року тому. І що найдивніше – мені поставили печатку, навіть не спитавши хто я, не дивлячись в паспорт, і не питаючи про прописне. Дивні якісь.

Правда тепер мені доводиться зустрічати купу похмурих людей в ранішню годину пік. Це пригнічує.

І ще, в мене може буде педагогічна практика. Круто!

Written by bunyk

Січень 18, 2012 at 23:42

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with