Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘кубик

Знову повертаючись до університету

with 6 comments

В мене таке відчуття ніби я в універі. Місце де я сплю – вузьке і біля стіни. Біля ліжка – захаращений стіл. Мій сусід поїхав кудись на вихідні, а я сиджу, залипаю в комп’ютер і скоро зустрічатиму світанок. 🙂

Сиджу, ковбашу код який мав би допомагати мені виправляти помилки форматування статтей вікіпедії:
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

13 Березня, 2016 at 04:55

Коли корисні інтелект-карти?

with 3 comments

На першому курсі кубика в мене був чудовий викладач програмування VVZ (Зубенко). Він всіма силами намагався зробити з нас супер-програмістів, і хоча до ідеалу ми не дійшли, але багато хто став таки непоганим програмістом. Чого варті лише лабораторні зі структурами даних для розрідженої матриці, складених з сітки однозв’язних списків. І ці матриці ми множили! Гарні були часи, бо тоді здавалось нічого неможливого нема і я можу написати що завгодно на простому C. 🙂

У своїй місії зробити з нас геніїв програмування, він пропагував і скинув мені на флешку книжку Тоні Бюзена “Супермьішление”. Я не міг не прочитати книжку з такою назвою, і таки прочитав її. Після чого, на лекціях з програмування, історії, та інших які в нас там були на першому курсі, малював в конспекті інтелект-карти. Супермислителем я не став, і тому далі ставився до цієї ідеї скептично. (До речі, в оригіналі книжка називається “The Mind Map Book” (книжка про інтелект-карти), росіяни певне заради маркетингу переклали неправильно)
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

12 Серпня, 2014 at 23:08

Ще трохи про кубик

with 3 comments

Я ж все таки кібер, ним і залишусь. 🙂 Сьогодні ходив в столичну fun-зону (а також в циферблат і не тільки) на зустріч з випускниками Анатолія Миколайовича (МС з легкої атлетики). Основне заради чого варто попасти на факультет кібернетики – люди з якими ви будете вчитись. Пари на які ви будете ходити не такі вже й важливі.

Звісно на них треба ходити, бо рано чи пізно знання які там намагаються запропонувати можуть знадобитись. Звісно є люди, які крім XML не бачили мов серіалізації чи розмітки даних, і вони можуть казати що знати як регулярний вираз перетворюється в скінченний автомат не обов’язково. Звісно, і без цього можна прогати, але набагато менше речей.

Але враховуючи те що я зустрічаюсь з людьми з якими останній раз разом ходив на легку атлетику десь 3 роки тому і ми можемо десь 6 годин не рахуючи перерв говорити про сильний і слабкий штучний інтелекти, розподілені хеш-таблиці, Вітгенштайна, протокол UART і протокол USB, NLP, методологію рев’ю, про те що писати на C треба навіть якщо це С++ 🙂 і про освіту дітей, можна зрозуміти що навіть на фізкультуру в КНУ ходять досить цікаві люди.

Ще поговорили про лекції, згадали про те що їх іноді теж ведуть дуже “цікаві” люди. Наприклад Лісовик, цитата не з перших уст:

Трансдюсери бувають трьох типів:

  1. Першого типу
  2. Другого типу
  3. Третього типу

Ну, мені просто пощастило з ним не зустрітись. Але бачте, знання про трансдюсери все одно отримав :). Хоч і не глибокі.

Що це дало? Ну, спілкування з людьми які розумніші за тебе дає відчути свій рівень. Це могло б бути неприємно, якби я і так не відчував свій рівень завдяки задачам які мені поки що не по зубах. Але знаючи те які задачі ставлять і розв’язують люди з якими я не так давно намотував круги між спорткомплексом і кубиком (стадіон так за П’ЯТЬ років і не побудували, хоча там всього то розрівняти щебінь, посипати піском і постелити гуму) я розумію що через певний час сам зможу. А якщо не зможу, але буде дуже треба – є кого попросити. Все таки мало хто з нас знає коли варто застосувати фільтр Калмана. А я знаю людину яка знає.

І що найважливіше після 7 годин прогулянок по місту, малювання діаграм і всяких розпіновок мікросхем, спочатку почуваєшся загруженим. Але проходить година в метро і маршрутці, і йдучи мимо турніка оп – 25 підтягувань. Це дає дуже важливу річ. Раніше зимою коли я ходив мимо турніка і робив 15 від сили, я думав “ну, метаболізм сповільнений, 20 це мій максимум, 15 хоча малувато але може бути”. Тепер буду думати що 20 це малувато. 🙂

Також я знаю що комп’ютер ввечері було б добре виключати. І взагалі після роботи не включати. Але не втримався, бо поки що не спиться.

Written by bunyk

24 Червня, 2012 at 23:42

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , ,

Новий кваліфікаційний рівень і пізнання AOP

leave a comment »

Ах, я його отримав позавчора. Але часу побритись не знаходжу, не те що про це написати.

Ну але зараз я маю хвильку часу:
все зробив
тому знову похвалюсь.

Хоча взагалі те що я закінчив вчитись це не так вже й важливо, бо загалом на спеціаліста мене вчили не набагато більше ніж на бакалавра. Взагалі не вчили можна сказати. І я радий що не дав їм витягнути мені оцінку диплому, і змусив поставити її об’єктивно. Так, завжди є люди які ще гірші за мене, які займаються не тільки самоплагіатом, а взагалі плагіатом і я вмію притворятись розумним хлопчиком, але я просто щаслиіший коли люди оцінюють мене об’єктивно.

На захисті запам’ятався елемент виступу мого одногрупника, забув як його звати, але пам’ятаю що він senior Java developer в EPAM.

Він сказав: AOP – це парадигма яка дозволяє замість, перед чи після методу виконати ще якийсь код. І я прозрів! Аспектно орієнтоване програмування – це декоратори. І маємо ще простіше визначення ніж “екзистенціалізм це гуманізм”, бо AOP це таки точно, за визначенням декоратори.

Ну може хіба вони застосовуються лише в обмежених точках з’єднання, але в мене є сумніви що в інших мовах advice можна чіпляти до чогось окрім методів та класів.

Я правильно розумію парадигму?

Written by bunyk

25 Травня, 2012 at 08:26

Опубліковано в Кодерство, Нещоденник

Tagged with ,

Весна

with 5 comments

Зараз спробую зекономити час на багаторазові відповіді на запитання “як справи?” і куди я подівся.
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

20 Травня, 2012 at 17:18

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , , ,