Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Posts Tagged ‘блоговедення

Наука блоговедення: Про що писати?

with one comment

Писати завжди є про що, тому що є речі які присутні в житті кожної людини. Хоча це й очевидно, та все ж перелічу які саме.

Будь-яка людина може прочитавши гарну книжку постаратись змусити прочитати її інших. І всі люди здається читають книжки.

Далі, якщо ви не читаєте книжки, то хоча б дивитесь фільми. А найкращий спосіб вирішити питання “а що б подивитись?” – дізнатись відгук про якийсь фільм від знайомої людини. Так само з музикою. Звісно писати про музику це як танцювати про архітектуру, але якщо про неї не писати – про неї ризикують не дізнатись. Google просто не зможе відповісти на чиєсь запитання “А що б послухати?” без вашої допомоги.

Політика – теж чудова тема. Бо хто не знає в якій державі він хотів би жити? Кожна домогосподарка повинна знати, а ви ні? 🙂 Щоправда персонально я буду читати про політику хіба що якщо там Янукович згадуватиметься не частіше за Поппера. (Може хтось мені порекомендує такий український політичний блог?)

Філософія. В пошуках відповіді на запитання “навіщо і як жити?” всім буде цікаво дізнатись що про це думають інші.

Спорт. Людина має щось в голові, а щось не менш важливе – під нею. Варто також зауважити, що я часто (і тут також) під спортом маю на увазі фізкультуру, хоча між ними є суттєва відмінність. Фізкультура мене цікавить більше ніж €2012.

Робота – взагалі найкраща тема. Дозволяє познайомитись з колегами. А також з іншими професіями. Правда чомусь не програмістських блогів дуже мало. Я читаю лише три блоги письменників, один лікарський. Може решту погано шукав…

Цікаві фото та обставини їх отримання, якщо є така можливість.

А ще про людей, подорожі, природу, і мільйони інших речей якими наповнений світ. Та й взагалі, якщо так подумати, проблема про що писати не повинна виникати взагалі. Є набагато складніша проблема – як вибрати те про що варто писати… Ведення блогу – постійний вибір з усього що нас оточує, чогось вартого того щоб його зафіксувати в тексті та ділитись з іншими.

Written by bunyk

Квітень 18, 2012 at 04:00

Оприлюднено в Конспекти

Tagged with

Наука блоговедення: Як писати?

with one comment

А тепер, коли ми розібрались з тим що таке блог, і для чого його вести, пора перейти до суті – як це взагалі робити.

Насправді це просто, і писати нас намагались навчити ще в школі. Я звісно впирався, і ось вам результат! Може якби мені сказали що “Хто ясно мислить той ясно формулює”, і що програмування має менше відношення до математики ніж до ясності формулювань я б впирався менше. А ще якби сказали, що слова – єдиний спосіб керувати світом… Правда є люди, яких писати грамотно таки навчили. Але процес перетворення ідей в голові людини на байтики що складаються в слова на екрані, чи лінії на папері має речі суттєвіші за правопис…

Якщо конкретно – такиx речей двоє, і перша – власне ідея. Вона не обов’язково повинна бути дуже оригінальною, чи новою, чи навіть вашою власною. Але вона повинна бути вам цікавою. Такою цікавою, що викликає сильне бажання поділитись з іншими. І оце бажання – важливіше за маленькі вади правопису (якщо те що ви написали здасться комусь достатньо цінним щоб бути написаним краще – він прийде і виправить ваші помилки. Ну принаймі я так іноді роблю на інших блогах.)

Бажання поділитись навіть важливіше за новизну ідеї. Якщо щось десь написано, навіть якщо є ризик що ваші читачі вже читали – все одно діліться – вони ж читають ваш блог бо їм цікаво що думаєте саме ви.

Ще важливо знати одну людську особливість: ви мінливі. Сьогодні вам цікаво одне, завтра інше. Бажання чимось поділитись зменшується з часом бо витісняється іншими бажаннями. Тому, якщо вас захопила якась ідея – найкраще записувати її одразу. Пізніше її образ потьм’яніє бо інші ідеї прагнутимуть вашої уваги. Навіть бажано публікувати її одразу, бо редагування не такий цікавий процес як обдумування і написання, тому ми схильні довгенько відкладати його на потім. Найкращі публікації виходять тоді, коли написані під час найбільшого бажання висловитись.

І спеціально для Тіммі. Так, написання блога забирає досить багато енергії. Яку можна витратити на написання коду. Є таке. Але з іншого боку, якщо ти пишеш код, а я про це не знаю, то який сенс в твому коді? Покажи скріншоти. Покажи кусочок коду і прокоментуй його. Чи просто кинь посилання на статтю яку ти прочитав, з коментарем “я тут прочитав оце, і мені захотілось написати такий то код, чи я зараз і займусь”. Те що wordpress не твіттер, не означає що ним не можна користуватись як твіттером.

Далі варто було б згадати про технічні аспекти публікацій в блогах, такі як вибір тегів, url, приховування під катом та подібні, для автоматизації яких я навіть написав один скриптик, але я давно загубив його код, і все ніяк не зберусь написати заново. Як тільки зберусь – напишу.

Written by bunyk

Квітень 17, 2012 at 04:00

Чому варто вести блог?

leave a comment »

Блог варто вести з тих самих причин, що і щоденник – щоб мати змогу читати старі публікації і думати “який я був малий і смішний”. Але це теж вже не так страшно, бо тут як з фотографіями – всі вже нас читали, всі вже нас бачили.

Якщо ж ви вважаєте що щоденник не повинен бути публічним – публікації можна замикати паролем. Я так кілька разів робив. І не від бажання написати щось дуже-дуже особисте, а через договір про нерозголошення :).

Окрім кращого контролю доступу мережний щоденник також має перевагу в тому, що ніколи не губиться. Якщо ви звісно не забудетe пароль до нього і до пошти через яку відбувається процедура відновлення пароля. Диски на яких він зберігається коди надійніші за диски в вашому комп’ютері. Звісно зараз ще рано судити про надійність хмарних сервісів коли в мережі не існує сайтів вік яких більше 20 років. Але той факт що окрім мене wordpress надає надає хостинг ще і для різних великих компаній на зразок CNN дуже заспокоює. Та й за час існування блогу я 5-6 разів починав життя з чистого HDD. Якщо б на них в якомусь файлику зберігався щоденник – довелось би заводити його заново.

Крім щоденника блог – це ще й спільнота. До того як я завів блог, в мене було багато друзів… А після того як завів – вони нікуди не пропали. Просто з’явився ще один спосіб спілкування. Раніше коли мені щось приходило в голову, я мусив по 10 разів казати різним людям “я якось подумав що… “. А ще іноді буває так, що зустрічаю знайомого, якого не бачив вже напевне років 4-5, і в розмові проскакує фраза “я недавно поставив нову Убунту . Unity – … “, мене перебивають і кажуть що читали блог. Так от, знання того хто читає ваш блог може чудово зекономити час. Ви будете говорити лише про те, про що ще не писали… 🙂

З часом спільнота блогу росте і до неї додаються люди які ніколи не перетинались з вами в житті. Дуже різні люди які забрели до вас за допомогою всезнаючої пошукової системи. Тоді з’являється можливість здійснювати запити до колективного інтелекту. Звісно якщо коментарів до статей ще не з’являлось, то ймовірність того що хтось відповість на запитання які ви прямо задаєте в постах вкрай мала. Але якщо кілька читачів вже є – то найнадійніший спосіб змусити їх добровільно витратити зусилля і поділитись з вами та читачами своїми знаннями в коментарях – дозволити їм стати правими. Для цього треба самому стати неправим. Найкраще коли це виходить просто випадково, бо така діяльність, якщо вона проводиться цілеспрямовано називається тролінгом. А якщо люди почнуть вважати вас тролем – почнуть ігнорувати. Тому не намагайтесь бути неправим, а просто не бійтесь таким виявитись.

Окрім того, з блогом можна робити багато корисних речей – писати диплом ітеративним інкрементним методом, так само писати різноманітні есе які задають на парах, якщо звісно хочеться написати їх гарно, аби не соромно було показувати. Взагалі, кожна людина інтелектуальної праці часом генерує якісь документи, чому б не ділитись ними з іншими?

Також, завдяки деяким публікаціям в блозі, я тільки цієї зими отримав чотири пропозиції про роботу. Поки не забув – багато хто радить в розділі “досвід” свого резюме робити посилання на публікації з детальнішим описом досвіду і результатів. Це збільшує довіру до резюме, і здається таки допомагає. Принаймі мій теперішній тім-лід на співбесіді питав “Я не дочитав статтю про freebase. Движок відкритий?”

Через цей блог я навіть познайомився з дівчиною, в якої, напевне не випадково, книжкові і музичні уподобання виявились близькими до моїх. Але в цій історії забагато слів…

А ще вам варто завести блог тому, що так мені буде простіше вас зрозуміти. Просто є речі, які хочеться прочитати ввечері, подумати, поспати, прочитати зранку і ще раз подумати. А такого в звичайній розмові важко досягнути.

Всупереч поширеному переконанню, блог мені не допоміг набагато краще зрозуміти себе. Зате допоміг згадати що я вже кілька разів без значних успіхів такі спроби робив. Ну але пошук відповідей на метафізичні питання “хто я?” і “що робити?”, триває, блог пишеться…

Written by bunyk

Квітень 16, 2012 at 04:00

Оприлюднено в Конспекти

Tagged with

Позбутись нерішучості щоб отримати змогу творити

with 5 comments

Президентом анімаційних студій Walt Disney, та Pixar є Едвін Кетмел, який є доктором філософських наук … нізащо не вгадаєте … в комп’ютерних науках! І він таки працює по спеціальності, придумуючи алгоритми за якими працюють оці всі наші Blender, Maya і інший софт, без якого мультики в 3d були б не 3d.

Але сьогодні мова не про те які програмісти круті, а про одну з його цитат. Мова йде про створення мультиків, але насправді ідея поширюється на будь-яку іншу творчу діяльність, ведення блогу в тому числі:

В процесі створення фільму, ми переглядаємо матеріал щодня. Це звісно контрінтуїтивно для багатьох людей. Уявіть собі, що, не залежно від того як добре ви малюєте, вам треба зібрати свої анімації та малюнки і показати їх всесвітньо відомому аніматору. Звісно ви не захочете показуватись щось щось слабке чи погане, тому ви захочете затриматись щоб переробити все краще. А фокус в тому, аби припинити так поводитись. Ми демонструємо роботу щодня, коли вона не завершена. Якщо кожен робить це щодня, він перемагає нерішучість. А той хто переміг нерішучість має більшу свободу в творчості.

Як я казав, людям це не очевидно, але крок на цей шлях допоміг нам у всьому що ми робили. Покаже це поки воно ще не завершене. Є інша перевага, суть якої в тому, що коли робота зроблена, вона зроблена. Це може звучати по дурному, але багато людей працюючи над чимось хочуть притримати роботу, і продемонструвати її скажімо через два місяці, щоб доробити. Тільки вона ніколи не достатньо добра. Тому вони не можуть її завершити. Тому ви повинні використовувати цей ітеративний процес, і фокус в тому, аби робити це частіше, щоб змінити динаміку.

Мораль – щоб не боятись творити, потрібно не боятись демонструвати. А страх можна перемогти звичкою. Публікуйте частіше.

Written by bunyk

Квітень 15, 2012 at 04:00

Оприлюднено в Психософія, Творчість

Tagged with

Що таке блог?

with 4 comments

Звісно в наш час важко повірити, що хтось може не знати що таке блог (тим більше якщо ви читаєте текст на сайті що містить слово “блоґ” в назві). Дехто навіть не вірить що я не мав поняття про блоги в 2008. Я то може слово таке знав, але поняття в мене тоді було однозначно інше ніж зараз. Тому, щоб бути послідовним, варто таки перед тим як щось досліджувати спробувати дати означення.

Отож, блог – з англійської (we blog – web log) (мережний журнал). Правила правопису кажуть що “g” в іншомовних словах треба передавати за допомогою букви “г” тому якщо хочете писати правильно – пишіть “блог”. Я пишу “блоґ”, тому що назва блоґу Констянтина Москальця пишеться через “ґ”, а в мене бажання навчитись писати як Кость переважає бажання навчитись писати як редактор (ну і звісно я розумію що справа там не лише в “ґ”…).

Блог, в широкому розумінні – це сайт що містить публікації відсортовані в зворотньому хронологічному порядку – від найновіших, до найстаріших. В такому розумінні кожен аккаунт в соціальній мережі, канали YouTube та новинні сайти – блоги. У вужчому розумінні – не кожен канал на YouTube – це блог, але про це далі.

Блоги бувають різні – особисті, тематичні та колективні. Тематичні – це блоги з чіткою темою, публікації якого якщо й виходять за її межі, то дуже рідко (як от Станіславівський натураліст). Колективні – це ті що ведуться кількома людьми, і вони зазвичай тематичні (наприклад Хабр, Watcher, Inspired). Хоча всі вони дуже схожі на звичайні паперові видання, тільки що не паперові. Тому тема моєї розповіді буде вужчою – персональні блоги. В тематичних блогах я нічого не шарю, бо з певного моменту зрозумів що моя спроба написати тематичний блог “Інформаційні технології” провалилась (я почав писати про періостит, і інші речі які від комп’ютерів дуже далеко) і вирішив дати блоґу більш підходящу назву. Таким чином мій великий досвід блоговедення: 0 тематичниx блогів, і 1 особистий. Та персональне блоговедення – це відображення життя, і тут як в самогубстві – головне не кількість, а якість. 🙂
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Квітень 14, 2012 at 04:00

Оприлюднено в Конспекти

Tagged with

Наука блоговедення: План

leave a comment »

Склав приблизний план. Він дає приблизне уявлення про теми які будуть розглянуті. Далі буде уточнятись, доповнюватись, і пункти зі списку ставатимуть посиланнями.

  • Анонс
  • Тіпам з інтернету, що пишуть журнали…
  • Позбутись нерішучості щоб отримати змогу творити
  • Що таке блог, і якими вони бувають?
  • Чому варто вести блог?
  • Як писати?
  • Про що писати?
  • Оформлення. Що крім тексту можна помістити в публікацію?
  • Таксономія. Яка різниця між тегами і категоріями?
  • Коментарі: спамери, критика, інші контакти.
  • Як і навіщо співпрацювати з іншими блогерами?
  • Поширення: RSS, email, соціальні мережі.
  • Як пограбувати блог? (Написання павучка)
  • Експерименти з павучком.
  • Written by bunyk

    Квітень 13, 2012 at 04:00

    Оприлюднено в Конспекти

    Tagged with

    Наука блоговедення: тіпам з інтернету, що пишуть журнали…

    with 4 comments

    Сьогодні буде трошки нердкору на тему. Знаю, я обіцяв розповісти про те які питання розглядатимуться в цій серії. Але такий пост буде прямо як загальний план, і до нього напевне варто підійти серйозніше. Тому відкладу його ще трохи на потім. Знову не встигну – опублікую кілька слів з тих 2000 що вже написав. Мораль – не треба було так спішити з анонсом.

    Це не означає що серія переривається. Ні. Просто зараз мені потрібно поприбирати в кімнаті, поспати, сходити на роботу, виконати деякі справи після роботи… А для цього потрібно трохи часу.

    Завжди було цікаво, як канали встигають за тиждень зняти нову серію серіалу, незважаючи на свята, канікули, інші форс-мажори. Пізніше я дізнався що наші канали купують вже готові серіали. А ті які не купують, а знімають, напевне знімають кілька серій про запас… Ну, як можна було здогадатись – це одна з таких серій.

    Компенсую це дуже старим відео. Його зробили ще тоді коли я про блоги поняття не мав. Єдиний відомий мені екземпляр українського нердкору (жанр теж вартий того щоб про нього розповісти окремо).

    До завтра…

    Written by bunyk

    Квітень 12, 2012 at 04:00

    Оприлюднено в Конспекти

    Tagged with ,