Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Archive for the ‘Передруки’ Category

Гаррі Поттер після університету

with 5 comments

А точніше “Harry Potter and the Methods of rathionality“. Я вже писав про те що це найкраща книжка з серії Поттера яку я читав. Вона не тільки тримає в напруженні, вона ще й написана з гумором (і не тільки тому що пародія) та страшенно просвітницька.

Я навіть дуже хочу її перекад українською, і зробив би сам, якби вмів. Але маю інші заняття і є люди які можуть зробити це краще за мене. Тут опублікую лише пару цитат, з мого Kindle, аби ви могли зрозуміти чому ця книжка дуже потрібна українською.

Про когнітивні упередження та потребу відділяти почуття і логіку:

Think of the Dementors’ fear as a cognitive bias, and try to overcome it the way you would overcome any other cognitive bias. Your hopeless feelings may not indicate that the situation is actually hopeless. It may only indicate that you are in the presence of Dementors. All negative emotions and pessimistic estimates must now be considered suspect, fallacious until proven valid.

Про thinking fast and slow:

He hadn’t tried to read. He wouldn’t have been able to focus. Funny how Harry’s brain just seemed to keep on running and running, never shutting down no matter how tired it got. It got stupider but it refused to switch off.

Про етику і індивідуалізм (Айн Ренд присутня):

“Not to mention,” Harry said, “being a Dark Lord would mean that a lot of innocent bystanders got hurt too!” “Why does that matter to you?” Professor Quirrell said. “What have they done for you?” Harry laughed. “Oh, now that was around as subtle as Atlas Shrugged.” “Pardon me?” Professor Quirrell said again. “It’s a book that my parents wouldn’t let me read because they thought it would corrupt me, so of course I read it anyway and I was offended they thought I would fall for any traps that obvious. Blah blah blah, appeal to my sense of superiority, other people are trying to keep me down, blah blah blah.” “So you’re saying I need to make my traps less obvious?” said Professor Quirrell. He tapped a finger on his cheek, looking thoughtful. “I can work on that.” They both laughed. “But to stay with the current question,” said Professor Quirrell, “what have all these other people done for you?” “Other people have done huge amounts for me!” Harry said. “My parents took me in when my parents died because they were good people, and to become a Dark Lord is to betray that!”

Прочитати решту цього запису »

Advertisements

Written by bunyk

Лютий 27, 2016 at 13:03

Оприлюднено в Передруки, English posts

Tagged with

П’яццола – Гори гори життя бурлацькеє

with one comment

Якщо при вас хтось випадково назве одне з прізвищ: [список композиторів аргентинського танго] то оце значить він з нашого клюбу. А якщо замість них називатиме: Гардель (“Por una cabeza”), П’яццола (“Libertango”), Otros Aires або навіть “Мурка” то це не наш чувак, він або не танцює або електронщик або нуевщик. Danbst про музику до аргентинського танго

Ця пісня була в мене в аудіозаписах вконтакті, під назвою “Пласт – Гори-гори життя бурлацькеє…”, але я звідти видалився, стягнувши звісно ввесь плейліст. Потім я переставляв лінукс, перекинув всю колекцію музики на телефон, записався на танго, слухав купу неправильної музики, і раптом слухаючи випадкові пісні з телефону знову на це наткнувся.

І гадаю що це прекрасно (мене чимось зачіпає):


Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Червень 8, 2015 at 00:29

Оприлюднено в Всяке, Передруки

Tagged with , ,

Потяг до програмування

with 7 comments

Звідки він береться, і де його взяти більше. Для тих хто читає мій блог пропускаючи статті з програмування – не бійтесь, тут не про програмування, тут про освіту та інші види людської діяльності. І є ви програмістом чи ні – у вас з’явиться шанс трохи краще зрозуміти звідки в них стільки фанатизму.

Переклад-переказ статті Деніела Хаггарда How to learn to learn Python (його Google plus), кандидата наук в філософії (чи як там перекладається a PhD student in philosophy). Він правда так і не став доктором філософії, бо зрозумів що то все суєта, але багато років навчання свій слід залишають. Самі побачите.

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Лютий 15, 2015 at 14:36

Романтична німецька

with 2 comments

Всі коли чують що я вчу німецьку, питають чи я вже навчився казати “Jawohl mein Fuehrer!”. 🙂 Мені подобаються люди які люблять пожартувати. І зрозуміло що на образ німецької мови ще довго будуть впливати нацисти і творчість Rammstein, які є напевне найвідомішим німецьким культурним експортом (до речі, Шварцнеґер, комісар Рекс і Гітлер – австрійці).

Але коли Rammstein співає “Du hast mich gefragt und ich hab nichts gesagt. Willst du bis der Tod euch scheidet, treu ihr sein für alle Tage? Nein!”, то ця пісня теж про любов і перекладається “Ти мене спитала і я нічого не відповів. Чи хочеш ти, поки смерть не розлучить вас, бути їй назавжди вірним? Ні!” Отак от. Якщо буду женитись – обов’язково оцю пісню музикантам замовлю. 🙂

Але не Рамштайном єдиним закінчується німецька культура. В пісні ансамблю Oktoberklub Lied vom Vaterland (Ахтунґ, соціалісти!), вони кажуть що то ще земля Ейнштейна, Карла Маркса і Баха. І взагалі, дойчі про себе кажуть що вони “Volk der Dichter und Denker” – “народ поетів і мислителів”. Що означає що вони намагаються бути розвиненими як у мистецтві так і у технології. Це метафора подібна до тої що написав Рильський “У щастя людського два рівні є крила – троянди й виноград, красиве і корисне”.

Сьогодні опублікую зразок німецького красивого: ASP – Werben (вставляти заборонили, тому даю посилання). І про любов, все таки день святого Валентина, і всюди продаються червоні попки .

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Лютий 14, 2015 at 00:33

Оприлюднено в Всяке, Конспекти, Передруки

Tagged with ,

Кожен вірить в своїх привидів

with one comment

Вирішив перекласти мій улюблений уривок з книжки “Дзен і мистецтво догляду за мотоциклами”. Оригінал уривку був в інтернеті, але тепер там якийсь зовсім інший сайт, тому посилання пропало…

Кріс запитує: “Ти знаєш якісь цікаві історії про привидів? Всі діти в нашому таборі розповідали історії про привидів вночі.”

“Краще ти нам розкажи”, каже Джон.

І він розказує. Їх досить цікаво слухати. Деякі з них я не чув відтоді як був в його віці. Я йому про це зізнаюсь, і Кріс хоче щоб я розказав деякі свої, але я не можу згадати жодної.

Через деякий час, він питає, “Ти віриш в привидів?”

“Ні”, кажу я.

“Чому ні?”

“Тому що вони не-на-у-ко-ві.”

Те як я це вимовив змушує Джона усміхнутись. “Вони не містять матерії”, продовжую я, “і не мають енергії, а тому, згідно з науковими законами, не існують ніде, крім людської уяви.”

Віскі, втома, та вітер між гілками дерев починають змішуватись в моїй голові. “Звісно”, додаю я, “наукові закони не містять матерії і не мають енергії, а тому не існують ніде, окрім людської уяви. Найкраще – це цілком науково ставитись до всього, і відмовлятись вірити як в привидів, так і в наукові закони. Таким чином будете в безпеці. Це залишить вам небагато речей в які можна вірити, але це теж науково.”

“Я не розумію про що ти взагалі мелеш”, каже Кріс.

“Та, просто приколююсь.”

Кріса дратує коли я розмовляю подібним чином, але я не думаю що це йому шкодить.

“Один хлопець з табору YMCA (християнська асоціація для юнаків, пер.), каже що він вірить в привидів.”

“То він просто намагається з тебе пожартувати.”

“Ні, не намагається. Він сказав що коли людей неправильно поховали, їхні привиди повертаються для того щоб переслідувати людей. Він справді в це вірить.”

“Він просто намагається з тебе пожартувати.”, повторюю я.

“Як його звуть?” запитує Сільвія.

“Том Білий Ведмідь”.

Джон і я обмінуємось поглядами, раптово усвідомлюючи одне й те саме.

“Ааа, Індіанець!” каже він.

Я сміюсь. “Думаю я мушу трохи відступити”, кажу я. “Я думав про європейських привидів.”

“Яка різниця?”

Джон розривається від сміху. “Він тебе підловив”, каже він.

Я трохи думаю, а тоді кажу: “Ну, Індіанці іноді мають інший спосіб дивитись на речі, і я не кажу що він цілком хибний. Наука не є частиною індіанської традиції.”

“Том Білий Ведмідь сказав що його мама і тато сказали йому не вірити у все це. Але він сказав що його бабуся сказала по секрету що це все одно правда, і тому він в це вірить.”

Він благально на мене дивиться. Він іноді таки хоче про щось довідатись. Приколюватись – не означає бути гарним батьком. “Звісно”, кажу я, заперечуючи собі, “Я теж вірю в привидів.”

Тепер Джон і Сильвія дивляться на мене дивно. Я розумію що я з цього так просто не виплутаюсь і готуюсь до довгих пояснень.

“Це цілком природньо”, кажу я, “вважати європейців чи індіанців які вірять у привидів неосвіченими. Наукова точка зору витерла всі інші настільки, що вони всі здаються примітивними до такої степені, що коли особа сьогодні говорить про духів чи привидів вона вважається неосвіченою чи божевільною. Це цілком неможливо уявити світ де привиди могли б існувати.”

Джон схвально киває і я продовжую.

“На мою власну думку, інтелект сучасних людей не настільки кращий. IQ не настільки відрізняється. Ті індіанці та середньовічні люди були такими ж розумними як і ми, але контекст в якому вони думали, був зовсім іншим. В тому контексті думки, привиди і духи є настільки ж реальними як атоми, кванти, фотони та інші частинки для сучасної людини. В цьому сенсі я вірю в привидів. Сучасна людина теж має своїх привидів і духів, бачте.”

“Що?”

“Ну, закони фізики і логіки, … система числення, … підстановки в алгебрі. Це привиди. Ми просто віримо в них настільки старанно, що вони здаються реальними.”

“Вони здаються мені реальними”, каже Джон.

“Я не доганяю”, каже Кріс.

Тому, я продовжую. “Наприклад, виглядає цілком природнім вважати що гравітація та закон всесвітнього тяжіння існували до Ісаака Ньютона. Видається божевільним вважати що до сімнадцятого століття не існувало гравітації.”

“Звісно.”

“То, коли закон вступив в дію? Чи він існував завжди?”

Джон супиться, запитуючи себе що я маю на увазі.

“Я веду до”, кажу я, “поняття що перед тим як виникла земля, перед тим як сформувались сонце і зірки, перед початковим створенням всього, закон всесвітнього тяжіння існував.”

“Безперечно.”

“Сидів там, не маючи ні своєї маси, ні своєї енергії, і ні в чийому розумі, тому не було нікого, ні в просторі, тому що й простору не було, ніде – цей закон всесвітнього тяжіння все одно існував?”

Тепер Джон виглядав не так впевнено.

“Якщо закон всесвітнього тяжіння існував,” кажу я, “тоді я чесно не знаю, що щось повинно зробити щоб бути неіснуючим. Мені здається що закон всесвітнього тяжіння пройшов всі тести на неіснування, які тільки можна вигадати. Ви не можете придумати жодного атрибуту неіснування, якого б не було в закону всесвітнього тяжіння. Чи хоч якогось наукового атрибуту його існування. І все одно, вважається “здоровим глуздом” вірити що він існував.”

Джон каже, “Я гадаю мені варто над цим подумати.”

“Ну, я передбачаю що якщо ти думатимеш над цим достатньо довго ти блукатимеш кругами і кругами і знову кругами, поки нарешті не прийдеш до єдиного можливого раціонального, розумного висновку. Закон всесвітнього тяжіння не існував до Ісаака Ньютона. Всі інші висновки безглузді.”

“І це означає,” кажу я перш ніж він може перебити, “і це означає що закон гравітації існує ніде окрім голів людей! Це привид! Кожен з нас дуже зарозумілий і пихатий щодо переслідування чужих привидів, але ми настільки ж неосвічені, варварські та забобонні щодо наших власних.”

“Чому тоді всі вірять в закон всесвітнього тяжіння?”

“Масовий гіпноз. В дуже ортодоксальній формі, відомій як “освіта”.”

“Ти маєш на увазі що вчитель гіпнотизує дітей щоб вони вірили в закон всесвітнього тяжіння?”

“Звісно.”

“Це ж абсурдно.”

“Ти колись чув про важливість зорового контакту в аудиторії? Кожен освітянин на цьому наголошує. Жоден з освітянин цього не пояснює.”

Джон хитає головою і наливає мені ще випивки. Потім прикриває рота рукою, і неначе по секрету каже Сильвії, “Знаєш, більшість часу він виглядає такою нормальною людиною.”

Я протестую, “Це перше за багато тижнів що я сказав нормального. Решту часу я симулюю лунатизм двадцятого століття, так само як і ви, щоб не привертати до себе зайвої уваги.”

“Але, для вас я повторю.”, кажу я, “Ми віримо що безтілесні слова сера Ісаака Ньютона лежали посеред нічого мільярди років до того як він народився і що він магічним чином відкрив ці слова. Вони завжди були там, навіть коли не стосувалися нічого. Поступово виник світ і вони застосувались до нього. Насправді, ці слова були тим що й сформувало світ. А це, Джоне, просто смішно.”

“Проблема, суперечність яка зв’язала вчених, – це свідомість. Свідомість не має матерії чи енергії, але вони не можуть уникнути її панування над усім що вони роблять. Логіка існує лише в свідомості. Числа існують лише в свідомості. Я не засмучуюсь коли науковці кажуть що привиди існують в уяві. Мене дістає тільки слово “лише”. Наука теж існує лише в уяві, і це не робить її поганою. Як і привидів.”

Вони просто дивились на мене, тому я продовжив “Закони природи є винаходами людини, як і привиди. Закони логіки, створені математиками – теж винаходи людини, як і привиди. Всі ці речі, є люськими винаходами, як і ідея того що вони не є людськими винаходами. Світ взагалі не існує за межами людської уяви. Він увесь – привид, і в стародавні часи таким і вважався, ввесь благословенний світ в якому ми живемо. Він у віданні привидів. Ми бачимо те що ми бачимо, тому що ці привиди це нам показують, привиди Мойсея, Христа і Будди, і Платона, Декарта, Руссо, Джеферсона, Лінкольна, і так далі, і так далі. Ісаак Ньютон дуже гарний привид. Один з найкращих. Ваш здоровий глузд – не більше ніж голоси тисяч і тисяч цих привидів з минулого. Привиди і ще більше привидів. Привиди що намагаються знайти своє місце серед живих.”

Джон виглядає надто заглиблений в роздуми аби говорити. Але Сильвія збуджена. “Де ти береш ці ідеї?” питає вона.

Я мав намір їм відповісти, але не здійснив його. В мене було відчуття того що я вже дійшов до межі, а може й перейшов її, і вже пора це кинути.

Через деякий час Джон каже “Було б добре побачити гори знову.”

Written by bunyk

Лютий 3, 2015 at 01:57

Новини вам шкодять

with 8 comments

Переклад-переказ однойменної статті в The Guardian. Іронічно, що таку статтю публікує видання що якраз займається новинами і журналістикою. Ну, але на то і є свобода слова.

Новини шкідливі для здоров’я. Вони спричинюють страх і агресію, та перешкоджають вашій творчості та здатності ретельно аналізувати. Рішення цієї проблеми? Припинити споживати їх взагалі.

Кілька десятиліть тому людство зрозуміло що надмір неправильного харчування шкодить здоров’ю і спричинює ожиріння. Тепер пора зрозуміти що споживання новин для нашого мозку – те саме що й споживання цукру для нашого тіла. Новини просто перетравлювати. Вони переважно подаються як дрібні кусочки непотрібної нам інформації, над якою не треба думати. Тому, на відміну від книжок чи довгих журнальних статтей ми можемо спожити майже необмежені кількості такої інформації.
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

Січень 22, 2015 at 23:30

Якщо трохи змінюватись щодня

with 6 comments

То за рік:

1.01365 > 3778%
0.99365 < 3%

Мотиватор знайдений десь на просторах інтернету, кажуть китайці придумали.

Written by bunyk

Жовтень 24, 2014 at 08:00

Оприлюднено в Передруки

Tagged with ,