Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Archive for the ‘Нещоденник’ Category

Німецька реєстрація

with one comment

Продовження серії публікацій про шлях експата, перша частина якої була про німецьке посольство.

– Come back after 10 years and get your car.
– Morning or afternoon?
– Well 10 years from now, what difference does it make?
– The plumber is coming in the morning.

З анекдотів Рейгана про СРСР, які насправді то про Німеччину.

В попередній публікації забув ще додати варто зареєструватись на подачу документів на Блакитну карту, бо я 22 вересня зареєстрував собі дату на 3 березня. Це можна зробити тут: https://service.berlin.de/dienstleistung/324659/en/ , прочитавши всі вимоги, знайшовши внизу посилання “Make an appointment”, тоді натиснути “Book an appointment”, тоді вибрати громадянство, чи маєте ви подружнього партнера громадянина ЄС, тип запиту Blaue Carte EU (section 19a), натиснути Next, заповнити особисту інформацію і email, і так поки вам не прийде лист з темою “Ausländerbehörde Berlin – Foreigners Registration Office appointment confirmation”, і pdf квитанції, яка містить адресу куди прийти, 150 тисяч якийсь там номер в черзі і чекліст зі всіма необхідними документами. Її треба надрукувати (хоча краще це зробити в Німеччині щоб лишнього багажу не везти).

Тепер про найважливіше що треба зробити по приїзду. Замельдуватися! Лендлорд тимчасової квартири (мій роботодавець) окрім договорів на квартиру, інтернет і т.п. дає такі документи:

  • Підтвердження заселення від квартировласника (Wohnungsgeberbestätigung)
  • Підтвердження про відсутність боргів з оренди (Mietschuldenfreiheitsbestätigung)

Їх, і формуляр “Anmeldung bei der Meldebehörde” можна знайти тут. Заповнений формуляр, ті документи і оригінал паспорта треба віднести в найближчий Bürgeramt, в який треба мати термін (термін кажуть можна зробити в той же день зранку, але мені на щастя з цим допомагав роботодавець, тому не знаю як точно це робиться).

Довідку про Anmeldung дають зразу. А через кілька тижнів на пошту (паперову) має прийти TaxID. (Або можна за ним сходити в Finanzamt, куди йти все одно доведеться щоб поміняти собі податковий клас.) І це те що вам потрібно аби отримувати зарплату, бо без TaxID роботодавець вам зарплату на рахунок не зможе послати.

Це все що пам’ятаю про реєстрацію. Просто робив я її давно, і займався іншими проблемами. В Німеччині (а може лише в Берліні, важко сказати бо я в інших місцях мало був) є більші проблеми ніж бюрократія. Але про це далі буде.

Written by bunyk

11 Січня, 2020 at 15:08

Опубліковано в Конспекти, Нещоденник

Tagged with ,

Німецьке посольство

with 9 comments

Якось так сталося що в період виборів почали частіше писати про вакансії за кордоном. (Хоча може це я просто почав частіше в Linkedin заходити, просто аби новини не читати). Дякуючи Пороху тепер зганяти до Берліна на співбесіду так само просто як і до Києва, й коли є що вибрати, то можна й вибрати. Сьогоднішня тема буде не про співбесіди/резюме, мотивацію до переїзду чи порівняння життя в Берліні і Львові, а про найчасозатратніший етап, який можна прискорити якщо знати дещо наперед.

Може потім це переросте у серію статтей подібну до Переїзд на роботу в Берлін. За мотивом надуманого мною роману: “Західна цивілізація або мої спроби відчути себе європейцем”, яку теж рекомендую прочитати якщо серйозно збираєтесь влитись до рядів експатів, хоча вона вже досить стара й містить деякі помилки.

Отож, якщо у вас є бажання працювати в Німеччині і ви збираєтесь погодитись на офер, то ще до підписання контракту і обговорення дати виходу на роботу (яка в ньому прописується), заходите на сайт посольства і бронюєте собі і всім членам сім’ї які їдуть з вами дати співбесіди на національну візу. Ось посилання актуальне на сьогодні, якщо не працює, йдіть на https://kiew.diplo.de/ua-uk Послуги -> Забронювати дату співбесіди -> Національні візи та/або працевлаштування. Тому що я підписав контракт на роботу з першого вересня, бронював у травні, забронював подачу документів собі на 30 серпня, сім’ї на 2 вересня. 🙂
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

21 Вересня, 2019 at 21:34

Опубліковано в Конспекти, Нещоденник

Tagged with

Програмістські експерименти

leave a comment »

За що я люблю програмування – так це за те що на відміну від, якої небудь історії, на будь-яке питання можна знайти відповідь в ході експерименту, без будь-яких “авторитетних джерел”.

– Чи копіюється map-а, при присвоєнні?
– Хвилину.

package main

import "fmt"

func main() {
fmt.Println("- Чи копіюється map-а, при присвоєнні?")
a := make(map[string]string)
a["answer"] = "Так"
b := a
b["answer"] = "Ні"
fmt.Println("-", a["answer"])
}

– Ні

Якщо звісно не запитання “нам обрати технологію А чи Б?” І звісно ресурсу на те щоб реалізувати рішення в обох і порівняти нема. Тоді й з’являються релігійні суперечки про те в кого мова потужніша.

Written by bunyk

13 Квітня, 2018 at 17:44

Опубліковано в Кодерство, Нещоденник

Tagged with

Нові життєві віхи

with 7 comments

Ех, мені вже мало не пів року тому стало 27, а я досі ніяких підсумків не встиг підбити. Моя дружина часом каже що вона на мене погано впливає, бо я вже рідше вчу німецьку, забив на танго, і навіть в блог не пишу. Не знаю чи це так, що саме впливає можна визначити лише контрольованим експериментом, а тут лише anecdotal evidence. 🙂

Найголовніше що сталось цього року, як ви могли зрозуміти з речення зі словами “моя дружина” – я одружився. І заодно вирішив змінити роботу з мегаперспективної де багато досвіду (а я найголовніший (і мало не єдиний) фронт-ендер) але мало платять, на нуднішу де краще платять (виявилось що аутсорс це не завжди нудні процеси, це іноді веселі дедлайни поки процеси не встаканились, плюс можливість працювати з інженерами які раніше клепали грізну зброю для Northrop Grumman, а тепер вчать тебе клепати мирні мікросервіси для телекомів. Працювати з інженерами клієнта набагато приємніше ніж працювати з економістами/менеджерами клієнта).

Але основна причина звісно в тому, що ще в 2016 я міг взагалі не паритись про гроші, був цілком впевнений що витрачаю менше ніж заробляю, бо жив “шо голімий монгол” (замість ліжка матрацрозкладне крісло, стидуха тьолку в хату привести), і витрачав на оренду 700грн + 300 комунальних максимум. Але дружину привести в таку хату я не міг.

Тепер думаю що варто ще складати на своє житло. Чи спершу придбати машину? Машина мала б додати мобільності в переїздах і подорожах, але цікаво який бюджет на неї потрібен з врахуванням амортизації, всяких страховок, мастил і палива? І як вибрати машину з найбільшим ККД від бюджету на неї?

А ще я подумав про пенсійний фонд. 🙂 Якщо з 30 років відкладати в пенсійний фонд по 1000 грн щомісяця, то в 60 можна вийти на пенсію, і якщо дожити до 90, то отримувати ці ж самі 1000 грн пенсії. З яких невідомо скільки з’їсть інфляція. Якщо відкладати в доларах, і якщо інфляція долара постійна і дорівнює 1.5% на рік, то за 30 років з кожних 100$ залишиться лише 64$. Можна наскладати квартиру у Львові і на старості здавати її в оренду, але не факт що через 30 років приріст населення у Львові буде такий як зараз і хтось захоче її брати, тобто вона матиме цінність. Може люди з’їжджатимуться в Сан-Франциско, але є ризик що житло там може знищити землетрус. Коротше кажучи, як пише Талеб – інвестиції це складніше ніж фінансисти собі думають.

Ще мене часто питають що змінилось після одруження. Та не так вже й багато. В моєї дружини наприклад більше змінилось, вона тепер коли показує диплом, показує ще довідку про одруження аби пояснити чому в неї прізвище на дипломі не співпадає з прізвищем в паспорті. Дурниця, але приємно, Буників раптом стало більше.

Найпомітніше – це постійна позначка на безіменному пальці правої руки. Я іноді аби щось не забути записую на руці, а тут штука яка не змивається. Я вже правда звик і помічаю рідше, але коли помічаю це змушує задуматись про те що зараз в мене все трохи інакше ніж раніше.

Більше ніяких змін взагалі. Після одруження ми сваримось навіть менше ніж до одруження (до було раз чи два, після – ніби ще жодного разу). Так, іноді виникають якісь конфлікти, на зразок “я хочу відпустку в гори, а вона на море”, але ми доходимо до компромісу і їдемо в Буковель 🙂 (Буковель має доволі холодне озеро, море – це таки трохи інша справа). Крім того моя дружина досить песимістична, і не очікує від стосунків нічого доброго (точніше каже що сподівається на краще але готується до гіршого) (статистика ж показує що люди розлучаються а ті які не розлучаються – переважно нещасливі в шлюбі, наївно думати що ми чимось кращі), тому стосунки набагато приємніші ніж з підходом “справжня любов все витерпить”.

Щодо іншого, насправді я вже не так і мало пишу. Ось дружина мені подарувала книжку “Інноватори”, я про неї написав. Але чомусь не було часу написати про мандри Стамбулом і в Анталію. Ото тільки недавно зібрались клеїти сімейний альбом.

Written by bunyk

11 Грудня, 2017 at 21:46

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , ,

Як я був нелегальним мігрантом в Польщі

with 6 comments

Єху, моя мрія відколи я отримав закордонний паспорт – з’їздити до Відня (бо він ближче ніж якийсь там Берлін) здійснилася. Правда я відвідав не так Відень як Хакатон вікімедіа, але окрім трьох днів на хакатон, я собі дві половини днів на огляд міста вділив.

Єдине, що мене австрійське посольство трохи підставило. Готель написав їм листа що в мене зарезервований готель:

Dear sirs, herewith we confirm the stay of Mr. Taras Bunyk in our JUFA Hotel Wien City, from the 18th to the 22nd of May 2017.

І вони дали мені візу з 18-го травня до 6 червня, з правом перебування 5 днів. І я собі купив квиточки на LeoExpress так щоб прибути 18-го і виїхати 22-го.

Тільки виявилось проблема в тому що якщо виїжджати автобусом в 6-тій вечора з Відня, то прибуває той автобус лише в 7-мій ранку, а це вже 23-тє число. І тоді тебе знімають з автобуса, ти ще чекаєш наступної зміни у восьмій, ті щось довго пишуть, тоді беруть відбитки пальців, 50 злотих штрафу, тоді ти ще довго чекаєш аби тебе сфотографували і взяли кращі відбитки пальців.

Зате є шанс познайомитись з якимось молдаванином який тікає з німеччини додому, бо його там цигани рік тримали і змушували жебракувати.

І з якимось хлопцем який віз з Вінниці подарунок якомусь своєму знайомому поляку – бейсбольну биту, яку врахували як зброю. 🙂 Який розказав що був одружений, але потім поїхав до Польщі, і його дружина кинула, бо знайшла іншого. Хтось його запитав чи це через те що він в Польщу від неї поїхав? Він казав нє, приїхала до мене в гості. Поляка знайшла? Та нє, якогось іншого українця. 🙂

В 11-тій тобі нарешті віддають паспорт і квитанцію про сплату штрафу і відводять до українського шлагбауму. Ще жодного разу не був такий щасливий бачити українського прикордонника. Українці пропускають без проблем.

І ти біжиш на українську територію, тобі український прикордонник відкриває браму, і ти бачиш перед собою дорогу до Львова, на якій нема жодних зупинок для маршруток чи чогось подібного.

Спочатку мене довго не брали, але коли дістав 50-тку, якась машина з чоловіком що віз побутову хімію для свого магазину таки зупинилась. Хоча він казав що він і так до Львова їде і йому ті гроші не треба. Другий успішний випадок автостопу в житті. І перший в Україні, бо попередній був в Німеччині.

Тепер мені на пів року заборонено в’їжджати до Польщі. Що насправді шкода, так це те, що я навіть “покурити” в Кракові не виходив. І Австрію покинув ще 22-го.

Written by bunyk

24 Травня, 2017 at 18:47

Опубліковано в Нещоденник

Ретроспектива 2016

with 2 comments

В двох словах:

If you work hard enough you can replace depression with exhaustion

Тому щось я останнім часом навіть мало пишу. Тому що майже ввесь рік працюю в стартапі, і майже ввесь рік в нас через два тижні дедлайн коли ми або закриємся або будемо мільйонерами. Це створює виснажливе емоційне напруження.

Проте на відміну від попередніх років в особистому житті напруження нема. Тому що найкраща дівчина не німа, найкраща – розумна. І тоді все вона говорить – допомагає. Хоча проблеми звісно трапляються, але вирішуються вони колаборативно. Наприклад дзвониш ти такий, і по інтонації чуєш що вона чимось засмучена або сердита. І кажеш “давай зустрінемось, я тобі шоколадку куплю, чи якихось цукерок”. А вона “Ні, шоколадка має високий глікемічний індекс[джерело?], від цього в мене на короткий час зросте рівень глюкози, а потім різко впаде, і я буду ще більше роздратована ніж зараз. Давай краще м’яса поїмо.”

Рік почався з Ремоліно і Подорожі. Потім було купа роботи, знайомство зі світом стартапів і дуже значимою людиною.

Я так і не навчився писати веб-застосунки, бо нема на те часу, треба закінчити наш проект, який ніяк не закінчується. 😦

З хорошого: Я певною мірою посприяв написанню цієї статті про ботів вікіпедії, і дізнався що розумію білоруську.

З поганого: Я познайомився з Elm, але не мав часу написати щось серйозне.

Малювалку сніжинок написав на чистому JavaScript.

Пробував зробити достроковий бета реліз нашого продукту, але це теж був повний фейл.

Літом ходив в качалку 10 разів протягом місяця. Це дало свої результати, але потім робота і робота довели мене до того що жир вже вивалюється через ремінь. І трохи ходив в гори під час відпустки.

Відвідав два дорогих танго майстер-класів, але краще танцювати не став. Зате моя дівчина танцює чудово.

Також я зрозумів що все що я хочу від знання іспанської, можна отримати простіше. В результаті стаття про танго в вікіпедії – найвичерпніша з існуючих, хоча мені є ще чого додати з того що іспанці не описали. Коли додам – подам заявку на добру. А поки що тема не зовсім розкрита. Вивчення іспанської відкладається.

Written by bunyk

31 Грудня, 2016 at 15:41

Опубліковано в Нещоденник

Теорія взаємодії процесів (насправді про IT-Arena)

with 8 comments

Я не дуже хотів йти на Львів ІТ арену, бо то настільки понтово що задорого. Крім того на вузькоспеціалізованих конференціях на зразок PyCon я мало що розумію, навіть якщо сам доповідаю. 🙂 Хоча, знаєте, ото щойно передивився одну доповідь – і ніби все зрозумів (а що ще краще, виявляється що викладені там ідеї я зараз використовую в Angular, хоч і забув про них). Крім того, нащо йти на платну конференцію, якщо ти навіть не встигаєш читати всі блоги і дивитись всі безкоштовні відео доповідей з інших конференцій в інтернеті?

Але я пішов, і не пожалів. Познайомився з Естер Дайсон. Вона великий фанат здорового способу життя, і інвестор в наш проект.

Пішов на доповідь про мікросервіси оцього чоловіка. Там дізнався що всі системи які містять багато взаємодіючих компонентів можна описувати наприклад пі-численням. Але так як книжки з пі-числення страшенно дорогі, ось вам безкоштовна про математичну теорію названу “Взаємодія послідовних процесів”, і написана не аби-ким, а Сером Чарлзом Ентоні Річардом Гоаром. Тепер залишилось знайти час прочитати.

А ще поміж іншим дізнався про те що програмне забезпечення це лайно (точніше завжди знав), але існує стрібна куля. Називається LangSec, коли ми вхідні параметри описуємо якоюсь формальною мовою. Чим це відрізняється від Логіки Хоара і наприклад статичної типізації з алгебраїчними типами даних – ще треба подумати.

А ще зустрів хлопців з Quintagroup, вони зразу такі “О, це ти той пітонщик з SoftServe що пише на Zope”. Я такий – той, але вже не пітонщик і не з SoftServe. 🙂 Зараз вони багато працюють над проектом Prozorro, і шукають нових людей. Тому якщо знаєте Pyramid (чи який там фреймворк у https://github.com/openprocurement), шукаєте роботу – напишіть їм.

Written by bunyk

1 Жовтня, 2016 at 23:51