Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Archive for the ‘Нещоденник’ Category

Столітня книжка про технології

leave a comment »

В дитинстві літом я жив у селі з батьками тата, а взимку – в місті з батьками мами. Думаю тому що в місті в той час не треба було носити дрова і гріти воду аби скупатися. В селі хата була більша за міську квартиру і містила немалу бібліотеку. Про неї можна багато згадувати але я не буду бо то буде довго. Полиці в книжковій шафі були заставлені в два ряди, і колись я знайшов в задньому ряді щось загорнуте в пластикову обкладинку для зошита. То виявилася найстаріша книжка бібліотеки – науково-популярне видання з 1920-тих. Була ще старіша (і набагато товстіша) книжка з різними оповіданнями і віршами. Вона була загорнута в картонну папку для зошитів аби замінити відсутню обкладинку, і вже майже розсипалася на листки. Але коли вона видана – невідомо, бо починається зі сторінки 6. Десь внизу на якомусь аркуші підписана як “Читанка для II. кл. шк. с.

Книжки цікаві, бо цікаво дізнатись як жили люди в давнину майже з перших рук. І цікаво як змінилася мова.

Коли я дізнався що у Вікімедіа Україна є книжковий сканер, то згадав за цю книжку і вирішив поділитись з іншими. Так “Оповідання про сили природи” опинились на вікіджерелах.

Читанку я пізніше відсканував сам за допомогою сканера зробленого з трьох коробок піци і додатка OfficeLens від Microsoft. Якість вийшла не гірша за сканер вікімедії, хоча вона відрізняється від сторінки до сторінки, бо іноді джерелом світла було вікно, а іноді – настільна лампа + лампа від камери телефона.

Я недавно закінчив їх оцифровку, пошукав автора/редактора Миколу Чайковського і виявив що він (якщо це той самий Микола Чайковський, а скоріше за все так) помер 7 жовтня 1970, що означає що згідно законів про авторське право і правил вікіджерел, вона до 7 жовтня 2040 не може бути в суспільному надбанні і її скоріше за все видалять з вікіджерел. Dura Lex, sed lex. Аби не витратити зусилля на марно, я цю книжку перепощу тут, через 20 років якщо доживу – може перепощу назад на вікіджерела, якщо такий проект ще буде. Або хтось інший щось зробить. Це також означає, що цей пост не підпадає під ліцензію CC-BY-SA як решта цього блогу, майте це на увазі. А кому нарешті цікаво прочитати – прошу:

НАРОДНЯ БІБЛІОТЕКА „ПРОСВІТИ“ Ч. 26.

ОПОВІДАННЯ
ПРО
СИЛИ ПРИРОДИ

ТРЕТЄ ВИДАННЯ, ЗОВСІМ ПЕРЕРОБЛЕНЕ
(З 13 ОБРАЗКАМИ).

орнамент

ЛЬВІВ, 1924.
НАКЛАДОМ ТОВАРИСТВА „ПРОСВІТА“.

Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

9 Жовтня, 2020 at 10:27

Німецька реєстрація

with one comment

Продовження серії публікацій про шлях експата, перша частина якої була про німецьке посольство.

– Come back after 10 years and get your car.
– Morning or afternoon?
– Well 10 years from now, what difference does it make?
– The plumber is coming in the morning.

З анекдотів Рейгана про СРСР, які насправді то про Німеччину.

В попередній публікації забув ще додати варто зареєструватись на подачу документів на Блакитну карту, бо я 22 вересня зареєстрував собі дату на 3 березня. Це можна зробити тут: https://service.berlin.de/dienstleistung/324659/en/ , прочитавши всі вимоги, знайшовши внизу посилання “Make an appointment”, тоді натиснути “Book an appointment”, тоді вибрати громадянство, чи маєте ви подружнього партнера громадянина ЄС, тип запиту Blaue Carte EU (section 19a), натиснути Next, заповнити особисту інформацію і email, і так поки вам не прийде лист з темою “Ausländerbehörde Berlin – Foreigners Registration Office appointment confirmation”, і pdf квитанції, яка містить адресу куди прийти, 150 тисяч якийсь там номер в черзі і чекліст зі всіма необхідними документами. Її треба надрукувати (хоча краще це зробити в Німеччині щоб лишнього багажу не везти).

Тепер про найважливіше що треба зробити по приїзду. Замельдуватися! Лендлорд тимчасової квартири (мій роботодавець) окрім договорів на квартиру, інтернет і т.п. дає такі документи:

  • Підтвердження заселення від квартировласника (Wohnungsgeberbestätigung)
  • Підтвердження про відсутність боргів з оренди (Mietschuldenfreiheitsbestätigung)

Їх, і формуляр “Anmeldung bei der Meldebehörde” можна знайти тут. Заповнений формуляр, ті документи і оригінал паспорта треба віднести в найближчий Bürgeramt, в який треба мати термін (термін кажуть можна зробити в той же день зранку, але мені на щастя з цим допомагав роботодавець, тому не знаю як точно це робиться).

Довідку про Anmeldung дають зразу. А через кілька тижнів на пошту (паперову) має прийти TaxID. (Або можна за ним сходити в Finanzamt, куди йти все одно доведеться щоб поміняти собі податковий клас.) І це те що вам потрібно аби отримувати зарплату, бо без TaxID роботодавець вам зарплату на рахунок не зможе послати.

Це все що пам’ятаю про реєстрацію. Просто робив я її давно, і займався іншими проблемами. В Німеччині (а може лише в Берліні, важко сказати бо я в інших місцях мало був) є більші проблеми ніж бюрократія. Але про це далі буде.

Written by bunyk

11 Січня, 2020 at 15:08

Опубліковано в Конспекти, Нещоденник

Tagged with ,

Німецьке посольство

with 9 comments

Якось так сталося що в період виборів почали частіше писати про вакансії за кордоном. (Хоча може це я просто почав частіше в Linkedin заходити, просто аби новини не читати). Дякуючи Пороху тепер зганяти до Берліна на співбесіду так само просто як і до Києва, й коли є що вибрати, то можна й вибрати. Сьогоднішня тема буде не про співбесіди/резюме, мотивацію до переїзду чи порівняння життя в Берліні і Львові, а про найчасозатратніший етап, який можна прискорити якщо знати дещо наперед.

Може потім це переросте у серію статтей подібну до Переїзд на роботу в Берлін. За мотивом надуманого мною роману: “Західна цивілізація або мої спроби відчути себе європейцем”, яку теж рекомендую прочитати якщо серйозно збираєтесь влитись до рядів експатів, хоча вона вже досить стара й містить деякі помилки.

Отож, якщо у вас є бажання працювати в Німеччині і ви збираєтесь погодитись на офер, то ще до підписання контракту і обговорення дати виходу на роботу (яка в ньому прописується), заходите на сайт посольства і бронюєте собі і всім членам сім’ї які їдуть з вами дати співбесіди на національну візу. Ось посилання актуальне на сьогодні, якщо не працює, йдіть на https://kiew.diplo.de/ua-uk Послуги -> Забронювати дату співбесіди -> Національні візи та/або працевлаштування. Тому що я підписав контракт на роботу з першого вересня, бронював у травні, забронював подачу документів собі на 30 серпня, сім’ї на 2 вересня. 🙂
Прочитати решту цього запису »

Written by bunyk

21 Вересня, 2019 at 21:34

Опубліковано в Конспекти, Нещоденник

Tagged with

Програмістські експерименти

leave a comment »

За що я люблю програмування – так це за те що на відміну від, якої небудь історії, на будь-яке питання можна знайти відповідь в ході експерименту, без будь-яких “авторитетних джерел”.

– Чи копіюється map-а, при присвоєнні?
– Хвилину.

package main

import "fmt"

func main() {
fmt.Println("- Чи копіюється map-а, при присвоєнні?")
a := make(map[string]string)
a["answer"] = "Так"
b := a
b["answer"] = "Ні"
fmt.Println("-", a["answer"])
}

– Ні

Якщо звісно не запитання “нам обрати технологію А чи Б?” І звісно ресурсу на те щоб реалізувати рішення в обох і порівняти нема. Тоді й з’являються релігійні суперечки про те в кого мова потужніша.

Written by bunyk

13 Квітня, 2018 at 17:44

Опубліковано в Кодерство, Нещоденник

Tagged with

Нові життєві віхи

with 7 comments

Ех, мені вже мало не пів року тому стало 27, а я досі ніяких підсумків не встиг підбити. Моя дружина часом каже що вона на мене погано впливає, бо я вже рідше вчу німецьку, забив на танго, і навіть в блог не пишу. Не знаю чи це так, що саме впливає можна визначити лише контрольованим експериментом, а тут лише anecdotal evidence. 🙂

Найголовніше що сталось цього року, як ви могли зрозуміти з речення зі словами “моя дружина” – я одружився. І заодно вирішив змінити роботу з мегаперспективної де багато досвіду (а я найголовніший (і мало не єдиний) фронт-ендер) але мало платять, на нуднішу де краще платять (виявилось що аутсорс це не завжди нудні процеси, це іноді веселі дедлайни поки процеси не встаканились, плюс можливість працювати з інженерами які раніше клепали грізну зброю для Northrop Grumman, а тепер вчать тебе клепати мирні мікросервіси для телекомів. Працювати з інженерами клієнта набагато приємніше ніж працювати з економістами/менеджерами клієнта).

Але основна причина звісно в тому, що ще в 2016 я міг взагалі не паритись про гроші, був цілком впевнений що витрачаю менше ніж заробляю, бо жив “шо голімий монгол” (замість ліжка матрацрозкладне крісло, стидуха тьолку в хату привести), і витрачав на оренду 700грн + 300 комунальних максимум. Але дружину привести в таку хату я не міг.

Тепер думаю що варто ще складати на своє житло. Чи спершу придбати машину? Машина мала б додати мобільності в переїздах і подорожах, але цікаво який бюджет на неї потрібен з врахуванням амортизації, всяких страховок, мастил і палива? І як вибрати машину з найбільшим ККД від бюджету на неї?

А ще я подумав про пенсійний фонд. 🙂 Якщо з 30 років відкладати в пенсійний фонд по 1000 грн щомісяця, то в 60 можна вийти на пенсію, і якщо дожити до 90, то отримувати ці ж самі 1000 грн пенсії. З яких невідомо скільки з’їсть інфляція. Якщо відкладати в доларах, і якщо інфляція долара постійна і дорівнює 1.5% на рік, то за 30 років з кожних 100$ залишиться лише 64$. Можна наскладати квартиру у Львові і на старості здавати її в оренду, але не факт що через 30 років приріст населення у Львові буде такий як зараз і хтось захоче її брати, тобто вона матиме цінність. Може люди з’їжджатимуться в Сан-Франциско, але є ризик що житло там може знищити землетрус. Коротше кажучи, як пише Талеб – інвестиції це складніше ніж фінансисти собі думають.

Ще мене часто питають що змінилось після одруження. Та не так вже й багато. В моєї дружини наприклад більше змінилось, вона тепер коли показує диплом, показує ще довідку про одруження аби пояснити чому в неї прізвище на дипломі не співпадає з прізвищем в паспорті. Дурниця, але приємно, Буників раптом стало більше.

Найпомітніше – це постійна позначка на безіменному пальці правої руки. Я іноді аби щось не забути записую на руці, а тут штука яка не змивається. Я вже правда звик і помічаю рідше, але коли помічаю це змушує задуматись про те що зараз в мене все трохи інакше ніж раніше.

Більше ніяких змін взагалі. Після одруження ми сваримось навіть менше ніж до одруження (до було раз чи два, після – ніби ще жодного разу). Так, іноді виникають якісь конфлікти, на зразок “я хочу відпустку в гори, а вона на море”, але ми доходимо до компромісу і їдемо в Буковель 🙂 (Буковель має доволі холодне озеро, море – це таки трохи інша справа). Крім того моя дружина досить песимістична, і не очікує від стосунків нічого доброго (точніше каже що сподівається на краще але готується до гіршого) (статистика ж показує що люди розлучаються а ті які не розлучаються – переважно нещасливі в шлюбі, наївно думати що ми чимось кращі), тому стосунки набагато приємніші ніж з підходом “справжня любов все витерпить”.

Щодо іншого, насправді я вже не так і мало пишу. Ось дружина мені подарувала книжку “Інноватори”, я про неї написав. Але чомусь не було часу написати про мандри Стамбулом і в Анталію. Ото тільки недавно зібрались клеїти сімейний альбом.

Written by bunyk

11 Грудня, 2017 at 21:46

Опубліковано в Нещоденник

Tagged with , ,