Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Ритмічно крокуючи на небо

leave a comment »

Мені здається всі люди вірять в те що рай існує. Навіть якщо не вірять що вони туди потраплять. Просто для кожного він свій. І кожен по своєму поводиться “гарно”, сподіваючись що за це він туди потрапить.

Наприклад хороший ліцеїст гарно вчиться, бо хоче потрапити на факультет кібернетики, бо він вірить, що там йому буде добре. Студент вчиться, бо хоче в майбутньому писати програми які вирішують важливі складні й цікаві проблеми. Хлопець зі шкіри пнеться аби чимось вразити дівчину, і вона захотіла з ним зустрічатись, бо він вірить, що на побаченні з нею він, звісно, почуватиметься блаженно.

Танцювати танго починають з різною мотивацією. Я – перевірити чи я таки інвалід без жодних здібностей до танцю (я витратив на бальні танці щось з пів року – результатів нуль), чи може доведу що я то что надо.🙂 Але продовжують думаю, не тому, а тому що раптом може прийти розуміння, що ті хто старатються, мучаться і багато та зосереджено займаються на практиках – потім потрапляють в рай на мілонгах. Це правда залежить від обох в парі, але чим більше навиків у вас – тим більше шансів запросити гарну партнерку, і більше шансів потрапити на небо з тою яку вже запросив. І якщо вже образ цього раю іноді прорвався в будні – вважай що ти наркоман.

Шлях на танго-небо починається з кабесео. Воно саме по собі вже цікаве. Кабесео, це коли ти дивишся на людину яка тобі подобається не шукаючи цьому жодних виправдань, і без необхідності ховати погляд, якщо вона подивиться у відповідь. Навпаки, якщо дивляться у відповідь – стараєшся своєю усмішкою продемонструвати що ти дивишся саме на неї. Бо кабесео – це запрошення до танцю. Не вербальне, але дуже й дуже багатослівне. Подивившись людині в очі можна багато їй сказати.

Звичка ходити на мілонги, дивитись, приймати погляди і усміхатись дивним чином змінює реальне життя. Наприклад ти приходиш в кафе на Дойче Треффен, там говорять німецькою, шумно і ти ферштейн фаст ніхт. Але напроти сидить дівчина, про яку тобі, невідомо чому, цікаво чи добре з нею танцювати. Чи то фігура в неї така, чи то манери, але думаєш собі що однозначно запросив би. Якби ви були на мілонзі. Вона помічає погляд і усміхається. Ти не відводиш очі, і усміхаєшся у відповідь. Але ви не на мілонзі, ви просто в кафе, тому танцювати не підете, тому просто дивишся і насолоджуєшся усмішкою, яку можна бачити лише тут і лише зараз, бо її не намалював да Вінчі, а фотоапаратом такий момент важко передати.

І я не знаю чи вона здогадується чого я від неї хочу. Напевне не здогадується, що я хочу танцювати, бо ми ж не на мілонзі.🙂 Але погляду теж не відводить, і дозволяє насолоджуватись образом достатньо довго для того щоб я запам’ятав.

Далі, якби ми таки були на мілонзі, ми могли б продовжувати мовчати, але перейти до ще ближчого контакту. Мені взагалі здається що чоловік і жінка ніколи не бувають ближчими одне до одного, ніж вони є коли танцюють танго. Бо по-перше, тут є повна довіра і відданість партнеру. Спробуйте походити по кімнаті задом наперед, закривши очі і на каблуках. Страшно? От-от, партнеркам напевне теж страшно, якщо вони не довіряють партнеру. Але тут кожен думає про іншого настільки, що вони перестають бути окремими людьми. Хоча це звісно рідко трапляється, але часом таки трапляється, і саме заради таких моментів люди напевне і танцюють.

Я поки що не знаю від чого залежить глибина зв’язку в парі. Від партнера і партнерки звісно, а також від музики і середовища, напевне, але й від ще чогось. Одне з важливих кодігос – мовчати під час танди. Щоб не відволікатись від зв’язку. Хоча крім мовчання є ще щось.

Тому що, часом, буває трапляються такі танди, після яких ти почуваєшся так ніби тебе щойно позбавили цнотливості. І коли музика закінчується, ти відпускаєш партнерку і роззираєшся по залу думаючи чи більше ніхто не помітив те що з тобою щойно сталось. Ні, здається ніхто, танго – це таки дуже внутрішня, особиста і невидима магія. Далі дивишся на партнерку, намагаючись зрозуміти як вона це робить. І не розумієш, бо знову ж таки, танго це штука яку зверху не видно. Бо все що відбулось – відбулось в голові.

Щоправда, на відміну від сексу, в танго немає бажання швидше чогось досягти. Танго не танцюють аби станцювати останній такт. Танго танцюють всю танду. Тут людям добре тут і зараз, і потреби кудись спішити не виникає. Так само вважає terpsicoral.

На щастя партнерки на мене теж не жаліються, бо мене навчили стояти, тому я для них зручний. Але трохи нудний, бо я ще танцюю в нудному ритмі раз-крок-два-крок-раз-крок-два-крок, в якому я вулицями ходжу. А можна танцювати раз – – два – крок – раз – крок – два – крок – раз – два – раз – два – крок – крок. І т.д., головне щоб відповідало настрою і мелодії музики.

І це я ще не танцюю мілонгу (танець, не дискотеку) і вальси. А мілонга може винести на небо вдвічі швидше. Бо не тільки ритм швидший, сама її мелодія – це чиста концентрована радість, без ніяких там плачів про розбите corazon, як в танго.

Можете самі порівняти:

Carlos di Sarli – Roberto Rufino – La mulateada – 1941 – Milonga. YouTube, переклад)

Carlos di Sarli – Roberto Rufino – Lo Pasado paso – 1940 – Tango YouTube, переклад)

Тільки будь ласка не зрозумійте неправильно, танго я люблю, просто мілонга – це напевне інше задоволення, яке мені поки що не доступне. Хоча я й до нього збираюсь прийти, роблячи більше кроків вперед ніж назад.

Ще трохи посилань по темі:

http://sashacagen.com/argentina/three-tangasms/
http://www.huffingtonpost.com/sasha-cagen/tangasm-vs-orgasm-or-is-t_b_6413098.html

І купа музики по темі: http://tangoaltruismo.zz.mu/

Written by bunyk

Грудень 16, 2015 at 23:22

Оприлюднено в Нещоденник, Психософія

Tagged with ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: