Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Як Garage48 допоміг мені нарешті почати проект

with 7 comments

Минулих вихідних я відвідав Garage48 – мені дуже сподобалось. Тому дуже вдячний Анастасії за те що повідомила і склала компанію, і компанії N-iX за те що надали можливість провести таку подію.

Що там було гарного?

Garage48 – це хакатон, слово що складено об’єднанням слів хакер і марафон. Тобто по суті мало б бути 48 годин програмування протягом вихідних.

В якомусь гаражі. Так, в тому місці де захід проводився (офіс компанії N-ix знаходиться на 7-му поверсі заводу Електрон), зліва від “сцени” була купка шин. Коли я мав нагоду поговорити з директором, я запитав чи то запас з євромайдану, чи аби створити гаражну атмосферу. Виявилось він просто літню гуму зберігає на роботі.

Garage48 придумали е-стонці. Е-стонія – дуже е-лектронна держава. А все тому що вони якось розробили скайп, їм сподобалось і вони вирішили спробувати зробити ще щось таке. Естонія невелика, всього лише 1.3 мільйона населення, але подушна кількість стартапів там чи не вища ніж в Каліфорнії. Окрім електронного уряду, відомі ще компанією Transferwise, яка здешевлює міжнародні перекази між різними валютами до одного євро, замість % обміну.

Garage48 естонці не тільки придумали, вони й проводили. Вони займались всією організацією, презентаціями і т.д. А так як це вже не перший хакатон – все було досить чітко. Єдиний мінус – це був мій перший хакатон такого роду, і тому я був не зовсім в курсі що головне не так писати код, як правильно подати ідею, і зорганізувати роботу. Наступного разу знатиму, що якщо є ідея – на хакатон треба приходити вже з командою. Або хоча б з менеджером. Або бути нормальним менеджером, що не так вже й просто. Треба мати people skills.

Ragnar Sass не надто вражений нашим демо.😦

Що крім коду мені довелось робити? Ну спершу – презентувати свою ідею за 90 секунд одним слайдом. Добре що в мене вже є досвід публічних виступів. Досвід 90-секундних виступів тепер теж є.🙂 Далі – знайти “співробітників”. І тепер я краще розумію як тяжко HR. Я вже готовий був до того що проект буде на .Net, або мікроконтролерах, але пощастило і таки знайшлась одна людина на Python. Далі – змусити їх робити те що я хочу, а не те що вони хочуть. І це при тому я їм ніяку зарплату не платив. Перший день і половину другого ми провели за суперечками про те що ми будемо робити. На щастя нікого звільняти не довелось, самі звільнились. А поки всі сперечались, одна людина зробила все за нас, почала Django проект, описала всі залежності, встановила всі бібліотеки і бекенд був готовий. Далі два фронтендщики зробили фронт-енд кілька разів.

А в ніч з суботи на неділю ми пішли на “тім-білдінг”. Хоча напевне раніше варто було. Можна було б звісно довше програмувати, але ж ми прийшли на хакатон також і заради розваги, тому цікаво було також познайомитись. Особливо тому що один з нашої команди, Алекс, який власне все й зробив, був з Донецька, але через те що їх офіс зі зрозумілих причин зараз не достатньо зручний для роботи – переїхав у рідне місто – Костянтинівку. І мало того що він крутий розробник, він ще й має футболку з логотипом The Pirate Bay і знає тексти Фліта і Тостера.

Тім-білдінг полягав просто в тому що ми сиділи на пиві в цілодобовому кафе “Цісар” на городоцькій біля церкви Анни. Ціни там дуже навіть помірні, але меню не відповідає можливостям кухні, тому треба додатково питати про наявність певних страв. А ще там була офіціантка, дуже добра, чим мені дуже сподобалась. Я навіть запросив її на танці, хоча вона звісно відмовилась. Чомусь 95% дівчат яких я запрошую на танці – відмовляються. Я напевне роблю щось неправильно, може не треба питати так прямо в лоб, а спочатку зайнятись якимись попередніми ласками бесідами, щоб вони були поступливіші?🙂 Потім офіціантка напевне тому що не було чим зайнятись (то була десь 2:30) заспівала пісню сербською краще за Марію Шерифович. Так гарно заспівала що я аж закохався. Тільки от не бачив її відтоді, ніяк не можу на її зміну потрапити. Думаю якби вдягнувся нормально, вмився і побрився, мав би більші шанси її запросити.

Ліричний відступ закінчуємо, тепер до того що ми робили далі.

Після тім-білдінгу ми почали спроби інтегрувати фронтенд і бекенд і фіксити баги які виникали в процесі. Не всі встигли, але як виявилось – цього не потребувалось, потребувалось зробити гарне демо. І я не думав що це займе так багато часу. А ще, мене змушували двічі ходити на репетицію демо-презентації (на першу з яких ми спізнились бо не були в курсі). Демо мало тривати 180 секунд і його треба було багато разів пробувати, аби сказати все цікаво, пояснити важливість і корисність свого продукту і вкластись в час. На першій репетиції естонці сказали мені що спочатку треба сказати як мене звуть. Я спитав кого то обходить, але мені сказали що то важливо так само як і про що проект. А ще, що мені треба тримати зоровий контакт з аудиторію а не руки в кишенях.

Біля сусідньої до нашої кімнати свою презентацію репетирувала дівчина, команда якої зрештою отримала перше місце. Я домовився з нею про співпрацю, і ми одне одного засікали, критикували та вчились підтримувати зоровий контакт. То було трохи незручне, але досить цікаве заняття, думаю варто ще потренуватись на інших людях. Або як Віктор Суворов (пробачте, я не втримаюсь і вставлю ще ліричний відступ):

С глазами у меня хуже, чем с языком. У меня есть опыт из Спецназа смотреть в глаза собакам. Но тут этого недостаточно. Нас тренируют с зеркалом: смотри в глаза, не моргай. Не отводи взгляд. Если хочешь завербовать человека, ты должен прежде всего выдержать взгляд. Дружба начинается с улыбки, вербовка – со взгляда. Если ты не выдержал первый тяжелый взгляд своего собеседника-то и не пытайся потом его вербовать: психически он сильнее. Он не поддастся.

Я выхожу на станции метро “Краснопресненская” и иду в зоопарк. Если у вас та же проблема, то приходите к закрытию – вам никто не помешает. Я смотрю в глаза тиграм, леопардам, Я направляю свою волю, я сжимаю челюсти.
Неподвижные желтые глаза хищника расплываются передо мной. Я сильнее сжимаю кулаки, впиваясь ногтями в ладони. Глаза нужно осторожно сощуривать и вновь медленно-медленно широко раскрывать, так можно не моргать. Глаза режет, наворачиваются слезы. Еще мгновение – и я моргнул. Огромная ленивая рыжая кошка презрительно улыбается мне и отворачивает разочарованно морду: слаб ты, Суворов, со мной состязаться.

Ничего, кошка. Я настойчивый. Я приду сюда в следующее воскресенье. И в следующее. И потом еще. Я – настойчивый.

В кінцевому результаті вийшло як завжди – розмахував руками або тримав їх в кишенях і дивився в підлогу. Відео виступу

Ще, нам пощастило мати в команді маркетолога, і організатори казали що це теж дуже важливо. Можливо варто було довірити презентацію їй, а самому зайнятись кодом, але знову ж таки – менеджмент був поганий, і пояснити ідею, про яку думав протягом кількох місяців простіше самому.

Після хакатону залишається проблема підтримки цього всього. 48 годин – за вихідні – це гарний копняк для того щоб ідея почала рухатись, бо це навіть більше ніж робочий тиждень. Це як робочий тиждень з суботою. Навіть якщо ми не ввесь час працювали. Проблема в тому що ми використали python2, а я щиро вболіваю за python3, на якому вже є купа можливостей писати. І що хостинг позичений на Azure, а переносити – довго, бо залежностей багато, і деякі такі – в назві яких я навіть слова не знаю:

django-annoying==0.8.4
django-wysiwyg-redactor==0.4.2.1
django-formtools==1.0
django-flat-theme==1.1.1
django-tastypie==0.12.2
django-location-field==1.6.1
django-cors-headers==1.1.0
django-sitemetrics==0.5.0

uwsgi==2.0.11.2
newrelic==2.56.0.42

Хоча я багато повикидав, тому що ніякого New Relic там не потрібно. І простори імен в проекті вийшли заглибокі. Взагалі він вийшов занадто ентерпрайзним, як на таку просту ідею. Але нічого, потрохи переробляю.

Ах, і найгірше, в нас головний select зроблений в python циклі.🙂 Жахіття! Нічого, це теж перероблю. Біда от що я повністю нулячий в керуванні конфігурацією. Те що я пишу публікації про docker, Vagrant, (про fabric бракує) – означає тільки те що я час від часу роблю спроби там освоїтись.

А ще, думаю, може б то open source? З одно боку, якщо ідея злетить, було б шкода давати конкурентам можливість обігнати нас, а з іншого боку – мало хто вірить в таку ідею крім мене.

Поки що живий сервер можна спостерігати за адресою http://46.101.226.138/. Не знаю наскільки довго.

Одним словом, ми не виграли, але головне не перемога, а участь, а ця участь окрім втоми дала дуже багато – весело проведений час, мотивацію робити щось далі, без ілюзії про те що це буде легко, і купу нових знань і досвіду.

Якщо буде ще одне таке подібне – обов’язково піду. А поки що попереду LvivPy #5 та Django girls Хмельницький. І хоча я не дівчина та погано знаю Django, але в мене в дипломі написано що я можу викладати (здається), тому я спробую викладати.

See you!

Written by bunyk

Листопад 18, 2015 at 00:50

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , ,

Відповідей: 7

Subscribe to comments with RSS.

  1. Оу, вау, I am getting so popular in your post, 2 mentions in 1 publication.
    That’s nice of you, Taras.

    anastasiia09

    Листопад 19, 2015 at 22:04

    • Хех, а я наскільки можу, намагаюсь зберігати приватність всіх персонажів мого блогу крім мене, а то хто зна чи вони хочуть аби їх тут згадували. Але тебе звісно в моєму житті останнім часом так багато, що не могла не просочитись сюди.🙂

      bunyk

      Листопад 20, 2015 at 00:11

  2. Дуже хочеться прокоментувати твою цитату “чомусь 95% дівчат яких я запрошую на танці – відмовляються. Я напевне роблю щось неправильно”.

    У той момент, коли ти її запрошуєш на танці, що ти думаєш, які в тебе думки?

    Якщо ти думаєш щось приблизно таке “Вона, мабуть, не погодиться, бо, можливо….” або якщо ти думаєш “Ха ха, цікаво що з того вийде, я спробую…” то ймовірніше всього ти не віриш що вона погодиться.

    З цієї цитати все ясно. Ти думаєш: “Я напевне роблю щось неправильно”, що означає “з цього нічого не вийде”.

    Спробуй наступного разу коли закохаєшся подумати щось типу “Звичайно що ти зі мною підеш на танці, бо …. (люба причина)” + ти маєш бути настроєний на те, що все складеться просто супер! Попробуй! Буник, це так працює, капець, я в шоці. Я здається тобі вже це казала. Всі блоки, перешкоди, які є в нашому житті – це найчастіше наші ж думки! Я спробувала це на собі і це так круто. Ти просто змінюєш спосіб як ти думаєш про певні речі і – опа! Ті всі речі починають змінюватися навколо тебе! Чесно, я не очікувала що сила думки настільки впливова!

    anastasiia09

    Листопад 19, 2015 at 22:29

    • Ну, прямо як магія в Гаррі Поттері: Determination, Destination, Deliberation!

      bunyk

      Листопад 20, 2015 at 00:24

  3. Чи можна код проекту подивитись, якщо він відкритий?

    Nazarii Gudzovatyi (@CounterSparta)

    Листопад 23, 2015 at 12:07

    • Ми тут подарились, і нам поки що соромно його показувати.🙂 Хоча мені особисто не соромно, я й гірше писав.

      bunyk

      Листопад 23, 2015 at 14:59

  4. […] Крім того вимоги до тренерів передбачають не так експертні знання в Django, як певний рівень навиків спілкування: Coaching Guidelines, Tips and Tricks. Наприклад зоровий контакт, ритм і зрозумілість пояснень і т.п. Тобто якраз те що мені варто тренувати трохи більше, як показує досвід інших подій. […]


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: