Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Про те як одружитись з метою

with 9 comments

Боже, дай мені спокою щоб приймати речі що я не можу змінити такими як вони є, мужності змінювати речі що я можу змінити, і мудрості щоб їх розрізняти. “Бойня номер п’ять

Прочитав книжечку “Створюй! Перші 100 000 кроків до успіху” львівського психолога Романа Кушніра. Книжка недорога і недовга, повна всіляких притч і історій в стилі Карнегі, тому загалом читабельна. Правда деякі твердження виглядають взятими зі стелі, без якихось там посилань чи доказів, але багато варто собі обдумати і іноді нагадувати.

Перше з чого автор починає – це про те що ми в процесі досягнення цілей часто про них забуваємо. І починаємо наприклад плутати їх з засобами.

Притча – один лицар дуже хотів пити. Прийшов до озера – а там дракон. Він почав битися з драконом, так вони день бились, а в кінці дракон запитав:

– Чого ти взагалі до мене лізеш?
– Хочу води напитись.
– То напився би!

І так і ми часто забуваємо що нам не обов’язково звертати увагу на проблеми які не заважають нам досягати цілей. На цьому можна зекономити багато сил.

Інша теза книжки – людина на світі живе для того щоб творити, а не споживати. Кращу траву отримує не та корова, яка хоче отримати кращу траву, а та яка дає більше молока. Якщо вам потрібна машина – запитайте себе для чого. Вона може допомогти вам досягати інших цілей, але може їх можна досягти і без машини?

Споживання буває не тільки матеріальним. Книжку варто читати аби потім щось створити. Фільми варто дивитись аби зрозуміти щось про людей, чи вивчити мову. І так як і з їжею – надмірне переїдання, без витрат енергії на активну діяльність не не приносить багато користі організму, так і з книжками – варто балансувати їх читання зі створенням.

Третя основна теза – якщо ціль справжня, для неї ви зробите жертву. Наприклад відкладимете гроші які могли витрачати на пиво на машину. Чи задротити Coursera замість перегляду смішних відео на YouTube.

Домовитись з собою

В нашій голові не одна людина, а цілі гілки влади. І “депутати” постійно ведуть діалог між собою.

– Що зараз робити?
– Може ще трошки поспати?
– Але що на це скажуть інші?

Тільки цей діалог відбувається мовчки і швидко.

В деяких людей законодавча (що робити?), виконавча (коли і як робити?) та судова (чи етично це робити, що скажуть люди?) погано між собою домовляються і тому прийняття та виконання рішень затягується.

Щоб цьому запобігти, треба почати з моніторингу влади. Вам треба спостерігати за тим що робите і що думаєте. Якщо ви не можете згадати що робили в певний момент часу протягом дня – той момент часу не належав вам, а голосам в голові.

А також, щоб “голоси” в голові швидше домовлялись, треба частіше нагадувати собі чого насправді хочеш.

– Ти справді хочеш спати до обіду? Але це набагато нудніше ніж нарешті вирішити ту складну задачу яку ти не встиг вчора! А тобі подобається вирішувати складні задачі.

Кожна людина живе так, як вміє з собою домовитись. І як вміє грунути в цих переговорах свою лінію. Але аби її гнути – треба її мати. Тому що завжди виходить те що ми хочемо, але те що насправді хочемо. Навіть якщо ми думаємо що не знаємо чого хочемо.

Багато людей, наприклад, хочуть мати гроші, але не хочуть їх заробляти (що дуже різні речі). Ну от якісь гроші і мають. 🙂

Тому тренуйтесь постійно ставити питання собі, визначати чого ви хочете, домовлятись і бути присутнім на “засіданнях” в своїй голові. Запитуйте:

– Що я хочу зараз зробити?
– Для чого я хоочу це зробити?
– Що я робитиму після цього?

Світ – для впертих, в яких в голові лише одна думка

Колись, щоб вижити, людина мала знати все. Де ходити на полювання, які рослини можна їсти, а які ні, як збудувати сховок, що це там в кущах гарчить? І для цього в людини еволюціонував мозок, який з’їдає 20% енергії тіла. І досі хоче знати все, тому якщо його не завантажувати на 100% – сам собі придумує завдання. “А що ще там в новинах показували?” “А що нового написано на фейсбуку?”…

Але діяти, і робити якийсь вибір, мозок зазвичай не спішить. А все тому, що мозок любить мати вибір, а не робити його. Тому що після того як вибір зроблено – вибору більше нема. А людина діє лише коли вибору нема.

А робити вибір не хочеться, тому що на горизонті ще стільки можливостей. Я можу вивчити будь-яку мову програмування чи людську мову. До тих пір поки таки не виберу яку хочу і не почну вчити наприклад німецьку. Після цього часу на інші не залишиться.

Але часу й так мало. Усвідомити це допомагає вправа – виписати в табличку вcі роки від 1 до середньої тривалості життя і закреслити ті, які ви вже прожили. Допомагає зрозуміти що часу є менше ніж ви думаєте.

Зробив собі помісячну табличку до 60-ти років:

XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX 1995
XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX 2000
XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX 2005
XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX 2010

XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXXXXXX XXXXXXXX.... 2015
............ ............ ............ ............ ............ 2020
............ ............ ............ ............ ............ 2025
............ ............ ............ ............ ............ 2030

............ ............ ............ ............ ............ 2035
............ ............ ............ ............ ............ 2040
............ ............ ............ ............ ............ 2045
............ ............ ............ ............ ............ 2050

Як визначити чи те чого ви хочете – “правильна” ціль?

Є тест що дозволяє вибирати з тих тисяч голосів в голові які озвучують ваші бажання, ті, до яких варто прислухатись. Ціль буде допомагати діяти, якщо:

  1. Ціль вимірна. Є чітке означення, яке, коли ви досягнете цілі зможе вам чітко сказати “Так я досягнув.” Бажано з цифрами. Наприклад “хочу бути здоровим” можна перетворити на “хочу пробігати 10 км” за пів години. І далі працювати над цим.
  2. Короткотермінові цілі мають бути кроками до довготермінових.
  3. Ціль повинна бути чіткою і реальною. Такою реальною що ми уявлямо приблизні кроки її досягнення, і точно знаємо кілька перших кроків. Так як коли ми плануємо подорож, ми знаємо коли й в котрій годині сісти і зійти з поїзда, яку маршрутку чекати і т.п.
  4. Довготермінових цілей повинно бути небагато, 2-4. Взагалі, чим їх менше, тим краще. Більшість людей які відомі тим що чогось досягли, досягли чогось одного.
  5. Тривалість виконання цілі обмежена в часі. Тому що людська діяльність має тенденцію займати ввесь відведений людиною на неї час. А те що можна зробити вже – треба робити вже. Якщо ви хочете мати квартиру в Лондоні, то принаймі злітайте туди на екскурсію, а раптом вам там не сподобається і ви передумаєте?

Це були логічні ознаки, тепер емоційні:

  1. Досягнення цілі повинне на 100% залежати від вас. “Я хочу щоб мої діти вчились в Оксфорді.” “А якщо вони не захочуть?”
  2. Ціль повинна бути позитивно сформована. Не “не хворіти”, а “бути здоровим”. Тому що потрібно концентруватись на тому чого ви хочете, а не тому чого не хочете.
  3. Ціль повинна бути значною. Тому що того чого можна досягти зразу, треба досягати зразу. А довготермінова ціль не повинна недооцінювати ваших можливостей.
  4. Ціль повинна заводити, так щоб ви змогли відмовлятись від дріб’язкових і незначних справ. Щоб вам більше подобалось йти до неї ніж сидіти в соцмережах.
  5. Ціль повинна бути насправді вашою, а не вбитою в вас батьками, суспільством чи телевізором.

Щоб пам’ятати про свої цілі, можна повторювати їх собі щодня як мантри. Або десь записати. То нічого що вони зміняться, це нормально, не можна зразу знайти свою довготермінову ціль. Те що записано можна переписати.

Записувати їх корисно ще й тому, що “я й так знаю свою ціль” – це самообман з точки зору вимірності, реальності і визначеності в часі.

Ще питання, які допоможуть потестувати свою ціль на справжність:

  1. Чи займались би ви тим що обрали, якби довелось робити це лише за хліб і воду? Тобто якби це приносило лише мінімальні засоби до існування. (Чомусь згадалась книжка Fontainhead Айн Ренд).
  2. Чи займались би ви тим що обрали, якби мали необмежені фінансові ресурси. Тобто якби ви й так могли б дозволити собі все що хочете?
  3. Чим ви готові пожертвувати сьогодні заради досягнення цілі завтра?
  4. Скільки часу триватиме радість від досягнення цілі. Чи не будете ви після подорожі думати “Ех, добре було тоді, а зараз знову мушу..,”.
  5. Чи існують умови за яких ви готові відмовитись від цілі. Якщо туалет буде закрито, чи зможете ви передумати і сказати “ну добре, займусь чимось іншим.”
  6. Чи може щось змусити вас відмовитись від своєї цілі? Може хтось запропонує більше?
  7. Що буде якщо ви не досягнете своєї цілі?
  8. Що б ви хотіли сказати перед смертю? (Зазвичай люди кажуть те про що думали все життя. Наприклад: “Поки не вмер, я хочу стати комуністом. Приємно буде думати що ще один скоро здохне.” 🙂 )
  9. Без чого ваше життя втрачає сенс? Без iPhone чи без творчості і стосунків?
  10. Чим ви готові заплатити щоб отримати свою ціль? Якщо ви хочете нових стосунків – доведеться розірвати деякі старі. Якщо хочете новий проект – доведеться забрати час в старого.
  11. Чим би ви займались якби не було змоги утекти в віртуальну реальність сворену фільмами, інтернетом, телебаченням та іншими мас-медіа? Без зовнішніх подразників на одинці із собою.
  12. Чим ви будете займатись коли досягнете цілі? Іноді люди відкладають роботу бо бояться невідомості і безцільності. Що буде коли ви закінчите університет?

Якщо важко зразу дати відповідь на всі питання – нічого страшного, знаходить той хто шукає.

Багато чоловіків багатіють після того як в них з’являються діти. Часу стає менше, але питання “для чого?” теж зникає. Треба працювати на сім’ю а не розважатись.

Те що виходить в кінці і є справжньою ціллю. Якщо студент вчився всю ніч перед екзаменом аби потім на ньому заснути – то це те чого він і хотів.

Ціль як шлях

Всі люди ірраціональні і раціональними виглядають лише ті хто довго працював над собою щоб стати хоч трохи організованішим.

Зі своєю ціллю варто одружитись – прийняти її в супутники на все життя. Це не означає розтягувати в часі просту ціль, а обрати велику, майже недосяжну.

І щоб визначити чи ви готові взяти таку відповідальність, потрібно пройти з ціллю певний шлях.

Над “правильною ціллю” обов’язково будуть сміятися. Не треба з ними сперечатись, вони як собаки на прив’язі – гавкають, а каравану треба йти.

Треба вірити в свою мрію, навіть коли інші в неї не вірять. Віра проявляється у відсутності сумніву в тому що ви зможете її досягти. Як Індіана Джонс зробив крок на невидимий міст в фільмі “Індіана Джонс і останній хрестовий похід”.

Якщо ж вас хвалять – це лише половина шляху, не спокушайтеся і йдіть далі.

Якщо з ціллю важко визначитись – напевне видно забагато можливостей. Треба усвідомити обмеженість.

Дуже часто ціль – це засіб. Ми купуємо квиток щоб сісти на поїзд, сідаємо на поїзд щоб кудись приїхати, їдемо туди щоб з кимось зустрітись, зустрічаємось з кимось щоб …

Кінцева ціль – лише одна, а всі інші просто бонуси до неї. Якщо хочете кудись прибути, то по дорозі отримаєте враження і досвід від подорожі. Якщо хочете iPhone – отримаєте чохольчик як бонус.

Щоб перевірити ціль, потрібно над нею 4-5 років працювати. Багато хто кидає бізнес, мрію чи кохану людину в перші три роки, хоча варто було б почекати ще трохи – і почалося б найбільше зростання.

Ті хто грають проти нас в шахматах життя – конкуренти, природа, життя – це не вороги а тренери. Суворі зате ефективні.

Ціль це шлях, а не запис в блокноті. І шлях настільки ж важливий як і результат.

Щоб відчувати себе щасливим, за день треба фіксувати стільки результатів, скільки можливо (не більше і не менше). Не розтягуючи процес, але й не летячи стрімголов до результату.

Згадалась інша книжка:

Цитувати експериментальні результати про ведення щоденника вдячності, як стратегії для збільшення щастя, не видавалось Гаррі аргументом який сприймуть добре. “Гаррі Поттер і методи раціоналізму”

Далі ще був розділ про рівні цілей, але якихось практичних висновків я з нього не зміг зробити.

Advertisements

Written by bunyk

Березень 30, 2015 at 21:25

Відповідей: 9

Subscribe to comments with RSS.

  1. Мінімально прогрузився

    pchupik

    Березень 30, 2015 at 21:39

    • А тепер переклади те що ти сказав на українську, щоб всі зрозуміли і змогли продовжити діалог. 🙂

      bunyk

      Березень 31, 2015 at 09:58

  2. В немає цілі і я не знаю як її знайти 😦

    foldl

    Березень 31, 2015 at 04:58

    • В мене теж таке трапляється, що я забуваю, але на щастя ціль якось сама знайшлась в університеті.

      bunyk

      Березень 31, 2015 at 10:01

    • А взагалі раджу книжку Віктора Франкля “Людина в пошуках сенсу”. Навіть якщо вона не допомагає його знайти, вона все одно цікава й корисна.

      bunyk

      Березень 31, 2015 at 10:08

  3. Романа Кушнір також є головним редактором психологічного україномовного журналу “Експеримент” : http://experyment.com.ua/
    дуже цікавий журнал, рекомендую.

    Nemo

    Березень 31, 2015 at 07:45

    • Так, непоганий. Я три номери читав, напевне пора піти пошукати наступні.

      bunyk

      Березень 31, 2015 at 10:01

      • Я перші два купляв, потім взяв і оформив передплату на рік 🙂

        Nemo

        Березень 31, 2015 at 17:31

        • Я перший номер випадково знайшов у Львові, зацікавився, а потім написав на пошту редакторові та тепер замовляю на київську домашню адресу.

          Max Chornyi

          Квітень 20, 2015 at 04:34


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: