Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Передвиборча програма кандидата в диктатори України

with 7 comments

В цій програмі є дірки і схеми атаки. Хоча найбільшою діркою є те що вона дуже утопічна і мало хто крім мене захоче аж такої прозорості. Але, може вам сподобаються деякі з ідей, бо цю публікацію я писав довго.

Міністерство правдиінформації та інфраструктури

Для реалізації системи електронного урядуваня розпускається половина парламенту і на гроші що залишаються наймаються якісь гарні спеціалісти на зразок Брюса Шнаєра… 🙂

Кожна інституція надає відкрите API до всіх своїх даних, окрім тих що становлять державну таємницю (державну таємницю становлять приватні ключі і майже більш нічого), та персональних даних громадян (таких як медичні картки).

Дані цієї інституції підписуються цифровим підписом, яким володіє певна відповідальна особа. Публічний ключ цього підпису міститься в паспорті, приватний людина запам’ятовує і зберігає.

Міністерство правди надає інфраструктуру для обміну інформацією між всіма іншими інституціями та громадянами. Кожен громадянин може отримати копію всієї державної бази даних для власного аналізу і контролю за діями влади.

Законотворчість

«Невже Ви подумали, що нам потрібне виконання цих законів?», сказав доктор Феріс. «Нам треба, аби їх порушували. Зрозумійте, ви маєте справу не з купкою бойскаутів… Нам потрібна влада, і ми прагнемо її… Неможливо правити невинними людьми. Єдина сила, яку має уряд, це переслідування злочинців. Однак, коли злочинців недостатньо, то треба їх створити. Стільки різних речей оголошують поза законом, що стає неможливо жити не порушивши закон. Кому потрібна законослухняна нація? Кому там що треба? Але створіть закони виконання, реалізація та об’єктивна інтерпретація яких неможлива — і ви створите націю злодіїв — і тоді ви можете тиснути на провину. Це і є система, містере Рeарден, це і є гра, і як тільки ви це усвідомите, з вами буде простіше мати справу.

Максимально скоротити і спростити всі закони. Основні закони вводяться до обов’язкової шкільної програми. Всі інші закони повинні бути повністю представлені у медіа.

  1. Скасувати закон про захист суспільної моралі.
  2. Скасувати закон про захист персональних даних.
  3. Скасувати закон про наклеп. Достовірність інформації від будь-якого джерела та репутація цього джерела – справа самого джерела.

Фінансова система

Національною валютою залишається гривня, поряд з нею вводиться аналог системи біткоін – біткопійка, яка від біткоїна не відрізняється нічим окрім того що нею займатиметься національний банк. Всі гривні повинні бути підкріплені не золотом а біткопійками.

З національного банку знімаються всі функції з регуляції цієї валюти і емісії, а на їх плечі покладається підтримка інфраструктури і залишається тільки інформаційна.

Податки

Всі рішення про розподіл податків повинні приймати самі платники податків. Під час голосування використовується не паспорт а податкова декларація.

Митні збори для більшості товарів скасовуються для стимуляції торгівлі. Зрозуміло що на імпорт таких товарів як ядерні відходи, наркотики і т.п. накладаються певні імпортні обмеження.

Податок на додану вартість скасовується. Головним джерелом дохідної частини бюджету залишається податок на дохід.

При сплаті податків кожен громадянин публікує свою декларацію в державну базу даних. Вона містить інформацію про те скільки грошей було передано в бюджет, якій конкретно особі (ЄДРПОУ) ці гроші були передані, коли, і звісно цифровий підпис. Особа якій ці гроші були передані публікує підписане підтвердження факту їх сплати. Після завершення фінансового періоду, податковий інспектор публікує повідомлення про те скільки він грошей передає начальнику регіональної податкової інспекції. Так як всі дані про те скільки він зібрав вже були опубліковані, і є доступними для певних розрахунків, то якщо він передасть начальнику вище менше ніж отримав в будь-якого громадянина можуть виникнути запитання. Так кожен начальник передає бюджетні кошти начальнику що вище, аж поки ввесь бюджет країни не опиниться у власності міністра фінансів чи міністра зборів та доходів. 🙂 Хоча, щоб запобігти людському фактору, нехай ці гроші рівномірно розподіляються між десятьма – сотнею міністрів, і всі вони – роботи.

Далі, вже точно знаючи дохідну частину бюджету, верховна рада планує витратну частину. (Голос кожного депутата автоматично публікується на сайті верховної ради. Під час виборів виборці мають доступ не тільки до програм кандидатів, а й до їх минулих голосувань, якщо кандидати вже були у владі.).

Після розпланування витратної частини, міністр освіти отримує свою частку, міністр транспорту свою, кожен звітує про отримання, і розподіляє бюджет далі.

Наприклад міністр транспорту публікує тендер на ремонт траси H09. Певні приватні фірми публікують свої пропозиції і міністр обирає одну з них. По закінченні ремонту дороги виконавець тендеру ставить біля неї табличку

“Зроблено фірмою __ назва __ в __дата __ за __ бюджет __. Відповідальна особа: __прізвище__, __телефон__, __домашня адреса__. Гарантія – __років__.”

Якщо робота зроблена погано – більше ніхто ремонт в тій фірмі не замовляє. Якщо міністр транспорту все ж замовляє, хоча очевидно що на ринку є кращі пропозиції – міністр транспорту швидко замінюється.

Освіта

  1. Скоротити розмір держзамовлення на спеціалістів з вищою освітою вчетверо. Фінансування не скорочувати.
  2. Кожен університет має право виганяти стільки студентів, скільки йому потрібно для підтримки статусу.
  3. Вища освіта – цінний ресурс на який витрачаються немалі гроші платників податків, тому потрібно отримати з нього максимальну користь. Всі курси провідних державних університетів повинні бути оцифровані. Це дозволить абітурієнтам прийняти розумніші рішення щодо вибору місця навчання і створить інтенсивнішу конкуренцію між НЗ.
  4. В аудиторіях середніх шкіл встановлюються відеокамери стеження. У випадку якщо викладач перериває освітній процес для виховання дисципліни в певній дитині, батьки цієї дитини оплачуюють виховання як окрему послугу, і відшкодовують батькам інших дітей похвилинну вартість недоотриманої ними освіти.

Наука

  1. Наука повністю передається в приватні руки. Університети мають право домовлятись з корпораціями про фінансування досліджень.
  2. Тим не менш транспортна, оборонна, та інші державні галузі промисловості теж можуть формувати тендери для науки.

Культура

  1. Міністерство культури закривається.
  2. Книговидання повністю передається в руки громадян.
Advertisements

Written by bunyk

Грудень 21, 2013 at 07:31

Оприлюднено в Всяке, Творчість

Tagged with ,

Відповідей: 7

Subscribe to comments with RSS.

  1. Судячи з голосування таки читачі проти твоєї програми. 🙂
    Насправді в ній здається не так багато утопії, як інфантилізму (ну суто моє таке враження), хоч деякі окремі речення можуть бути слушними.
    Щодо науки і виховання – даруй, але взагалі вважаю маразмом. Якщо викладач – професіонал своєї справи, добре, що він виховує студентів. Освітній процес має бути чимось більшим, ніж здобуття диплому. Почитати лекцію і я самостійно дома можу, а в університет я ходжу аби почерпнути досвіду іншої людини і вислухати її твердження щодо тих чи інших тематик, навіть дискутувати з ним, адже сам так зароджується розуміння і можна навчитись сприймати думку інших.

    Словом, з усієї публікації мені найбільше сподобалась цитата з “Атлант розправив плечі”.

    vrubli

    Грудень 21, 2013 at 14:23

    • Щодо голосування – це як сказати. Результати твого екзіт-полу не співпадають з результатами виборів. 🙂

      Пояснюю четвертий пункт освітньої програми з точки зору мене як випускника української загальноосвітньої школи. В нас є програма з фізики яку потрібно виконати за певну кількість уроків. На одному з уроків потрібно розв’язати п’ять задач. А перед ними пояснити теорію. Але замість того аби 45 хвилин вести урок, вчитель 30 хв втихомирює учнів аби вони хоча б сиділи тихо, а не те що слухали. За решту 15-ть хвилин розв’язується одна задача. Це жахливо неефективно.

      Якщо батьки самі не можуть виховати дитину в таких елементарних речах як те що на уроці сидять тихо – то може їм варто посилати дітей в спеціальну школу?

      bunyk

      Грудень 23, 2013 at 08:24

  2. Пункти про науку й культуру — а чим це відрізняється від того, що маємо? Підтримка цих галузей державою майже символічна — але це все, що є, меценати, готові взяти на себе роль рятівників цих галузей, ще не народились. В розвиток української культури й науки інвестовано надто мало, щоб вони могли протриматись на самій лише добрій волі громадян. Тому «передати в приватні руки» означатиме лише передачу приміщень якимсь багатіям із подальшим перепрофілюванням їх під те, що приносить швидкий прибуток. Ми це вже проходили, починаючи з 90-х. Ще супермаркетів замість музеїв?..

    Python

    Грудень 21, 2013 at 18:55

    • Ну як чим? Ми зекономимо гроші на міністерстві культури і всіляких комісіях з питань телебачення і радіомовлення. Крім того зараз багато хто думає ніби держава щось комусь винна, що призводить до розчарування. У випадку моєї програми відповіддю на закид “держава не займається культурою” буде “так, звісно”.

      Щодо приміщень – напевне слушне зауваження. Але я вважаю що спершу держава повинна навчитись виконувати свої головні функції – забезпечення дотримання протоколу взаємодії між громадянами і протоколу доступу до спільних ресурсів, а вже потім все що було б добре мати, але без чого можна жити.

      bunyk

      Грудень 23, 2013 at 08:39

      • Ну, насправді це не така вже й велика економія, яка, в перспективі, стає збитковою. Якщо порівняти державу з великою корпорацією, то культура є для неї своєрідним аналогом реклами (незалежно від того, йдеться про пряму пропаганду чи просте забезпечення культурних потреб громадян — в обох випадках, держава працює над своїм внутрішнім іміджем), від ефективності якої залежить бажання її громадян підтрмимувати свою країну в життєздатному стані, а не лише турбуватися про особистий добробут. Україна давно економить на культурі — і вже розплачується за це. Люди масово покидають країну не тому, що в нас вічна криза в економіці (ті, хто міг би жити безбідно й тут, також їдуть!), а через сформований у нас всередині негативний імідж своєї країни. Це збитково: держава вже вклала гроші в їх освіту, їй треба платити пенсії їхнім батькам — натомість, люди працюють і платять податки іншим державам.

        Тепер щодо науки. Всі сучасні технології — продукт наукових досліджень попередніх поколінь. Наука (якщо мається на увазі справжня наука, а не переписування дисертацій) — це інвестиція в майбутні технології, але це довгострокова інвестиція, що не дає швидкого прибутку. Недофінансована наука — це наука, що ніколи не дасть нашим технологіям випередити наших конкурентів, ми будемо змушені їх постійно закуповувати й усе одно відставатимемо на крок від тих, хто їх створив.

        Таким чином, хтось повинен вкладати гроші в ці галузі — оскільки вигоду від цього отримає держава в довгостроковій перспективі, очевидно, що сама держава має брати значну частину цих видатків на себе.

        Python

        Грудень 23, 2013 at 14:27

  3. Ах, іще дозволь тобі розповісти мій італійський досвід навчання.
    Перші роки навчання в коледжі наш навчальний план складався з 36-ти годин в тиждень – 6 уроків тривалістю по 50 хвилин шість днів на тиждень.
    Тут варто додати, що в Італії дуже практикується залишати на повторний рік неуспішних студентів.
    В результаті чимало батьків тих студентів, яких залишили на повторний рік підписали петицію до мін.освіти про те, що їхні діти не навчаються належним чином в зв’язку із замалою тривалістю уроку – 50, а не 60 хвилин.
    Як висновок міністерство впровадило реформу – скоротити навчальний план з 36-ти тижневих до 32-х тижневих і щоб урок тривав годину часу.
    Як це реалізувати в Італії, де примусово в 13 годині все має зачинятись на обід, а їдалень в школі нема? Що придумали:
    4 дні на тиждень 5 уроків по годині часу. (8:00-13.00)
    2 дні на тиждень 6 уроків по 50 хвилин.(8:00-13.00)
    І кожного місяця студенти мали з’явитись в коледж і в після обідній час аби відпрацювати цілу годину втрачених 10-ти хвилин уроку в два дні тижня.
    Чи не здається тобі, що ця система – маразм?! В порівнянні з тією дієвою системою уроків по 50 хвилин?!

    Я розписала я це все аби наголосити, що ти висловлюючи наївні розписи про освіту, виховання і витрачання хвилин “на інших дітей” й гадки не маєш що за цим може приховуватись – яке ускладнення життя ВСІХ!
    Тож обережніше з бажаннями 🙂

    vrubli

    Грудень 21, 2013 at 21:25

    • Все що можна вивчити за 60-ть хвилин, можна вивчити й за 30-ть якщо добре зосередитись. Але школа не завжди дозволяє зосередитись, ось в чому біда.

      bunyk

      Грудень 23, 2013 at 08:41


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: