Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Диво мистецтва та пам’яті

with one comment

Мало хто цілком задоволений своєю пам’яттю. Особливо під час навчання.

А все тому, що пам’ять працює як сама вважає за потрібне. Вона запам’ятовує лише важливі речі, лише ті які справили глибоке враження, а не все підряд і в однаковому обсязі. Крім того, пам’ять не записує інформацію за ключами на зразок “19.05.2013”. Це нудні ключі. Цікавіші ключі – “космос”, “нейропластичність”, “висока ратуша”, та інші, які хоча й є звичайними собі поняттями в українській мові, в певних контекстах витягують з пам’яті зовсім інші образи. Тому що вони також належать іншій мові, яку мені пощастило вивчати, яку зрозуміє дуже обмежене коло людей, тому що саме для спілкування цих людей вона створювалась.

От наприклад 10-11 років тому я вчився в ПМЛ. Я вже дуже мало пам’ятаю з того що мене там вчили. Навіть не пам’ятаю що ми вчили на зарубіжній літературі. Я лише пам’ятаю два хайку:

В холодну снігу кучугуру,
Гарячими щоками.
Отак би покохати!

Ключ за яким я дістав це хайку з пам’яті пояснювати не буду, він довший та складніший за саме хайку.

Друге хайку написав мій друг Ендрю (як же давно я його не бачив…), отримав за це найвищу оцінку, і щиро дивувався що викладачка знайшла в його випадково придуманих рядках якийсь сенс:

Зелене світло!
Кажуть: йди
І не затримуй інших.

Але це хайку справді справляє враження. Інакше чому б я його тоді запам’ятав настільки, що пам’ятаю вже більше 10 років?

Такий самий критерій можна застосувати до музики. Якщо я чую якусь мелодію і коли почувши її наступного дня згадую як я себе відчував попереднього – мелодія стає ключем. Vielleicht Das Nächste Mal (нім. Можливо іншим разом) – один з прикладів мелодії яка теж може бути ключем. Ах, і британці не часто

А ще мистецтво дивовижне тим, що воно настільки потрібне, що без нього не обійдешся. В часи коли всі думки людей були зайняті лише тим де б це знайти мамонта та як би краще його з’їсти, бо від цього залежить їх життя, вони все одно знаходили час аби повирізати з кісток цього мамонта якісь скульптури.

Якщо ви не зрозумієте і не запам’ятаєте те що я написав – не хвилюйтесь, це означає що вам цього не потрібно.

А тим часом, мій ніс дихає все краще, ще трохи і я знову зможу бігати, а пам’ять пора б уже знову застосувати до коду, чим я й піду займусь…

Advertisements

Written by bunyk

Травень 20, 2013 at 13:47

Одна відповідь

Subscribe to comments with RSS.

  1. +1
    Хочу кращу память і кращі навики рішення проблем, краще логічне мислення. Для другого є книжки Джорджа Пойа, а для іншого нічого корисного не знайшов.

    Сергій Брін

    Травень 22, 2013 at 15:53


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: