Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Як бути Людиною? (Ну, чи імперіалістичним вікторіанським стоїком)

with 8 comments

Вона запитала “А що тебе зупиняє?”, і тут Firewall на роутері заблокував з’єднання з сервером vk.com (і деякими іншими серверами “вбивцями” часу). Я не зміг відповісти, але й не треба. Я сам себе зупиняю, але ж є спосіб зупинити себе, щоб не дати собі себе зупинити… Хитрість ж бо не в тому, аби робити багато, хитрість в тому, аби слідкувати за тим чи не робиш зайвого.

Ця публікація мала з’явитись давно, ще в березні, коли й стаття вікіпедії, але процес ставання людиною в мене вимагає часу і поступовості. Зразу ідеально не виходить.

Тут будуть вірші. Точніше вірш. Повторений кілька разів в різних варіантах, аби легше було запам’ятати і зрозуміти. В мене рідко бувають вірші, тому що я їх майже не розумію, якщо до них нема музики. Цього разу було не так. Якось блукаючи інтернетом я наткнувся на “Заповіт арійській людині” який читав (не співав) Андрій Середа. Не знаю хто придумав таку назву, але вірш насправді називається “Якщо” і є досить вільним перекладом вірша “If” Редьярда Кіплінга виконаним Дмитром Донцовим. Середа, Кіплінг, Донцов – цих прізвищ вже повинно бути досить аби ви зрозуміли що то не аби-яка поезія. А це не всі прізвища. З дуже відомих ви зустрінете ще Стус та Сверстюк.

Почну з оригіналу:

If

Музика непогана, прогресивний рок з флейтами, вставка Стіва Джобса майже не дратує:

If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you;
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too:
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise;

If you can dream—and not make dreams your master;
If you can think—and not make thoughts your aim,
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same:
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ’em up with worn-out tools;

If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss:
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: ‘Hold on!’

If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings—nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much:
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And—which is more—you’ll be a man, my son!

Незнайомі слова:
impostor – самозванець
knave – шахрай
stoop – схилитись
pitch and tossгра випадку і навику, суть якої в тому аби кинути монетку якомога ближче до стіни.
sinew – сухожилля
common touch – здатність розуміти звичайних людей
foe – недруг
unforgiving minute – невблаганна хвилина. Хвилини не повертаються, скільки не проси.

Дмитро Донцов

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів взятися будувати його наново,
Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій
Без жодного порушення і без одного зітхання…
Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,
Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним…
Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,
Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,
Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником,
Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном…
Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,
Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,
Не будучи моралізатором, ні педантом,
Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу
І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,
— Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,
Тоді ти станеш людиною…

Євген Сверстюк

Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш Воля — встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти — Людина, сину мій.

Максим Стріха

Якщо спокійний ти перед юрбою,
Де зведено на тебе поговір,
Зневірений, залишився собою,
І зрозумів тягар чужих зневір;
Якщо навчився ти терпляче ждати,
Поміж брехні самому чесним буть,
Не прибирався у святецькі шати
І люттю не відплачував за лють;

Якщо ти мріям не віддавсь на ласку,
Якщо ти владар пристрастям своїм,
Якщо приймаєш Успіх та Поразку
І знаєш, що ціна та сама їм;
Якщо слова твої, немов приманку,
Негідник перед дурнем вихваля,
І знищено твій труд весь доостанку, –
А ти зумієш все почать з нуля;

Як все, твоїми створене руками,
Зробити зможеш ставкою у грі,
Програть і знову працювати роками,
Не згадуючи програші старі;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили,
Служить тобі, як їх уже й нема,
І вистоїш, коли бракує сили
І залишилась Воля лиш сама;

Як ти шляхетний між простого люду,
Як ти простий і серед королів,
Якщо на тебе не зведуть облуди
Ні ворог твій, ні друг твій поготів;
Якщо, забувши біль, поразки, втому,
Свій шанс єдиний зможеш віднайти, –
Твій, сину, світ і все, що є у ньому,
Та більш того – тоді Людина ти!

Василь Стус

Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому
і власним не хизуєшся добром.

Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії –
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.

Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання –
адже тебе поразка не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматися немає сили
і тільки воля владно каже: стій!

Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями – простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

Марина Левіна

Спокійним будь, коли всі шаленіють
І за шаленство ще й тебе клянуть;
Коли ніхто тебе не розуміє –
Звіряйсь на себе і спокійним будь;
Чекаючи, не виснажись від втоми;
Ошуканий, не вдайся до брехні;
Не видавайся янголом нікому
І не зважай на вигуки дурні;

Свої думки завжди обстоюй тихо,
В безодню марних мрій не поринай,
Готовий будь зустріти Щастя й Лихо –
Вони ж близнята, це ти добре знай;
Тримайсь, коли твої слова злочинно
Перевертають підлі брехуни;
Коли ж усе, що ти створив, загине –
Перепочинь і знову розпочни;

Будь здатен все найкраще, що ти маєш,
На стіл покласти, взятися до гри,
І не шкодуй, коли ти все програєш, –
Докупи сили і думки збери;
Умій примусить Серце, Нерви, М’язи,
Позбавлені снаги, тобі служить,
Коли душа згоряє вся одразу,
І тільки Воля каже: “Треба жить!”;

У натовпі собою залишайся,
А з королями гідність зберігай,
Ні ворогу, ні другу не піддайся,
Надмірної поваги не шукай;
Нехай секунда кожна у хвилині
Тебе веде до вірної мети –
Тоді весь світ до ніг твоїх полине,
І це не все – тоді Мужчина ти!

Тарас Малкович

Якщо не втратиш глузд, як всі без міри
Втрачають свій, і бруд на тебе ллють,
Повіриш в себе попри недовіру
І стримаєш на недовіру лють,
Не втомишся від вічного чекання,
Не збрешеш, як про тебе брешуть всі,
Не маючи ненависті бажання,
Знай міру красномовству і красі;

Як мрії не панують над тобою
І думку не поставиш за мету;
Якщо готовий нарівно й без бою
Сприйняти Перемогу і Біду;
Як стерпиш ти, коли з твоєї правди
Дурисвіт робить пастку простакам,
В руїнах вздриш усе, що збудував ти,
І зможеш знов життя збудити там;

Якщо збереш докупи власні статки
І їх на кін поставиш без жалю,
Програєш, і, почавши все спочатку,
Промовчиш ти про втрату цю свою;
Якщо примусиш серце, нерви й жили
Тобі служити ще й тоді, коли
В тобі усе згниє – додасть лиш сили
Бажання, що кричатиме: “Живи!”

Як зможеш з людом розмовляти гоже,
І з Королем не втратиш простоти;
Якщо завадити тобі не зможе
Ні друг, ні ворог досягти мети;
Якщо хвилину, що біжить невпинно
Ти сповниш змістом, ось тоді радій –
Земля в твоє перейде володіння,
Й людиною ти станеш, сину мій.

Святослав Караванський

Коли між тих, що голови схилили,
Не хилиш ти свого чола в ганьбі
І покладаєшся на власні сили,
Дарма, що всі зневірились в тобі;
Коли ти свято бережеш надії,
Без слів брехні на бій з брехнею йдеш,
В душі ненависть тамувати вмієш,
Але й занадто мудрим не стаєш;

Коли ти можеш думати і снити,
Рабом не ставши ні думок, ні мрій,
І холодно, як зрадницькі привіти,
Розгром і успіх зустрічати свій.
Коли тебе не злить мізерна погань,
Яка снує круг тебе сотні змов,
І ти свій крах сприймаєш як вимогу –
Важку вимогу починати знов.

Коли ти можеш весь свій хист і волю
Принести в жертву справі без вагань,
І без даремних нарікань на долю
Ступати далі по шляху змагань.
Коли ти змусиш нерви, серце, мязи
Твоїй меті служити завжди й скрізь
І не відступиш навіть в тому разі,
Коли вони благатимуть: “спинись!”

Коли в юрбі ти зберігаєш гідність,
Перед царем не гнешся в три дуги,
Коли за розум твій і непохитність
Тебе шанують друзі й вороги.
Коли ти вносиш в кожну мить минущу
Глибоку змістом мудрість життьову,
Тоді за всіх ти станеш, сину, дужчим,
І я тебе Людиною назву.

І так далі…

Є ще багато різних перекладів… І цілий сайт присвячений цьому віршу. І стаття, що його і його переклади цікаво критикує. (Треба буде знайти в селі архів журналу “Всесвіт”, як не дивно, але там і номери за 1989 рік здається є).

Advertisements

Written by bunyk

Квітень 10, 2013 at 09:00

Оприлюднено в Передруки

Tagged with ,

Відповідей: 8

Subscribe to comments with RSS.

  1. “твердої верхньої губи”
    шо че значить?

    Сергій Брін

    Квітень 10, 2013 at 12:20

    • Це я так переклав “stiff upper lip”. Кажуть якщо людина переживає якісь глибокі емоції, в неї тремтить верхня губа. А в британців, особливо середнього, та вищого класу – ніколи не тремтить. Вони “бережуть залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі”.

      bunyk

      Квітень 10, 2013 at 12:32

  2. Приголомшливо!…
    Правильний вибір, що переклади один за одним, у кожному можна помітити особливості, та все ж мені найбільше сподобались того ж Стуса і Сверстюка.
    Щодо поезії – тут важко підібрати епітети, повторюсь – приголомшує, заставляє думати.
    От тільки питання – а чи були якісь люди, що змогли згідно цього вірша і усіх перелічених особливостей вважатись Людиною? ..

    vrubli

    Квітень 10, 2013 at 23:53

    • Хотів вставити переклади в стовпчиках поряд, аби можна було читати як зверху вниз так і зліва направо, але не влізлись би, тому один за одним. 🙂

      Щодо питання чи були такі люди – думаю не було. Син Кіплінга помер в першій світовій війні, але й він думаю був звичайною людиною. Інша справа, що в вікторіанську епоху, наскільки я вичитав, панували подібні цінності. Хоча кажуть строга мораль, спокійно уживалась з дитячою працею в шахтах і на фабриках, проституцією і іншими недобрими явищами в суспільстві, але серед вищих верств принаймі притворятись що маєш такі якості було модно. Можна сказати, що притворятись і бути – це різні речі, але психологи доводять, що ми з часом і всередині стаємо схожими на тих, чию роль граємо. Ну й це все одно краще ніж українські цінності “дивіться, в мене крутий костюм, я чогось в житті досяг”. Ціна костюма може перевищувати купівельну спроможність людини яка його носить, але ж не тільки британці і не тільки в вікторіанську епоху любили кимось прикидатись. (А я от наприклад люблю розумним прикидатись, і часто люди чомусь вірять).

      bunyk

      Квітень 11, 2013 at 21:32

      • Щодо купівельної спроможності – тут правильно запримітив.
        Зазвичай “видіваються” ті, хто має брак грошових ресурсів – тринькає те, що має в непотрібний йому одяг аби виглядати “шикарно”. А багатії, які собі можуть дозволити розкоші одягаються в одяг простіший і зручніший. Так часто буває.
        Так же як і мобільний телефони – одні беруть кредит, який будуть сплачувати роками, аби купити собі безпотрібний дорогезний телефон, а ті хто можуть собі таке дозволити купляють речі простіші. Мабуть це тому, що вони вже чогось досягли, а отже не мають потреби перед кимось “понти” викидати.
        Гадаю кожна роль яку ми граємо вже є чимось нас самих, інакше ми б її не зуміли зіграти. Тож і показуємо якісь наші риси, які ще не до кінця сформувались, а саме в такій грі і формуються.
        Щодо останньої фрази твого речення – вона мені пригадує один випадок з мого життя, наштовхуючи на написання посту, що зараз і зроблю 🙂

        vrubli

        Квітень 14, 2013 at 00:39

  3. Щодо телефона – як тільки зміг собі дозволити – купив “найпонтовіший” який на той час був. Пройшов рік, я цілеспрямовано не порівнював, але ще не зустрічав згадок про кращий. 🙂 Айфонам до нього за деякими можливостями дуже далеко. Тому, не всі хто може собі дозволити, не хоче собі дозволити. 🙂

    Щодо “Кожна роль яку ми граємо вже є чимось нас самих, інакше ми б її не зуміли зіграти.” – дуже влучне й цікаве твердження. Аби добре зіграти “Якщо-людину” треба напевне вже наполовину таким бути.

    Чекаю на пост. 😉

    bunyk

    Квітень 14, 2013 at 01:27

  4. […] якої був коментар (до речі, народ, всім рекомендую – прочитайте цю публікацію – вірш у багатьох варіантах перекладу, мені дійсно […]


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: