Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Недалекі мандри

with 2 comments

Я начитався книжок Кідрука, нарешті отримав закордонний паспорт, зареєструвався на сайті диванних серферів (додайте мене в друзі, запросіть в гості або самі приїздіть, саме зараз я вивчаю історію Франківська для проведення екскурсії наступної суботи 🙂 ). Але через браку досвіду далеких мандрів, вирішив почати з малого, з недалеких. Тут мої звіти з двох подорожей і скарги на продукцію легкої промисловості.

Коломия, 17 березня

Коломия дуже гарне і дуже своєрідне місто.

2013-03-17_16-22-23_637

2013-03-17_16-25-27_421

Я вперше сфотографувався біля писанки:
2013-03-17_18-05-06_138

І потрапив на концерт “Гуцулів“:
2013-03-17_18-39-58_915

Хотів їхати не сам, але зважаючи на погодні умови та деякі інші обставини, всі кого я запрошував “відморозились”. Я на друзів не ображаюсь, я їхав аби послухати живе виконання, і більш ніж задоволений. Хоча б тому, що на біс вони виконали пісню, яку я в записі ще не чув:

А ще я зрозумів що Укрзалізниця має ставати все популярнішою і популярнішою. Автошляхи цього року – це просто страшно. Я від страху аж втік від автовокзалу до залізничного вокзалу, і дві години чекав поїзда.

Київ, 23-26 березня

На наступний тиждень я мав деякі плани в Києві. Київ зустрів мене ще крутішою погодою ніж Коломия:

2013-03-23_11-45-38_812

Взагалі я відчував себе мало не полярником:

Люблю метро. Метро це швидко і надійно:

2013-03-23_12-26-49_412

Також іноді мені доводилось гратись у “Принца Персії”:

2013-03-24_15-43-04_843

Ще відкидав кілька кубометрів снігу, виштовхав три машини з перехрестя, і тішусь тим що мені не довелось в машині спати. Бо пишуть страшне.

Плани заїхати на Бориспільську провалились, бо хоча я й чекав 503 маршрутки на Лівобережній 40 хвилин, вона так і не з’явилась. Черга переді мною все коротшала, і коли я виявився першим в черзі на цю маршрутку, постояв ще 15 хвилин і поїхав назад на правий берег.

Після цього мій намір заїхати на Троєщину, де живе страшенно багато цікавих мені людей і розвіртуалізуватись з людиною якій я винен вже не одну згущівку відсунувся на задній план. Правда в понеділок завдяки зусиллям армії, міліції, двірників і напевне ще якихось дорожніх служб, рух наземного транспорту таки відновився, і я мав задоволення спостерігати дуже цікавий комунікативний провал та пересвідчився у відсутності качок на Дніпрі. (Що?!)

А ще, завдяки мотивації від danbst цього разу я вперше побував у PinchukArtCentre, і зрозумів яке я бидло що жодного разу не був там протягом тих 5 років коли в Києві жив. По-перше, це безкоштовно. По-друге – проводиться дуже пізнавальна екскурсія. І деякі речі здатні дуже й дуже здивувати. Особливо “Курча” братів Чепмен. Своїм рівнем деталізації:

Фотографії надані PinchukArtCentre © 2013. Фотограф: Сергій Іллін

Брати Чепмен і робота “Секс I”.
Фотографії надані PinchukArtCentre © 2013. Фотограф: Сергій Іллін

Амуніція

Далі буде трошки реклами, але мені ніхто за неї не платив. Якщо захочете заплатити – звертайтесь. 😉

Я нарешті починаю змирятись з тим, що речі ламаються. Мої черевики TresPass Occupy з водонепроникною мембраною SympaTex стали водопроникними здається за чотири роки використання. В одному місці мембрана протерлась з середини. В іншому – якась дірка ззовні. Напевне зачепився за щось… Тому я їх не брав. Взяв одні зимові кросовки Adidas Climawarm Oscillate M (артикул:G62691) (просто чудо техніки, ноги були сухі, хоча я переходив колії на петрівці по коліна в снігу, надійність ще не визначена, бо ходжу першу зиму), і мешти Caterpillar Navigate (Артикул:P714902) (вдягнув їх в останній день подорожі, і незабаром виявив розрив біля підошви довжиною 40-50 мм, не сподівався такого западла від взуття яке ще навіть року не носилося, випущеного інженерною компанією). Може проблема в тому що взуття таки витратний матеріал, бо все таки несе немалі механічні та хімічні навантаження, тому його таки варто змінювати раз на два-три роки.

В суботу в куртці полетів замок. Я деякий час страждав, потім за підказкою одної доброї душі з фізичного факультету знайшов на либідській ательє, і знову става теплим і щасливим. Куртка Karbon, десь 4 чи 5 років в експлутації, замок здається вже третій, інших проблем нема. Куртка класна тим що має вентиляційні отвори під пахвами і в мене ще жодного разу не виникало бажання їх закрити. Хіба що одного разу, але тоді здається мороз був -20℃, не менше.

А ще перед поїзкою в Київ купив собі 60-ти літровий рюкзак Husky Gyro. Продавщиця десь пів години показувала мені які пасочки регулють анатомічні особливості, що таке компресійні пасочки, як використовувати гумки для змотування компресійних пасочків, де й які шнурочки зав’язувати. І вже хотіла показати куди чіпляється льодоруб, хоч з мого виду зразу зрозуміла що таким я користуватись поки що не буду. Хотів попросити в неї паперову інструкцію з упакування рюкзака, але вона сказала що все сама вивчила з досвіду. Ну і коли я сказав “Беру!”, вона почала протестувати “Так рюкзак не вибирають, давайте я вам спочатку його навантажу і ви 5 хвилин будете ходити”, закинула туди 4-місний намет, спальний мішок, дала мені на плечі і почала регулювати анатомію. Сумлінний підхід до роботи. В процесі я навіть дізнався що неправильно складаю спальний мішок. А ще читав що вони приймають відпрацьовані батарейки. Мало не святі люди. Тому напишу адресу – Івано-Франківсь, перехрестя Василіянок і Галицької, магазин Husky Sport.

Ще хотів сказати дещо про рюкзак до ноутбука. На ньому модель ніде не написано, тому просто напишу: не беріть Polar Adventure. Вони не продумані. Важкі, спина потіє, об’єм малий. Набагато гірші за North Face, шкода тільки що замки в ньому були не вічні.

Advertisements

Written by bunyk

Березень 26, 2013 at 18:27

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , , ,

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. Що саме неправильно при складанні спального мішка робив?

    І що тобі зробили в Ательє, поміляли повзунок на замку чи ще щось? І де це ательє? 🙂 в п’ятницю в мене самого замок розлетівся на куртці, прийшлось перечипити повзунок з бокової кишені.

    volodimirg

    Березень 26, 2013 at 18:40

    • Я його складав вдвоє і акуратно скручував, як мама вчила, а виявилось треба зіжмякати і так і запхнути в чохол. Він збільшує теплопровідність в місцях де постійно згинається.

      В ательє поміняли повзунок. Сам би не зміг, там потрібні пласкогубці, чи щось спеціально для замка, ну й з кишень замки за розміром непідходящі. Метро “Либідська”, торговий центр Інтервал-Плаза (при виході зі станції повернути наліво), четвертий поверх. 🙂

      bunyk

      Березень 27, 2013 at 11:22


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: