Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Перегляд амбіцій

with 14 comments

Я втомився… Думаю тепер я піду додому.

Вже вкотре перечитавши “міста та амбіції“, я вирішив що пора нарешті щось змінити, бо я живу в Києві вже більше ніж 5 років. Амбіція Києва – “в нас зарплати вище середнього по Україні”. І справді тут дуже великий ринок праці, і тут відбувається більше всього.

Але я дітей не маю, в жодних стосунках не перебуваю, тому гроші мені ніби поки що й не потрібні. Гріх не використати цю ситуацію для того щоб просто позайматись тим чим хочеться… Крім того все що від мене вимагалось в Києві, я вже зробив:

Ага, в мене з цього літа нарешті як і у всіх купа модних папірчиків. В житті не змінилось нічого, окрім того що батьки перестали дзвонити і питати чи я ходив в університет. Тепер питають лише чи я їв.

Про їду. Мені лікарі прописали дієту за якою я маю їсти 5 разів на день щось тепле… Це звичайно вище моїх сил. І гастрит це ще не найгірша зараза яка чомусь в мені сидить. Гастрит покривається страховкою.

Чому мені лікарі щось прописали, хоча я раніше нормально почувався (окрім того що мусив постійно боротись зі своїми приступами ліні і апатії, а це ж напевне характерно для всіх..)? Ну, мене намагався призвати військкомат. А я собі думав “з вищою освітою покінчено, тепер ще 9 місяців і з цими розберусь, і нарешті буду мати спокій і закордонний паспорт”. Але виявляється в задачі військкомату входить регулярно діставати людей протягом довогого часу. Одним словом закордонний паспорт мені не дозволяють взяти, обзивають непридатним, і ще кажуть що запросять на обласну медкомісію в грудні. Щось вони мені не подобаються.

Майже локація з “Повернення в замок Вольфенштейн”

Ну і звичайно всі рентгени і інші аналізи на які вони посилають треба робити за свої гроші, хоча звісно це порівняно з витратами часу – дрібниці.

Одним словом, в грудні я залишу свою роботу. Перед цим дороблю всі задачі які не доробив, з’ясую як потрібно самостійно подавати звіти в податкову, заповню обхідний (в нас здається навіть потрібно заповнювати обхідний), і переведу банківські рахунки в інші відділення (чи закрию).

Після чого знайду моїм сусідам нового співмешкан-ця/ку/ців (ви оренду житла не шукаєте?) і перевезу речі додому.

Чим я займатимусь вдома? Відпочиватиму. За всі літні канікули після яких в мене були перездачі сесій. Полежу в лікарні. Почитаю якісь розумні книжечки типу SICP, Книги Дракона, чи нового підручника Зубенка з програмування. (Він мене просив написати об’єктивний відгук, а я от навіть перший розділ не можу осилити).

Можливо куплю в село правильний комп’ютерний стіл, і попрацюю там трохи з якимись вільнодоступними курсами і над своїми власними проектами. Може вивчу нову мову програмування.

І навчусь читати по німецьки. Чудова мова, така агресивна, і крім того друга за культурним покриттям планети. Думаю це буде трохи простіше ніж з есперанто, бо вибір того що можна споживати цією мовою набагато більший..

Es wird schlimmer als es ist, Doch wir werden besser…

Хоча б тисячу слів. Правда кажуть від самостійного вивчення можуть бути проблеми з вимовою, але в інтернеті можна знайти купу аудіо на цю тему: Es ist nicht das was du sagst, sondern wie du es sagst. Danke schön німцям за аудіо на коммонс, з нього можна буде зліпити гарний курс на вікіпідручнику.

Ах, ще мені радять не їхати додому, тому що приїхати до Києва з Франківська, важче ніж навпаки. А як на мене – головне бажання, і мати в відповідному місті друзів. Кажуть що мені може так сподобатись що я не захочу повертатись в Київ… В такому випадку це й краще.

Ще кажуть спочатку треба знайти роботу, а потім вже звільнятись. Ось з цим я теж не згоден. По-перше це якось неетично щодо свого роботодавця. По-друге – на співбесіду не можна приходити втомленим, потрібно виглядати працездатним.

Тому шукатиму я роботу пізніше. Навесні. Якщо в Франківську не знайду, або не сподобається жити з батьками – поїду до Львова. А може прямо з села працюватиму в 42 чашках, чи чомусь подібному…

Але забагато планувати при неповній інформації не варто. Головне що я хотів сказати – вже сказали Форрест Гамп та Пол Грем:

Поки ви ще не знаєте чим будете займатись і де саме знаходиться центр ваших устремлінь, найліпше було б пожити у кількох містах поки ви ще молоді. Ви не відчуєте про що говорить місто не поживши там і навіть не зможете сказати чи воно розмовляє взагалі.

Advertisements

Written by bunyk

Листопад 21, 2012 at 02:07

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , ,

Відповідей: 14

Subscribe to comments with RSS.

  1. все правильно, але дієти треба триматися в будь-якому разі, щоб не вийшло як у мене, коли я нехтував усіма приписами – і гастрит переріс у виразку, а вона в один прекрасний день взяла та й прорвала 😦 насилу живий залишився після операції.

    Костянтин Москалець

    Листопад 21, 2012 at 21:38

    • Та треба, треба… Тіло взагалі вимагає до себе уваги більше ніж воно варте, але не піддаватись вимогам не можна, бо тіло як показує чужий досвід дуже просто може вбити людину.

      Взагалі, ідеальне життя виглядало б так:

      але маємо яке маємо…

      bunyk

      Листопад 22, 2012 at 00:48

  2. Успіхів. Я сам іноді хочу зміни місця і відпочити, займаючись чимось своїм (я, до речі, так і робив у перервах між роботами, проїдаючи накопичені гроші), але якось немає куди приземлятись, крім Києва (мій рідний райцентр крихітний і для програміста місце досить безрадісне; як варіант Львів, але до нього у мене немає сантиментів).
    Якщо захочеш повернутись у Київ, то друзі тут у тебе точно є 🙂

    dmytrish

    Листопад 23, 2012 at 16:04

    • А про якийсь райцентр типу Пало-Альто ти взагалі не думав? 😉

      bunyk

      Листопад 25, 2012 at 13:01

      • Знайду, що там робити — подумаю)
        І крім того, освіта таки не пускає поки що.

        dmytrish

        Листопад 29, 2012 at 17:00

  3. >>> тому гроші мені ніби поки що й не потрібні
    так і не варто жити тільки сьогоднішнім днем.

    >>> поїду до Львова.
    Є канал, по якому тебе можна влаштувати у львівське відділення Lohika, на Пайтон вакансію. Звертайся 🙂

    >>> А може прямо з села працюватиму в 42 чашках, чи чомусь подібному…
    конкретно про 42cups кажуть, що через півроку страшенно набирдає одноманітність завдань, хоча 10$/h не так вже й погано.

    І ще одне. Не забувай, що тобі доведеться кілька місяців НІЧОГО НЕ РОБИТИ. Якщо тобі здається, що це просто, то ти оманюєш себе. Я спробував, власне, літом відпочити від роботи. Думав, буду мати купу часу зайнятись своїми проектами та думками. Проте в результаті відношення продуктивно проведеного часу до марно витраченого виявилось близьким до 1%. Звісно, цікаво буде почути і про твій досвід.

    danbst

    Листопад 23, 2012 at 18:21

    • >>> так і не варто жити тільки сьогоднішнім днем.
      Так історія показує що накопичення записів в базі даних якогось банку про те що банк мені нібито щось винен – не найнадійніше накопичення. Як і з готівкою.

      >>> львівське відділення Lohika, на Пайтон вакансію.
      Автоматизація QA на Selenium? Можливо пізніше подивлюсь. А можливо і не Python 🙂 Зараз в мене ж не ситуація “Візьміть мене на роботу бо з гуртожитку виганяють”, а “В мене диплом Шеви і трохи більше ніж рік досвіду розгрібання legacy enterprise коду середньої складності. Чим ви займаєтесь?”

      >>> Не забувай, що тобі доведеться кілька місяців НІЧОГО НЕ РОБИТИ. … Проте в результаті відношення продуктивно проведеного часу до марно витраченого виявилось близьким до 1%.

      Чекай, якщо ти планував нічого не робити, а потім 99% часу нічого продуктивного й не робив, хіба це не успіх плану? 🙂

      bunyk

      Листопад 25, 2012 at 12:54

      • >>> не найнадійніше накопичення. Як і з готівкою.
        все-рівно, тільки сьогоднішнім днем не варто жити.

        >>> Автоматизація QA на Selenium?
        Та ні, https://docs.google.com/open?id=0BwAbzqqixzlyZXhnNnF5UUl0QmM

        >>> хіба це не успіх плану?
        якраз планував я багато, тому ні, не план успіху.

        danbst

        Листопад 26, 2012 at 12:34

      • >>> Чекай, якщо ти планував нічого не робити, а потім 99% часу нічого продуктивного й не робив, хіба це не успіх плану?
        😀 , аплодую руками і ногами!

        dmytrish

        Листопад 29, 2012 at 17:04

    • А, і справді, як організовувати свій вільний час краще?)
      Я дійсно так хочу вільного часу, але коли він є, з’являється стільки можливостей відкласти щось не сильно приємне, але потрібне для своїх проектів, що він часто дійсно викидається впусту. Прийшов до висновку, що якщо справжнє бажання є, то своїм можна займатись і паралельно з роботою, втім просто мрію про чотириденний тиждень або шестигодинний робочий день.

      dmytrish

      Листопад 29, 2012 at 17:02

  4. […] Розібратись нарешті з університетом. Готово. […]

  5. Найбільше вразило: Ах, ще мені радять не їхати додому, тому що приїхати до Києва з Франківська, важче ніж навпаки. А як на мене – головне бажання, і мати в відповідному місті друзів.
    Знайома ситуація. Мені не так давно те саме радили, усі в один голос стверджували, що роблю найбільшу помилку повертаючись додому, що нічого доброго мене не чекає і що я роблю найбільшу помилку в моєму житті.
    Але така вже я, що нікого не послухалась, вирішила для себе сама і досі самостійно відповідаю за прийняте рішення з усіма наслідками.
    Чесно кажучи мені не було і не є легко. Але організованість сприяє налагоджувати все. І ні на що не жаліюсь, бо дійсно щаслива. Те бажання було того варте.
    Зараз всі дивуються спостерігаючи за мною, бо їхні прогнози не здійснились. Бо я сягнула всього чого хотіла не отримуючи сторонньої допомоги.
    Бо як вірно підмічено: “головне бажання”. Один з моїх життєвих девізів: “було б бажання, а можливість знайдеться.”

    vrubli

    Січень 25, 2013 at 02:06

    • Цікаво, звідки в людей береться організованість? І бажання? 🙂

      bunyk

      Січень 25, 2013 at 18:49

      • Насправді все не так складно.
        Насамперед з’являється бажання до чогось. Мати щось там, поїхати кудись-там, сягнути чогось-там.
        Якщо хотіння чогось є справді виправданим – з’являється мотив для діяльності в напрямку досягнення цілі. От цей мотив він і є бажанням, а якщо бажання сильне – лінь переборюється.
        Щодо організованості – вона приходить поступово. Спочатку дієш дещо навмання не тямлячи чи то добре, чи ні, потім бачиш результати дій. Якщо вони негативні – варто щось змінювати, якщо ж позитивні – варто діяти у тому ж напрямку само вдосконалюючись. Це і є організованістю, коли чиниш виходячи зі спостережень і досвіду задля найоптимальнішого використання найважливішого ресурсу у твоїй наявності: часу.
        Принаймні все вищеописане є моєю власною думку, хтось може й має інші думки з цього приводу.

        vrubli

        Січень 27, 2013 at 21:06


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: