Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Танґо смерті

with 2 comments

В інтернеті під назвою “Танго смерті” часто можна знайти композицію “Palladio” Карла Дженкінса. Вона чудова, але “Palladio” написане в 1996, а Янівський концтабір, де його створили і грали ліквідовано в 1943.

Яка була мелодія насправді ніхто не знає, бо всі хто його чули – мертві.

Але мова про книжку Винничука “Танґо смерті”. І це напевне найкраща книжка з тих що я читав цього року. А я знаєте ще читав “На західному фронті без змін” Ремарка. Хоча “Танґо смерті” має фору, тому що я читав його в оригіналі зі словником, а Ремарка в перекладі, бо німецьку ще не вивчив.

У вас повинно з’явитись запитання “Чому зі словником, і якою мовою пише Винничук?”. Ну, переважно українською, але деякі герої роману говорять “львівською”.

– Йоську, ти ж знаєш, що ми твої кумплі на амінь і ми готові задля тебе на будь-які жертви. – Йосько сумно кивнув. – Тоді зробимо так. Підійдеш завтра до Рути і скажеш, що маєш щось важливе розповісти, і запроси її до Єзуїтського парку. Підете си на шпацірґанґ. Дорогою мели що завгодно, а як уже опинитеся в парку, то до вас учепляться троє батярів. Руту спробують обняти, а тебе тримати за руки. Але ти вирвешся і розкидаєш їх, як снопи.

– Йосю, – поклав йому руку на рамено Вольф. – Розкрий сьліпундри! При зустрічі з левом найліпше і самому бути левом. Але з жінкою завше треба бути лисом.

Нам нарешті вдалося його переконати, після кількох спроб Йосько цілком незле списався, а раз так увійшов у роль, що розквасив мені варґу.

Книжка гарна. Вона дуже дуже релістична, чому допомагає оця така мова героїв, і те що незважаючи на те що я був у Львові всього лиш чотири рази, я навіть пам’ятаю що вулиця Городоцька то трохи на північ від вулиці Коперника.

Але розповідь плавно тече, і тече, і ви не встигнете спам’ятатись, як пригоди героїв в Оссолінеумі почнуть нагадуватись щось середнє між “Пікніком на обочині”, та “Гаррі Поттером”:

– Їсти й пити? Т’але ж я не йду аж на так довго, – здивувався я.
– Що? Не на довго? А як ви собі уявляєте – де той 1730-й стелаж? Якщо ви гадаєте, що швидко з цим упораєтеся, то дуже помиляєтеся. У закритих фондах стелажі нумеруються не тільки цифрами, а й літерами, себто після №1 іде №1a, №1b, №1c, №1в і так до дідько знає доки. Але ви звертаєте увагу лише на стелажі без літер. Второпали? Ой, мало не забула – матраци і постіль лежать через кожну сотню стелажів.

Хоча справжнє книгосховище теж вражає:

Книгосховище “Оссолінеуму” (клікабельно)

А ще роман звісно про смерть (похорони там відбуваються мало не в кожному розділі). І про війну. І про НКВД та польську поліцію. Тим не менш він не сумний, а навпаки, повний доброго гумору і радості за живих героїв. Єдине що сумне – ми ніколи більше не побачимо такого Львова який там описаний. Те що роблять “ФЕСТ!” – лише імітація. Хоча може такого й не було і Винничук все це вигадав… В мене подібне відчуття було коли я в дитинстві прочитав “Чарівника Смарагдового міста”. Я тоді взяв лінійку, і провів на карті світу відрізок від Франківська до Канзас-Сіті.

А взагалі, я давно хотів написати рецензію, тому що за випадковим збігом ця книжка є у списку премії Читач року BBC і в мене на полиці. Але я дізнався що я не знаю про те що таке рецензія та як її писати. А щонайголовніше – як відрізнити погану рецензію від гарної, і навчитись писати гарні. Ви не знаєте? Бо я лише і вмію що виписати кілька цитат, і зібрати трохи додаткових матеріалів…

Для чого цей текст? Раз – змусити вас приємно провести час за цією книгою. Два – попросити вас підказати мені як все таки пишуться рецензії.

Ах, і мало не забув ще одну аналогію. Дереш недавно написав книжку “Голова Якова”. Там теж про містику і музику, але не витримує ніякого порівняння. Книжка не захоплює. Дереш взагалі з віком стає все більш нудним. Єдині його книжки які викликають хоч трохи емоцій – ті де можна зустріти Йог-Сотота, а саме “Культ”, і “Поклоніння Ящірці”.

Advertisements

Written by bunyk

Листопад 11, 2012 at 22:27

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with ,

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. За “Культ” і “Поклоніння Ящірці” +1. “Поклоніння Ящірці” – це напевно єдина його книжка, де я хоч трохи пам’ятаю сюжет без нагадування.

    dixonds

    Листопад 21, 2012 at 12:43

  2. […] – не тільки чудовий письменник, він ще й редактор найкращої відомої мені газети – […]


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: