Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Свобода і спосіб голосування

with 12 comments

Конгрес не має права видавати закони щодо впровадження будь-якої релігії чи заборони вільно сповідувати її, а також не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку і права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду.
Перша поправка до Конституції США

Суть лібералізму – чим більше свободи тим краще. Держава обмежує свободу громадян і краде в них гроші, тому чим менше держави – тим краще. Хоча вона все таки потрібна, бо ваша свобода закінчується там де починається моя, і ці кордони потрібно розставити якось так щоб максимізувати свободу загалу. А це не так просто як здається на перший погляд.

Але Мілтон Фрідман дуже доступно описує, і я трішки зацитую (Капіталізм і свобода/розділ III – Контроль над грошима/Правила замість владних органів):

Один хоче стояти на розі і проповідувати контроль за народжуваністю, другий – комунізм, третій – вегетаріанство тощо, ad infinitum (до нескінченості). Чому б не видавати кожного разу закон, який би гарантував кожному з них право розповсюджувати свої конкретні погляди або відмовляв йому в цьому праві? Чи, якщо поглянути з іншого боку, чому б не наділити якийсь адміністративний орган владою вирішувати такі питання? Одразу ж стає очевидним, що, якби ми розглядали кожен такий випадок за чергою надходження, напевне проголосували б за обмеження свободи слова практично у більшості випадків, а можливо, і в кожному конкретному випадку. Якщо винести на голосування, чи має пан X право пропагувати контроль за народжуваністю, більшість майже напевне висловиться проти, і те саме відбудеться з комунізмом. Ну, вегетаріанець, можливо, ще якось проскочить, хоча достеменно стверджувати і в цьому разі не можна.

А тепер уявімо собі, що всі ці випадки згруповані разом і населення просять проголосувати за весь пакет в цілому, тобто проголосувати або за те, щоб свобода слова була в усіх випадках дозволена, або, навпаки, щоб вона була в усіх випадках заборонена. Цілком можливо, і я б навіть сказав, навіть вельми вірогідно, що переважна більшість проголосує за свободу слова, себто, голосуючи за весь пакет, люди проголосують діаметрально протилежним чином, аніж якщо б вони голосували з кожного випадку окремо. Чому? Одна з причин полягає в тому, що людина набагато різкіше реагує на те, що її саму позбавляють свободи слова, коли вона опиняється в меншості, ніж на те, що свободи слова позбавляють інших, коли вона серед більшості. Як наслідок, голосуючи за весь пакет, людина надає набагато більшого значення більш рідкісним випадкам утиску власної свободи слова, коли перебуває в меншості, ніж частішим утискам чужої свободи слова.

Отак от. Коли наступного разу захочеться аби в нас заборонили комуністичну партію, подумайте про те чи кажучи “Янукович – пі          ” ви не порушуєте який-небудь закон про наклеп і закон про пропаганду гомосексуалізму?

Advertisements

Written by bunyk

Листопад 4, 2012 at 01:04

Оприлюднено в Конспекти

Tagged with ,

Відповідей: 12

Subscribe to comments with RSS.

  1. Цілком згоден. Крім того, що несвобода тисне на те що говорити, обмеження ще й гальмують прогрес в цілому, оскільки творчі особистості також страждають від свавілля тоталітаризму. Згадайму СРСР та заборону генетики та кібернетики.

    volodimirg

    Листопад 5, 2012 at 14:12

  2. Воно напевно так, але тут виникає питання. Що краще – відразу прагнути до “ідеального” суспільства чи краще приймати рішення, які “кращі” в поточній ситуації? Це власне стосується і заборони комунізму. Якщо в ідеалі, можливо, варто дати кожному право сповідувати все що завгодно (нацизм? фашизм?), то зараз заборона комунізму, не так навіть комунізму, як КПУ, пішла б Україні на користь. Звісно, на мою думку

    DixonD

    Листопад 6, 2012 at 15:17

    • Звичайно кожен повинен мати право сповідувати нацизм. До тої міри поки це не обмежує мої права.

      І яку користь принесла б заборона КПУ?

      bunyk

      Листопад 6, 2012 at 20:33

      • На одну, далеко не найкращу, політсилу у ВР було б менше

        DixonD

        Листопад 6, 2012 at 20:35

        • І це я ідеаліст? Тоді вже краще зразу заборонити партію регіонів. 🙂

          bunyk

          Листопад 6, 2012 at 21:52

  3. А можна доступніше пояснити, про що даний пост і яким чином тут замішані комуністи?

    danbstt

    Листопад 8, 2012 at 08:50

    • Книжка “Капіталізм і свобода” написана в 1962 році у США. Тоді там комуністів не дуже любили, і вони були меншістю. Якщо не подобається слово комуністи – заміни його на слово “меншість”.

      bunyk

      Листопад 8, 2012 at 19:06

    • Пост про те, що не так важливо хто голосує, як за якими правилами.

      bunyk

      Листопад 8, 2012 at 19:07

  4. Мені здається, що тут GPL є гарним прикладом. Там є свобода на все, крім на скасування свободи. Тобто якщо народ голосує за умовну партію, яка пропагує, наприклад, добробут в тоталітарних умовах, теоретично в демократії мав би бути якийсь імунітет проти такого розгортання подій. Отже, мусила би бути радше якась ВИМОГА до «учасників гри» дотримуватись найбазовіших правил, инакше дискваліфікація. Добробут можна, тоталітаризм — ні. Червоне світло поміняти місцями із зеленим можна, утворювати концтабори — ні. Перейти на часовий пояс GMT+18 — будь ласка, але встановлювати замкнену збочену пірамідальну структуру влади, побудовану на утопічному блефі і мільйонах жертв без жодного глузду — зась. Але я й далі переконаний, що все йде від культури — того, що в людини (і соціуму) в душі — чи «сємєчкі, тіліфони, бородаті попи і панятія», чи щось, від чого дістаєш такого мотиваційного «копняка», таку мотиваційну «тягу» власними руками зменшувати ентропію, якої («тяги») сам ніколи б нікому не зміг подарувати. Такі речі треба «пускати між люди», і на ґрунті них оживляти й оздоровлювати суспільність.

    YurB

    Листопад 9, 2012 at 01:27

    • Хех, я чомусь ніколи не вважав GPL ліберальною, а навпаки соціалістичною, хоча справді, здається помилявся. Вона ж бо на відміну від соціалізму працює. 🙂

      А щодо “тяги” до зменшення ентропії, яку треба пускати між люди – уточніть що саме ви мали на увазі? Може мені якось знадобиться.

      bunyk

      Листопад 11, 2012 at 22:49

      • Наприклад як ви пишете про книжку Винничука. Для кожного це щось инше. Оскільки я музи́ка, то для мене сильну роль тут відіграють, наприклад, симфонії Лятошинського, духовні концерти Веделя, Лисенкова музика до Шевченкової поезії, симфонії Антона Брукнера, P.U.L.S.E. Pink Floyd’ів, електронні твори Чеслава Нємена… Щось таке, що може зробити далеко не кожна людина, і навіть від факту сприймання (який часом може вимагати трохи самоприсвяти) людина починає розуміти, що може бути щось дуже гарне, і починає хотіти «і собі» зробити щось гарне, хай навіть дуже маленьке, а також починає прагнути споживати все більше чогось такого гарного, намагається глибше його пізнати і розповідати про нього иншим. Безсумнівно сильний вплив на мене має також культура копілефту, вільних програм (без яких не можу себе уявити).

        YurB

        Листопад 14, 2012 at 01:03

      • Але я ні в якому разі не кажу про якесь насадження власних ідеалів комусь иншому. Це просто має мінусовий ефект. Але якщо щось гарне вбрати в гідну обгортку, правильно подати, то люди самі зацікавляться, і, може, і їм воно принесе якісь приємні й корисні переживання.

        YurB

        Листопад 14, 2012 at 01:06


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: