Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

42

with 21 comments

– Що ми кажемо богу смерті?
– Не сьогодні!

Сіріо Форель та Ар’я Старк

Книжка “Людина в пошуку сенсу” була цікавою, але описувала занадто мало сенсів. На вікіпедії є непогана стаття про сенс життя, але вона являє собою розгляд цього питання філософії історичним методом (для кожної філософської школи окремо). А тут я намагатимусь викласти свій погляд. Це перш за все потрібно мені щоб зрозуміти для чого живу конкретно я. Якщо ви це читаєте і воно якось вам допоможе розібратись – буду радий. Якщо будете не згодні – тим більше буду радий посперечатись. Якщо вам раптом здаватиметься що те що я придумав схоже на якийсь із ізмів, то може так воно насправді є, поділіться цитатою.

Отож до справи. Що таке життя? Життя це вещь Вася, яку тяжко поняти…. Життя, це насправді не так складно. Це форма існування живої матерії. Чим жива матерія відрізняється від мертвої? Вона витісняє з себе ентропію. У всесвіті все рухається в сторону збільшення хаосу і спрощення. Температури вирівнюються, на межах речовин відбувається дифузія. Життя рухається в сторону порядку і ускладнення. (А стаття про саме життя ще крутіша ніж про його сенс. Цього вечора дочитаю.)

Наприклад навушники ламаються. Комп’ютери ламаються. Якщо сіль і цукор розчинити в воді, їх потім вже не розділиш. Тим не менш, скільки б солі і цукру ми не їли, організм якось вмудрятиметься підтримувати потрібну концентрацію електролітів і перетворювати вуглеводи на енергію. І не переплутати. Якщо руки ламаються, вони зростаються. Якщо їх при цьому ще правильно скласти, то зростаються так ніби такими й були.

Так от, життя, то така хитра матерія яка поводиться геть інакше ніж вся інша матерія. Все неживе – просто хаотична купка молекул. А в живих істотах, навіть найменших вірусах кожна молекула на своєму місці, і виконує свою функцію.

Все живе у всесвіті тільки тим і займається що старається перетворити якнайбільше неживої матерії в живу, і не дати неживій матерії перетворити себе в мертву матерію чи іншим формам живої матерії змінити форму. Форма це все що є в живої матерії, а атоми такі самі як і в звичайних діамантах, їх розташування набагато цікавіше.

Отож, вся мета існування живої матерії зводиться до того аби зберегти свою форму, і наплодити якомога більше подібних форм. Ви можете подумати що могло б бути щось цікавіше, але це все одно краще ніж в неживої матерії. Нежива матерія просто тече собі за течією ентропії.

Тепер про сумне. Ми все одно помремо. Фізики принаймі переконують що всесвіт розширюється, ентропія збільшується і сонце колись погасне. Сонце, між іншим, це штука яка перетворює Землю на дисипативну систему, і тому життя тут поки що перемагає. Замкнена система швидко прийде до теплової рівноваги, але як тільки до неї з одного боку будуть подавати енергію, а з іншого – давати їй вихід, в ній почнуть з’являтись такі цікаві штуки як рух матерії. І за певних умов цей рух може розвинутись до рівня біологічного, а потім вже соціального.

Звичайно про сонце нам переживати не варто, ми помремо раніше. Потрібно турбуватись про те що нас скоро з’їдять хробаки. І з цим (а точніше до цього) можна зробити дві речі:

  1. Якщо ви здорова і розумна людина (звідки повинна випливати матеріальна забезпеченість, і здатність прожити ще хоч 20 років, якщо ні, то ви або себе обманюєте, або щось не так з суспільством (соціалізм напевне) ) – потрібно завести і виховати дітей (чи дитину, головне не кількість а якість, про що трішки пізніше)
  2. Якщо ви одне з двох вищеперелічених, але не обидва зразу – потрібно зробити так щоб в цьому суспільстві було більше здорових і розумних людей, щоб в них було більше часу, щоб суспільство продовжувало розвиватись, щоб в ньому були рівні конкурентні можливості життя для всіх.

Коротше кажучи сенс життя як біологічного руху – бути основою для форми руху на рівень вище – соціального. Те що сонце погасне – проблема суспільства, а не ваша. Може ще кілька років протягнемо на геотермальній енергії. Може вдасться послати у всесвіт зореліт, або сигнал…

Тепер, якщо ви раптом видист (видизм, це як расизм, тільки замість того щоб думати що негри заважають жити білим і їх треба вигнати з країни, думаєте що таракани заважають жити людям і їх треба вигнати з квартири 🙂 ), ви вже давно повинні обурюватись “Ми люди, а не жива матерія! Духовність, культура …”. Стоп. Культура це якраз воно. Це те що є у людей, і немає у всіх інших істот.

Культура це спосіб передачі інформації нестатевим шляхом. І як тільки люди це придумали, планета змінилась. Щоб відростити шерсть і пристосуватись до льодовикового періоду еволюційно потрібно не одне покоління. Навіть в того в кого вона виросла шанси на продовження життя в потомстві не набагато більші ніж в інших. Але як тільки хтось здогадається що шерсть можна позичити наприклад в ведмедя, і розкаже про це іншим, то думаю не менш як за 100 років про це знатиме вся планета. Дізнались що якщо кинути зерно в землю воно дає врожай – і знову жити стало краще і веселіше. А сьогодні в нас ще є інтернет, і всі зацікавлені про все можуть знати вже наступного ранку.

Це я про те, що культура стала важливіша за гени. Якби гени зараз були такими важливими, то лікарі робили б щось погане протиприродно продовжуючи життя тим хто вже не мав би жити. Якби більше хворих помирало, в світі співвідношення між здоровими і хворими було б кращим, правда? Але лікарі лікують, тому що важлива не так енергія яку людина може вкласти в роботу економіки (ми вже знаємо як брати енергію сонця в обхід людського тіла), а її незадокументовані знання, які потрібно зберегти.

Ах, і про економіку. Людям було мало того що культура дає новий рівень швидкості розвитку спільноти. Проблема була в тому що десь, кажуть через деякий час після останньої війни людство досягло такої точки в розвитку коли всі базові потреби людей були забезпечені. А людина якій не потрібно думати “Де б знайти їжу?” починає думати “А для чого я живу?” що робить її нещасною. Голод теж робить людей нещасними, але принаймі рішення для нього просте.

Так, от, основні потреби були забезпечені, і тоді хтось придумав, чи скоріш саме виникло суспільство споживання. Суть суспільства споживання вивчається як основа економіки – людьскі потреби безмежні. Продуктивність праці зросла, зменшилась кількість людиногодин необхідних для виживання суспільства, і от з’являються безробітні зі своїми нерозв’язаними питаннями. Щоб їх чимось зайняти треба дати їм роботу. Але щоб отримувати зарплатню, треба зробити так щоб їх продукт був комусь потрібен. Можна відкрити новий ринок. Але епоха великих географічних відкриттів була давно, тому робити так все важче і важче. Є інший вихід – щоб зробити непотрібний продукт потрібним придумали маркетинг. Таким чином валовий продукт почав рости і рости. І росте дотепер. Як тільки він перестає рости – стається криза. Тому всім потрібно працювати більше щоб заробляти більше щоб купувати більше непотрібних речей.

А це призводить до всяких там стресів, шкоди для здоров’я і депресій.

До чого це я веду? Що в житті не обов’язково повинна бути ціль заради якої потрібно аж так перенапружуватись. І це не повинен бути план на 100 років, тому що стільки ви вже точно не проживете. Досить кожного дня робити хоч трошки і хоч що небудь. Наприклад винести сміття. Сміття це ентропія, а жива матерія вміє її витісняти за свої межі. Винести сміття, помити підлогу, і квартира стає трішки живішою та культурнішою. Якщо побритись, морда виглядає культурнішою. Так, ентропія повернеться завтра і колись обов’язково переможе. Все знову припаде пилом, щетина знову виросте. Але що ми кажемо богу смерті?

Advertisements

Written by bunyk

Жовтень 24, 2012 at 19:11

Оприлюднено в Психософія

Tagged with , ,

Відповідей: 21

Subscribe to comments with RSS.

  1. Оу, бачу ти також дійшов до ідеї Порядку!

    danbst

    Жовтень 24, 2012 at 21:17

    • Ні, зовсім ні. Порядок – це невід’ємна властивість живої матерії, і виникає завдяки їй еволюційно, а не через розумний задум. Порядок в суспільстві виникає еволюційно за допомогою якоїсь “суспільної свідомості”, а не тому що одна окрема людина так придумала. Хоча як в організмі з одної клітини може поширюватись рак, так і в суспільстві з одної людини може виходити якісь мислевіруси.

      Але цьому все одно повинні бути якісь передумови, каталізатори, карцерогени, називай як хочеш.

      bunyk

      Жовтень 25, 2012 at 16:44

      • Так, я якось думав над впливом конкретних людей на великі процеси. З одного боку я, що сиджу на роботі і колупаюсь в скриптах інсталятора якогось жахливого лінукс-клієнта ентерпрайзнутого бекапера даних, впливаю мало на що. З другого боку, Лінус Торвальдс, який потрапив практично в центр свіжої течії за доступну операційну систему на x86, можливості і таланти якого потрапили в резонанс із тим, що вимагалось від нього (прекрасні технічні скіли, здатність заглибитись у свою область, здатність не оглядатись на те, чи зміг досі хтось зробити те, що йому хотілось, поєднані з досить дивною для гіка соціальністю і талантом до євангелізації), і на якому багато в чому тримається третя за популярністю ОС.
        Або Елон Маск, достатньо божевільний, щоб просунути свої одержимі Марсом ідеї до цілком практичного вихлопу.

        Видно, що тут працює невблаганна статистика, так, є точки біфуркації, в яких від конкретних людей починає залежати справді багато, але ми статистично приречені на те, що 80/95/98/«яка там цифра подобається більше» відсотків людей мало впливають на щось відмінне від своїх соціальних околиць. І якогось вищого порядку в цьому не так і багато, все іде своїм природним чином.

        А щодо розумного задуму, то прикладів перемоги органічного над розумним повно: перемога Worse is better над The Right Thing, перемога простої, потужної і безконтрольної динамічної типізації над математичною, жорсткою статичною (гасло Haskell “Avoid success at all costs!” таки сповнене гіркого реалізму, на відміну від переконань Лісп-ком’юніті, яке вірило в ідеальний порядок, the right thing, і зараз розвалилось настільки, що концентрація тролів у ньому перевищила сумісну з життям), перемога PHP і JS над скільки-небудь розвинутими мовами, перемога Unix (простого, в чомусь обмеженого, часто примітивного — втім, це ніяк не заважає мені глибоко захоплюватись геніальністю цієї простоти і досі не хотіти вилазити із програмного середовища із принципами сорокарічної давнини).
        І іноді, коли я сиджу над Хаскелем або своєю мертвонародженою учнівською операційкою, я думаю, що ж я роблю, це проти правил живого, в цьому немає жодного позитивного фідбеку, але потім мій соліпсизм перемагає і «мені цікаво» переважує відчуття мертвості того, що я роблю. Можливо, і в цьому є якийсь проблиск життя і органічності.

        dmytrish

        Жовтень 28, 2012 at 22:31

        • Ну так Лінус Торвальдс – мутант якому пощастило отримати набір якостей які якраз були потрібні в середовищі в яке він потрапив. А ще йому пощастило зіткнутись з Таннембаумом.

          P.S. Хаскель згадувався мало не в кожній третій доповіді на PyCon, так що він теж має шанс органічно вижити. Або з ним буде щось таке як з Lisp і Smalltalk – всі ідеї запозичать, і забудуть. 🙂

          bunyk

          Жовтень 28, 2012 at 22:54

          • Питання в тому, куди запозичати) Сила Хаскеля в тому, що поки що немає мови, яка б увібрала його сильні сторони, як це було з ліспом: якщо не брати до уваги метапрограмування, то списковість, концепція пам’яті як cons-клітин, динамічна типізація, замикання, атоми, — це все в більшості своїй переповзло в нову хвилю скриптових мов (в бік мейнстриму), у функціональні мови та Ерланг (в бік дослідницьких мов та фронтиру). З Хаскелем поки що такої халепи не передбачається, і в своїй ніші дослідницької мови, мови написання компіляторів та мови high-performance паралелізму він сидітиме міцно ще досить довго, сподіваюсь.
            Хіба що прийде якийсь Clojure, всмокче типову систему в рантайм (що, правда, малоймовірно, з огляду на JVM-ність та взагалі проблематичність рантаймової системи типів, та і performance у нього за визначенням буде не той).

            dmytrish

            Жовтень 28, 2012 at 23:28

  2. Дуже класно. Які саме книги/джерела інформації привели тебе до таких висновків? Теж хочу.

    Андрій

    Жовтень 25, 2012 at 01:34

    • Багато різних. Дугласа Адамса не раджу. “Гру престолів” дуже раджу. 🙂 Франкля раджу, “Історію західної філософії” Рассела тим більше, “Атлант розправив плечі” раджу (сенс життя – працювати для того щоб скоротити робочий день щоб було більше часу жити (автоматизувати)), Антона ЛаВея раджу для розриву стереотипів (життя цікаве, а після смерті нічого немає. живи поки можеш), вікіпедію, а зокрема “Сенс життя”, “Життя”, “Піраміда Маслоу”, “Модель Мальтуса”, і ще купу всякої фігні. В вікіпедії є посилання, і це небезпечно.

      Напевне найбільше – курс філософії на четвертому курсі. Досі згадую деякі речі які там розповідали, і здається що нарешті зрозумів. Потім знову згадую і здається що зрозумів ще щось… Зокрема там я почув слово “видизм”. 🙂

      bunyk

      Жовтень 25, 2012 at 16:57

  3. Що значить “непотрібних речей”? Айфон потрібна річ? А м’ясо потрібне?

    vymir

    Жовтень 25, 2012 at 16:00

    • Непотрібні – ті без яких можна жити. Айфон – не потрібна. М’ясо потрібне якщо ви інакше не зможете забезпечити себе білком. Вегетаріанці щось там про це знають, а я стараюсь не ризикувати.

      Цікавий факт, планета може помістити більше біомаси вегетаріанців ніж звичайних людей. Вони знаходяться трошки нижче в харчовій піраміді ніж інші люди.

      bunyk

      Жовтень 25, 2012 at 17:00

      • Я до того, що немає ніяких основних потреб, чи неосновних. Неможливо 15-річну дівчину переконати в тому, що їй айфон насправді не потрібен. Чи українського чиновника в тому, що Мерседес не та машина, якою варто користуватись у злиденній країні. Непотрібних продуктів не існує.
        Люди, які відмовились від зайвого, були завжди. Але їх мізер, і кількість їх не залежить від економічного розвитку суспільства.

        vymir

        Жовтень 25, 2012 at 18:00

        • Ну так, але основна моя думка в іншому – не так давно суспільство дійшло до такого рівня розвитку, що в ньому може вижити кожна працююча людина. Таким чином страх голоду перестав бути рушієм економіки. І ним стала реклама.

          bunyk

          Жовтень 25, 2012 at 18:06

  4. слухай, чудовий допис, знімаю капелюха! перечитую. p.s. про 42 не сказав (якщо не рахувати фрагменту про розмноження), і це прикро =)

    tivasyk

    Жовтень 25, 2012 at 16:00

    • Дякую. Я його сам поки що не перечитував, тому можуть бути всякі помилки.

      І трохи не зрозумів що я мав сказати про 42?

      bunyk

      Жовтень 25, 2012 at 17:02

      • Тут я просто занотую що 42 треба читати як Фо-ту, далі цю думку потрібно буде розвинути. : )

        bunyk

        Грудень 31, 2012 at 16:59

  5. _кожна молекула на своєму місці_ — тут я б посперечався, порядок живої матерії вкрай динамічний, це вічні коливання і флуктуації, вічне розгойдування рівноваги, текучість і плинність.

    Щодо ролі генів, то я часто піддаюсь спокусі уподібнити їх до хардверу, а культурні меми, оточення, виховання, культуру — до програмного забезпечення. І ми маємо конкретний матеріальний приклад того, як друге, попри свою ефемерність, стало набагато складніше заліза, на якому працює (такою мірою, що ми можемо спокійно написати якісний емулятор самого заліза). Гени значать багато, само собою, — на комп’ютері без деяких хардверних можливостей практично неможливо запустити певні програми.

    dmytrish

    Жовтень 28, 2012 at 22:12

    • порядок живої матерії вкрай динамічний, вона гнучка, але заради того щоб підтримувати гомеостаз в середовищі яке постійно змінюється. І цей гомеостаз майже протилежний рівновазі до якої рухається нежива матерія.

      А про емулятор заліза давай детальніше. Я то думав що поки що і саме залізо і софт який на ньому ганяється за межами людського розуміння.

      bunyk

      Жовтень 28, 2012 at 23:02

      • Ні, я про саме комп’ютерну частину аналогії, я в людській її частині не експерт. Що якщо є комп’ютерна частина аналогії, то це може з великою імовірністю свідчити і про здійсненність у психіці.

        dmytrish

        Жовтень 28, 2012 at 23:33

  6. […] і не просунутись сильно в реалізації сенсу життя, то принаймі не втрачати […]

  7. Про энтропию в контексте живой-неживой материи.
    Напр., Stephen Hawking в своей научно-популярной книге “A Brief History Of Time” считает, что разумные живые организмы повышают энтропию Вселенной, что проявляется в выделении тепла при их жизнедеятельности, и это дело ещё сопровождается поеданием других живых организмов 🙂

    AntonK

    Жовтень 13, 2014 at 22:12

    • Так в тому то й суть, що ентропія з часом може тільки збільшуватись. Тому щоб зменшити ентропію десь – її витісняють, збільшуючи ентропію в іншому місці. Холодильник наприклад виводить тепло на свій радіатор, і нагріває кімнату, а живі організми намагаються перетворити всю матерію на себе (рости і розмножитись), але при цьому розводять навколо страшний срач. 🙂

      bunyk

      Жовтень 13, 2014 at 23:01


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: