Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Ще трохи про кубик

with 3 comments

Я ж все таки кібер, ним і залишусь. 🙂 Сьогодні ходив в столичну fun-зону (а також в циферблат і не тільки) на зустріч з випускниками Анатолія Миколайовича (МС з легкої атлетики). Основне заради чого варто попасти на факультет кібернетики – люди з якими ви будете вчитись. Пари на які ви будете ходити не такі вже й важливі.

Звісно на них треба ходити, бо рано чи пізно знання які там намагаються запропонувати можуть знадобитись. Звісно є люди, які крім XML не бачили мов серіалізації чи розмітки даних, і вони можуть казати що знати як регулярний вираз перетворюється в скінченний автомат не обов’язково. Звісно, і без цього можна прогати, але набагато менше речей.

Але враховуючи те що я зустрічаюсь з людьми з якими останній раз разом ходив на легку атлетику десь 3 роки тому і ми можемо десь 6 годин не рахуючи перерв говорити про сильний і слабкий штучний інтелекти, розподілені хеш-таблиці, Вітгенштайна, протокол UART і протокол USB, NLP, методологію рев’ю, про те що писати на C треба навіть якщо це С++ 🙂 і про освіту дітей, можна зрозуміти що навіть на фізкультуру в КНУ ходять досить цікаві люди.

Ще поговорили про лекції, згадали про те що їх іноді теж ведуть дуже “цікаві” люди. Наприклад Лісовик, цитата не з перших уст:

Трансдюсери бувають трьох типів:

  1. Першого типу
  2. Другого типу
  3. Третього типу

Ну, мені просто пощастило з ним не зустрітись. Але бачте, знання про трансдюсери все одно отримав :). Хоч і не глибокі.

Що це дало? Ну, спілкування з людьми які розумніші за тебе дає відчути свій рівень. Це могло б бути неприємно, якби я і так не відчував свій рівень завдяки задачам які мені поки що не по зубах. Але знаючи те які задачі ставлять і розв’язують люди з якими я не так давно намотував круги між спорткомплексом і кубиком (стадіон так за П’ЯТЬ років і не побудували, хоча там всього то розрівняти щебінь, посипати піском і постелити гуму) я розумію що через певний час сам зможу. А якщо не зможу, але буде дуже треба – є кого попросити. Все таки мало хто з нас знає коли варто застосувати фільтр Калмана. А я знаю людину яка знає.

І що найважливіше після 7 годин прогулянок по місту, малювання діаграм і всяких розпіновок мікросхем, спочатку почуваєшся загруженим. Але проходить година в метро і маршрутці, і йдучи мимо турніка оп – 25 підтягувань. Це дає дуже важливу річ. Раніше зимою коли я ходив мимо турніка і робив 15 від сили, я думав “ну, метаболізм сповільнений, 20 це мій максимум, 15 хоча малувато але може бути”. Тепер буду думати що 20 це малувато. 🙂

Також я знаю що комп’ютер ввечері було б добре виключати. І взагалі після роботи не включати. Але не втримався, бо поки що не спиться.

Advertisements

Written by bunyk

Червень 24, 2012 at 23:42

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , ,

Відповідей: 3

Subscribe to comments with RSS.

  1. О, тепер і я надовго запам’ятаю типи трансд’юсерів. До-речі, WTF is трансдюсери?

    danbst

    Червень 25, 2012 at 13:53

    • ХЗ. Здається це як скінченний автомат, тільки нескінченний, і перетворює не символи а різні види енергії. Мікрофони там, всякі інші датчики, лампочки, сервомотори і т.д – трансдюсери якщо не помиляюсь.

      bunyk

      Червень 25, 2012 at 19:53

  2. А у мене є два томи про трансдьюсери – тоді їх наявність була необхідна умова здачі екзамену :)))

    ashenwolf (@ashenwolf)

    Червень 25, 2012 at 23:23


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: