Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Цікава професія – мандрівник

with 15 comments

В додаток наполягають на тому, що подорож – це спосіб дістатися якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить.
© Чак Паланік, “Рент: Усна біографія Бастера Кейсі”

Власне якщо погуглити “професійний мандрівник”, то перше посилання в мене виходить Кідрук Максим Іванович — Вікіпедія. Власне так і є. Цей дядько перший український професійний мандрівник. І я сьогодні (вчора) з ним зустрічався.

Бізнесова модель цієї професії проста – ви мандруєте, отримуєте купу вражень, записуєте їх, видавництво друкує, і ті матрацники що куплять, замість того щоб відірвати свою дупу від дивана, втекти від проблем і знайти нові, можуть пережити ваші пригоди в своїй уяві.

Книжки Кідрука особливі тим, що він пише про те що бачить. Навіть якщо вигадує – це все ж компіляція того що письменник бачив. Або читав. Письменники які пишуть тільки про те що читають (як от я) нудні, бо я й сам можу прочитати. Ті що пишуть про те що бачать – цікавіші, бо пишуть про нові речі. Звісно вони теж повинні багато читати аби випадково не написати те що хтось вже написав. Так от Кідрук – це такий собі Марк Твен, чи Джек Лондон епохи інтернету, літаків, і GPS. А попередня професія – програміст. Що теж добре, бо означає що в людини цікавий склад розуму.

А ще що класно – це те що в його текстах не потрібно шукати підтексту. Якщо книжка називається “Любов і піраньї”, то значить в ній буде про любов і про піраній. І любові поки що ніби менше, бо про таке кожен може написати. А про піраній – хіба що “Станіславівський натураліст”, правда в них жанр трохи інший. Тому Кідрук – поза конкуренцією.

А дізнався я про нього коли мене доля випадково занесла без Kindle в центр, і я аби не нудьгувати в метро зайшов в Емпік, і вибрав книжку за обкладинкою. Яка обіцяла що книжка не занадто серйозна (заголовок “Навіжені в Мексиці”). Книжка виявилась зовсім несерйозна, але від того не менш цікава і весела.

От. А недавно з “Є” мені написали що Кідрук вернувся з Африки, і прийде дев’ятого числа показати фотки. А я дурний в середу подумав що то четвер. Видно від того що на роботі доводиться багато говорити (проблеми з програмуванням не в мовах програмування. Проблеми з програмуванням в людських мовах опису предметної області), а це вимагає більше сил, і тиждень здається довшим. Добре що хоч сьогодні п’ятниця.

Потім ще сів не на ту маршрутку. Але на презентацію таки попав. І не пожалів. Дізнався що найстрашніший звір в Африці не лев, а медоїд (honey badger don’t give a shit), і що під нього маскуються навіть такі насправді мирні спортивні котики як гепарди, і бояться навіть слони.

Ще дізнався що коли в Анголі хочуть зайняти якусь територію, то обгороджують її, і запускають туди на кілька тижнів корів пастись. Потім збирають шматки м’яса і заходять на землю. А все тому що ще не так давно мін там було більше ніж людей.

Ну і я купив всі решта п’ять книжок про подорожі. З них художня здається лише “Навіжені в Перу”. А “Любов і піраньї” про яку я подумав що теж художня – насправді геть зовсім автобіографічна, і пост в ЖЖ який на початку є важливим елементом сюжету існує насправді. Подібно як у фільмі “Соціальна мережа”.

От. І я теж думаю чи не почати мандрувати. Для початку в Чернігів. Щоб вияснити чому дехто там живе, працюючи в Києві, і сплячи в маршрутках. При ціні 40 грн за проїзд. Там точно повинно бути щось варте того.

А зараз спати. А на вихідних може розкажу яка в мене важка робота, і чому в більшості проблем з якими я стикаюсь на роботі Хаскель не допоможе.

Advertisements

Written by bunyk

Лютий 10, 2012 at 02:19

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with

Відповідей: 15

Subscribe to comments with RSS.

  1. литдибр

    Alexander Yakushev

    Лютий 10, 2012 at 10:24

    • неа, див нижче:

      >>> Опубліковано в Нещоденник

      danbst

      Лютий 10, 2012 at 14:39

      • Так “не” ж!

        Alexander Yakushev

        Лютий 10, 2012 at 14:43

        • нещоденник – те саме що щоденник тільки не щоденний. 🙂

          і так, пости в цій категорії ризикують бути класифікованими як литдибр.

          bunyk

          Лютий 10, 2012 at 15:23

        • bunyk цим показує, що пізнав Дзен.

          danbst

          Лютий 10, 2012 at 15:23

          • >>>нещоденник – те саме що щоденник тільки не щоденний

            Ах, жаль, не пізнав…

            danbst

            Лютий 10, 2012 at 15:25

  2. >>> Бізнесова модель цієї професії проста –

    Ось це мені і не сподобалось. Я звик, що мандрівники мандрують не по своїй прихоті, а по потребі. Наприклад, диломат (зустрів такого в поїзді) їздить по світу для підтримання дипломатичних зв’язків між країнами, вчений орнітолог мусить пробиратись через джунглі Папа новї гвінеї для дослідження підрахунку кількості видів пташок та заповнення червоної книги, далекобійники мандрують, бо їх заставили перевезти вантаж.

    Виходить, цей хлоп мандрує, щоб “ ті матрацники що куплять, замість того щоб відірвати свою дупу від дивана, втекти від проблем і знайти нові, можуть пережити ваші пригоди в своїй уяві.“. Виходить, він хоче за мене відчути мою спрагу до подорожей? Я купую свої переживання, виконані кимось іншим? Це як сурогатна мати, потрібно мати видозмінену мораль для сприйняття цієї реальності.

    Як і сурогатна мати, це реальність.

    PS. А сподобалась мені колись історія про Ібн Батуту. 120000 км в 1300-их пройти – це не пальцем в дупу ткнути.

    danbst

    Лютий 10, 2012 at 15:21

    • Прочитання книжки про подорож південною америкою заважатиме тобі зробити самостійну? Чи ти образився на слово матрацник? Я ж його про себе написав.

      Чувак робить те що йому подобається, всі інші йдуть відомо куди.

      bunyk

      Лютий 10, 2012 at 15:27

      • Я образився на слова “Бізнесова модель цієї професії”. Це суперечить моїм уявленням про романтичність мандрів.

        danbst

        Лютий 10, 2012 at 16:41

        • книжка коштує приблизно 40 грн, тираж 2000. Якщо письменник отримує за неї хоч половину, то йому треба писати мінімум дві книжки на рік щоб жити. Сумніваюсь що життя мандрівника дешевше ніж життя звичайного обивателя. Тому думаю романтики там більш ніж достатньо.

          Тому якою не романтичною була б професія – вона все одно повинна мати бізнесову модель, інакше це не професія а хоббі.

          bunyk

          Лютий 10, 2012 at 17:10

          • Максимум Кідруку платять 5000 грн за книжку.
            І це дуже добрі умови, порівняно для укр письменників.
            Без спонсорів у нього мало б що виходило.

            bodia

            Лютий 10, 2012 at 19:18

        • UPD: Письменнику потрібно писати мінімум 12 книжок на рік щоб жити.

          Значить там якась хитріша бізнесова модель.

          bunyk

          Лютий 10, 2012 at 19:28

  3. […] авторая вже розповідав. Він мені подобається тому, тому що він здається […]

  4. […] начитався книжок Кідрука, нарешті отримав закордонний паспорт, зареєструвався […]


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: