Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

В підтримку культурного різноманіття

with 2 comments

І знову завдяки Джоелу який розповідав про програмування буде нотатка. Цього разу про толерантність і стосунки між інтернет-спільнотами.

Єдина причина через яку Microsoft не роздає свої засоби розробки безкоштовно – аби не перекрити кисень іншим виробникам IDE, бо розуміє яке важливе для розробників різноманіття в цій області.
Джоел Спольський

Джоел пояснює причину постійних жорстоких суперечок програмістів навколо своїх технологій. Все від того що вони зазвичай до такої міри складні, що вивчити кожен повністю неможливо, а відповідно вони один одного ніколи не зрозуміють повністю.

Зручність використання кожного інструмента залежить від кількості його користувачів в вашому соціальному колі (чим більша спільнота, тим краща підтримка від спільноти і легше її отримати). Таким чином виникає мережний ефект. І тому кожен учасник спільноти хоче залучити в свою “секту” якомога більше інших учасників. І взагалі є дуже багато ігор, в яких всі тільки й кажуть “ви виграєте, якщо приймете нашу стратегію”. І це може бути правдою для будь-якої стратегії.

І ще трохи про холівари. Звісно вони при достатній тривалості скорочуються до вияснення хто ідіот, і що сам Гітлер схвалював розробку під .Net. Психологічні причини цього ще варто вияснити. Ще Мерфі здається писав про те, що якщо хочете людину в чомусь переконати – намагайтесь зробити це так, щоб вона ніяким чином не запідозрила що ви знаєте що вона думала неправильно. Наефективніше – зробити inception.

Але зазвичай холівари ведуться не так, і не на ті теми. Фалометрія це круто – це вершина піраміди потреб, і кожен благородний чоловік повинен бути гідно представленим… Мене кудись заносить. Отож, суперечки зазвичай ведуться навколо того що зроблено “правильно”, а що ні. Насправді хвалитись треба не правильністю розробки – а результатами – тими пікселями/буквами які користувач побачить на екрані, і довжини серії клавіш необхідної йому щоб отримати ці результати.

Недавно прочитав цікаву штуку про виховання дітей. Є дві дитини. Обидві дитини розв’язали якусь задачу. І одній дитині сказали – “Який ти розумний!”. Іншій дитині сказали – “молодець, чудово попрацював!”. Коли наступного разу цим дітям запропонували на вибір кілька задач, розумна дитина вибрала легшу, аби невдачею не підірвати свій статус розумної, а інша дитина вибрала важчу задачу, бо їй натякнули що головне не який ти розумний, а чого ти хочеш і можеш добитись. А люди, навіть в інтернеті, не сильно відрізняються від дітей.

Ніщо в світі не зроблено ідеально, бо по-перше все в світі зроблено людьми, які за визначенням помиляються. По-друге, ідеальне на те і ідеальне, аби існувати в Платонівському світі ідей.

Тому, яким би кривим не було навіть третє ядро Лінукса (наприклад порівняно з Plan 9), і скільки в ньому б не було зайвої зворотньої сумісності – нікуди ми від нього не подінемось, бо в нього вкладено стільки праці, що навіть Microsoft не снилось. І навіть той же Plan 9 неправильний, тому що він реально існує.

А ще іноді критика чужих технологій виникає від того, що людина наткнулась на перші підводні камені, і вирішила повернутись в знайомі води, думаючи що там далі суцільна мілина, хоча це не завжди так.

Я якось вичитав про Есперанто, що на певному етапі вивчення мови з’явиться бажання її виправити, замінити правила, внести якесь вдосконалення. Ну, мова і так штучна, чому б і ні? Ні! Мова вже жива, і нею користуються мільйони людей. Тому перестаньте нити про недоліки, і вчіть далі. Якщо думаєте що можете вкласти більше зусиль – вкладайте і зробіть світ кращим, чому б ні.

І цікава особливість блогера. Іноді найкращі ідеї (може взагалі не мої, але від того вони не подобаються мені менше) приходять мені в голову коли до текстового редактора взагалі нема доступу. От цей пост я починав писати в робочому блокнотику дочитавши книжку Джоела Спольски недільного вечора в поїзді Івано-Франківськ – Київ. Плюси блокнотика в тому, що він куди надійніший за всякі там штуки які потребують акумуляторів, і має найзручніший метод вводу як на девайс такої компактності. Правда клавіатура все одно краща.

Друга цікава особливість цього поста в тому, що він пишеться в Emacs. Загалом – редактор як редактор, навіть простіший за Vim, бо немає ніяких режимів. Тільки от зберігання по C-x C-s, а вихід по C-x C-c. Ось так просто.

Третя цікава особливість – вже 11 днів пройшло відколи я його почав писати. Все ніяк не можу опублікувати бо він занадто заплутаний. Але я не Вітгенштайн, який може написати трактат лише з семи тез з зауваженнями до цих тез і з зауваженнями до зауважень (хоча іноді так роблю (але ж це напевне заплутує ще більше (всіх крім лісперів напевне (може дочитати SICP, і після цього я й Трактат подужаю?)))). І мені важко мовчати про те чого не можна сказати, тому я не мовчу.

Коротка мораль тексту: замість того щоб розказувати яке щось лайно – треба просто старатись показати який ви молодець. Будьте позитивними, бо світ і без того занадто складний.

Advertisements

Written by bunyk

Листопад 11, 2011 at 01:13

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. Класний допис!

    Dmytro Dzyuma (@DixonDs)

    Листопад 11, 2011 at 16:46

    • Дякую. Хоча він мені не дуже подобався, але видно правду кажуть, що краще – ворог хорошого.

      bunyk

      Листопад 16, 2011 at 01:04


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: