Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Десять основних правил приторможування і отримання більшої насолоди від життя

with 8 comments

Автор – Лео Бабаута. Оригінал тут.

Взагалі, я як відданий представник західної цивілізації такі статті сприймаю досить скептично. В мене є цілі, я постійно не задоволений результатами, і постійно хочу робити більше всього і бажано швидше. Проте й в тому що пише Лео є певний сенс, особливо що стосується життя в моменті. Раджу прочитати.

Іронія нашого сучасного життя в тому, що поки постійно винаходяться технології які зберігають наш час, ми використовуємо його щоб робити все більше і більше речей, і тому наші життя сьогодні більш швидке та суєтливе ніж будь-коли до цього.

Життя рухається в такому швидкому темпі, що здається пролітає повз нас ще до того, як ми встигнемо ним насолодитись.

Але так не обов’язково повинно бути. Ми можемо повстати проти метушливого стилю життя і притормозити щоб насолодитись життям.

Повільніше життя означає час щоб насолодитись ранком, замість необхідності шалено мчати на роботу. Воно означає час для насолоди від того що ти робиш, щоб цінувати краєвид, щоб насправді сфокусуватись на тому що ви говорите, чи з ким проводите час – замість того щоб бути постійно приєднаним до смартфона чи лептопа, і замість того щоб постійно думати про задачі та листи. Воно означає однозадачність замість постійної зміни задач і неможливості сфокусуватись на жодній.

Сповільнення – це свідомий вибір, і не завжди легкий, але здійснивши його починаєш краще цінувати життя, і стаєш щасливішим.

Ось як це робиться:

1. Робіть менше. Важко сповільнитись якщо ви робите мільйони різних речей. Замість цього – зробіть свідомий вибір робити менше. Фокусуйтесь на тому що справді важливо, що повинне бути зробленим, і відпустіть все інше. Вставляйте перерви між задачами і зустрічами, щоб мати змогу рухатись крізь свої дні більш неквапно.

2. Будьте присутніми. Не достатньо просто сповільнитись, треба бути повністю свідомими того що ви робите в даний момент. Це означає, що коли ви починаєте думати про щось що ви повинні зробити, чи про щось що вже сталось, чи про щось що може статись – лагідно поверніть себе в теперішній момент. Сфокусуйтесь на тому що відбувається прямо зараз. На своїх діях, на своєму оточенню, на людях навколо вас. Це потребуватиме практики, але є суттєвим.

3. Від’єднайтесь. Не обов’язково бути постійно он-лайн. Якщо носите з собою мобільний – вимкніть. Ще краще – навчіться його не брати за можливості. Якщо ввесь день працюєте за комп’ютером – знаходьте час який можна провести без нього. Постійно бути онлайн означає що нас переривають, ми знаходимось в постійному напруженні від зливи інформації, і здались на милість потреб інших. Важко сповільнитись якщо ви постійно перевіряєте нові вхідні повідомлення.

4. Фокусуйтесь на людях. Занадто часто ми проводимо час з друзями та сім’єю, чи зустрічаємось з колегами, але насправді ми не з ними. Ми говоримо до них, але нас відволікають різноманітні пристрої. Ми на місці, але наш розум думає про справи якими потрібно зайнятись. Ми слухаємо, але насправді думаємо про себе, і про те що хочемо сказати. Ніхто з нас не захищений від такого, але свідомим зусиллям ми можемо закрити зовнішній світ, і бути лише з людиною з якою хочемо бути. Коротка мить проведена з близькими таким чином може дати дуже багато, і не буде витрачена намарне. Це означає справді встановлювати зв’язок з людьми, а не просто зустрічатись.

5. Цінуйте природу. Багато хто з нас постійно закритий в своїх квартирах, офісах, автомобілях, поїздах і рідко отримує шанс опинитись ззовні. І часто навіть коли люди вже опинились на природі, вони все одно спілкуються за допомогою своїх мобільних. Замість цього використайте час проведений на природі, щоб дійсно намилуватись краєвидом, глибоко вдихнути свіжого повітря, подивуватись спокою води і зелені. Тренуйтесь на природі якщо можете, чи знайдіть інший вид діяльності якою можна займатись на природі – піший туризм, плавання… Відчуйте вітер і воду своєю шкірою. Постарайтесь робити так щодня.

6. Їжте повільніше. Замість того щоб намагатись якомога швидше пропхати їжу крізь горло в шлунок – що призводить до переїдання, і нестачі задоволення від їжі – навчіться їсти повільно. Відкушуйте уважно. Насолоджуйтесь смаком і текстурою. Повільніший прийом їжі має дві переваги – можна насититись меншою кількістю їжі, і смакувати вона буде краще. Також рекомендую їсти більше справжньої їжі з справжніми спеціями (а не з купою солі, цукру, та підсилювачів смаку).

7. Водіть повільніше. Швидке водіння – домінуюча звичка в нашому динамічному світі, але вона призводить до аварій, стресів та перевитрати пального.

8. Знаходьте задоволення у всьому. Це пов’язано з правилом “Будьте присутніми”, але знаходиться на крок далі. Що б ви не робили – будьте цілком присутніми, і також цінуйте кожну сторону цієї діяльності, старайтесь знаходити приємніші сторони. Наприклад, коли миєте посуд, замість того щоб старатись швидко позбавитись цієї нудної роботи постарайтесь відчувати дотити води, піни, і посуду. Це справді може стати приємним обов’язком, якщо ви навчитесь бачити його таким. Те ж саме можна застосувати до інших нудних і обов’язків – прибирання, прання, та взагалі до будь-чого що ви робите. Життя буде приносити набагато більше задоволення, якщо ви вивчите цю просту звичку.

9. Будьте однозадачними. Це протилежність виконанню багатьох завдань одночасно. Фокусуйтесь на одній речі за раз. Коли відчуєте спокусу перемкнутись на іншу діяльність, зробіть паузу, подихайте, і продовжуйте. Читайте більше.

10. Дихайте. Коли відчуваєте стрес, і прискорюєтесь, зробіть паузу, і вдихніть. Вдихніть ще кілька разів. Відчуйте як повітря рухається всередині вашого тіла, і як його покидає стрес. Цілком фокусуючись на кожному подиху, ви переносите себе назад в поточний момент, і сповільнюєтесь. Також приємно зробити кілька глибоких вдихів просто так. Зробіть їх зараз, і ви зрозумієте про що я кажу. 🙂

Advertisements

Written by bunyk

Липень 24, 2011 at 00:41

Відповідей: 8

Subscribe to comments with RSS.

  1. Подобаються мені сучасні західні дипломовані й недипломовані психологи)) Спочатку був «імпорт духовності» на Захід, коли там познайомилися зі східними вченнями. Спочатку в ролі гуру були вихідці з Індії, Тибету тощо, тепер ці ідеї пішли у розповсюдження власними силами. Взагалі непогано, хоч зара починають задумуватись.

    Engraver

    Липень 24, 2011 at 12:24

    • Але одночасно суспільство споживання успішно експортоване на схід. Глобалізація, що тут скажеш.

      bunyk

      Липень 24, 2011 at 23:09

      • Що геть успішно, не скажу (це цікава тема для дослідження і розмови), але дійсно не без того…

        Engraver

        Липень 26, 2011 at 15:32

  2. Такий спосіб життя не усім підійде. Люди деяких професій змушенні завжди бути у стані повишенної уваги до кількох речей одночасно і зберігати можливість миттєво перемикатися між різними завданнями. Це все дуже виснажує але такі правила дикутує нам сучасне суспільство і не кожен може дозволити собі багато розслаблятися.
    Особисто я, не знаючи про ці “10 правил сповільнення” систематично поводжуся аналогічно більшості цих правил.
    А ще є досить цікава методика для покращення життя та підвищення відчуття щастя. Вона називається дауншифтинг.

    Дауншифтинг.
    Люди свідомо відмовляються від кар’єрного росту і
    пов’язаного з ним перенапруги. На заході це явище
    охрестили дауншифтингом.
    Поняття дауншифтинг (дослівно ‘прагнення вниз’)
    запозичене з лексикону автомобілістів. Так називається
    перемикання коробки передач на меншу швидкість.
    Не кар’єристи
    Дауншифтинг виник як цілком закономірна реакція на
    цінності яппі, які визнавали вищою цінністю
    кар’єру і соціальний статус. Сьогодні люди почали цінувати не стільки
    власну значущість в очах оточуючих, скільки свій
    психологічний комфорт, власне здоров’я, сімейні
    радості. Тобто, речі, погано сумісні з
    кар’єрним ростом.
    Дауншифтинг – гра на зниження.
    Людина з цілком
    успішною кар’єрою і хорошими перспективами зовсім
    усвідомлено відмовляється від просування по службових
    сходах, міняє роботу на менш прибуткову, починає
    працювати на півставки або стає фрілансером. І
    робить це, звичайно ж, з ідеологічних міркувань,
    яких може бути декілька:
    Дауншифтинг заради себе. У певний момент настає
    розуміння того, що 12 – 15 годин на робочому місці – це,
    безумовно, дуже розвиває і дисциплінує. Ось тільки
    працюєш ти все одно над чужими проектами, як би
    близько до серця ти їх не приймав. А плани з
    власного розвитку так і залишаються десь на задвірках.
    Дауншифтинг заради сім’ї. Його обирають всі, кому здається,
    що він занадто мало часу проводить з рідними. Неважливо –
    чоловік, не вилазить з відряджень, або (більш
    традиційний варіант) жінка, яка вирішила присвячувати більше
    часу вихованню дітей.
    Дауншифтинг заради здоров’я. Цей вид відходу з великої
    кар’єри можна назвати вимушеним: він практикується лише
    коли людина розуміє, що ще трохи – і
    медстрахівка і соціальний пакет йому вже не знадобляться.
    Вважається, що до дауншифтингу більше за інших
    схильні ті, хто неправильно вибрав професію
    (Наприклад, під тиском сім’ї) або з часом зрозумів,
    що займається трохи не своєю справою. Але не можна
    скидати з рахунків і можливість кризи в істинного
    професіонала з характером нордичним, стійким.
    Зазвичай така криза вибухає у чоловіків, що переступили
    сорокарічний рубіж і усвідомили, що досягли всього
    можливого. А те, чого вони не досягли, автоматично
    заноситься в список ‘Неможливе’. Після чого у них різко
    знижується мотивація та зацікавленість у результатах
    роботи.
    Надриватися на роботі без особливого на те бажання – важко.
    Але бути дауншифтером часом ще важче. Роботодавців,
    готових продовжувати співпрацю на півставки, можна
    перерахувати на пальцях однієї руки. Втомлений і зайнятий
    пошуками себе персонал викликає насторожене ставлення.
    А у випадку, якщо досвід дауншифтингу виявиться невдалим,
    повернення в професію може ускладнитися: роботодавця
    доведеться переконувати в тому, що подібних ‘зривів’ у вас
    більше не трапиться.

    Василь

    Липень 24, 2011 at 14:06

    • Ну, я поки що нічого не досяг, в мене немає нижчих передач аби на них перейти. Тому це в даний момент не для мене.

      bunyk

      Липень 24, 2011 at 23:11

    • Хех. Коли я хочу написати такий коментар як у вас, спочатку пишу статтю на вікіпедії, а потім на неї посилаюсь. Коментарі виходять коротші, зате солідніше виглядають. 🙂

      bunyk

      Липень 24, 2011 at 23:14

  3. Схоже, що половина пунктів – це заповіді гедоніста. Мені, як антигедоністу, вони нічого окрім незручностей приносити не будуть.

    Пункти 1 і 3, до-речі, цікаві. Я зараз намагаюсь його практикувати. Не оплачую дома інтернет, не купляю нову клавіатуру взамін поломаної. Тепер комп’ютер вдома мені не потрібен, бо навіть код і статті не можу писати =)

    Ще скажу свою думку на рахунок “їжте повільно”. А чому не “їжте рідше”?

    danbst

    Липень 25, 2011 at 12:38

  4. Стаття просто супер!

    Юля

    Жовтень 21, 2011 at 14:05


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: