Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Чому сесія – найвеселіший час на факультеті кібернетики

with 3 comments

Тому що після кожного екзамену і заліку з’являється неймовірна любов до предмету. Ти більше не МУСИШ його вчити, і одразу починаєш відчувати що натомість ХОЧЕШ. Правда це бажання швидко затупляється іншим “мусиш” наступного екзамену. Але все одно, відчуння свободи, бажання щось робити і щастя все ростуть і ростуть. Правда трохи сумно від того що коли ти вже нарешті почав хотіти вчитись, більше цього тебе вчити ніхто не буде.

Далі деякі роздуми, які сподіваюсь допоможуть комусь обрати свій факультет, якщо вони мають таку проблему. Чи навпаки заплутають.

Мінуси сесії на нашому факультеті – вона зовсім не страшна, тому її первинний сенс повністю зникає. А все тому, що факультет не може вигнати достатню кількість студентів (а для нашого це більша половина, зі мною включно. Ну чи без мене, так як я останнім часом не такий вже і поганий студент). Є ще позитивний варіант мотивації – гарні оцінки дозволяють отримати стипендію. Але хоча в цьому семестрі вони для мене досяжні (я міг отримати 5 з ІС, 5 у завкафедри, і 3 з комп’ютерної графіки, що в середньому 4.(3) ), але сенсу в них вже жодного бо стипендію з нуля почнуть давати всім хто попаде на державного спеціаліста. Тобто всім. Бо факультет мусить випустити купу спеціалістів, для того, щоб замовлення не скоротили, і не скоротили відповідно кількість викладачів.

Магістра я профукав ще на другому курсі. Здається на це мені натякав Молодцов, коли казав що оцінку треба вигризати що є сил. “Тарасе, а чому в тебе з алгебри трійка?”. Виявляється магістрів вже набагато менше, і конкурс там жахливий, і з моєю алгеброю і дифурами туди краще навіть не потикатись. Тим більше враховуючи те, як вони мені аукаються на МЕЕП. Хоча щойно мені підказали, що екзамен для спеціалістів і магістрів спільний, магістри просто здають ще англійську. Думаю варто з’явитись і на англійську, хоча в мене з нею та ж проблема що і з російською – ніби розумію про що говорять, а от правильно сформулювати свою думку – не пробував. Англійською правда пробував, але мало…

Так от, враховуючи те, що оцінки цього семестру взагалі не важливі, важливо отримати поменше головного болю на сесії, я поставив рекорд оцінки на екзамені – мінус двадцять балів. Тобто за роботу в семестрі в мене вісімдесять (лаба працює, хоча лямбда-самці (ох як мені подобається це слово (: ), кажуть що справжній лямбда-самець так не пише (: ), а загалом за курс – шістдесять, що є мінімально можливим заліком.

Цікавитесь як цього досягти? Пункт перший – ходити на пари. Це не складно, враховуючи те, що там є інтернет, і викладач нічого з тебе не вимагає. На контрольних правда доводиться часто гуглити про те як шукати мінімальний елемент списку в пролозі, чи подібні речі, але тих контрольних всього три. Пункт другий – прийти на екзамен. Після того, як викладач скаже аби підходили за автоматами – втекти кудись подальше (наприклад на турніки), бо люди яким негайно треба випросити в викладача ще пару балів (магістри) можуть і задушити. А душити викладача вони збираються довго. Потім прийти назад, і почути “добре, всі хто хоче трійку автоматом – ідіть сюди”. Це люди спокійніші, і вони формують довжелезну чергу. Стаєш в чергу. Тарануха, в якого список результатів за контрольні і лабораторну пішов відпочити. Медведєв, який тебе ніколи не бачив, бо він замдекана, і ходити на семінари не має часу, ставить обіцяну трійку автоматом, і заповнює відомість. Хтось там збоку підказує, що в мене трохи більше ніж трійка, на що Медведєв відповідає, що всі хто хочуть більше мають йти писати екзамен. Я не маючи жодного бажання програмувати на листочку получаю автомат і йду снідати.

Мораль. Наш факультет найхалявніший факультет в світі. В нас навіть можна дуже халявсько отримати підвищену стипендію. Для цього треба лише здавати лабораторні одразу ж наступного дня після отримання умови. А кожну лабораторну можна зробити за день (що завжди чомусь перевіряється за день до здачі). Чому ніхто так не робить – найбільша загадка. Може нас цього і намагаються безуспішно навчити, бо таке вміння страшенно необхідне в індустрії?

Для чого я це все написав? Якщо ви раптом захочете стати нашим студентом, знання вищенаписаного допоможе запобігти стресу, а заодно і когнітивному дисонансу під час сесій. А раджу захотіти, бо факультет кібернетики – найкращий факультет в Україні. Ну може ще інформатики в НАУКМА, хоча Глибовець з цим дивним ІС прийшов звідти. І взагалі, факультет треба вибирати не по кількості професорів, і тому що написано на сайті, чи в вікіпедії. Я б зараз вибирав по таких критеріях в порядку спадання: безплатні оцінки, різношерстість однокурсників (тоді більша ймовірність зустріти когось з ким в перервах можна буде поговорити про мінуси динамічної типізації, а не систему оцінювання найближчого екзамену) (в Києві знається найрізноманітніший зброд, бо їдуть зі всієї країни), ну, і відстань від дому.

Advertisements

Written by bunyk

Червень 2, 2011 at 12:52

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with ,

Відповідей: 3

Subscribe to comments with RSS.

  1. Я не знаю, чому всі так пруться в ту магістратуру. Якщо мозку нема, то й диплом магістра не допоможе. Весело у вас!

    Тарас

    Червень 5, 2011 at 13:55

    • Ну не всі туди пруться, а лиш ті, в кого є хоч якісь шанси, а таких небагато. І мозку у магістрів нашого факультету таки досить. Інакше я не уявляю як би вони витримали стільки років.

      bunyk

      Червень 5, 2011 at 15:34

  2. Ех, спалив малину на всі інтернети…

    Vasya

    Січень 4, 2016 at 16:59


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: