Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Філософи користуються кнопкою delete?

with 2 comments

Заголовок випливає з анекдота, бо не знав який ще можна придумати. Графоманія – неправильний заголовок.

Анекдот такий:
Сидить ректор над бюджетом університету, і бурмоче: “Ох ці мені фізики. Знову їм треба новий лазер за тисячі доларів. Інша справа математики – їм лише папір, олівець і гумку. А філософам навіть гумки не треба.”

Це видно по кількості текстів які видають філософи, в порівнянні з математиками.

Нарешті дочитав Рассела – історію західної філософії. Гарна людина цей Рассел. Книжка закінчується приблизно так:

Філософія протягом всієї історії складалась з двох частин. З одного боку – теорія про природу світу, з іншого – етичні та політичні вчення про те, як краще жити. Нездатність достатньо чітко розділяти ці дві сторони була джерелом великої плутанини в думках. Філософи від Платона до У. Джеймса, допускали щоб на їх думку про будову всесвіту впливало бажання повчати: знаючи (як вони думали), які переконання зроблять людей чеснотливими вони винайшли аргументи, часто софістичні, щоб довести істинність цих переконань. Що стосується мене, то я осуджую таку упередженість як з моральних, так і з інтелектуальних міркувань. З точки зору моралі, філософ, що використовує свої професійні здібності для чого-небудь, окрім безпристрасних пошуків істини – зрадник, і якщо він приймає ще до дослідження що деякі переконання – не важливо, істинні чи хибні, сприяють гарній поведінці, він так обмежує сферу філософських розмірковувань, що філософія стає тривіальною; істинний філософ готовий вивчати всі припущення. Коли, свідомо чи несвідомо, на пошуки істини накладаються певні обмеження, філософія паралізується страхом, і готується ґрунт для урядової цензури, яка карає тих хто висловлює “небезпечні думки”; фактично філософ вже наклав таку цензуру на власні дослідження.

В сумбурі фанатизмів що протирічать один одному, однією з небагатьох об’єднуючих сил є наукова правдивість, під якою я маю на увазі звичку основувати наші переконання на спостереженнях та висновках настільки “неособистих”, і настільки позбавлених місцевих пристрастей та схильностей темпераменту, натільки це можливо для людської істоти. … Звичка до ретельної правдивості, отримана в практиці цього філософського методу, може бути поширена на всю сферу людської діяльності. Вона приведе, де б вона не існувала, до зменшення фанатизму, збільшення здатності до співчуття та взаємного розуміння.

Почав читати Графоманію. Коли дочитаю – постараюсь пояснити чому відкривати людям очі на що небудь – принаймі невиховано :).

Наприклад таємні знання існують. В Бєлова, за його словами, є такий документ, що якщо хоча п’ять сторінок з нього попадуть кому-небудь в руки, то він зразу зможе написати дисертацію лише по тому, що там вичитав. Інше питання – необхідність такого документа. Точніше що саме мотивує Бєлова його приховувати. Мені чомусь здається що ностальгія за холодною війною. Але це якось вченому не пасує.

Думаю Рассел був би проти будь-якого приховування інформації. Якщо ця інформація істинна – істину потрібно знати всім, тоді вони будуть відповідно поводитись, і це не буде давати кому-небудь переваги. Гірше якщо інформація неправдива, але й її теж не потрібно приховувати. Як і інформацію про неправдивість цієї інформації.

Взагалі відкритість на мою думку має бути одним з основних принципів етики.

Оце що вище я написав колись. Кілька тижднів тому. Тепер те що було сьогодні:

Про відкритість. Хех. І графоманія десь біля 200 сторінки каже що приховують хіба що свою тупість.

Тепер деякі класні цитати:

Дивно, страждання – позитивне поняття, а щастя – негативне.

Страждання завжди можна означити позитивно як наявність чого-небуть: біль, мука, приниження. Означуючи страждання, ви просто описуєте те, що його спричинює. І це означає позитивне означення.

А щастя важко означити позитивно, і всі спроби це зробити притягнуті за вуха. Так само з поняттям свободи, як відсутності необхідності.

І так само з поняттям холоду – холоду ж насправді немає. Може і свободи зі щастям об’єктивно немає? Добре що хоч буває щось близьке до абсолютного нуля…

Велика ціль – це та, яку можна досягти тільки після смерті. Але саме вона допомагає нам побачити свій шлях. Тарасов

Що можна побачити після смерті? Про це знають тільки мертві, але мертві вже нічого не знають. Життя закінчене, свічка догоріла і погасла – до чого тут розмови про Шлях та сенс життя? Не беру. Інгвар.

Як на мене, контраргументи Інгвара слабенькі. Сумніваюсь що прочитавши Графоманію danbst, поставить собі якесь просте і швидкодосяжне завдання. Ми не знаємо куди йдемо, але нам треба просто почати, і ми по дорозі щось побачимо. А вічно планувати вічний похід – якось безглуздо на мою думку.

Хоча може герої і мають виглядати для звичайних людей ідіотами? На те вони й герої, а звичайні люди – звичайні.

Але повернусь від Тарасова до Інгвара. Книжка непогана. Класно що є такий український автор (видно з деяких українських цитат, хоча мені й не подобається їх скептичний тон). Але мені багато хто з філософів не подобається. Особливо тих які не думають як я. Але якось переживу.

Погано те що незрозуміло що він хоче пояснити. Скептицизм?

Та те що будь-що можна розшифрувати з будь-чого знає кожен, хто хоч трохи думав про криптографію.

А нападати на “Шлях Аріїв” – це те ж саме що йому вірити. Так само в нас в ліцеї на стіні висіла стаття, в якій розписувались всі неточності фільму “Код да Вінчі”. Це ж такий дивний художній жанр, фішка якого – закос під документальний.

Новини брешуть. О який жах! Але це не так страшно, як скептичне ставлення Юма до індукції. Якщо індукцію можна довести тільки індуктивно, то як їй взагалі довіряти?

Ну, загалом автор неслабенький. Класно що він читав Тарасова, і Ла Вея, а про Декарта я взагалі мовчу, цього я навіть поки що не зміг.

Але пише все одно дуже, і дуже нечітко (я знаю, що я не кращий). Важко виділити головну ідею. Нащо йому взагалі історія? Застосувати до неї принцип універсального сумніву – і нічого не залишається. От з Декарта щось розвивати – якось надійніше.

І тому Рассел мені подобається більше. Він хоч вірить (дивно що я таке слово до Рассела вжив) в існування істини яку таки треба знайти.

Advertisements

Written by bunyk

Грудень 25, 2010 at 01:41

Оприлюднено в Психософія

Tagged with ,

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. Анекдот мені прийшовся в тему =)

    А графрманія – це справді книга ні про що. Коментувати її неправильні точкі зору має змісту, адже це всього лиш точки зору Інгвара.

    Сумніваюсь що прочитавши Графоманію danbst, поставить собі якесь просте і швидкодосяжне завдання. Ми не знаємо куди йдемо, але нам треба просто почати, і ми по дорозі щось побачимо. А вічно планувати вічний похід – якось безглуздо на мою думку.

    Правильно, що сумніваєшся, неправильно, що не почну щось простеньке =) А планувати з розрахунку на вічність – це настільки ж безглуздо, як і нічого не планувати. Це всього лищ точка зору, не більше (щоправда, з більшим шансом, що щось все-таки з’явиться).

    Та те що будь-що можна розшифрувати з будь-чого знає кожен, хто хоч трохи думав про криптографію.
    Доведеться мені розписатись про одного класичного філософа. Я його розшифрувати не можу, хоч і знаю принципи криптографії. Можливо ти допоможеш =)

    danbst

    Грудень 25, 2010 at 11:33

  2. Та те що будь-що можна розшифрувати з будь-чого знає кожен…

    Та це я про те, що якщо наприклад взяти мою статтю, перексорити її з кусочком Рігведи в юнікоді, отримаємо ключ. Тепер беремо Рігведу, ксоримо з цим ключем, і вуаля – в древніх санскритських текстах зашифровано український.

    bunyk

    Грудень 25, 2010 at 13:01


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: