Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

І ще ривок…

with 6 comments

Можете привітати мене, я придумав адекватніший слоган. З філософії таки є користь. Зокрема я зрозумів, що:

  1. Нічого не знаю. (с)
  2. Ну і хай! Я навіть не знаю чого мені треба. Значить нічого не треба.
  3. І відповідно що б я не робив – все одно колись знову буде сумно. Основне – щось робити, тоді всяка метафізична херня в голові хоч трохи відсувається набік.

Жаліють себе коли нема сил ненавидіти. Ненависть – це сильна емоція, для холериків (сильніша ніж жаль, який більше підходить до меланхоліків). А найшвидший спосіб отримати енергію – з’їсти купу чогось солодкого. Печеньок з чаєм наприклад. Нема музики солодшої за АББУ. Андрухович казав що вони такі солодкі, що аж нудить. Але це все відносно, після прісного як вода життя навіть цибуля солодка. От, щоб перестати себе жаліти треба прогулятись слухаючи АББУ до тих пір, аж поки не з’явиться сила сказати – “Сам винен падло”. Ніхто тебе не любить, 😥 ! Заслужив. Ти навіть не заслужив на те щоб любити самого себе. Встав, і побіг далі. Плювати що поруч ніхто не біжить. Всі спереду. Або ззаду, але вони не заслуговують нашої уваги так само, як ми не заслуговуємо уваги тих хто спереду. Вперед не озираючись. А тих хто лежить варто було б пристрелити, якби був час.

Все, йду на стадіон. Взуття маю, музику маю, енергію маю. Може хоч не буде так нудити від вуглеводів в собі, які не було куди витрачати.

До речі, мертві люди щасливі (чи принаймі не нещасні). І щасливі люди в “Прекрасному новому світі“. Але вони мертві. Живі трупи. І щось живе (як емоції наприклад) в них підтримується штучно, за допомогою соми (наркотику такого). Боже, який я щасливий що не вживаю ніяких наркотиків. Навіть пива. Ну хіба що цукор, каву, і м’ятний чай. Але каву не так часто. Чай більше. А ця вся енергія зараз – це ABBA.

P.S. Прибіг. І скажу вам таке: бігати треба великими кругами. Не стадіоном 200м, ще 200, ще 200, а від зупинки до біологічного корпусу, від біологічного до військового інституту, від військового інституту на Ломоносова, з Ломоносова на стадіон, на перекладину. І бігати класно не тільки під аббу, а й під музику з NFSU. Під неї ще веселіше, можна притворитись що ти граєш drug обганяючи наляканих пішоходів. Шух вліво, шух вправо. Сподіваюсь ентузіазму мені ще стане на прання.

А ще в мене в блозі 7 чернеток неопубліковані. Я що боюсь що вони вам не сподобаються? Треба більше плювати на оточуючих. І розряджений фотоапарат, в якому 0 фотографій. Я ніби боюсь що на все що я бачу навколо накладений чийсь копірайт… Цим теж треба зайнятись…

Advertisements

Written by bunyk

Жовтень 30, 2010 at 22:45

Оприлюднено в Нещоденник, Психософія

Tagged with ,

Відповідей: 6

Subscribe to comments with RSS.

  1. Если отойти немного дальше от эмоций и посмореть со стороны, то становится видно, что эмоции подъема чередуются с эмоциями спада (и это нормально).

    Организм (мозг, мышцы, что угодно) получает нагрузку, во время которой слабеет, потом набирает сил и готов выполнять более сложные задания. Поэтому иногда даже полезно ничего не делать, а просто дать себе отдохнуть. Главное понимать, что этот отдых – тоже часть движения вперед.

    IMHO

    jtimv

    Жовтень 30, 2010 at 23:28

    • Я десь читав – що основне відрізнити коли організм справді потребує відпочинку, а коли просто відлинює.

      bunyk

      Листопад 1, 2010 at 21:18

  2. Згоден, періоди емоційного піднесення і спаду варто помічати і здійснювати над ними свідомі дії для нормалізації свого психічного стану. Якщо мотивація на спаді — повторяти собі, що цей спад не може тривати вічно і за ним прийде період піднесення. Якщо мотивація на підйомі, не надіятися марно, що так буде завжди. Тобто піднятися над рівнем миттєвих емоцій (по суті тваринного рівня) до рівня, де кується особистість.

    chugylo

    Листопад 1, 2010 at 13:21

  3. геніальне слово – психософія! сам придумав?

    danbst

    Листопад 1, 2010 at 21:01

    • Чесно – сам придумав. Просто не хотілось заводити забагато категорій. Хоча, якщо перевірити, то виявляється, що ним користувались і до мене.

      bunyk

      Листопад 1, 2010 at 21:14

  4. Цікава нотатка.
    Хоча, якщо дозволите вставити свої 5 копійок, то я скажу свою думку.
    1) Я не вважаю персонажів Прекрасного нового світу щасливими.
    Навпаки, я сам обожнюю такі жанри, як кіберпанк, антиутопія, і просто фантастику, до чого я веду – суть антиутопії в тому, щоби показати, що навіть люди у високоцивілізованому суспільстві можуть бути нещасними. Навпаки, вони завжди і є нещасними, навіть якщо здаються щасливими. Типу, як було СРСР – стояли люди на мітингах і співали оди і дифірамби лєніну і сталіну, а подумки молилися а щоб ви всі поздихали.
    Я рідко бігав.
    Останнього разу, пригадую, був я в горах чи що, хотілося якось побігти з однієї гори на іншу, і я це робив під музику Queen – Sheer Heart Attack. Вона ідеально підходить для бігу. Взагалі, коли я збираюся зайнятися спортом, слухаю агресивну музику типу дет-металу. Amon Amarth – Pursuit of vikings або Six Feet Under – TNT (ACDC cover) ідеально підходить для того, щоб розворушити себе, і підняти свою ледачу дупу з дивану.
    Нід фор спід андеґраунд – прикольна забавка, колись 4-5 років назад в неї часто бавився, чи давніше. Там були цікаві панківські треки.
    Драґ (в значенні слизґання) я теж дуже любив робити, правда, в тій версії нфса в яку я бавився, наскільки я пригадую, пішоходів не було.

    patlatus

    Грудень 20, 2010 at 18:10


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: