Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Закон Мерфі проти теорії ймовірностей

with 2 comments

В кожній правді є частка жарту. Тому сприймайте цей текст якнайсерйозніше, навіть якщо вам здається що я собі гоню. Бо я нічого не вигадав – все результат спостережень, досвіду та деяких узагальнень.

Ймовірність того, що випадково взята хорда це діаметр – дорівнює нулю. Геометрична ймовірність.

Та події ймовірність яких нуль – можуть трапитись. І трапляються. Життя показує. Загалом майже всі події які трапляються навколо нас мають ймовірність нуль. Простір елементарних подій ж континуальний, а подія яка сталась зазвичай одна (Лебегової міри нуль).

Таким чином ймовірність того, що народитесь саме ви нульова. Але!

Якщо щось погане може статись – воно станеться. Закон Мерфі

А висновок з “теореми” наведеної вище – ми народились тому, що це найгірше що могло статись.

– Чому ми ще не мертві?
– Може тому, що в даному випадку закон Мерфі працює не для нас, а для суспільства та планети? Тобто ми живі, тому що інакше світ міг би бути кращим.

І до речі, якщо ви здали екзамен, може це теж спрацював закон Мерфі. Тільки не для вас, а для вашого університету, роботодавця, чи ще когось. Пацієнта наприклад.

Але ж гарні речі теж трапляються, можете зауважити ви. Неправда! Наприклад я колись загубив кошельок. А потім не губив його впродовж більш ніж двох років. Чому? Тому що випадковість чекала моменту, коли мені знадобилося б багато їздити. Наприклад літа коли мій брат теж буде поселятись в Києві.

І опа, майже перед кінцем сесії я гублю кошельок, а в ньому банківську карточку, студентський, і приблизно 70 гривень. Але ці сімдесять гривень – найменша біда. Студенський мені видадуть лиш першого вересня, якщо я обійду чотири бібліотеки, дістану довідки що я не обміняв студентський на якусь книжку і заплачу штраф 75 грн. З карточкою легше. Її мені видадуть лиш через десять днів. Коли мене (я сподіваюсь) вже не буде в Києві. Або теж в вересні.

А ще ненавиджу мобільні телефони. Мій кошельок знайшла якась Даша. І сказала директору студмістечка (чи як там ця посада називається). Дала йому свій номер. Він подзвонив нашій Олені Вікторівній. Олена Вікторівна записала телефон, і дала мені. Але! Хтось десь помилився. І все що я дізнався за тим телефоном – “Пілілі, пілілі – немає мережі.” Хоча пробував і 8099…, і +38099…, і 099… Може до цих номерів телефонів треба додати контрольні цифри? Щоб в разі помилки можна було її виявляти або навіть виправляти. Чи навіть замінити номери телефонів на URL…

Також написав оголошення в 8 гуртожитку (звідки казали ця Даша була), знайшов двох Даш з фізичного факультету (8 гуртожиток – фізики) в Контакті (він таки всюдисущий), одна відповіла що це не вона. А ще спробував знайти цього директора студмістечка, і так і не знайшов. Ніхто нічого не чув, ніхто нічого не знає. Таким чином на четвертий день (вчора), мені надоїло, і я пішов блокувати карточку, і виясняти як дістати новий студентський.

Забув взяти кепку, сонце напекло в голову, і після обіду змучений пішов спати. Проспав десь до дев’ятої, встав, і “поснідав” (чи пообідав) кавою. Здається між кавою без молока замість обіду та діареєю існує якась кореляція. І здається поки що всі пригоди…

Чому я це розповідаю? Бо:

Галичанин любить скаржитися. Робить це із задоволенням та смаком. Часом видається, що в тому пеклі, в якому мешкає, за його словами, може вижити тільки Шварценеггер чи Ван Дамм з фільму “Подвійний удар”. І, що цікаво, саме цьому конкретному скаржнику доля всипала пекельну суміш селітри і перцю просто в задницю, а всіх решта оточуючих незаслужено ощасливила добробутом та щастям. Одне з найулюбленіших риторичних запитань галичанина: “І за що мені така кара небесна?”. При цьому, важко нарікаючи на долю, галичанин ніколи не втрачає оптимізму, частенько собі повторює, щоб ніхто не почув: “Все так не буде!”. Богдан Волошин

А ще як на мене ця історія навіть смішна. Може тому, що якщо не сміятись з цього, то взагалі нема чого сміятись. Бо з континуального набору подій вибираються самі знаєте які.

Недавно відкрив один спосіб підняти собі настрій. От наприклад дізнаєтесь ви як треба робити новий студентський, і ваше лице робиться отаке :(. Але ви згадуєте, що далі буде гірше, і принаймі не треба портити настрій перехожим, напружуєте м’язи лиця, і силою робите його отаким :D. Але ж є м’язи, які свідомо не керуються. Тобто відчутно, що вираз обличчя доволі суперечливий. Таке от нахмурене чоло, і усмішка від вуха до вуха. Уявляти собі це теж смішно, і вираз на обличчі потрохи стає природнішим :). Ну, а те як ми виглядаємо ззовні потрохи впливає на те, як ми виглядаємо всередині.

І останнє, що я недавно відкрив, назвавши його “правилом воротаря“. Увага – це така штука яка теж втомлюється. Якщо ви стоїте на воротах, і всю гру не спускаєте очей з м’яча, увага так і розсіється на всю гру, а під час удару по воротах дивитесь на літак, що пролітає над полем. Але якщо за півтори секунди до підльоту м’яча до воріт ви трохи прогинаєте коліна, пальці рук, піднімаєте руки і напружуєте все готуючись вистрибнути, а десь пів секунди не бачите нічого крім м’яча, то реакція стає кращою разів в десять, і велика ймовірність що ви встигнете зробити адекватні рухи, і захистити ворота. Правда тридцять ударів в такому “імпульсному” режимі теж втомлюють.

Тому, щоб не губити речі потрібно не постійно пам’ятати де вони знаходяться (а різних речей в мене десятки), а просто акуратно виконувати переміщення. Переміщуєте кошельок з рюкзака в кишеню – не робіть це на автоматі, сконцентруйтесь трішки. А коли вже перемістили – розслабтесь, і вдосталь думайте про щось своє. Якось так.

На цьому все. Знайте – вам не пощастить, але ставтесь до цього, як до незворотнього, і жити буде легше. 😉

Advertisements

Written by bunyk

Червень 25, 2010 at 05:07

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. Есть такая книжка – “Концепции современной математики” (Ян Стюарт).
    Короче, цитирую:
    “Для бесконечных процессов утверждение, что ‘с вероятностью 1’ означает ‘наверняка’, а с ‘вероятностью 0’ – ‘никогда’, – уже не совсем верно.”
    И приводится пример: пусть надо выбрать случайным образом число. Вероятность выбора каждого конкретного числа (типа 2 или pi) равна 0. Тем не менее событие (выбор 2 или pi) не является невозможным.
    Как-то так 🙂

    jtimv

    Липень 15, 2010 at 01:34

  2. Все простіше. Геометрична ймовірність – це відношення мір. Ну а міра точки по відношенню до міри відрізка – нуль. Але точка очевидно містить одну точку…

    bunyk

    Липень 16, 2010 at 06:44


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: