Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Про творчість і халяву

with 14 comments

От так вічно, пишу щось довго, і важко, стараюсь, потім перечитую, видаляю зайве, покращую стиль, виправляю помилки, а ніхто і уваги не звертає.

А як нашвидкоруч запишу перше що в голову прийшло, так зразу всі побіжать читати. І навіть мало того:

От я недавно написав таку собі щоденникову нотатку про те, як я здав сесію, і як ходив на концерт Вія. А після цього опублікував можна сказати magnum opus з психології. На оцю психологічну таблетку ніхто не звернув уваги.

Зате, розповідь про Вій, прочитав сам Сергій Литвинюк – менеджер групи! І мало того, переопублікував. А коментарі там мене взагалі вразили, правда відповісти я не зміг, бо прав доступу бракує. Крім Литвинюка спірозмовниками були:

Сергій Шишкін – теж сильний музикант, про якого я правда ще не чув. Власне він був незадоволений, як це так, ми з Бедзіром попали на концерт на халяву.

І ще коментарі писав Володимир Агафонкін (Mourner) – вокаліст групи Обійми Дощу.

Це ж уявіть собі, ТАКИМ МУЗИКАНТАМ, і не все одно що я собі тут думаю!

Правда мені навіть нічого додати до того що там писали.

От єдине, що мені було не ясно, за що живе Лінус Торвальдс, Річард Столмен, і музиканти, альбоми яких ми ще не купили?

Вияснив, що Лінус Торвальдс викладає в Google лекції про те, як використовувати його Git 🙂 , Столмен теж дає якісь консультації…

З Обіймами Дощу ніби все ясно – Агафонкін програміст, і заробляє як програміст.

А інші – лише концертами та альбомами. Тому, уточню свою думку про інтелектуальний продукт. Він відрізняється від інших продуктів, що собівартість виготовлення копії прямує до нуля. Тому, якщо ми слухаємо музику безплатно, десь в контакті, то музикант від цього не збідніє.

АЛЕ! І не стане багатшим. А добробут цього музиканта прямо відбивається і на нашому. Як?

Українська музика безумовно краща за російську. Але в телевізорі звучить більше російської (правда можливо я помиляюсь, бо я телевізор дивлюсь рідко, і то якщо музику, то “Галичину”. А таке в газетах вичитав). Щоб звучало більше української треба щоб власники телеканалів хотіли транслювати українську. (Є лише один спосіб змусити людину щось зробити — це зробити так, щоб вона захотіла це зробити. Дейл Карнегі). А власники каналів хочуть зробити свої канали популярними пускаючи по них популярні передачі і музику. А основний критерій популярності – кількість проданих альбомів. От і все.

Таким чином, єдиний спосіб зробити Україну українською – слухачам купляти більше альбомів ніж музиканти заслуговують, а музикантам грати більше ніж люди того заслуговують. Так рівновага потрохи почне перехилятись в нашу сторону. (З книжками, газетами та інтернетом те саме).

Ну, і останнє. Існує поширене твердження що рунет більш розвинений чим наш сегмент павутини. Що контенту там більше, і все таке… А я їм скажу “На здоров’я”. Хай у вас буде хоч вся кирилична вавилонська бібліотека з твердим знаком. Зате і сміття менше. Ось дивіться що я недавно знайшов (посилання не даю, самі розумієте чому):

Рунет більший за українську павутину?

Рунет більший за українську павутину?

Ну не ідіоти?

А загалом знайте, що українізацію можна продовжити і без сприяння, а то й при спротиві влади. Середній диск, або книжка коштує середніх п’ять пляшок пива. А задоволення то можна розтягувати на місяці… Приблизно. Точно не знаю скільки коштує пляшка пива. Сім гривень?

Ну і будьте людьми, і робіть все по людськи.

Advertisements

Written by bunyk

Червень 15, 2010 at 00:20

Відповідей: 14

Subscribe to comments with RSS.

  1. > От так вічно, пишу щось довго, і важко, стараюсь, потім перечитую, видаляю зайве, покращую стиль, виправляю помилки, а ніхто і уваги не звертає.
    Ниче, это нормально. Главное продолжать — результат когда-нить проявится.

    > А як нашвидкоруч запишу перше що в голову прийшло, так зразу всі побіжать читати. І навіть мало того:
    Потому что живое личное мнение гораздо интереснее пережевывания чужих мыслей. Впрочем, это не значит, что ошибки исправлять не нужно.

    Насчет развития национальной культуры. Хотел было написать кучу всего, чуть не по реплике на фразу, но передумал. Я уже как-то писал — лучше учи историю. И больше, чем по одному учебнику. Информации валом, захочешь — разберешься. Контрольный вопрос: кто за последние 100 лет наиболее интенсивно проводил украинизацию? И зачем? (второй вопрос реально сложный, не спеши с ответом)

    Icefall

    Червень 15, 2010 at 07:15

    • Ну, так, перед тим як лізти в політику, треба вивчити історію. Хоча й моє поточне уявлення про світ дає мені право мати власну думку. Як і вчасно змінювати її. 🙂

      Правда не ясно, які висновки я маю зробити після того, як прочитаю ще щось з історії. Змінити світогляд з націоналістичного на космополітичний? В такому разі, я візьмусь за історію після того як навчусь читати на есперанто.

      І ще одне. От як ви думаєте, якщо навіть журналісти не можуть об’єктивно написати про сучасні події, то чи можуть історики об’єктивно писати про події, які відбувались колись? І в такому разі чи не краще мені просто більше говорити з дідом?

      bunyk

      Червень 15, 2010 at 13:54

      • Не хочу ввязываться во флейм, и уж ни в коем случае навязать свое мнение. Просто я вижу ошибки и хочу указать на них.
        Вот ты пишешь: «програміст, і заробляє як програміст», «власники каналів хочуть зробити свої канали популярними пускаючи по них популярні передачі і музику», «собівартість виготовлення копії прямує до нуля» — и воспринимаешь это как данное. Но причины именно явлений, о которых ты пишешь, и не дадут тебе стать таким националистом, каким ты возможно хотел бы. Не буду объяснять почему — это не для гугла. Разберешься.

        Чтобы слегка прояснить свою мысль выше: если «Наш Формат» и только «Галичина», то почему open source, а не Microsoft? 😉

        Большинство журналистов — безграмотные и (скажу грубо) безмозглые, большинство историков — конъюнктурщики. Это даже не секрет.

        Icefall

        Червень 15, 2010 at 14:36

  2. “Тому, уточню свою думку про інтелектуальний продукт. Він відрізняється від інших продуктів, що собівартість виготовлення копії прямує до нуля.”

    Ну це ти звісно загнув. 🙂 Ти знаєш, скільки коштує записати повноцінний альбом у гарній студії? А скільки зусиль та часу музикант витрачає власне на написання самих пісень, репетиції, тощо? Чи скільки гурт заробляє, гастролюючи з концертами по Україні? Відкрию таємницю: абсолютна більшість українських гуртів за результатами своєї діяльності виходить в мінус, їм самим доводиться багато за що платити й викладатись наповну, щоб їх хоч хтось слухав, а заробити цим на життя, якщо ти ще не якийсь Океан Ельзи, практично неможливо. Але вони все одно цим займаються, тому що це не робота, а справа для душі.

    Стосовно безкоштовних альбомів в неті – це роблять не тому, що це не вплине на продаж дисків, а тому, що диски вже практично ніхто не купляє, а свою музику хочеться все ж таки хоч якось донести до слухача.

    Mourner

    Червень 15, 2010 at 09:07

    • >>>Відкрию таємницю: абсолютна більшість українських гуртів за результатами своєї діяльності виходить в мінус, їм самим доводиться багато за що платити й викладатись наповну, щоб їх хоч хтось слухав

      згадав, де ж я це чув. В древній Греції актори платили глядачам, щоб ті подивились їхню виставу.

      Історія повторюється…

      вфтиіе

      Червень 19, 2010 at 16:27

  3. Ну, я здогадусь, дивлячись хоча б на ціну інструментів. Але ж я говорив про копії, а не про сам процес створення.

    >> а тому, що диски вже практично ніхто не купляє

    Мда, це проблема яку приніс інтернет. І треба буде щось придумати. Може записувати їх одразу в стиснутих форматах… Бо єдина цінність альбому – обкладинка. А диск… Диск одразу конвертується в mp3.

    Ну, і реклама, реклама, реклама… Все, з мене пару статтей на вікі, і звісно похід в “Наш формат”.

    bunyk

    Червень 15, 2010 at 14:21

    • Собівартість повинна як мінімум включати у себе затрати на запис у студії. А собівартість самого тиражу – приблизно 10-15 грн на диск.

      Стосовно дисків, це не проблема, це просто данність. 🙂 Музичний світ змінюється, старі моделі (зароблення на дисках) втрачають ефективність навіть у великих зірок. Зараз диски існують майже виключно як колекціонний предмет (на мп3-файл автограф не поставиш 🙂 і купують їх просто щоб підтримати гурт.

      Ще прекрасний спосіб підтримати гурт, навіть кращий за придбання диску – це піти на концерт та взяти із собою побільше друзів. 🙂 Ну і звісно радити його друзям та розповідати у блогах і форумах, за що ми тобі дуже вдячні.

      Mourner

      Червень 15, 2010 at 21:48

  4. “Українська музика безумовно краща за російську.”
    Ты троллишь или серьезно так думаешь?))

    jtimv

    Липень 12, 2010 at 21:57

    • Я серйозно так думаю.

      Для початку слова. Такі слова могли написати лише наші. )) І це ніби основний аргумент.

      Ти б міг сказати що музика – не слова. Правильно.

      Але чи може бути щось краще за Мелодію Am? 🙂

      Останнє запитання риторичне, і задане лиш щоб показати, що сперечатись на цю тему – марно. Можна хіба що обмінюватись кусочками плейлістів, чим ми час від часу і займаємось…

      Ах… і згадуючи про те, що бувають і класні російські групи: Fleur.

      bunyk

      Липень 13, 2010 at 14:04

      • Зато я потроллю =)
        Fleur — не российская группа, а русская.

        Icefall

        Липень 13, 2010 at 14:08

        • Можно провести эксперимент. Дать тебе послушать 2 мелодии. Одна “Українська”, вторая – “російська”.
          Т.к. для тебя однозначно украинская лучше российской, то ты после прослушивания можешь определить, какая из них украинская, какая – российская.
          Думаю, ты ошибешься, если не с первого раза, то со второго.

          А музыку М. Березовского ты будешь считать украинской или российской? Учитывая, что он – украинец, но потом уехал в Россию (тогда в Империю).

          Ну и последнее:



          jtimv

          Липень 16, 2010 at 05:19

          • Ну, я вже написав, що музика – не слова.

            Крім того, це можливо ще інтуїтивний протекціонізм.

            bunyk

            Липень 16, 2010 at 07:08

            • Не понял. Ты написал, что украинская музыка безусловно лучше российской. Теперь ты так не считаешь?
              Нужны слова – ну послушай того же Высоцкого.

              И заодно открой критерии, по которым ты оцениваешь тексты.
              Если только по языку (укр/рус) – тогда все понятно.

              jtimv

              Липень 16, 2010 at 07:42

            • З чого ти взяв. Ти звісно один з небагатьох людей чию думку я принаймі беру до уваги, але ж не до такої міри. Мої музичні уподобання трохи змінюються коли я відкриваю щось на зразок цього: http://www.youtube.com/watch?v=kgH_I_LoYpk чи цього: http://www.youtube.com/watch?v=1mfKKmBNuO4 чи цього http://www.youtube.com/watch?v=3C9CH3q9PLI .

              Далі. Якщо брати музику, як частину культури, то пісні туди теж попадають. І відповідно тексти. І текстів там не менше ніж мелодій.

              Ну і приналежність тексту певній культурі визначає саме мова. Особливо в музиці. І переклад – це великою мірою адаптація. Порівняй:
              Apollinaire / Leo Ferre – Le Pont Mirabeau
              і

              Королівські Зайці – Міст мірабо

              І тобі не здається, що в питаннях музики, я маю право бути неправим скільки душі завгодно? Не потребуючи ніякої аргументації. Як і ти. Наше суспільство для цього вже достатньо ліберальне.

              bunyk

              Липень 22, 2010 at 09:09


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: