Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Як перестати хмуритись та почати жити?

with 13 comments

Методи лікування депресії, яка часто трапляється зі мною. Не знаю чи спрацює для вас, бо особистість – річ унікальна і тонка. Тому записую суто для себе. Але якщо комусь допоможе – нема за що. 🙂 Писав я все це з 14 травня, тому це напевне найдовший пост за часом написання. За цей час мій настрій часто змінювався.

Буде сильно базуватись на музиці, поезії, та інших творах мистецтва, які теж розглядають це питання.

Найперше що треба знати – це як правильно налагодити стосунки з ближніми:
(Обережно, не зовсім літературна, не зовсім українська мова)

Тобто спочатку станьте щасливими, а вже потім діліться цим щастям з ближніми. Так вас будуть любити. Звичайно стає легше ділитись нещастям, але ніяк не вашим ближнім.

Коли вже зовсім хреново, і хочеться зробити незворотню дію (Наприклад попрощатись з усіма), згадайте що вона незворотня. Потім ви можете про неї пожаліти, але вже нічого не зможете змінити. А зробити її зможете завжди. Тому краще зробіть це завтра (не конкретного числа, а саме завтра), а перед цим придумайте щось інше.

Далі. Щастя – природній, нормальний стан людини. Для щастя причин не потрібно. Якщо є причини для нещастя – потрібно починати з них.

1. Переконайтесь що ви не голодні. Поїжте. Якщо їди немає – займіться її здобуванням. Лінь – переходьте до наступних пунктів.
2. Виспіться. Хоча спати голодним все таки не бажано. Можна прокинутись в ще гіршому стані ніж засинали, і заснути буде нелегко.
3. Побігайте. Думаєте як би краще себе вбити? Спробуйте бігати, поки не впадете намертво.

Не помогло? Думаємо ще.

Далі напевне треба шукати причину в собі. Життя це з одного боку важка і неприємна штука, і добре було б якби ми не народились. Але з іншого боку – бігати теж важко, треба потіти, задихатись, стомлюватись, але є люди які від цього отримують задоволення. Чому? Може тому, що ми ставимо цілі які не досягаємо, чи досягаємо, але розуміємо, що досягли не тих цілей?

Так от. Щастя як виявилось не на фініші, а в процесі. Знову ж таки думайте чому деякі люди бігають колами.

Що ще? Ще треба згадати, що варто радіти тому що маємо. Послухати наприклад Тартака:

Та кожен, хто вірить, почувається в силі
Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,
Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!

Коли часом здається, що ти зайва людина
І що власне життя для життя не причина,
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу,
Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо!

Або сісти і робити щось гарне і корисне:

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику валку, що ніжно серце тисне
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Максим Рильський

Коли сильно зосередитись на якійсь діяльності, то це допоможе забути більшість проблем. А є проблеми які вирішуються самі, як тільки ми їх забудемо.

Ностальгія. Здається ностальгія виникає від того, що припиняються контакти з людьми яких ви любили. Залишається хіба що знайти нових друзів. Тільки акуратно, спочатку виконайте всі попередні пункти. І як то кажуть – “усміхайтесь, люди люблять ідіотів”. В крайньому разі можна зіграти щасливого. Це при тривалій практиці не надто складно, досить тільки відпочити, випити кави, зробити зарядку, чи погуляти під сонцем.

Найлегше знаходити нових друзів, якщо ви маєте цікаві ідеї над якими працюєте, і можете працювати разом. Ідеї не обов’язково ваші, основне, щоб вони вам щиро подобались. Для цього можна піти на якусь подію, з вільним входом, побачивши якесь оголошення. (Пішовши на відкриті заняття по Пітону я познайомився з одними з найцікавіших людей університету). Загалом – той же метод що і у фільмі “Завжди кажи так”. Його я теж надзвичайно раджу глянути для покращення настрою.

Ну, і останнє. Не все так буде. Цей настрій точно колись пройде. Як і щастя. Може ваш організм втомився постійно радіти, і хоче трохи посумувати? Ну буває. Для чогось музиканти пишуть сумну музику? (Мої улюблені наприклад “Сльози і соплі” Тартака, та Обійми Дощу).

Згадав також, що назвав цю статтю на честь Дейла Карнегі, а якщо конкретно, то його книги «Як припинити хвилюватися та почати жити», зміст якої мені варто освіжити в пам’яті. Ну, і звичайно вам прочитати раджу.

P.S. Знаєте ще щось – розказуйте.
P.P.S. Якщо я знову напишу щось на зразок “Це я такий, чи світ такий?“, нагадайте мені слова з першої пісні в цій статті.

Advertisements

Written by bunyk

Червень 12, 2010 at 10:54

Відповідей: 13

Subscribe to comments with RSS.

  1. Круто! Все сказано просто “в крапку”! Особливо пункти: коли добре поїш, хочеться спати; коли виспишся, хочеться порухатись; порухавшись, настрій піднімається і можна бути щасливим )))

    Мені також музика допомагає покращувати навколишні турботи або настрій. Головне, щоб пісня пройняла (я колись писав про це пост). А особливо класно, коли знаходиш нові класні пісні. Останнім часом я часто слухаю Mo’Kalamity & The Wizards – Vision.

    >>>Щастя як виявилось не на фініші, а в процесі
    угу, ще один приклад, що Тарасов дещо правий. Доречі, його книга краще лікує від депресняка ніж твій пост, імхо =)

    danbst

    Червень 15, 2010 at 21:07

    • Ну, я вже зрозумів, що Тарасов твій улюблений філософ. Хоча я щойно погуглив, виявилось не філософ, а менеджер.

      >> Доречі, його книга краще лікує від депресняка ніж твій пост, імхо =)

      Зате в мене є музика, поезія і мультики. 😛

      bunyk

      Червень 15, 2010 at 21:48

  2. […] А ще сьогодні після пар відвідав семінар, проведений Бедзіром, на тему психологічного комфорту, і дізнався, що я не єдиний кібернетик, який шукав відповіді на питання Як перестати хмуритись та почати жити?. […]

  3. […] А також прочитати Як перестати хмуритись та почати жити?. […]

  4. От мене, друже, аргументи типу “А от є хтось, кому гірше” ніколи не втішають, бо завжди може бути іще гірше. Ти глухонімий? Хха! А от є глухонімі, яких побили палкою! Радій, бо тобі принаймні ноги не повиривали… Такоє.

    Колись читав статтю, де говорилося, що коли людина в депресії з якихось більш-менш конкретних причин, то не треба применшувати ці причини, бо ви нікого не заспокоюєте, а радше ображаєте людину – підсвідомо техніка “А комусь іще гірше” сприймається як “Твої проблеми нічого не варті, і якщо ти через них переймаєшся, то ти теж нічого не вартий, ти лох і нічьтожиства, іди убийся нахрін об стіну, козел”.

    Дмитро Прокопчук

    Березень 22, 2015 at 18:31

    • Гарно сформульовано. Може воно й так.

      bunyk

      Березень 22, 2015 at 19:01

    • А може суть в іншому? Напевне пісня просто каже що треба бути вдячним за те що є, що світ прекрасний, що б не сталось і зосереджуватись на цьому а не на безвиході?

      bunyk

      Березень 22, 2015 at 22:09

      • Звісно, не слід впадати у протилежну крайність, що “завжди могло бути краще”. Цінувати те, що є, звісно, треба, бо як тоді взагалі бути щасливим? Як на мене, пісня радше говорить про те, що треба бути уважним до проблем інших, а не стільки про те, як треба ставитися до проблем своїх. Просто я стикався дуже часто із аргументом, що от “думай про хороше”, “світ прекрасний” і “бла-бла-бла”. На моє переконання, це адекватний аргумент, коли маєш справу з людиною, схильною дути із мухи слона. Скажімо там, розбилася улюблена чашка чи не потрапив на сеанс у кіно, а хтось уже робить з того кінець світу. Однак, коли у людини якесь реальне горе чи скрутна ситуація в житті, чи “банальна” депресія багато місяців поспіль, то оце “не зосереджуватися на безвиході” – це пустий звук. Це як бідному “просто взяти і перестати бути бідним”. Я про це писав https://damitrianism.wordpress.com/2014/11/30/help-fight-depression/

        Дмитро Прокопчук

        Березень 24, 2015 at 00:43

        • О, дякую за посилання, колись читав, зараз може бути корисним. Хоча там про те що робити з іншою людиною, а тут про те що мені інколи доводиться намагатись робити з собою.

          bunyk

          Березень 24, 2015 at 11:16

          • Думаю, що в такій ситуації перш за все потрібно звернутися по допомогу – до друзів, близьких, медиків і психологів. Самому справлятися можна тоді, коли в людини є якісь власні внутрішні ресурси, а в депресії їх немає, вони придушені (депрессінг).

            Вікторія Блискавиця

            Червень 5, 2015 at 08:58


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: