Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Шлях у Мандалай

leave a comment »

Колись в дитинстві я любив слухати Роббі Вільямса. В нього була класна пісенька, в якій мені подобався приспів. Я навіть текст запам’ятав: “Пам пам пам пара рам пам пам, пам пам пам пара рам пам пам, пам пам пам пара рам пам пам, пам парам.” Я недавно вияснив що вона називається “Road to Mandalay”. І от що цікаво, в Blackmore’s Night також є пісня з подібною назвою: “Way to Mandalay”. Тому вирішив вияснити що це за шлях такий.

Мандалай — друге за величиною місто в М’янмі. Населення на двохтисячний рік – 800 тис. В минулому столиця Бірманської імперії, а зараз центр Мандалайського адміністративного округу. Місто розташоване на березі ріки Іраваді, координати 21°58′ пн. ш. 96°04′ сх. д., 716 км на північ від Янгона. (Вікіпедія)

Кіплінг

Якщо затримати курсор над деякими словами, може з’явитись підказка. Ну, і я додав достатньо посилань. Приблизно зрозуміти текст можна.

By the old Moulmein Pagoda, lookin’ lazy at the sea,
There’s Burma girl a-settin’, and I know she thinks o’ me;
For the wind is in the palm-trees, and the temple-bells they say:
“Come you back, you British soldier; come you back to Mandalay!”

Come you back to Mandalay,
Where the old Flotilla lay:
Can’t you ‘ear their paddles chunkin’ from Rangoon to Mandalay?
On the road to Mandalay,
Where the flyin’-fishes play,
An’ the dawn comes up like thunder outer China ‘crost the Bay!

‘Er petticoat was yaller an’ ‘er little cap was green,
An’ ‘er name was Supi-yaw-lat — jes’ the same as Theebaw’s Queen,
An’ I seed her first a-smokin’ of a whackin’ white cheroot,
An’ a-wastin’ Christian kisses on an ‘eathen idol’s foot:

Bloomin’ idol made o’mud
Wot they called the Great Gawd Budd
Plucky lot she cared for idols when I kissed ‘er where she stud!
On the road to Mandalay . . .

When the mist was on the rice-fields an’ the sun was droppin’ slow,
She’d git ‘er little banjo an’ she’d sing “”Kulla-lo-lo!””
With ‘er arm upon my shoulder an’ ‘er cheek agin’ my cheek
We useter watch the steamers an’ the hathis pilin’ teak.

Elephints a-pilin’ teak
In the sludgy, squdgy creek,
Where the silence ‘ung that ‘eavy you was ‘arf afraid to speak!
On the road to Mandalay . . .

But that’s all shove be’ind me — long ago an’ fur away,
An’ there ain’t no ‘busses runnin’ from the Bank to Mandalay;
An’ I’m learnin’ ‘ere in London what the ten-year soldier tells:
“If you’ve ‘eard the East a-callin’, you won’t never ‘eed naught else.”

No! you won’t ‘eed nothin’ else
But them spicy garlic smells,
An’ the sunshine an’ the palm-trees an’ the tinkly temple-bells;
On the road to Mandalay . . .

I am sick o’ wastin’ leather on these gritty pavin’-stones,
An’ the blasted Henglish drizzle wakes the fever in my bones;
Tho’ I walks with fifty ‘ousemaids outer Chelsea to the Strand,
An’ they talks a lot o’ lovin’, but wot do they understand?

Beefy face an’ grubby ‘and —
Law! wot do they understand?
I’ve a neater, sweeter maiden in a cleaner, greener land!
On the road to Mandalay . . .

Ship me somewheres east of Suez, where the best is like the worst,
Where there aren’t no Ten Commandments an’ a man can raise a thirst;
For the temple-bells are callin’, an’ it’s there that I would be —
By the old Moulmein Pagoda, looking lazy at the sea;

On the road to Mandalay,
Where the old Flotilla lay,
With our sick beneath the awnings when we went to Mandalay!
On the road to Mandalay,
Where the flyin’-fishes play,
An’ the dawn comes up like thunder outer China ‘crost the Bay!

Одним словом, пісенька про англійського солдата, що кохав королеву Бірми, і сильно за нею скучав. Про любов, розлуку, політику, і все таке. Тільки записана якось фонетично, деякі букви замінені апострофами, а деякі змінені. Ледве розібрав, і то не все. Пісенька не автобіографічна, я перевіряв.

Ну, але от я таки знайшов український переклад Віктора Марача:
Біля пагоди старої, задивившись в синю даль,
Сидить з Бірми там дівчина й, що не з нею я, їй жаль.
Дзвони з башти, вітер в пальмах знов несуть за виднокрай:
“Вернись, Англії солдате, знов прибудь у Мандалай!”

Повертайся в Мандалай:
Кораблям там справжній рай,
Що спішать у метушняві із Рангуна в Мандалай;
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

Супі-Йолат звать дівчину — царське ймення хтось їй дав;
Мов пісок, спідничка жовта, шапочка ж — мов зелень трав.
Чортзна-що вона курила — не прочухатись в диму —
Й ідола бруд цілувала, в ноги бухнувшись йому;

Будда це — пізніш збагнув:
Замість бога їй він був —
Все б тягнулась до боввана й коли б я вже пригорнув!
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

В час, коли сідало сонце й над полями з рисом мла,
Вона банджо брала в руки і співала: “Кулла-ла!”
Й ми, бувало, йшли, обнявшись — щоки дотик на щоці —
Глянуть на слонів роботу біля баржі на ріці

Й смугу берега вузьку
Всю в багнюці вже й грузьку;
Й довкіл тиша, що аж лячно в неї мову слать людську.
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

Це було все, та минуло — в думці вже цей шлях долай,
Бо омнібусом від Банку не дістатись в Мандалай;
Й від солдатів старших знаю, хто служив з десяток літ:
Як в душі чуть поклик Сходу — вже немилий інший світ!

Ні, не радує вже він,
Бо що може дать взамін
Споминам, де сонце й пальми, й долинає з башти дзвін!
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

Протирать втомивсь підошви об бруківку кам’яну,
Від англійських мряк наживши із болячок не одну;
Й хоч дівчат щодня тут стрінеш — вийди лиш, як їх вже полк —
Й балачок не переслухать їхніх, все ж — який з них толк?

Голос мій одразу ж мовк,
Як той сміх чувсь, галас зойк;
Маю ж бо дівчину кращу й край, де трави, наче шовк!
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

Там, східніше від Суецу, злу й добру ціна одна,
Нема заповідей божих й кожний спраглий п’є до дна;
Дзвін із башти мене кличе — й буть так хочеться мені
Біля пагоди старої в тій південній стороні,

Де дорога в Мандалай:
Кораблям там справжній рай;
Хворих ми кладем під тенти й вирушаєм в Мандалай;
По дорозі в Мандалай
Між летючих рибок зграй,
Де в громів відлуннях ранок із-за моря шле Китай.

Френк Синатра

Ну, тут розказувати майже нічого. Він співає по Кіплінгу.

Blackmore’s Night

I wandered down the pathway, through the misty moor
Like I knew he did a thousand times before
Voices seem to echo “Come talk with me a while
Just around the corner, just another mile…”

I had heard the stories, her legend served her well
A mystic’s myth or fable, truth or fairy tale
A raggle taggle gypsy, with a toothless smile
Said “Sit with me my darling, let’s talk a little while…”

*And the road goes on, seeming ever longer on the Way to Mandalay
And the road goes on, forever will I wander on the Way to Mandalay…

The mile went on forever, the minutes turned to days
Could I have been misguided by the mystic’s ways?
The moment lasts forever, at least it does for me
Caught between what happened and what could never be…

Raggle taggle gypsy – це циган, що причарував неодружену дочку одного есквайра. Якось так…

Роббі Вільямс

Save me from drowning in the sea
Beat me up on the beach

What a lovely holiday
There’s nothing funny left to say
This sombre song would drain the sun
But it won’t shine until it’s sung

No water running in the stream
The saddest place we’ve ever seen

Everything I touched was golden
Everything I loved got broken
On the road to Mandalay
Every mistake I’ve ever made
Has been rehashed and then replayed
As I got lost along the way

There’s nothing left for you to give
The truth is all that you’re left with
Twenty paces then at dawn
We will die and be reborn

I like to sleep beneath the trees
Have the universe at one with me
Look down the barrel of a gun
And feel the Moon replace the Sun

Everything we’ve ever stolen
Has been lost returned or broken
No more dragons left to slay
Every mistake I’ve ever made
Has been rehashed and then replayed
As I got lost along the way

Save me from drowning in the sea
Beat me up on the beach
What a lovely holiday
There’s nothing funny left to say

І всі пісні такі різні. Але я зрозумів тільки про що перша.

Advertisements

Written by bunyk

Травень 21, 2010 at 03:28

Оприлюднено в Передруки, English posts

Tagged with ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: