Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Правильно поставити цілі…

with 2 comments

Знайшов тут недавно, в пошуках мотивації, виправдання 🙂 своїй недисциплінованості та хаотичності (Я взагалі мало чим можу займатись постійно. Найдовшим моїм захопленням було авіамоделювання в МСЮТ. Два роки. І то я не дійшов до літака з моторчиком. )

Ітак:

Цікава цитата психолога Н.Козлова: “..Ми майже завжди досягаємо цілі, завжди! Не тієї, про яку було оголошено (хай і в думках), а таємної, справжньої нашої цілі. Того, чого ми справді хочемо всією душею, того ми і досягаємо.

Наприклад ми кажемо собі: моя ціль отримати освіту.

Але насправді ми просто хочемо закінчити школу з гарними оцінками в атестаті. А це не одне й те ж, хоч і близько! Чи насправді, нашою таємною ціллю є витратити на заняття якомога менше сил та часу. Людина досягає того, чого вона справді хоче, але вона не може досягнути двох цілей зразу, навіть якщо вони близькі. З двох цілей “добре закінчити рік” та “весело провести рік” можна добитись будь-якої, та тільки одної з двох: чи першої, чи другої. Справа в тому, що для досягнення кожної цілі виникає, чи створюється людьми певна система, що призначена для досягнення саме цієї цілі. Настроїмось бити байдики, і ввесь організм переключиться на цю ціль. Нас буде постійно хилити на сон, буде нестерпно важко ранками вставати, будь-який підручник буде викликати відразу. Налаштуємось на бадьоре, діяльне життя, і нам буде достатньо п’яти-шести годин сну, все буде кипіти в руках і навіть хвилинна бездіяльність буде спричинювати страждання. Організм перебудувався, система почуттів, волі, бажань підкорилась цілі. Організм сам підлаштовується під ціль, нам варто лише сильно захотіти чогось, та не хотіти в той же час чогось іншого. Не будемо жалітись на волю, відкинемо ці порожні балачки.. Якщо щось не виходить, значить відбулась непомітна заміна цілі. Навчимось направляти свою волю до цілі, тобто точно визначати мету – навчимось хотіти..” ( http://psy.com.ru/psy.asp?gl=8&id=44 посилання мертве)

Тобто на навчання потрібно налаштуватись. Можливо вам допомагають якісь релаксаційні методи, самонавіювання, хоча такими речами також потрібно займатись серйозно, аби щось виходило. Яких ще заходів можна вжити?

Як ми зрозуміли: основне захотіти, і все вийде. Як захотіти?

“Підміна цілі”, яка часом “грає з нами злий жарт” може в цій справі допомогти.

Захотіти зайнятись алгеброю? – справді непросто. А може тоді направити бажання на щось інше?

Віддалені переваги успішності навчання не завжди допомагають загорітись ентузіазмом, можна спробувати цілі більш близькі.

Ну, наприклад відповісти на параграф якось хитромудро та вразити оточуючих (Індиферентних до пари людей дуже важко вразити) Спробуйте позайматись з кимось, хто почав пізніше за вас, чи молодше на курс, на клас. Іноді допомагаючи іншим, і сам краще розумієш питання.

Ще цитата з І.Franka:
” Почну з притчі. Російські спортсмени якось дізнались, що в Тібеті є монастир, де монахи під час одного свого релігійного свята пробігають 80 кілометрів. Спортсмени зацікавились цим досягненням, та послали делегацію – переймати досвід. Монахів попросили продемонструвати своє мистецтво. Тібетці спочатку не зрозуміли що від них хочуть. Навіщо бігти, коли немає свята? Адже зазвичай вони біжуть до місця, де проводиться свято. Та гості наполягали. Довелось погодитись на цю безглузду справу. І побігли. Дивляться спортсмени: ось один монах біжить, біжить – і раптом сідає на узбіччі важко дихаючи, за ним інший. Підходять та питають: “Ти чому сидиш? Адже ти навіть кілометра не пробіг!” А він відповідає: “Стомився”. Проста людина зі сходу. Стомився – сів відпочити. Не розуміє, що можна бігти без цілі, а лише на час та відстань – заради самого бігу. Одним словом, ніхто нічого не пробіг, всі зійшли з дистанції. Делегація поїхала з пустими руками. А потім знову було те буддистське свято, і знову монахи побігли до місця проведення, і всі запросто пробігли ці 80 кілометрів. А справа в тім, що вони не засікали час, та не рахували кілометри. Вони думали про інше. Біг до місця свята для них є частиною святкового обряду. Тому вони і не втомлюються. Біг для них – засіб, а свято – ціль. Який ця історія стосується засвоєння мови? Найпряміше. Ви починаєте читати текст підручника – і одразу відчуваєте втому, як той монах що сів на узбіччі, не пробігши і кілометра. Чому? Ви ліниві? Ні, ви не винні, це нормальна реакція людської психіки. Адже мова, як і біг, засіб, а не ціль. Коли ви щось читаєте, вам має бути цікавою не мова, а зміст тексту. Про мову ви при читанні забуваєте. Текст підручника ж складений так, що мова в ньому ціль, а вміст засіб. Тому ваша втома та небажання читати такий текст – захисна реакція психіки на спробу вторгнення.

Знайдено тут: Поговорим об энтузиазме

Ну, і я десь читав, що гарні картинки теж вмотивовують:

Таке от приємне оформлення робочого стола.

Таке от приємне оформлення робочого стола.


Дістати таке собі можна тут.

Хоча вони не працюють через відому проблему:

Якось Сисадмін запитав:
– Учителю, чи не бажаєте красиву картинку для вашого комп’ютера? В мене є гарна колекція шпалер для робочого стола з зоряним небом та моральним законом.
– Чому ти думаєш що мій теперішній фон гірший? – запитав Інь Фу Во у відповідь.
– Я не знаю, яка у вас картинка зараз. Я ніколи не бачив вашого робочого столу. У вас завжди відкрито багацько вікон.
– Я теж його ніколи не бачив, – сказав Інь. – Я працюю.

А оцей коан я колись надибав на хабрі, вже не пам’ятаю де. І таке враження, що Інь зловживає багатозадачністю. Ми ж однозадачні!

Отакі дві проблеми:
1. Відсутність цілі.
2. Багатозадачність.

Добре що чим ближче до сесії, тим більше бажання попротирати штани ще рік.

Інколи бувають моменти, коли я бачу силу і красу алгебри, і жалкую, що я протягом всього першого курсу її щиро ненавидів. Та все ж точно не можу сказати навіщо її вчив.

От було б добре, якби армія була не замість, а перед навчанням у вузі. Думаю за рік можна навчитись щоденно дисципліновано робити беззмістовні речі, просто тому що так треба, а не тому що тобі так захотілось.

Хоча думаю багато людей мені мали б і так заздрити через те, що я інколи щось хочу, і бігом це роблю, а вони терпіти не можуть ні математику ні програмування, та все ж дуже прагнуть диплома. А в мене бувають моменти коли я просто закоханий в математику… Але після першої півпари це проходить…

Здається я почав нити, і варто ставити крапку. Треба запам’ятати: “Не нити!”.

А в вас таких проблем немає?

Advertisements

Written by bunyk

Квітень 20, 2010 at 20:40

Відповідей: 2

Subscribe to comments with RSS.

  1. > Я взагалі мало чим можу займатись постійно.
    ППКС

    Цитата из Ильи Франка и притчи из цикла «дао программирования», эх… Кажется, это было вчера, а ведь столько времени прошло. Короче, не ты первый, не ты последний. Нормальный такой процесс поиска себя. Ищи такие вот цитаты, переваривай, и формулируй свое.
    «Все идет по плану»

    С проблемами все просто.
    1. Не поставишь себе цель — тебе ее поставят другие (и тебе ничего не скажут =).
    2. Работать в многозадачном режиме помогают две вещи: приоритеты и синтез.

    Icefall

    Квітень 20, 2010 at 21:53

  2. ППКС

    Проблемка немає якогось простого вирішення. Проте є ще один шлях, про який ти не згадав. Це шлях через Віру.

    Власне, при правильно сформованій вірі пункт 1 зникне, а 2 прийде з часом.

    danbst

    Квітень 21, 2010 at 00:52


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: