Блоґ одного кібера

Історія хвороби контуженого інформаційним вибухом

Ленінське танго

leave a comment »

Крок назад, два кроки вперед

Від св’яткування дня факультету пройшло купу часу, і враження трохи розмилися. Тому тут знову буде купу філософії. І ще трохи свіжих вражень.

патіпа

крок назад

В клубі страшенно тісно. Не люблю танцювати в тісноті. Люблю танцювати широко. Все було б нормально, якби було більше дівчат. А так завжди в результаті будеш дивитися в потилицю якомусь студенту. Десь до першої, я пробував стирчати десь посередині в тісноті, але мені це трохи надоїло, тим більш, що я пару раз заїхав комусь ліктем по голові, хоча й не рухався надто енергійно.

Потім я вирішив посидіти біля бару. Купувати щось випити навіть бажання не виникало. Знову ж таки через ціну. Пробував з кимось поговорити. Але не виходило. Може через те, що музика не давала. Але скоріше за все, через те, що коли дівчина п’є коктейль дорожчий за твоє взуття, то ставиться якось упереджено. Видно просто хоче познайомитись не заради спілкування, і з кимось хто має достатньо бабла, щоб часто ходити в такі місця.

– Для чого тобі окуляри з решіткою, без скла?
– Для стіля.

Ну що ще спитати? Видно що людині нудно. Розказати анекдот Молодцова про цеглу? Фіг в такому шумі розкажеш. Одним словом, годинку просто сидів собі, і мало не задрімав.

Час від часу на сцені проводилися змагання того, хто краще потрясе дупою. Може воно і гарно. Але сюжет занадто плоский.

А все решта танці. На всіх дискотеках де я був, по закінченні треку наступала тишина, мінялись партнери, можна було віддихатись, заспокоїти вестибулярний апарат, посидіти. А на патіпа, я зрозумів, що суть роботи ді-джея в тому, щоб зробити непомітною зміну треків. Музика грала постійно, чітких переходів не було. Діджей мені не сподобався, бо він падлюка зпоганив Bon Jovi – It’s my life. Та кліп від цієї пісні змінив моє життя в старших класах. А тут таке варварство. Розумію там має бути дотримання жанру. Могли б взяти щось нормальне. В того ж Pakito є нормальні композиції. Нє. Але чорт з музикою, головне ритм.

Коли я на практиці в горах пробував танцювати на всю ширину, після практики, мусив запевняти директора, що нічого не пив. Певне це через те, що винних виявляли нестандартним чином: “Хто точно не пив, Вадим? – Так, Вадим точно не пив. – Буник? Та хто його зна.” Десь прочитав, що ефект від алкоголю і нікотину подібний до ефекту від бігу – мозок перебуває в стані кисневого голоду. Правда під час бігу не довго, навіть марафон не іде в порівняння з пляшкою. Просто під час бігу більше кисню йде в ноги, мозок мусить терпіти. Від алкоголю еритроцити стають липкими, збиваються в грудочки і при попаданні в капіляри мозку просто їх заштопорюють. Кисень не попадає в мозок, і маєм такий веселий ефект. Правда за ніч, деякі нейрони гинуть, і потрохи виводяться зранку. Це називається станом похмілля. Ну а нікотин просто зв’язує гемоглобін, і зменшує ефективність еритроцитів. Організм щоб вижити мусить постійно виробляти новий гемоглобін. З бігом ефект сп’яніння легкий, приємний, і тимчасовий. Як тільки ти спинишся, мозок зразу віддихається і провітриться. З танцями, по моєму, так само.

крок вперед

Більшість людей не вміють танцювати. Вони просто хаотично подриґують руками і ногами. Але треба зрозуміти, що це нікого не хвилює. Щоб відвідувачі хоч приблизно уявляли собі, як рухатись, власники клубу випускали на сцену негрів. Через деякий час я вже думав “дайте мені тільки місце, і я зараз покажу тому погорільцю що таке верхній брейк. Чи що він там таке танцює?”.

Хоча після практики я завжди якщо танцюю, то танцюю акуратно, щоб зайвого не подумали, тут я таки вирішив розслабитись. Всім однаково все до лампочки, і вони виглядають п’янішими. Трохи подивився на негра, подумав, що можна додати більше фантазії. Згадав пару фільмів, і кліпів. Згадав, що колись ходив на гопак, і капоейру. Пожалкував, що взяв джинси. Бо не всі прийоми капоейри можна виконати в джинсах. Навіть коли закотити їх вверх, і затягнути пасок потугіше. Може через те, що мокрі джинси страшно липнуть до шкіри.

Пострибав на лівій нозі, пострибав на правій нозі. Помахав ногою в такт. Пару баранів почало повторювати. Ну хлопці, вчіться.

Кілька разів виміряв пульс. Просто, тому що робити не було чого. Потанцював на всю силу – 210 уд/хв. Відпочив. 170 уд/хв. Веселимось далі. В середньому 180 уд/хв. Півтори години можна нормально підтримувати частоту 180. Чи може це я просто перебільшую, бо виміряв неправильно? Стандартні елементи типу потрясти головою, і помахати ручками вже попробував. Тоді пару вправ на розтяжку, спеціальні бігові вправи, щось що я колись бачив в одному відео про танці. Обертання в стрибку. Коло, друге, третє. Вау, я вроді підтримую вертикальне положення, і голова майже не крутиться. Все, я вже розімнутий, і розігрітий. Може спробувати щось складніше? Підсічка не виходить, бо я дурень, взяв джинси. Більше ніколи не вдягну джинси. Чорт з нею, на гопак я ходив ще в другому класі. Капоейра? Верхні прийоми вже пробував. Підлога бетонна. Ну і що? Перекат через ліве плече, перекат через праве плече. Ай! Я зробив помилку. Болить. Добре, покрутим плечами, вони мають бути розімнуті. Кувирок через спину. Все. Можна пробувати стійку на руках. Але ні. В мене вона й у нормальному стані добре ще не виходила. А тут я відчуваю свій пульс, і світ похитується. Все одно, пару раз, можна перевернутися через голову. Зроблено успішно.

Потім подумав, що раз усі п’яні, то може мені теж таким стати. Зовсім розслабився, ноги в колінах підігнулися, руки звисли. Пригадав Джекі Чана в фільмах про п’яного майстра. Ну, навчитись як він не реально, але спробувати варто. Похитався, в такт вестибулярному апарату. Жарко. Вирішив висушити футболку на лавці. Підійшов охоронець, і попросив такого не робити. Футболка мокра, і холодна.

Ну а що було далі, я вже писав.

Правда в мене просили висновок,тому ще:

Висновок

крок вперед

Десь я прочитав, що в клуби ходять з такими цілями – потанцювати, випити, і познайомитись з дівчатами. Потанцювати в клубі можна, в танці має бути хоч якась хореографія. Я не знаю, де танцюють краще, але ж десь мусять? Повільні танці відсутні. (На замітку. Треба буде якось, прийти на Віденський бал). Випити – можна, але для цього є місця поспокійніше, і подешевше. Познайомитись з дівчатами – можна, але треба кричати короткими фразами. Я так не вмію (Ви на коротку замітку вище подивіться). Якщо вам треба дівчину, яка має ще щось крім правильного срако-цицькового співвідношення©, то шукати її треба десь в іншому місці. Якщо все таки хочете спробувати знайти її в клубі, то треба мати прес бабла, що неохайно стирчить з кишені©. Мені було весело. Але в цьому тільки моя заслуга, а не клубу. Може є кращі клуби, але цей мені не сподобався.

Поразки

крок назад

Я проспорив десять літрів соку. Спір був на вивчення англійської граматики. На жаль, (чи на щастя), я знайшов цікавіші заняття, тому програв з рахунком 3:25. І чогось не сильно розчарований. Погано. Крім того, я проспав екзамен зі стройової підготовки на військову кафедру, забув взяти паспорт на екзамен з фізичної підготовки, і мій факультет не взяв участь у естафеті. Трьох хлопців ще можна б було знайти, якби за діло взятися серйозніше. Але звідки в нас троє дівчат? 😦 Не здані лаболаторні, і провалені контрольні не рахуються.

Військова кафедра

крок вперед

Позавчора, вчора, і сьогодні – дні для таких розгільдяїв як я. Суто заради інтересу, вчора я прийшов. Думав що за два дні три екзамени здати не зможу, але попробувати варто. Виявилось, що на військовій кафедрі страшно хочуть, щоб я там вчився. Мене навіть в списку виділили фломастером. Не здав ще ні одного екзамену – треба помогти. Ставлю підпис, що прийшов.

– Хто хоче здавати фізичну підготовку – на перший ряд. Сів на першу. Хто хоче психологічний тест – на другий. Хочу пересісти, але й на першій парті залишитись хочу. Сиджу. Роздали анкети. Заповнив. – Виходьте до КПП, і там чекайте.

Виходжу. На плацу хтось вишикував абітурієнтів, і йде вздовж строю. Тихенько прилаштувався в кінець. Підходить офіцер з перфокартами. – Прізвище. – А довго здавати стойову? – А що тобі? – Та хочу ще на фізичну встигнути. Тоді давай я в тебе першого прийму, але ти маєш ще прибігти здати теорію, в 120. – Добре.

Записує на перфокарту прізвище. – Студент Буник! – Я! Вийти зі строю! Слухаюсь! Ох ця стойова підготовка. В ліцеї ми її десь рік вчили. Того виходило майже правильно. Ну ви покажіть мені людину, яка зробить правий поворот в русі. І в мене не вийшло. З першого разу. Мене відпускають, дякую, і біжу на стадіон доганяти екзаменатора з фізичної підготовки.

Стометрівку мені явно підсудили. Я не міг пробігти за 12,7с. Але підтягування строго. Ледве 16 разів зарахували. А на крос взагалі така халява сталася. Екзаменатор каже – знову бігти будеш? Я, здивовано – врозумінні? Виявилось, що вони запам’ятали мій портфель, коли я біг без паспорта. І навіть результат запам’ятали. Кажуть – ми тобі поставимо, йди геть, не заважай. Я подякував, і побіг здавати теорію.

Прибігаю в 120, а там купа комп’ютерів, і купа офіцерів. Кажу, вибачте, я спізнився. Хочу здати тест. Який? Психологічний, або теорію. Ладно, Іванович, іди прийми. Якись підполковник відвів мене в двір, і змусив ще раз здати стройову підготовку. Вийшло в мене трохи ліпше, бо другий раз. Я навіть розказав віршик – Товаришу підполковник, студент Буник за вашим наказом прибув! Точно як у ліцеї.

Потім зайшли в приміщення з комп’ютерами, мені дали варіант завдань, і я робив тести. Мав робити двадцять хвилин, але через 15 в мене забрали, і сказали – іди геть, ми тобі поставимо. Халява страшна. Хоча тести були недитячі.

Розділ Топографія
Питання n
З якого боку розташований вівтар костьолу?
1)З західного
2) З північного
3) Східного

Питання посильніше, ніж з якого боку мох росте, нє? Сьогодні психологічний тест. Цікаво такого психа їм треба?

Екзамени і CybWiki

крок вперед

На цей блог я трошки заб’ю, так як сильно зацікавлений в розвитку cybWiki. До речі, WikiMedia – найпотужніший двигун, який я коли небудь бачив. Я навіть задумався над рекламною компанією в межах факультету, але рекламу треба проводити продумано. По перше самому щось зробити. По друге щоб заставити людей працювати заради загального блага треба мати вміння переконувати. Поки що це шліфую. А проект має 1817 переглядів. Приблизно 7 переглядів на редагування. Так ніби самі редактори і роблять перегляди, за приказкою сім раз відмір, раз відріж. Певне проект реклами опублікую в наступному пості. Але це тільки проект. Крім того я в рекламі нічого не шарю, тим більш в соціальній.

А ще екзамени на носі. Тому треба прискорюватись, і прискорюватись. Ах, і сьогодні ж ще змагання на дистанції кілометр. Я правда на ній слабенький, але побігати варто.

Advertisements

Written by bunyk

Травень 14, 2009 at 10:10

Оприлюднено в Нещоденник

Tagged with , , , ,

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: