Блоґ одного кібера

Захотілось мені написати про деякі слова на букву “Ш” та деякі інші. Такий от я непередбачуваний.

Є така цікава і красива реклама:

В ній рекламують не толерантність до вовків, а мережу готелів shangri-la. І щоб вияснити що то за місце таке, я навіть недавно прочитав роман Джеймса Хілтона “Втрачений горизонт”. Це така собі утопія, написана в 1933, між війнами. В ній описується схований в горах ламастир (ламастир це як монастир, тільки з ламами замість монахів. лама – це тибетський буддистський монах), мешканці якого мають важливу місію – зберегти цивілізацію від майбутньої війни яку вони передбачають (написаний ДО другої світової).
Прочитати решту цієї замітки »

Такий собі подарунок до нового року мені і подібним графоманам. Працює правда лише в лінуксах, бо curses. Сторінка проекту на Google Code. Інсталяція ручна і проста – скопіюйте файл програми собі в /usr/bin/, і дайте йому права на виконання.

Прочитати решту цієї замітки »

Звичайно вам потрібна ще веб-камера, і можливо якісь драйвери. На всяк випадок поставте Cheese – програмку для тестування веб-камери.

Інвентар:

sudo apt-get install cheese
sudo apt-get install streamer
sudo apt-get install mencoder

Сцена:

mkdir timelapse
cd timelapse
vim generate.py

Зйомка:
Прочитати решту цієї замітки »

Если, путь пpоpубая отцовским мечом,
Ты соленые слезы на ус намотал,
Если в жаpком бою испытал, что почем,-
Значит, нужные книги ты в детстве читал!
В. Высоцкий «Баллада о книжных детях»

І хоча нагода намотати на вус солені сльози мене здається вже оминула, розкажу тут про деякі книги. Потрібні, дуже потрібні, і ніколи не достатні.

Інтернет мене недавно здивував. Він підірвав мою віру в його можливості вавилонської бібліотеки. Я не зміг там знайти книжку. “Loneliness of the long distance runner“. На Петрівці теж ніхто ніде не чув про Алана Сіллітоу, навіть в тому куті де можна знайти будь-які книжки будь-якими мовами. (Я шукав там книжки аби віддати борги бібліотеці. Відав Кернігана-Річчі за 140 грн. Оті “Вільямси” і “Пітери” страшні скнари.) Натомість знайшов пару релізів фільму на ex.ua. Сценарій до фільму написав все той же Алан Сіллітоу, і я подумав що можна глянути.

Окрім цього, за мотивами оповідання Iron Maiden навіть написали пісню (в кліпі кадри з іншого фільму – “Галліполі”):

Фільм мені сподобався навіть менше ніж короткий переказ сюжету оповідання на вікіпедії. З опису мені здалось що це оповідання про те, що людина може бути вільною в будь-яких умовах, завдяки вибору своїх реакцій на обставини. Про хлопця, який показав всім “я можу зробити все що захочу. Але буду робити тільки те що захочу, а не те, чого від мене вимагатимете ви, тому що я вільна людина, і це моє право”. А в фільмі виглядало так, ніби головний герой просто дуже втомився, і зупинився перепочити перед фінішем.

Може просто я не зрозумів автора оповідання, і він хотів написати не про те що я хотів прочитати, а якусь соціальну прозу про життя в Британії. Хто зна. Але я принаймі очікував щось таке як Доґвіль, коли напруження росте, росте, й росте і коли здається що далі вже неможливо, іде сцена яка всі ці емоції звільняє. (Спеціально подивився “Ту що танцює у темряві“, аби вияснити чи в Ларса фон Тріера всі такі. Теж гарне кіно. Тільки кінець не такий сильний.

Інша класна книжка яку я прочитав – Віктор Франкль “Людина в пошуках сенсу“.

Вікіпедія пише, що Віктор Франкль вчився у Віденському університеті. Спеціалізація — неврологія та психіатрія, напрямок — депресія і суїцид (хех, веселий напрямок). Під час навчання, спілкувався з Фрейдом, але пізніше відійшов від психоаналізу, і придумав свій напрям – логотерапію. Перевірив його практичність в німецькому коцтаборі.

Вона складається з двох частин. В першій описується життя в концтаборі обгородженому колючим дротом під напругою достатньою для того щоб вбити людину. Здавалось би що припинити страждання можна дуже просто. І пояснюється чому деякі здавалось би здорові люди хворіли чи іншими способами помирали, а деякі набато слабші і в гірших умовах виживали. В другій частині описується логотерапія мирного часу, і перелічуються деякі сенси життя і напрямки їх пошуку (треба буде на дозвіллі перечитати, і вибрати собі якийсь гарний сенс). Бо поки що сенс – вчитись все життя, аби потім відрефакторити все навколо. Як заповідав Роберт Бейден-Пауелл:

Старайтесь залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його застали, і коли прийде ваша черга помирати, ви зможете помирати щасливими.

Але для гарного рефакторингу треба виробити почуття стилю, нє? Того – вперед зубрити PEP8!

А основна ідея книжки “Людина в пошуках сенсу” вкладена в слова Ніцше:

Той хто знає навіщо жити, може витримати майже будь-яке як.

Франкль цитує його щось три чи чотири рази.

Про те як я натрапив на Франкля, як читати книжки, що таке системне мислення і бібліотеку УАПРОМ-у може прочитаєще колись. Я хотів написати. Але зараз більше хочу спати…

Вперше про цю книгу я дізнався з відгуку сірого вовка, приблизно рік тому. Розшарив відгук в рідері, і a2k написав в коментарі:

Ну да, ну да, читал он речь галта неделю. Ренд ее писала два года. Да, я тоже прочитал эти три книжки. Думаю, что их надо внести в школьную программу.

Тут майже нічого не додаш. Точно треба внести в шкільну програму. Не знаю іншого способу виховати для нашої держави, покоління молодих ідейних капіталістів.

Бо раніше я чув одну з теорій, чому нам так тяжко дається відхід від соціалізму. Просто всі дізнались що ми будуємо капіталізм, і почали будувати його таким, як багато років вчила радянська пропаганда. Звісно з того вийшли 90-ті.

За першим томом твору, в квітні цього року зняли фільм. Можна глянути трейлер, якщо не боїтесь, що потім образи головних героїв будуть уявлятись саме такими, як у фільмі.

Ще можна глянути стареньке інтерв’ю з авторкою. Там три частини. Перша тут.

А далі – деякі цитати, які гарно ілюструють філософію книги:

Прочитати решту цієї замітки »