Ленінське танго

Крок назад, два кроки вперед

Від св’яткування дня факультету пройшло купу часу, і враження трохи розмилися. Тому тут знову буде купу філософії. І ще трохи свіжих вражень.

патіпа

крок назад

В клубі страшенно тісно. Не люблю танцювати в тісноті. Люблю танцювати широко. Все було б нормально, якби було більше дівчат. А так завжди в результаті будеш дивитися в потилицю якомусь студенту. Десь до першої, я пробував стирчати десь посередині в тісноті, але мені це трохи надоїло, тим більш, що я пару раз заїхав комусь ліктем по голові, хоча й не рухався надто енергійно.

Потім я вирішив посидіти біля бару. Купувати щось випити навіть бажання не виникало. Знову ж таки через ціну. Пробував з кимось поговорити. Але не виходило. Може через те, що музика не давала. Але скоріше за все, через те, що коли дівчина п’є коктейль дорожчий за твоє взуття, то ставиться якось упереджено. Видно просто хоче познайомитись не заради спілкування, і з кимось хто має достатньо бабла, щоб часто ходити в такі місця.

- Для чого тобі окуляри з решіткою, без скла?
- Для стіля.

Ну що ще спитати? Видно що людині нудно. Розказати анекдот Молодцова про цеглу? Фіг в такому шумі розкажеш. Одним словом, годинку просто сидів собі, і мало не задрімав.

Час від часу на сцені проводилися змагання того, хто краще потрясе дупою. Може воно і гарно. Але сюжет занадто плоский.

А все решта танці. На всіх дискотеках де я був, по закінченні треку наступала тишина, мінялись партнери, можна було віддихатись, заспокоїти вестибулярний апарат, посидіти. А на патіпа, я зрозумів, що суть роботи ді-джея в тому, щоб зробити непомітною зміну треків. Музика грала постійно, чітких переходів не було. Діджей мені не сподобався, бо він падлюка зпоганив Bon Jovi – It’s my life. Та кліп від цієї пісні змінив моє життя в старших класах. А тут таке варварство. Розумію там має бути дотримання жанру. Могли б взяти щось нормальне. В того ж Pakito є нормальні композиції. Нє. Але чорт з музикою, головне ритм.

Коли я на практиці в горах пробував танцювати на всю ширину, після практики, мусив запевняти директора, що нічого не пив. Певне це через те, що винних виявляли нестандартним чином: “Хто точно не пив, Вадим? – Так, Вадим точно не пив. – Буник? Та хто його зна.” Десь прочитав, що ефект від алкоголю і нікотину подібний до ефекту від бігу – мозок перебуває в стані кисневого голоду. Правда під час бігу не довго, навіть марафон не іде в порівняння з пляшкою. Просто під час бігу більше кисню йде в ноги, мозок мусить терпіти. Від алкоголю еритроцити стають липкими, збиваються в грудочки і при попаданні в капіляри мозку просто їх заштопорюють. Кисень не попадає в мозок, і маєм такий веселий ефект. Правда за ніч, деякі нейрони гинуть, і потрохи виводяться зранку. Це називається станом похмілля. Ну а нікотин просто зв’язує гемоглобін, і зменшує ефективність еритроцитів. Організм щоб вижити мусить постійно виробляти новий гемоглобін. З бігом ефект сп’яніння легкий, приємний, і тимчасовий. Як тільки ти спинишся, мозок зразу віддихається і провітриться. З танцями, по моєму, так само.

крок вперед

Більшість людей не вміють танцювати. Вони просто хаотично подриґують руками і ногами. Але треба зрозуміти, що це нікого не хвилює. Щоб відвідувачі хоч приблизно уявляли собі, як рухатись, власники клубу випускали на сцену негрів. Через деякий час я вже думав “дайте мені тільки місце, і я зараз покажу тому погорільцю що таке верхній брейк. Чи що він там таке танцює?”.

Хоча після практики я завжди якщо танцюю, то танцюю акуратно, щоб зайвого не подумали, тут я таки вирішив розслабитись. Всім однаково все до лампочки, і вони виглядають п’янішими. Трохи подивився на негра, подумав, що можна додати більше фантазії. Згадав пару фільмів, і кліпів. Згадав, що колись ходив на гопак, і капоейру. Пожалкував, що взяв джинси. Бо не всі прийоми капоейри можна виконати в джинсах. Навіть коли закотити їх вверх, і затягнути пасок потугіше. Може через те, що мокрі джинси страшно липнуть до шкіри.

Пострибав на лівій нозі, пострибав на правій нозі. Помахав ногою в такт. Пару баранів почало повторювати. Ну хлопці, вчіться.

Кілька разів виміряв пульс. Просто, тому що робити не було чого. Потанцював на всю силу – 210 уд/хв. Відпочив. 170 уд/хв. Веселимось далі. В середньому 180 уд/хв. Півтори години можна нормально підтримувати частоту 180. Чи може це я просто перебільшую, бо виміряв неправильно? Стандартні елементи типу потрясти головою, і помахати ручками вже попробував. Тоді пару вправ на розтяжку, спеціальні бігові вправи, щось що я колись бачив в одному відео про танці. Обертання в стрибку. Коло, друге, третє. Вау, я вроді підтримую вертикальне положення, і голова майже не крутиться. Все, я вже розімнутий, і розігрітий. Може спробувати щось складніше? Підсічка не виходить, бо я дурень, взяв джинси. Більше ніколи не вдягну джинси. Чорт з нею, на гопак я ходив ще в другому класі. Капоейра? Верхні прийоми вже пробував. Підлога бетонна. Ну і що? Перекат через ліве плече, перекат через праве плече. Ай! Я зробив помилку. Болить. Добре, покрутим плечами, вони мають бути розімнуті. Кувирок через спину. Все. Можна пробувати стійку на руках. Але ні. В мене вона й у нормальному стані добре ще не виходила. А тут я відчуваю свій пульс, і світ похитується. Все одно, пару раз, можна перевернутися через голову. Зроблено успішно.

Потім подумав, що раз усі п’яні, то може мені теж таким стати. Зовсім розслабився, ноги в колінах підігнулися, руки звисли. Пригадав Джекі Чана в фільмах про п’яного майстра. Ну, навчитись як він не реально, але спробувати варто. Похитався, в такт вестибулярному апарату. Жарко. Вирішив висушити футболку на лавці. Підійшов охоронець, і попросив такого не робити. Футболка мокра, і холодна.

Ну а що було далі, я вже писав.

Правда в мене просили висновок,тому ще:

Висновок

крок вперед

Десь я прочитав, що в клуби ходять з такими цілями – потанцювати, випити, і познайомитись з дівчатами. Потанцювати в клубі можна, в танці має бути хоч якась хореографія. Я не знаю, де танцюють краще, але ж десь мусять? Повільні танці відсутні. (На замітку. Треба буде якось, прийти на Віденський бал). Випити – можна, але для цього є місця поспокійніше, і подешевше. Познайомитись з дівчатами – можна, але треба кричати короткими фразами. Я так не вмію (Ви на коротку замітку вище подивіться). Якщо вам треба дівчину, яка має ще щось крім правильного срако-цицькового співвідношення©, то шукати її треба десь в іншому місці. Якщо все таки хочете спробувати знайти її в клубі, то треба мати прес бабла, що неохайно стирчить з кишені©. Мені було весело. Але в цьому тільки моя заслуга, а не клубу. Може є кращі клуби, але цей мені не сподобався.

Поразки

крок назад

Я проспорив десять літрів соку. Спір був на вивчення англійської граматики. На жаль, (чи на щастя), я знайшов цікавіші заняття, тому програв з рахунком 3:25. І чогось не сильно розчарований. Погано. Крім того, я проспав екзамен зі стройової підготовки на військову кафедру, забув взяти паспорт на екзамен з фізичної підготовки, і мій факультет не взяв участь у естафеті. Трьох хлопців ще можна б було знайти, якби за діло взятися серйозніше. Але звідки в нас троє дівчат? Не здані лаболаторні, і провалені контрольні не рахуються.

Військова кафедра

крок вперед

Позавчора, вчора, і сьогодні – дні для таких розгільдяїв як я. Суто заради інтересу, вчора я прийшов. Думав що за два дні три екзамени здати не зможу, але попробувати варто. Виявилось, що на військовій кафедрі страшно хочуть, щоб я там вчився. Мене навіть в списку виділили фломастером. Не здав ще ні одного екзамену – треба помогти. Ставлю підпис, що прийшов.

- Хто хоче здавати фізичну підготовку – на перший ряд. Сів на першу. Хто хоче психологічний тест – на другий. Хочу пересісти, але й на першій парті залишитись хочу. Сиджу. Роздали анкети. Заповнив. – Виходьте до КПП, і там чекайте.

Виходжу. На плацу хтось вишикував абітурієнтів, і йде вздовж строю. Тихенько прилаштувався в кінець. Підходить офіцер з перфокартами. – Прізвище. – А довго здавати стойову? – А що тобі? – Та хочу ще на фізичну встигнути. Тоді давай я в тебе першого прийму, але ти маєш ще прибігти здати теорію, в 120. – Добре.

Записує на перфокарту прізвище. – Студент Буник! – Я! Вийти зі строю! Слухаюсь! Ох ця стойова підготовка. В ліцеї ми її десь рік вчили. Того виходило майже правильно. Ну ви покажіть мені людину, яка зробить правий поворот в русі. І в мене не вийшло. З першого разу. Мене відпускають, дякую, і біжу на стадіон доганяти екзаменатора з фізичної підготовки.

Стометрівку мені явно підсудили. Я не міг пробігти за 12,7с. Але підтягування строго. Ледве 16 разів зарахували. А на крос взагалі така халява сталася. Екзаменатор каже – знову бігти будеш? Я, здивовано – врозумінні? Виявилось, що вони запам’ятали мій портфель, коли я біг без паспорта. І навіть результат запам’ятали. Кажуть – ми тобі поставимо, йди геть, не заважай. Я подякував, і побіг здавати теорію.

Прибігаю в 120, а там купа комп’ютерів, і купа офіцерів. Кажу, вибачте, я спізнився. Хочу здати тест. Який? Психологічний, або теорію. Ладно, Іванович, іди прийми. Якись підполковник відвів мене в двір, і змусив ще раз здати стройову підготовку. Вийшло в мене трохи ліпше, бо другий раз. Я навіть розказав віршик – Товаришу підполковник, студент Буник за вашим наказом прибув! Точно як у ліцеї.

Потім зайшли в приміщення з комп’ютерами, мені дали варіант завдань, і я робив тести. Мав робити двадцять хвилин, але через 15 в мене забрали, і сказали – іди геть, ми тобі поставимо. Халява страшна. Хоча тести були недитячі.

Розділ Топографія
Питання n
З якого боку розташований вівтар костьолу?
1)З західного
2) З північного
3) Східного

Питання посильніше, ніж з якого боку мох росте, нє? Сьогодні психологічний тест. Цікаво такого психа їм треба?

Екзамени і CybWiki

крок вперед

На цей блог я трошки заб’ю, так як сильно зацікавлений в розвитку cybWiki. До речі, WikiMedia – найпотужніший двигун, який я коли небудь бачив. Я навіть задумався над рекламною компанією в межах факультету, але рекламу треба проводити продумано. По перше самому щось зробити. По друге щоб заставити людей працювати заради загального блага треба мати вміння переконувати. Поки що це шліфую. А проект має 1817 переглядів. Приблизно 7 переглядів на редагування. Так ніби самі редактори і роблять перегляди, за приказкою сім раз відмір, раз відріж. Певне проект реклами опублікую в наступному пості. Але це тільки проект. Крім того я в рекламі нічого не шарю, тим більш в соціальній.

А ще екзамени на носі. Тому треба прискорюватись, і прискорюватись. Ах, і сьогодні ж ще змагання на дистанції кілометр. Я правда на ній слабенький, але побігати варто.

Кібер в нічному клубі

Трохи спостережень про життя. Ніякого відношення до кібернетики. Просто через те, що зібралося багато вражень, і давно нічого не писав. Звичайно можу знайти виправдання чому не писав. Це надзвичайно просто. Не писав, бо був зайнятий:

• Навчанням
  • Писав лаболаторну з археом. (потратив трохи часу)
  • Матаналізом (зовсім мало)
  • Англійською (змагання з Романом все відкладується)
• Саморозвитком
  • Прочитав Лакейна “Мова рухів тіла. Як читати думки”. Перевірив на практиці в клубі.
  • Читав “Не надто короткий вступ до LATEX”
  • Пробував себе в написанні статтей до нашої (кубикської) вікіпедії. Робив все для загального блага, але як завжди, знаходяться ті, хто сам нічого не робить, а роботу інших обсирає. Я їх послав.
  • Переглядав три томи “Intel Architecture Software Developer’s Manual”
• Розвагами (подивився купу класних фільмів)
  • “Завжди кажи ТАК!” (Yes Man). Страшенно підбадьорлива і весела комедія. Джим Керрі класно грає комедії, що б там не казали про “Вічне сяйво чистого розуму”, і тупизну американських комедій. А в Зої Дешанель я просто закохався. Навіть скачав їх саундтреки.
  • Подивився дві комедії з Луїсом де Фюнесом. “Забравшись на дерево”, і “Суп з капустою”. Всім раджу. В них нема такого глибогого світоглядного підтексту, але настрій піднімають. Особливо “Суп з капустою”.
  • “Життя прекрасне” (La vita de bella) Італійська комедія, про фашизм. Дія відбувається в 39 році. В першій частині фільму основний герой залицяється до основної героїні, в другій частині, він старається вижити в концтаборі, паралельно переконуючи сина, що концтабір це така гра, для розваги. Основний герой трохи схожий на П’єра Рішара, але грає навіть краще.
  • “Ніч в Роксберрі”. Комедія про нічні клуби до речі. Виправдовує звання тупої американської копедії, з придукуватими основними героями. Зате показано, як дьоргати головою під музичку:

    			What is love?
    			Baby don't hurt me.
    			Don't hurt me.
    			No more."

• Військовою кафедрою
  • Здавав в них екзамен. Не здав, бо забув паспорт.
• Фізкультурою
  • Залік в мене стоїть вже давно, але головне здоров’я, хіба ні? Крім того, завжди весело проводити бігаючи десь з друзями.
  • Аеробіка в клубі
• Днем факультету
  • Грав “Що,де,коли”. Наша команда названа “4×4x4″ взяла друге місце. Названа на честь “помсти Рубика” або “Rubics Revenge”. Результат консенсусу після полеміки якою мовою називати команду.
  Ходив в клуб, про що зараз спробую розповісти.
• Інфраструктурними заняттями
  • Їв
  • Спав
  • Приводив свій зовнішній вигляд до людського
  • Решта

Коротше мене друзі запросили на дискотеку в клуб. Я не сильний любитель дискотек, але раз друзі запрошують… Крім того, в житті треба спробувати все, крім того я подивився “Yes man!”, а ще нагода перевірити на практиці навики спілкування мовою тіла. В мене правда були сумніви. Приблизно такі:
- Слухай, раз це день факультету, то там буде дофіга кіберів, і мало дівчат.
- Не переживай, там буде Варя.
- А. Так, Варя хороша дівчина, але вона одна?
- Так вона ще подружок приведе, і крім того там вхід не тільки для кібернетиків.

Я пішов.

На дев’яту зібралися, в десятій вже були там. Клуб солідний. Знаходиться прямо в центрі, недалеко від майдану Незалежності. Так як факультету кібернетики 40 років, то друзі дали мені папірчик названий флаєром, який знижує ціну на вхід з 60грн, до 20. Класно! Флаєри скинули мені в рюкзак. Крім того я взяв шапку, шарфик, шоколадку. В кишенях джинсів були ключі, ножик, кошельок, і телефон. На ремінці через плече, фотоапарат, який позичений в Ксюхи. Вона з факультету економіки, того з нами не св’яткує. Потім виявилось що амуніцію підібрав майже вдало.

Витягуєм флаєри, і кошельки. На вході стоїть охоронець, який питає:
- Скільки років?
- Віталік: 19
- Руслан: 19
- Я (подумавши, що підтвердити нема чим): 18.5
- Ладно, заходь, після секундного здивування сказав охоронець.
- Ето фотоапарат? Фотографировать нельзя.

Виявилось, що вони трохи жлоби. Вхід 20грн. Але гардероб для рюкзака – 30. Здирники і тварюки. Але найгірше ще попереду.

В клубі купа клубного освітлення. Білі деталі одягу, і зуби світяться. Добре що в мене білі кеди, і футболка,- подумав я. Клуб страшно маленький. Ще не всі прийшли, а вже тісно. Можна було б затертися десь поміж дівчат, але їх занадто мало. Зустрів купу знайомих, які здоровались, здивовані бачити мене в такому місці.

Спочатку ніхто не танцює, спочатку проводяться різні конкурси. Всі стоять, і дивляться. Я теж став в ковбойську позу (по Лакейну), і дивлюся. Конкурси не цікаві, тому розказувати не буду. Цікаво було хіба що подивитися на танці. Добре бачити якийсь зразок, перед тим як самому починати. Була якась тупувата команда КВН в складі чувака з мікрофоном. Все завершилось промовою ВПШ (легендарного викладача нашого факультету, улюбленця перших курсів всіх поколінь, і найбільш сучасного з усіх викладачів України). Виявилось що він був в журі конкурсу. Промову я не розібрав, бо акустика жахлива.

Крім того, стоячи то там, то сям, я роздивлявся на людей, які прийшли на паті. Бо кажуть в клубах добре знайомитись. Не правда. ШумМузика така голосна, що говорити майже не можливо. Хіба що кричати на вухо. Люди так і робили. Лишалось тільки використовувати мову тіла. Мені одної її малувато, але доводилось обходитись. За моїми спостереженнями в клубах бувають люди чотирьох видів: кібери, мажори, гламурні девочкі, і персонал.

---

Пропущений великий шмат вражень. Може ще колись допишу, бо зараз на пари.

Але кінцівка важлива:

---

В четвертій ми з хлопцями пішли додому в гуртожиток. Пішки. Виявилось, що вони мають ноги не коротші ніж я. Ледве за ними встигав. Те що я захопив шарфик, і шапку, виправдало себе, бо хоч було тепло, але я був мокрий.

Сильно пересохло в роті, слюна була страшенно густа і солона. Десь певне на рівні мертвого моря. Я пожалів, що не взяв свою трьохлітрову пляшку води. Була шоколадка. Кажуть шоколад покращує настрій. З’їв кусочок. Слюни стало ще менше, поки жував зуби злипалися, не було чим розбавляти шоколадку. Зате в роті стало солодко. Але пити не перехотілось. Зате нічний Київ прекрасний. Не даремно є навіть сорт цукерок “Київ вечірній”, з пам’ятником Хмельницькому.

Коротше кажучи йти було класно. Дивились на красу міста, говорили про життя, матюкали ПатіПа, я трохи фоткав. Дійшли до костьолу. “Вау, а що це таке готичне?”. “Та як, ви не знаєте? То будинок органної музики. Зблизька він не такий гарний, бо трохи потрісканий”. Не зважаючи на те, що більшість фотографій вийшли паршивими, через те, що фотоапарат Casio такого класу, я тримав в руках вперше в житті, та нічна фотографія костьолу вдалася. Після костюлу почали пекти ноги. Але бойовий дух ніс нас вперед. Десь в кінці Червоноармійської я побачив заправку, і купив води. Спочатку всі сполоскали рот. Потім я зробив ковток, ще ковток, і випив десь пів-літри. Стало легше, але чуть не знудило. Коли вже підходили до гуртожитку почали з’являтися перші пижики.

Коли підходив до гуртожитку, думав почати писати цю статтю, але прийшов, випив чаю, лягнув на ліжко, і прокинувся через дванадцять годин, з біллю в шиї, і хребті. Крім цього, в мене закінчився запас чистих шкарпеток, тому мусів ходити босий. Відпало два мозолі. В кімнату зайшов Тім, і я почав потрохи приводити себе до людського вигляду, застелив ліжко, зібрав з підлоги одяг. “Поснідав” (19:00) . Поговорили про програмування.

Потім вмився, зайшов до дівчини яка фотографувала все від організаторів, сказала, що фотографій ще не має, і що я класно танцював. Зайшов Рома з англійською. Я попросив відстрочку. Потім погавкав на критиків моїх статтей вікіпедії, і сів писати оце. Зараз іду на пару, і це запощу. На парі інтернет є, а тут нема. Отак і живу.

Періостит (накістниця)

Біг – один з найбільш природніх для людини видів фізичної активності. Він простий за своєю природою, і не потребує від атлета ніяких додаткових пристосувань. Крім того біг, допомагає подолати гіподинамію – основну проблему людей які часто спілкуються з комп’ютером, і збагачує мозок киснем.

Якщо бажаєш бути сильним – бігай, якщо бажаєш красивим – бігай, якщо бажаєш бути розумним – бігай.” - Арістотель.

Проте, хоча біг і є доволі звичною для людей справою, займатися ним також треба правильно. Неправильні тренування можуть спричинити серйозні травми. Особливо людям, які рухаються рідко, особливо в міському середовищі (асвальт), і особливо взимку (холод і лід).

“Біг з правильною технікою, по будь-якому покриттю не може спричинити травми.” – Гордон Пірі

Отже, якщо вам раптом біг замість радості і задоволення, приносить втому і біль, то варто переглянути свою техніку, і можливо трохи послабити навантаження.

Накістниця (періостит) – це назва болі в передній частині гомілки. Сам по собі періостит, не є діагнозом, а тільки симптомом, який може виникнути через кілька причин. Основною причиною є запалення окістя (periosteum) гомілки. Натяг окістя спричинений мускулами нижньої частини ноги, викликає біль в гомілці і запалення. Найнебезпечнішими є тренування на твердому покритті.

Приблизна зона запалення

Основні симптоми:

• Біль в нозі, який з’являється під час навантаження.
• Біль, при вигинанні стопи пальцями донизу.
• Інколи слабенький набряк, почервоніння

Заходи догляду

Лікування накістниці доволі просте. Потрібно уникати болі, і вживати заходів для зменшення запалення, визначення помилки в тренуваннях, яка спричинила запалення, відновлення м’язів до нормального стану, і насамкінець повернення до звичайного режиму тренувань.

Що має зробити атлет

• Відпочити, щоб дати час гомілці загоїтись.
• Коли біль дуже сильний, і видно симптоми запалення (почервоніння) можна прикласти холод. (Правда тільки на ранніх стадіях)
• Розтягувати м’язи нижньої частини ноги.
• Носити амортизуюче взуття.
• Робити тренування, які не навантажують ноги вагою тіла (велосипед, плавання)
• Носити штани під час тренувань. (Нога має бути теплою, тоді кровоносні судини розширюються, що покращує кровообіг, і м’язи краще розтягуються).

Якщо при поверненні до тренувань після відпочинку, біль відновлюється, значить, м’язи ще не набули достатньої еластичності. Розтягуйте далі. Щільні, зкорочені м’язи литки збільшують натяг зв’язок.

І насамкінець дуже просте правило від Гордона Пірі, про те як виробити правильну техніку (крім нього є ще багато, але це найпростіше, і найосновніше): “Бігайте безшумно”.

Ця стаття трохи не вписується в загальну тематику блогу, але на своє виправдання хочу сказати, що навіть програмісти не мають забувати про здоров’я.

А ще висловлюю шану Федоренку А. М. , який є справжнім майстром (спорту) легкої атлетики, і який показав мені що таке фізкультура.

Посилання

Спортивна медицина
Сайт присв’ячений Гордону Пірі (там можна знайти і його книжку “Бігай швидко і без травм”).