Блоґ одного кібера

Го́вард Ка́ртер — англійський археолог; знайшов гробницю Тутанхамона (1922).

Початок кар’єри

Говард Картер народився в Лондоні, в сім’ї Семюеля Картера, вмілого художника, який навчив сина основам малювання олівцем та фарбами, і Марти Джойс (Сендс) Картер.

В 1891, у віці 17 років, талановитий молодий художник був відправлений до Єгипту Фондом дослідження Єгипту, для того щоб допомагати Персі Ньюберрі в розкопках могил Середнього царства в Бені Гасан. Навіть в такому юному віці йому вдалось вдосконалити способи копіювання оздоблення могил. В 1892 він працював протягом одного сезону під опікою Фліндерса Петрі в Амарні, столиці заснованій фараоном Ехнатоном. З 1894 до 1899 він працював з Едуардом Невіллем в Деір ель-Бахарі, де він записував настінні рельєфи храму Хатшепсут.

У 1899, Картер був призначений першим головним інспектором Єгипетської служби старожитностей (англ. Egyptian Antiquities Service (EAS)). Він наглядав за багатьма розкопками в Тебесі (зараз відомому як Люксор) перед тим як в 1904 був переведений в Інспекторат Нижнього Єгипту. Картер покинув службу старожитностей у 1905 після інциденту між групою французьких туристів, та Єгипетськими охоронцями ділянки, в якому він став на сторону охоронців.

Гробниця Тутанхамона

Після трьох важких років, Картера найняв Джордж Карнарвон для нагляду за розкопками в 1907. Їх познайомив Гастон Масперо, який хотів переконатись що Картер познайомиться з сучасними археологічними методами та системами записів.

Карнарвон фінансував роботу Картера в Долинці Царів з 1914, але вона була перервана першою світовою і продовжилась лише в 1917. Після кількох місяців безплідних пошуків, Карнарвон почав виявляти незадоволення браком результатів і в 1922 дав картеру фінансування на останній сезон пошуку гробниці.

4 листопада 1922, команда Картера що проводила розкопки виявила сходи що вели до гробниці Тутанхамона (позначеної відповідно KV62 (англ. kings valley 62)), неторканою і найбільш збереженою гробницею з тих які коли-небудь знаходили в Долині царів. Він передав Карнарвону щоб той з’явився, і 26 листопада 1922, з Карнарвоном, його дочкою, та іншими присутніми він зробив “крихітний пролом в верхньому лівому кутку” дверного проходу, і за допомогою світла свічки зміг розгледіти, що багато скарбів з золота та чорного дерева все ще були на місці. Він зробив цей пролом долотом що його бабуся подарувала на сімнадцятий день народження. Вона знала, що одного разу він зробить видатне археологічне відкриття. На той момент він ще не знав, чи це могила, чи проста схованка, але помітив багатообіцяючий закритий прохід між двома статуями охоронців. Коли Карнарвон спитав “Ти що небудь бачиш?”, Картер відповів відомими словами “Так, дивовижні речі.”

Наступні кілька місяців були витрачені на каталогізацію вмісту першої кімнати, під “іноді стресовим” наглядом П’єра Лакау, генерального директора урядового відділу старожитностей. 16 лютого 1923 року, Картер відкрив зачинений прохід, і виявив що він справді вів до поховальної кімнати, та вперше поглянув на саркофаг Тутанхамона. Всі ці відкриття палко висвітлювались світовою пресою, але більшість її представників сиділи в своїх готелях, на місці дозволяли знаходитись лише Генрі Волламу Мортону, і його яскраві описи допомогли закріпити репутацію Картера серед британської публіки.

Власні записки Картера, та фотографічні докази, вказують на те що він, Лорд Карнарвон та Леді Евелін Герберт увійшли в поховальну кімнату невдовзі після відкриття гробниці, і перед офіційним відкриттям.

Пізніша робота та смерть

Очистка гробниці яка містила тисячі об’єктів продовжувалась аж до 1932. Після свого сенсаційного відкриття, Говард Картер покинув археологію і став працювати на пів ставки агентом музеїв та колекціонерів, включаючи Клівлендський музей мистецтв, та Інститут Мистецтв Детройту. Він відвідав Сполучені Штати у 1924, і провів серію ілюстрованих лекцій в [Нью-Йорк]]у та інших містах США, які користувались значним успіхом, поширюючи в америці єгиптоманію.

Він помер від лімфоми, різновиду раку, в Кенсінгтоні, Лондон, другого березня 1939 у віці 64. Природня смерь археолога через такий довгий час після відкриття гробниці, незважаючи на те що він був лідером експедиції, зазвичай використовується як доказ скептиками теорії того, що “прокляття фараонів” нависає над групою що порушила спокій гробниці Тутанхамона.

Ну, такі справи з археологами. Взагалі сьогодні день перемоги, і вам напевне було б цікаво прочитати щось цікаве про криптоаналіз шифрів вермахту, але раз Google вдруге дає шанс зробити блог страшенно відвідуваним, то чому б і ні? Цього разу пробую копіпасту. А всіх постійних читачів прошу пробачення, після 13 числа я обов’язково напишу щось своє і тематичне. Гарного вихідного!

Власне тому я їду до Франківська 12 травня, а не на день солідарності трудящих.

Якщо точніше, то Книгарня «Є» та «Фундація Регіональних Ініціатив» запрошують Вас на журналістські тренінги в рамках Мистецького проекту «G5», що відбудуться 12 травня. Читати повністю.

Ви могли задати собі питання “А який стосунок взагалі Буник має до журналістики?” Логічне запитання. Жодного стосунку. Але якщо вчитатись в програму заходу, то там знайдеться таке:

2) Тарас Буник. «Українська Вікіпедія для журналіста»

Офігіти, правда? Для мене самого це було несподіванкою. Бо мене просили просто розповісти що-небудь про вікіпедію. Я сказав “Що-небудь – жодних проблем”. Потім попросили назвати тему доповіді. Я після кількох варіантів назвав “Українська вікіпедія в глобальному світі”. І вся суть того що я б хотів розказати – вікіпедія не гірший інструмент впливу на процеси що відбуваються ніж журналістика. І дуже добре що влада поки що не має на неї впливу. Чи має? Досвід Китаю підказує що простіше заблокувати доступ, ніж керувати. Це добре. Але це я вже заглиблююсь в те що буде потім.

Ще недавно знайшов есе “Вікіпедія не журналістика” якраз на тему моєї доповіді.

Взагалі проект мегавеликий, і триває аж 5 тижнів. Всі п’ять частин описує наступне відео:

А ось про те, хто і як його придумав:

А мені от ніколи проекти не сняться. От баги снились. Проекти – ні.

І поки не забув. Я не сумніваюсь що мені там буде з ким поговорити, але якщо мене раптом читають франківські вікіпедисти окрім п’ятьох яких я повідомив на сторінках обговорення, або вони не отримують повідомлення про нові повідомлення – відмітьтесь тут, може нарешті зробимо першу франківську вікізустріч? З мого досвіду вікіпедійних подій, все найцікавіше відбувається після.

Пафосні титри подивились – переходим до банального сюжету про те як добро перемогло зло. Зі мною була нова сила (Python 3), і розуміння того що об’єктно-орієнтоване програмування призначене для зменшення кількості подібних параметрів в різних методах. І знання PEP8 яке дозволяє писати код на 8 та більше балів за Пайлінтом.

До того дії всіх ботів я відкидав вручну, слідкуючи за вікі через RSS. Коли їх було 1-2 на день це ще можна було терпіти. Але коли вони повалили десятками я на деякий час забив.

Я вирішив не морочити собі голову з PywikipediaБотом, для роботи якого на cybwiki ще треба створювати окремий файл конфігурації, а змайструвати свого. Свого писати набагато приємніше ніж лазити по сотнях файлів чужого. Крім того, мені дуже соромно за старий bunykwikibot, бо той код – блювотний. Зрозуміло що рік тому я цього не міг бачити. Тому маючи ще один день відпустки який залишився з проходження практики вирішив використати цей шанс щоб виправити ситуацію.

Знайомтесь – bunykwikibot2. Поки що різноманітних запитів до вікі в нього менше. Але зате він вміє логінитись і писати. І з ним приємно працювати.

Покажу на прикладі сьогоднішнього бою проти спамерів (ввесь код):
Прочитати решту цієї замітки »

Довжина інтервалу оцінювання: 48.0 днів
Початок роботи: 2011-10-02 06:28:44+00:00
Середня швидкість роботи: 3064.96094781 байт/день
Оцінка часу до завершення: 337.541701444 днів, 2012-10-20 19:50:27.004718+00:00

Тобто, якщо я продовжу в тому ж дусі, то менш ніж за рік, “Занурення в Python 3″ вже можна буде загортати в симпатичну pdf-ку.

А поки що на ваш осуд виносяться мої перші розділи:

• Встановлення. Його перекладала Bellatrix, за що я їй дуже вдячний, бо це один з найнудніших розділів. Я з ботом заливав картинки. Буду вдячний також, якщо хтось зробить .png скріншоти інсталяції на вінді. Власне й для інших систем їх варто б обновити.
• Ваша перша програма
• Регулярні вирази. Сьогодні тема про них.
• Детальніше про ітератори. Мій улюблений розділ.
• Стандартні типи даних поки що перекладається, але булеві, числа, списки, і кортежі вже описані. Залишились множини і словники, і окремий розділ про рядки.

Прочитати решту цієї замітки »

Перед цим нас чекають роки постійної впертої праці. Треба набиратись терпіння. (Хех. В останній момент придумав такий серйозний заголовок що прямо аж проситься в якусь місцеву газету. Можна подумати що я тут в себе інтерв’ю буду брати. )

Завдячуючи як завжди відмінному рев’ю від danbst я дописав свій оцінювач потрібного для виконання проекту. Тепер вона малює класні зростаючі графіки:

Зростаючий графік - символ успіху і підкорення гірських вершин

Жах, скільки ще залишається зробити. Я ще змусив програму формувати текстові звіти:
Прочитати решту цієї замітки »