Блоґ одного кібера

… жанр у неї – RPG.

Отак живеш, лутиш, лутиш, лутиш, і ніби нічого не відбувається, хіба що малу-помалу набирається досвід. Але одного дня зустрічається трохи більша проблема, а ти вперто продовжуєш грати PvE і раптом, опа! Level Up! Stamina відновлюється до початкового рівня. Юніттест імпрувед. Ймовірність багрезіста крайнє мала.

Сьогодні десь біля дев’ятої вечора я отримав неймовірний кайф від того що код який я писав до вихідних, і для якого вчора цілий день писав тести, за цілий день вилизування таки їх пройшов. Може це відчувають вболівальники коли їхня команда виграє в футбол? Хоча сумніваюсь. Це напевне футболісти відчувають. Бо виграв не мій код, а я виграв код. Я його цілий день грав, і таки виграв.

В мене не виходило йти до дому зі швидкістю меншою ніж 15 км/год, хоча єдине чим я обідав – пів батона з кавою з молоком + печеньки. Запас енергії людина має з їжі і повітря, а от регулятор потужності – явно щось психологічне. Цікаво, як би навчитись ним керувати без вливання різного роду речовин?

Правда ще вирішив залишити все до понеділка, і тоді перечитати. Бо якось я пушнув забив код в п’ятницю після обіду, і після того довелось два чи три дні відіграватись. Відтепер в п’ятницю ввечері нічого не перевіряю остаточно, тільки збираю інформацію і досвід.

Думаю варто буде ще написати програмку, яка в фоновому режимі перевіряє кодову базу і в разі чого розміщує на робочому столі зображення Гендальфа, який намагається захистити гобітів проект:

Прочитати решту цієї замітки »

Якби не вмер від СНІДу взимку 1990. Кіт Харінг – це художник картина якого сьогодні експонується на логотипі Google, а ви читаєте це, тому що я вирішив зробити хитрий SEO-експеримент.

Вікіпедійна стаття теж мій SEO-експеримент, але тут краще рахувати статистику.

Картинка Харінга 1986-того року. Без назви. Я б назвав “Андроїди плодяться”.

На цьому все, дякую за увагу, можете повертатись до того чим займались.

За допомогою цікавої бібліотечки python wordpress xmlrpc.

Власне багато писати не буду, цікаво чи запоститься

Не нумерувані, бо вони всі такі різні що важко встановити якесь ранжування. Крім цих, в моєму рідері є ще 113, але напевне варто буде підчистити.

Медицина життя

Блог одного дніпропетровського майбутнього лікаря. Пише він в основному про медицину, і про освіту. Досить цікаво і доступно, не зловживаючи страшнючими термінами так як це люблю я. Автор здається досить розумною й гуманною людиною, в такого лікуватись було б не страшно. В нього я прочитав що існує Блогодень, який був вчора, і який я вирішив з запізненням підтримати.

Біго-Клуб

Пише в блог Дмитро Булах – київський любитель побігати. З одного боку біг – це вже мільйон років природнє для людини і інших звірів заняття. І нічого складного в ньому немає – одна нога вперед, інша вперед, і пошвидше. З іншого боку – щоб краще бігати, треба навчитись краще керувати енергією, збільшувати її запаси, і вміти при потребі витрачати її на максимальній потужності, до кінця і ще трохи. І взагалі, про біг можна писати багато цікавого.

Дмитріш

Студент фізфаку мого рідного Шеви. Про фізику там написано не так вже й багато. Натомість, купа філології, філософії, філософії комп’ютерів, і про самі комп’ютери. Він одночасно гуманітарій, фізик, хакер і працівник однієї з найбільших софтверних компаній в Україні. Ну, і пам’ятайте, надмірна філософія може викликати сильний головний біль. Я попереджав.

Черговий гівносайт

Не лякайтесь назви. Лякайтесь вмісту. Це блог людини зі званням лейтенанта, тому стиль розповіді відповідний:

Хочу шоб на моїй сраній батьківщині було жити так же піздато, як у якихось гівно-Канадах, etc. Але хуй так буде, тому що навколо переважно далбайоби, підараси і потребляді.

Незважаючи на військове звання чувак – крутий хакер, і має вищу педагогічну освіту. Лінуксоїд. Живе в селі. Запросто може розповісти про те як боротись з cp1251 в mp3 під Дебіеном, і про те як розводити кроликів. Ну, й зрозуміло, що якщо всі навколо такі як він написав, то він – Д’Артаньян.

Сірий вовк

А насправді інший кібер. Ще один хакер, ще один любитель філософії, анімешник, вершник що вміє махати мечем (на щастя бамбуковим), і розробляє софт на C/C++, і Python в вільний час.

Danbst

А оцей мене просто бісить. Але до чого тільки не звикнеш за 8 років знайомства, враховуючи те що розумні люди кого завгодно можуть дістати, особливо якщо самі знають що вони розумні. Описує такі ж дивні й незрозумілі ідеї як Дмитріш, тільки враховучи те що вчиться в КПІ – філології в нього майже не зустрінеш.

TutaMC

Роман Хоменко – колишній президент України, харківський міліціонер і хакер. Хакери звісно колишніми не бувають. Цей навіть дописував до журналу “Хакер”. Трохи про веб-розробку, безпеку, але більше про політику та життя.

Без емоцій

Автор – Микола Стрєбков. Київський хакер. Таким я собі уявляю сучасного козака:

З того періоду я виніс загальну уяву про охоронну діяльність та глибоке переконання, що задля досягнення результату треба пахати. Треба переступати через себе і свої можливості. Завжди. І від сфери діяльності це не залежить. Для мене досі дуже сильним стимулом є згадки про ті моменти тренувань, коли нам дозволяли кричати щоб на черговий свисток піднятись з ударом або вистрибнути з передпліч на пальці. З того періоду все життя людини від народження до смерті мені видається великим тренувальним лагерем.

Згадував OCaml.

Fructus temporum

Пише Андрій Івахненко – в житті хардверний хакер на Новокраматорському машинобудівному заводі. Взагалі, на Донбасі є купа людей, які знають як нам збудувати кращу Україну. Поточний президент звісно до них не входить, а от автор вищезгаданого блогу – ще й як. Звісно не зі всіма його думками я погодився, але зате вони незаїджені. Від політики деколи нудить. Але на тому блозі вона гарно приправлена автором, і навіть терпима.

Мої жовті окуляри

Останній, але звісно не за значимістю. Авторка – пані зі львова, звати її Христя, і вона найоптимістичніший ІТ-шник в світі. Вона така щаслива що просто світиться. Ну, і з допомогою блогу хоче на власному прикладі продемонструвати людям як такими стати.

Я звісно не згадав купу оригінальних блогів, таких як НеБлог Пітона, Блоґ Кості Москальця, Сашка Положинського, unlog1ca, Engraver-a, ТЕКСТИ, Стена Настенка, Станіславського Натураліста, progenes, чи таких монстрів як Українська Блогосфера, Блогорідер, Watcher і інших яких і не згадаю. Але, тоді мені не залишиться часу ще розказати про мої веселі стосунки з міністерством оборони, міністерством освіти, і загалом з нашою дивною державою.

Новий повноекранний інтерфейс до WordPress – сила. Це перша зміна в навколишньому світі, яку я згадую намагаючись їх зафіксувати в цій нотатці, бо власне його я зараз і бачу. Зараз зроблю знімок і покажу вам:

Повноекранний інтерфейс текстового редактора WordPress.

Бачимо просто білий екран і текст. Просто як листок паперу.

Наступна річ яку потрібно зробити – це поставити цій нотатці дедлайн 1 червня 2011 00:00. Що я і зробив, а зараз напевне піду сієстати (тобто спати не тоді коли треба). Тому якщо далі нічого не написано – я лінтюх.
Прочитати решту цієї замітки »