Блоґ одного кібера

Крім програмістів – архітекторів бувають програмісти – археологи. І невдовзі ми постараємось вияснити хто вони такі, і чим займаються.

Але спочатку цікавий факт: Археологи припускають що довжина сторони основи піраміди Хеопса була a = 230.33 (поки не стерлася), а її висота h = 146.6.

Любителі арифметики порахували, що

І от, якби вони були програмістами, в них виникло б питання:
“Ну і чого це Єгиптяни захотіли саме такі розміри?”,
“Що, число пі допомагає фараону краще сохнути?”,
“А що буде якщо збудувати вищу піраміду?”

І подібні. Взагалі то, поговоривши з архітектором можна було б вияснити чи було серед вимог до піраміди “вона повинна сушити мумії”, і якими архітектурними рішеннями він цього добився. Але про нього відомо лише що його звали

Хеміун

і що він мертвий. Правда ймовірно якась документація коло піраміди, або в самій піраміді залишилась. Якщо звісно її не полінувались перенести з папірусу на камінь.

Програміст – археолог робить те саме що й звичайний археолог. Намагається дізнатись побільше про те що хотів зробити архітектор. (Тобто спочатку про те що в архітектора вийшло, і чому воно так).

Звісно, в айтішній археології використовуються зовсім інші інструменти, і результати теж виглядають по-іншому.
Прочитати решту цієї замітки »

В додаток наполягають на тому, що подорож – це спосіб дістатися якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить.
© Чак Паланік, “Рент: Усна біографія Бастера Кейсі”

Власне якщо погуглити “професійний мандрівник”, то перше посилання в мене виходить Кідрук Максим Іванович — Вікіпедія. Власне так і є. Цей дядько перший український професійний мандрівник. І я сьогодні (вчора) з ним зустрічався.

Бізнесова модель цієї професії проста – ви мандруєте, отримуєте купу вражень, записуєте їх, видавництво друкує, і ті матрацники що куплять, замість того щоб відірвати свою дупу від дивана, втекти від проблем і знайти нові, можуть пережити ваші пригоди в своїй уяві.

Книжки Кідрука особливі тим, що він пише про те що бачить. Навіть якщо вигадує – це все ж компіляція того що письменник бачив. Або читав. Письменники які пишуть тільки про те що читають (як от я) нудні, бо я й сам можу прочитати. Ті що пишуть про те що бачать – цікавіші, бо пишуть про нові речі. Звісно вони теж повинні багато читати аби випадково не написати те що хтось вже написав. Так от Кідрук – це такий собі Марк Твен, чи Джек Лондон епохи інтернету, літаків, і GPS. А попередня професія – програміст. Що теж добре, бо означає що в людини цікавий склад розуму.
Прочитати решту цієї замітки »

Що німецькою означає “Радість, дочка Єлисейських полів!“. Ця нотатка повинна викликати легкий ефект присутності в Musikverein, що німецькою означає “музичний клуб”. Такий клуб лише один, і знаходиться в цісарській столиці, яка за одно є й столицею світової музики.

Вірш “Ода до радості” написав Шиллер, а Бетховен потім використав його як слова до четвертої частини своєї останньої, дев’ятої симфонії, яку він писав вже глухим.

Глухим став можливо від того що якось написав симфонію на честь перемоги Артура Веллінгтона при Віторії, для оркестру з гарматами, і сам ним диригував. Здавалось міг би обійтись і звичайними барабанами, але видно хотілось йому написати щось важке, як в Manowar, а підсилювачів тоді не було. Молодець, вихід знайшов, фани були задоволені. Тут можна послухати як японці виконують цю симфонію з гвинтівками M1.

Але тема сьогодні серйозніша, і енергійніша, хоча стрільби й не містить – гімн Європи (Та ж “Ода радості”. Правда він офіційно не містить лірики, бо Європа – багатомовна). Правда Бетховен і тут був оригіналом, бо до нього симфонії з хором ніхто не писав:

Прочитати решту цієї замітки »

Почати вдосконалювати якесь вміння після того як кілька років ним не користувався досить цікаво. Трохи легше ніж з нуля, але трохи важче бо лінь повторювати те що вже вмієш.

Виявляється що мої пальці пам’ятають уривки деяких мелодій, нот я взагалі не пам’ятаю, але пам’ятаю що нота ля четвертої октави – це затиснені великий, вказівний і середній пальці лівої руки. Нота до – затиснені всі. Відносно цих двох положень ще можу відрахувати кілька інтервалів вперед і назад. Але нот все одно не знаю. Аплікатуру з інструкцією по догляду, і роздруківки нот я загубив десь в Франківську. Взагалі деяку інформацію краще колекціонувати в надійних хмарах (чим я зараз і займусь).

Інтерактивну аплікатуру сопрано блокфлейти бароккової системи в гаммі До-мажор можна знайти тут. Якщо маєте аналогічну аплікатуру яку можна роздрукувати – поділіться будь-ласка.
Прочитати решту цієї замітки »